Ухвала № 139555077 у справі № 766/18845/25 від 04.09.2026

УХВАЛА

04 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 766/18845/25

провадження № 61-11578ск26

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2026 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 10 серпня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Демшиної Ганни Юріївни, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на дії державного виконавця, у якій, з урахуванням заяви про усунення недоліків, просив:

визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Корабельного ВДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Демшиної Г. Ю. щодо нездійснення перерахунку заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, відкритому за виконавчим листом № 766/853/22, з урахуванням квитанцій та виписки з рахунку, поданих боржником ОСОБА_1 на загальну суму 239 095,20 грн;

зобов`язати державного виконавця Корабельного ВДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснити перерахунок заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, відкритому за виконавчим листом № 766/853/22, з урахуванням суми грошових коштів зазначених у квитанціях, поданих боржником ОСОБА_1 , щодо перерахування коштів ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та з урахуванням перерахованих сум грошових коштів зазначених у виписці з розрахункового рахунку відкритого боржником ОСОБА_1 на користь дочки ОСОБА_3 , зменшивши загальну суму заборгованості на 239 095,20 грн.

Херсонський міський суд Херсонської області ухвалою від 25 червня 2026 року поновив ОСОБА_1 строк на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця. У задоволенні скарги відмовив.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд вважав, що доводи ОСОБА_1 про неправомірність дій державного виконавця при здійсненні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 не знайшли свого підтвердження, не можуть однозначно свідчити про сплату ним аліментів у вказаному розмірі та за вказаний період на виконання рішення суду про стягнення аліментів.

Не погоджуючись із ухвалою суду у частині відмови у задоволенні скарги про зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості по аліментам, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Херсонський апеляційний суд постановою від 10 серпня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2026 року скасував, постановити нову, якою скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії державного виконавця задовольнив частково.

Визнав неправомірними дії старшого державного виконавця Корабельного ВДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Демшиної Г. Ю. щодо нездійснення перерахунку заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, відкритому за виконавчим листом № 766/853/22, з урахуванням платіжних інструкцій АБ «Укргазбанк» за період із березня 2022 року по травень 2023 року, поданих боржником ОСОБА_1 на загальну суму 29 680,00 грн.

Зобов`язав старшого державного виконавця Корабельного ВДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Демшину Г. Ю. здійснити перерахунок заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, відкритому за виконавчим листом № 766/853/22, з урахуванням суми грошових коштів зазначених у платіжних інструкціях АБ «Укргазбанк» за період із березня 2022 року по травень 2023 року, поданих боржником ОСОБА_1 на загальну суму 29 680,00 грн.

У задоволенні решти вимог скарги відмовив.

Апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 , як боржник у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, надав державному виконавцю Корабельного ВДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Демшиній Г. Ю. докази сплати ним аліментів на користь стягувача на утримання дітей у період із березня 2022 року по листопад 2025 року на загальну суму 29 680,00 грн.

02 вересня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2026 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 10 серпня 2026 року у зазначеній вище справі.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із статтею 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 71 Закону «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

В постанові Верховного Суду від 07 травня 2026 року у справі № 753/17359/24 вказано, що чинне законодавство не передбачає права та обов`язку у державного виконавця вимагати від боржника надання квитанцій із зазначенням призначення грошових переказів на ім`я стягувача й не враховувати безпосередньо копії наданих квитанцій.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 642/6906/16-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 648/1102/19, від 26 травня 2021 року у справі № 569/11466/20.

У постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 127/901/18 Верховний Суд вказав, що незазначення у квитанціях відомостей про призначення платежу як «аліменти» не спростовує того факту, що перерахунок коштів на користь стягувача боржник здійснював саме з метою утримання дітей.

У постанові від 01 серпня 2019 року в справі № 642/6906/16-ц Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність інших, окрім аліментних, грошових зобов`язань між стягувачем та боржником, відсутність відмови стягувача від отримання грошових переказів, здійснених боржником, а також неможливість самостійно вказувати призначення платежу у таких грошових переказах може свідчити про добровільне виконання боржником своїх обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Згідно зі статтею 179 СК України неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

У частині другій статті 30 ЦК України визначено, що обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 32 ЦК України, крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку).

