ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/5487/26 Справа № 205/8915/25 Головуючий у першій інстанції:Дорошенко Г. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,
за участю секретаря Марченко С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на заочне рішення Новокодацького районного суду м.Дніпра у складі судді Дорошенко Г.В. від 23 лютого 2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В :
У червні 2205 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 30.04.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №48000-04/2023, відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти у розмірі 7900,00 грн на 360 днів по 23.04.2024 зі сплатою за користування відсотків за ставкою 2,5% в день. 03.07.2023 року ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Стар Файненс Груп» уклали Договір факторингу №3072023, за умовами якого ТОВ «Стар Файненс Груп» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №48000-04/2023 від 30.04.2023 року. 29.01.2024 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу №29012024 від 29.01.2024, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за кредитним договором №48000-04/2023 від 30.04.2023 року. Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена. Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить 32390,00 грн, а саме заборгованість за тілом кредиту - 7900 грн, заборгованість за відсотками - 24490,00 грн. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача вказану заборгованість у загальному розмірі 32390,00 грн.
Заочним рішенням Новокодацького районного суду м. Дніпра від 23 лютого 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позову.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується, зокрема, довідкою про доставку судової повістки в електронному вигляді ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яка долучена до матеріалів справи. У зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 за останньою відомою суду адресою, що також відповідає відомостям з Єдиного державного демографічного реєстру №3054035 від 20.07.2026, сповіщення відповідача здійснено шляхом розміщення відповідного оголошення на веб-сайті судової влади.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 30.04.2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №48000-04/2023, відповідно до умов якого відповідач отримав фінансовий кредит в розмірі 7900,00 грн. на власні потреби строком на 360 днів до 23.04.2024 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,5% на день (а.с. 24-33).
Відповідач підписав цей Договір за допомогою електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора «W8551».
Пунктом 1.6 Договору передбачено, що Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки №4790 - 72хx - хххх - 1810, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за вказаними реквізитами.
Крім того, сторонами договору узгоджено графік платежів за кредитним договором, який є додатком №1 до договору №48000-04/2023 від 30.04.2023, який також підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора «W8551» (а.с. 34-36).
Відповідно до відомостей, отриманих від АТ «Державний Ощадний Банк України» (АТ «Ощадбанк») на виконання ухвали судді від 22.07.2025, на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок, який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_1 . Також надано платіжну інструкцію №[номер приховано] від 01.05.2023 та виписку по картковому рахунку щодо зарахування коштів у сумі 7900,00 грн на банківський рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 117-118, 122-126).
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №48000-04/2023 від 30.04.2023, станом на 29.01.2024 року, заборгованість відповідача ОСОБА_1 з урахуванням здійснених платежів в рахунок погашення заборгованості становить 7900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, прострочені відсотки за користування кредитом - 24490,00 грн. (а.с. 41-48).
На підтвердження позовних вимог позивачем надано копію укладеного 03 липня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Стар Файнес Груп» договору факторингу №3072023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «Стар Файнес Груп» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Стар Файнес Груп» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 64-67).
Згідно з п. 1.1. Договору факторингу, клієнт ТОВ «ФК «Інвеструм» передає фактору ТОВ «Стар Файнес Груп», а фактор приймає та зобов`язується оплатити клієнту права вимоги за грошовими зобов`язаннями у загальному розмірі 320 904 260, 80 грн, що виникли у клієнта за кредитними договорами, укладеними між боржниками та клієнтом.
На підставі цього договору, фактор ТОВ «Стар Файнес Груп» стає новим кредитором в зобов`язаннях, що виникли із основних договорів, та отримує права вимоги по зобов`язанням за основними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті боргу з основними договорами, строк платежу за якими настав, а також вимоги по основним договорам, які виникнуть в майбутньому, з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі відповідно до додатку № 2 до цього договору (п. 1.2 Договору).
За змістом п. 4.1 Договору за відступлення прав вимоги до боржників за основними договорами Фактор сплачує клієнту загальну грошову суму.
Разом з позовною заявою надано також копію витягу з реєстру боржників до договору факторингу №3072023 від 03.07.2023 (Додаток №1 до договору факторингу), в якому зазначено дані боржника ОСОБА_1 та відомості про розмір заборгованості за кредитним договором №48000-04/2023 у сумі 14812,50 грн. Даний витяг містить реквізити сторін договору факторингу ТОВ «Стар Файнес Груп» та ТОВ «ФК «Інвеструм», однак не містить ані підписів посадових осіб, ані печаток Товариств (а.с. 68).
Листом від 10.07.2023 за вих. №48000-04/2023-001 ТОВ «ФК «Інвеструм» здійснило повідомлення ОСОБА_1 про відступлення права вимоги по кредитному договору №48000-04/2023 ТОВ «Стар Файнес Груп» (а. с. 37).
29 січня 2024 року між ТОВ «Стар Файнес Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №29012024. Відповідно до умов договору Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна договору) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) Права Вимоги за цим Договором, Фактор заміняє Клієнта у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за Кредитними договорами (а.с. 52-62).
