ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2026 року
м. Харків
справа № 638/23429/25
провадження № 22-ц/818/3890/26
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗАЛІСЬКА 5» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗАЛІСЬКА 5» на додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 30 березня 2026 року, постановлене суддею Зінченко О.В.,
в с т а н о в и в:
Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 13.03.2026 року позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗАЛІСЬКА 5» Мінченко Світлани Мусіївни про стягнення заборгованості було задоволено.
24.03.2026 року представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, які складаються із витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м.Харкова від 30 березня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗАЛІСЬКА 5» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В апеляційній скарзі представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗАЛІСЬКА 5» - Батіг В.В. просить скасувати додаткове рішення, заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Вказує, що Позивач у позовній заяві зазначив, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн, що підтверджуються Договором про надання правничої допомоги від 12.09.2025 року. Вказує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 дійшла висновку, що фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (п. 133 постанови). Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Договором охоплено детальний опис наданих послуг, який є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, що, також, не обмежує Відповідача у доведенні неспівмірності таких витрат у порядку, передбаченому ЦПК України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що хоча договір про надання правової допомоги в цілому охоплює перелік послуг, які надаються, з його змісту неможливо встановити які саме та в якому обсязі послуги були фактично надані, та чи були такі послуги взагалі надані в межах даної справи.
Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.
Судовим розглядом встановлено, що представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗАЛІСЬКА 5» - Батіг В.В. звернувся з позовом до суду, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗАЛІСЬКА 5» заборгованість зі сплати платежів співвласників багатоквартирного будинки за період з березня 2024 по листопад 2025 у сумі 16423,92 грн, судового збору 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу сумі 5000 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 13.03.2026 року позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗАЛІСЬКА 5» Мінченко Світлани Мусіївни про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗАЛІСЬКА 5» зі сплати платежів співвласників багатоквартирного будинки за період з березня 2024 по листопад 2025 у сумі 16423 грн (шістнадцять тисяч чотириста двадцять три) грн 92 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗАЛІСЬКА 5» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
24.03.2026 року представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, які складаються із витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
На підтвердження факту надання правової допомоги представник позивача надав договір про надання правової допомоги від 12.09.2025, укладений між позивачем та адвокатом Батігом Владиславом Васильовичем та ордер на надання правничої допомоги у Шевченківському районному суді м. Харкова.
Згідно п. 4.1 договору про надання правової допомоги від 12.09.2025 року розмір гонорару за надання правничої допомоги, передбаченої цим договором встановлюється у фіксованому розмірі, що становить 5000 грн. та охоплює собою оплату всього обсягу правничої допомоги, яка надається адвокатом клієнту в межах однієї справи про стягнення з одного співвласника багатоквартирного будинку заборгованості зі сплати внесків та платежів на утримання багатоквартирного будинку в суді першої інстанції до прийняття судом остаточного судового рішення у справі.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК).
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК).
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Загальне правило розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, визначене в частині другій статті 141 ЦПК, за змістом якої у разі відмови в позові такі витрати покладаються на позивача.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта, п`ята статті 137 ЦПК).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (абзац перший частини восьмої статті 141 ЦПК).
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон від 05 липня 2012 року № 5076-VI) визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК.
Разом з тим, у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону від 05 липня 2012 року № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону від 05 липня 2012 року № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Також у цій постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
У постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 вказано, що «суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 12350 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним».
Суд першої інстанції, розглянувши заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, залишив поза увагою, що вартість правничої допомоги у договорі була встановлена у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу послуг, витраченого адвокатом часу та кількості судових засідань, у зв`язку з чим помилково відмовив у задоволенні цієї заяви.
В такому випадку конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання договору про надання правничої допомоги, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару, тому суд першої інстанції мав виходити зі встановленого у самому договорі розміру такого гонорару.
У справі, що розглядається, мова не йде про наявність чи необхідність звіту про обсяг наданих адвокатським об`єднанням послуг та виконаних робіт, а також акта прийому-передачі виконаних робіт з огляду на те, що у договорі розмір правничої допомоги чітко визначений у фіксованому розмірі.
Вказана правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2025 року у справі № 357/3851/24.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач не скористався своїм правом на висловлення заперечення щодо заявленого у ньому розміру витрат на правничу допомогу, відповідного клопотання про зменшення розміру цих витрат не подав, доводів щодо їх неспівмірності не заявив.
За таких обставин, враховуючи відсутність у справі обґрунтованих заперечень щодо неспівмірності заявленого розміру витрат на оплату правничої допомоги, погодження сторін договору про надання правової допомоги щодо оплати адвокату гонорару у фіксованому розмірі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про стягнення таких витрат у розмірі 5 000 грн.
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
Постановив
Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗАЛІСЬКА 5» - задовольнити.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 30 березня 2026 року - скасувати.
Заяву представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗАЛІСЬКА 5» - Батіга Владислава Васильовича - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗАЛІСЬКА 5» витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Н.П. Пилипчук
Судді: О.Ю. Тичкова
О.В. Маміна