Таким чином, залежно від віку фізичної особи, цивільна дієздатність за обсягом поділяється на такі види: часткова цивільна дієздатність малолітньої особи (стаття 31 ЦК України); неповна цивільна дієздатність неповнолітньої особи (стаття 32 ЦК України); повна цивільна дієздатність повнолітньої особи, неповнолітньої особи у разі реєстрації її шлюбу (стаття 34 ЦК України) та емансипованої особи (стаття 35 ЦК України).

У постановах від 13 червня 2024 року у справі № 760/17498/22 та від 31 жовтня 2024 року у справі № 545/1241/20 Верховний Суд зазначив, що фізична особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років вважається неповнолітньою. За обсягом цивільна дієздатність неповнолітньої особи є неповною. Добровільне перерахування боржником аліментів на особистий рахунок неповнолітньої дитини вважається таким, що здійснене на виконання судового наказу про стягнення аліментів на її утримання, оскільки з урахування обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи та того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів.

Апеляційний суд правильно встановив, що на час укладення ОСОБА_1 договору від 09 березня 2023 року № 2023/І_С/268-001256 про відкриття карткового рахунку та вчинення платежів, дітям ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було повних тринадцять та шість років відповідно, отже, такі діти не мають статусу неповнолітніх та вважаються малолітніми дітьми, тому боржник має перераховувати аліменти на рахунок стягувача, яка має отримувати аліменти на малолітніх дітей.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що надані заявником грошові кошти дочці ОСОБА_4 не можуть бути зараховані як аліментні платежі боржника на трьох дочок.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 , як боржник у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, надав державному виконавцю Корабельного ВДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Демшиній Г. Ю. докази сплати ним аліментів на користь стягувача на утримання дітей у період із березня 2022 року по листопад 2025 року.

Згідно з платіжними інструкціями АБ «Укргазбанк», боржник за період із березня 2022 року по травень 2023 року перерахував на картковий рахунок стягувача ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 грошові кошти на утримання дітей.

Відповідно до платіжних інструкцій він здійснив платежі на загальну суму 29 680,00 грн.

Апеляційний суд встановив, що представник стягувача у відзиві на скаргу не заперечувала отримання ОСОБА_2 вказаних коштів від боржника, проте заперечувала їх призначення як аліментів, пославшись на відсутність такого призначення платежу у платіжних документах. Поряд із цим, стягувач і її представник не обґрунтували інше призначення зазначених грошових коштів, не посилалися на існування між нею та боржником інших грошових зобов`язань, і такі грошові зобов`язання судом не встановлені, окрім аліментних.

Апеляційний суд реалізовуючи стандарт переважаючої переконливості в оцінці обставин справи, та доказів, поданих учасниками справи, виписки по рахунку без зазначення призначення платежу «аліменти», надану на підтвердження сплати боржником на користь стягувача аліментів, правильно вказав, що вони мають бути враховані державним виконавцем при обрахунку заборгованості за аліментами, оскільки доказів на підтвердження наявності інших зобов`язань боржника перед стягувачем у матеріалах справи немає, як і не надано доказів відмови стягувача від отримання грошових переказів від боржника, що також у сукупності з іншими доказами доводить, що грошові кошти, сплачені боржником на користь стягувача , є саме аліментами на дітей.

Аналогічний за змістом висновок Верховний Суд зробив у постановах від 01 серпня 2019 року у справі № 642/6906/16-ц, від 17 травня 2023 року у справі № 199/2951/21, від 08 квітня 2024 року у справі № 522/19803/15-ц.

Колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що у державного виконавця не було підстав не враховувати надані боржником квитанції під час визначення заборгованості зі сплати аліментів на суму 29 680,00 грн, а тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та часткового задоволення скарги.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2026 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 10 серпня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Демшиної Ганни Юріївни, заінтересована особа - ОСОБА_2 .

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров