ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
У Х В А Л А
07.09.2026 м.Дніпро Справа №908/1422/24
Центральний апеляційний господарський суд
у складі судді-доповідача Левшиної Г.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Євромед»
на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.07.2024 (суддя Горохов І.С., повний текст рішення складено 25.07.2024) у справі №908/1422/24
за позовом Концерну «Міські теплові мережі»
до відповідача Приватного підприємства «Євромед»
про стягнення коштів
ВСТАНОВИВ:
10.05.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну «Міські теплові мережі» до відповідача Приватного підприємства «Євромед» про стягнення суми заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 89186,47 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.07.2024 у справі №908/1422/24 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 89186,47 грн, а також витрати із сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 19.08.2026 представник Приватного підприємства «Євромед» звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 22.07.2024 у справі №908/1422/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, апелянтом заявлене клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Андрейчука Л.В., Висоцького А.М.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 21.08.2026 здійснено запит матеріалів справи №908/1422/24 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
02.09.2026 матеріали справи №908/1422/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Дослідивши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суддя-доповідач зазначає наступне.
Так, в обґрунтування поданого клопотання скаржник послався на те, що місцевий господарський суд розглянув справу №908/1422/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, спираючись на факт повернення ухвали про відкриття провадження з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Водночас, апелянт стверджує про те, що ПП «Євромед» не отримувало копію позовної заяви з додатками, ухвалу про відкриття провадження, рішення суду від 22.07.2024 та судові накази, оскільки всі поштові відправлення поверталися до суду із позначкою пошти. Про існування зазначеного рішення, підприємство дізналось випадково, під час перевірки контрагентом інформаційної системи «Опендатабот», що надає доступ до державних даних з основних публічних реєстрів для громадян та бізнесу, після чого 23.07.2026 звернулося до Адвокатського об`єднання «Олешко і Скрипка» за правничою допомогою.
23.07.2026 адвокат Бєліков О.С. в інтересах ПП «Євромед» звернувся до Господарського суду Запорізької області із клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи та зняття копій.
За твердженням апелянта, запис про ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні суду 30.07.2026 року є поважною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
З цих обставин апеляційний суд зазначає про те, що відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За умовами пункту 1 частини другої статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з частиною третьою статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Імперативною нормою ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що незалежно від поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Водночас, вказана процесуальна норма встановлює два виключення з цього правила, а саме: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки (пункт 1 частини 2); (2) пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (пункт 2 частини 2).
Тобто, річний строк, зазначений у ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, є преклюзивним, за виключенням двох випадків, визначених цією ж нормою процесуального закону.
Таким чином, у разі подання апеляційної скарги на судове рішення після спливу одного року з дня складення повного тексту цього рішення, суд апеляційної інстанції має перевірити та надати оцінку наявності підстав для застосування до такої апеляційної скарги наслідків, передбачених частиною 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, а саме щодо зазначення та обґрунтування скаржником випадків, передбачених пунктами 1, 2 зазначеної норми, наявність яких надає право на поновлення строку апеляційного оскарження.
Поряд з цим, з приписів частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України не вбачається безумовного обов`язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається із системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.
Відтак, скаржник повинен враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №1227/8971/2012 зазначила, що з аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо:
1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа Мушта проти України);
2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справа Устименко проти України);
3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справа Брумареску проти Румунії (Brumarescu v. Romania)).
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2018 у справі №916/3188/16 звернуто увагу на необхідність врахування практики ЄСПЛ щодо поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України, Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Апеляційним господарським судом також враховано правові висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.07.2022 у справі 9/430-05-11867 щодо застосування приписів статей 256, 261 Господарського процесуального кодексу України. У постанові зауважено на тому, що суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам лише факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено 22.07.2024 повний текст якого складено 25.07.2024, кінцевим строком для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.07.2024 у справі №908/1422/24 є 14.08.2024.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.07.2024 у справі №908/1422/24 скаржником подано із пропуском встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження майже на два роки, а саме: 19.08.2026.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З матеріалів справи вбачається, що копію повного тексту Господарського суду Запорізької області від 22.07.2024 у справі №908/1422/24, як і всю іншу судову кореспонденцію у даній справі, апелянту було направлено за належною адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і яка була вказана самим скаржником безпосередньо в апеляційній скарзі, а саме: 69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 26, прим. 67-А.
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.01.2025 у cправі № 916/3130/21, постанові КГС ВС від 12.05.2025 у справі №902/824/20).
Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20 тощо).
За висновками Великої Палати Верховного Суду негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця (постанова від 19.05.2020 у справі №910/719/19 (провадження № 12-18гс20, пункт 6.22). Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв`язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 Цивільного кодексу України).
До повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Якщо ж фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.
З огляду на викладене, судом першої інстанції вчинялись всі необхідні дії для належного повідомлення апелянта про розгляд цієї справи, а неотримання судових рішень, зокрема, і оскаржуваного рішення Господарського суду Запорізької області від 22.07.2024 у справі №908/1422/24 та, відповідно, можливість подання апеляційної скарги у встановлений строк залежала виключно від волевиявлення та дій самого скаржника.
Доводи, викладені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними в розумінні статті 119 Господарського процесуального кодексу України, та такими, що спростовуються матеріалами справи (суд першої інстанції забезпечив завчасне надіслання скаржнику копій ухвал за належною адресою, які повертались у зв`язку із "відсутністю адресата", жодних відомостей про зміну адреси матеріали справи не містять, як і не надані апелянтом).
Ознайомлення представником апелянта з повним текстом оскаржуваного рішення лише 30.07.2026 не свідчить про поважність причин пропуску строку на оскарження рішення суду першої інстанції.
Отже, отримання чи неотримання скаржником копії судового рішення не мають жодного значення в силу того, що, за наявної наразі у суду апеляційної інстанції інформації про обставини справи, Приватне підприємство «Євромед» було належним чином повідомлено про розгляд справи в суді першої інстанції.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що відповідно до частин першої, другої статті 2 та частини першої статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР), є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень, а особливо в даному випадку, коли саме скаржник зацікавлений в оперативному вирішення питання про відкриття провадження у справі, оскільки саме він не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій і ставить під сумнів їх законність.
Апеляційним судом також наголошується, що право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
При цьому, у силу принципу диспозитивності на особу, що не вчинила вчасно відповідні процесуальні дії покладається ризик несприятливих наслідків такої бездіяльності. Створення при цьому судом штучних умов, які б надавали одній зі сторін спору більш сприятливі умови для реалізації її процесуальних прав, виходить за межі повноважень суду, передбачених законодавством, та є порушенням статей 6, 19 Конституції України та принципу змагальності сторін (статті 13 ГПК України).
Отже, суд апеляційної інстанцій наразі не встановив наявності випадків, визначених у пунктах 1, 2 частини другої статті 261 ГПК України.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що причини пропуску строку, зазначені апелянтом в обґрунтування відповідного клопотання, не є такими, що зумовлюють можливість поновлення процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 22.07.2024 у справі №908/1422/24, що відповідно до вимог процесуального закону є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для зазначення інших підстав для поновлення пропущеного строку.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на звернення до суду апеляційної інстанції із заявою, із зазначенням, при цьому, інших підстав для поновлення строку.
Керуючись ст. ст. 174, 235, 258, ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Євромед» на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.07.2024 у справі №908/1422/24 залишити без руху.
Роз`яснити Приватному підприємству «Євромед» про право на звернення до апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 22.07.2024 у справі №908/1422/24, в якій вказати інші підстави для поновлення строку протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Роз`яснити апелянту, що при неподанні відповідної заяви у встановлений вище строк або у разі, якщо вказані ним підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, судом буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Г.В. Левшина