За змістом п. 7.1 Договору фактор сплачує клієнту суму фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 1 489 027,83 грн.
На виконання умов вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було сплачено на користь ТОВ «Стар Файнес Груп» грошові кошті у сумі 1 489 027,83 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції (а.с. 80).
Згідно акту приймання-передачі письмового та електронного Реєстру Боржників від 29.01.2024 до Договору факторингу №29012024 від 29.01.2024 Клієнт ТОВ «Стар Файнес Груп» передав, а Фактор ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняв Реєстр Боржників Клієнта (а.с. 69).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №29012024 від 29.01.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 32390 грн., з яких сума основного боргу за кредитом 7900,00 грн.; сума заборгованості за відсотками 24490,00 грн (а.с. 63).
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 21.05.2025 складено досудову вимогу, в якій повідомлено про відступлення прав вимоги та зазначено про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором №48000-04/2023 від 30.04.2023 у розмірі 32390 грн (а.с. 71). Доказів фактичного направлення вказаної досудової вимоги у будь-який спосіб матеріали справи не містять.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Позивачем до суду надані докази щодо укладення договору про надання фінансового кредиту №48000-04/2023 від 30.04.2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 , де зазначено, що його підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів переходу права вимоги за вказаним вище кредитним договором до позивача.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року №905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Однак, позивачем не представлено до суду першої інстанції належним чином завіреної копії Реєстру боржників до договору факторингу №3072023 від 03.07.2023 (Додаток №1 до договору факторингу) щодо кредитного договору №48000-04/2023.
Разом з позовною заявою надано лише копію витягу з реєстру боржників до договору факторингу №3072023 від 03.07.2023, який не містить підписів уповноважених посадових осіб юридичних осіб, а також печаток Товариств (а.с. 68).
Крім того, місцевому суду не надано докази підтвердження оплати ТОВ «Стар Файнес Груп» на користь ТОВ «ФК «Інвеструм» ціни продажу за договором факторингу №3072023 від 03 липня 2023 року, тобто суми грошових коштів, що сплачуються фактором клієнту після підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників на умовах договору.
Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту відступлення права вимоги за кредитним договором №48000-04/2023 від ТОВ «ФК «Інвеструм» до ТОВ «Стар Файнес Груп» та, як наслідок, до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин. У позовній заяві ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»просило також розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, клопотання про надання суду додаткових доказів, витребування відповідних доказів та інших документів не заявляв.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, приймаючи до уваги недоведеність факт набуття позивачем права вимоги за кредитним договором від 30.04.2023 року №48000-04/2023, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача за вказаним договором заборгованості у загальному розмірі 32390,00 грн, з якої заборгованість за тілом кредиту - 7900 грн, заборгованість за відсотками - 24490,00 грн, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.
Частиною третьою статті 367 ЦПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як положення статті 43 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.
Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої права й виконувати процесуальні обов`язки.
Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання.
Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу у дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.
Виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції у суді першої інстанції.
У силу принципу змагальності сторони та інші особи, які беруть участь у справі, з метою досягнення рішення на свою користь, зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності постановлення бажаного для них рішення.
Гарантіями реалізації принципу змагальності є відповідальність за неподання доказів до суду.
Наведена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №192/875/17 (провадження №61-12580ск19).
Апелянтом не обґрунтовано поважність причин неможливість подання суду першої інстанції копії Акту прийому-передачі за Договором факторингу №3072023 від 03.07.2023 року та копій платіжних інструкцій про оплату купівельної ціни за договором факторингу №3072023 від 03.07.2023 року (а.с. 173, 174-187), тому вказані докази не приймається судом апеляційної інстанції.
Посилання апелянта на те, що про необхідність надання акта приймання-передачі та доказів оплати за договором факторингу №3072023 від 03.07.2023 року йому стало відомо лише після ухвалення судом першої інстанції рішення, не свідчить про наявність об`єктивних причин, які перешкоджали поданню таких доказів до суду першої інстанції. Укладення договору факторингу №3072023 від 03.07.2023 року, його умови та порядок переходу права вимоги були відомі позивачу, який, звертаючись до суду, посилався на цей правочин як на підставу набуття права вимоги до відповідача. При цьому саме на позивача покладався обов`язок довести обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, у тому числі факт переходу до нього права вимоги. Позивач не був позбавлений можливості подати зазначені докази разом із позовною заявою, у подальшому під час розгляду справи судом першої інстанції або заявити клопотання про їх витребування, однак таких процесуальних дій не вчинив.
Незгода позивача з висновками суду першої інстанції щодо достатності наданих доказів не є об`єктивною причиною їх неподання у встановлений процесуальним законом строк, а тому підстави для прийняття та дослідження поданих до апеляційного суду акта приймання-передачі та доказів оплати за договором факторингу №3072023 від 03.07.2023 року, відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України, відсутні.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а заочне рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»- залишити без задоволення.
Заочне рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра від 23 лютого 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді О.В. Агєєв
Л.П. Никифоряк