707/3041/26
2-ві/707/3/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
про відмову у задоволенні заяви про відвід
08 вересня 2026 року м. Черкаси
Суддя Черкаського районного суду Черкаської області Морозов В.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід судді Черкаського районного суду Черкаської області Волкової Наталії Сергіївни, подану в межах розгляду цивільної справи № 707/3041/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів,-
в с т а н о в и в :
У провадженні судді Черкаського районного суду Черкаської області Волкової Н.С. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів.
Ухвалою суду від 07.09.2026 року, визнано заяву про відвід судді Волкової Н.С. у цивільній справі № 707/3041/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів, необґрунтованою.
Для вирішення питання про відвід, передано заяву про відвід для автоматизованого розподілу іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, визначеному у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2026 року головуючим суддею щодо розгляду заяви про відвід визначено суддю Морозова В.В.
Заява представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід головуючої судді Волкової Н.С. мотивована тим, що п. 3, .6, ст.19 ЦПК України для цілей цього Кодексу передбачено, що малозначними справами (в тому числі) є справи про "стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства)". Незважаючи на це, суддя призначила розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначила засідання майже через 3 місяці після винесеної ухвали. Позов про зменшення аліментів сам по собі ґрунтується на неможливості сплачувати саме визначений розмір аліментів, а тому, враховуючи час від подачі позову, до першого засідання, який складає більше трьох місяців, позивач змушений сплачувати непідйомні для нього аліменти. Ухвала про відкриття провадження оскарженню не підлягає, клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження позивач подати не може, ухвалу про відкриття провадження позивач не отримував, а тому для уникнення упередженого розгляду просив відвести суддю Волкову Н. С. від розгляду справи №707/3041/26.
Згідно з частиною сьомою статті 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Частиною восьмою статті 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Підстав для розгляду заяви з викликом учасників судового провадження суддя не вбачає.
Вивчивши подану заяву про відвід, матеріали справи, суддя вважає необхідним зазначити наступне.
Виходячи з положень частини другої статті 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у ст.ст. 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відповідно до частини третьої статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Стаття 36 ЦПК України визначає підстави для відводу (самовідводу) судді та вказує, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Ст. 37 ЦПК України визначено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.
Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.
Згідно з частиною четвертою статті 39 ЦПК України встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді під час розгляду справи.
Наявність безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення у справі "Хаушильд проти Данії" від 24.05.1989).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що у кожній окремій справі необхідно вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
Отже, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Таким чином, необхідно у кожній окремій справі вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Тобто для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Наявність підозр у заявника без подання доказів не є безумовною підставою для відводу, зважаючи на дію презумпції особистої неупередженості суддів, яка діє до тих пір, поки не доведено інше.
Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що, з одного боку, дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а, з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.
Аналізуючи викладені норми чинного законодавства, суддя дійшов висновку, що доведення факту наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, шляхом подання суду відповідних належних та допустимих доказів, є обов`язком учасника провадження, яким заявлено відвід.
Слід наголосити, що неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді, але простої заяви недостатньо, необхідно навести достовірні докази. Особиста думка або незгода з рішеннями судді не є доказом упередженості. У будь-якому випадку, припущення щодо упередженості є правовим питанням, яке має бути винесеним на розгляд суду. За виключенням надзвичайних обставин, заява про справжню або можливу упередженість не є питанням поведінки судді.
Підставою для відводу судді Волкової Н.С. представник позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2. у заяві про відвід зазначає, що наявні сумніви в об`єктивності і неупередженості судді, які за своїм змістом полягають в незгоді представника позивача з процесуальним рішенням судді, а саме призначенням справи до розгляду у порядку загального позовного провадження та призначення судового засідання майже через три місяці з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі, не може бути підставою для відводу.
З огляду на викладені обставини, суддя переконаний, що у цій справі недостатньо ознак для того, щоб вирішити, що суддя Черкаського районного суду Черкаської області Волкова Н.С. проявлила особисту упередженість. Натомість, суд вважає, що суддя Черкаського районного суду Черкаської області Волкова Н.С. діяла в межах повноважень, передбачених нормами ЦПК України без упередження та з дотриманням процесуальних прав сторін, з метою забезпечення реалізації принципу змагальності сторонами, з урахуванням ст. 6 Конвенції та практики ЄСПЛ.
Вказані вище обставини не є підставою для відводу судді, що передбачені ст. 36, 37 ЦПК України, та не можуть оціночно визначатись стороною як сумніви у його об`єктивності, неупередженості та незаінтересованості при розгляді цивільної справи.
Як уже наголошувалося, відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Відтак, прийняття того чи іншого процесуального рішення, не може свідчити про упередженість судді.
Cумнів у безсторонності судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечну недовіру до суду та, відповідно, змін його складу.
Суддя не вбачає жодної обставини, яка давала б підстави для сумніву в об`єктивності, неупередженості та незаінтересованості судді Волкової Н.С. при розгляді даної цивільної справи, а тому побоювання заявника щодо небезсторонності судді Черкаського районного суду Черкаської області Волкової Н.С. не можна вважати об`єктивно виправданими, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях та суб`єктивній оцінці заявником обставин.
Інших обставин, які б слугували підставою для відводу судді, представником заявника не зазначено.
Підсумовуючи, суддя наголошує на важливості інституту відводу судді для забезпечення безстороннього розгляду справи, але вмотивованість заяви про відвід судді є процесуальним обов`язком учасника, який повинен добросовісно реалізовувати надане йому право.
Ураховуючи наведене, заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2. про відвід головуючої судді Волкової Н.С. суддя вважає необґрунтованою, непереконливою та недоведеною, а тому вона не підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36-40 ЦПК України, суддя -
п о с т а н о в и в:
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід судді Черкаського районного суду Черкаської області Волкової Наталії Сергіївни, подану в межах розгляду цивільної справи № 707/3041/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Ознайомитись з повним текстом ухвали, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя: В. В. Морозов