ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2026 року Луцьк Справа № 140/9118/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) з наступними позовними вимогами:
1) визнати протиправними дії щодо припинення виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
2) зобов`язати поновити, нарахувати та виплачувати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 одержує пенсію по інвалідності та особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи категорії 3, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області.
Позивачу, на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/21464/23, виплачувалося підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ.
Позивач вказує, що має право на отримання доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі 2361,00 грн відповідно до статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX (далі - Закон № 4059-ІХ) та у розмірі 2595,00 грн відповідно до статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 №1524 «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення» (далі - Постанова №1524), тому звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату вказаної доплати.
Листом від 26.06.2026 відповідач повідомив, що оскільки особа народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто після 01.01.1993, вона не могла проживати у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26.04.1986 чи у період з 26.04.1986 до 01.01.1993. Враховуючи викладене, підстави для встановлення підвищення до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення відповідно до статті 39 Закону №796-XII відсутні.
Позивач не погоджується із такими діями відповідача щодо не нарахування та невиплати доплати та зазначає, що після призначення доплати до пенсії на виконання рішення суду він по теперішній час був зареєстрований та проживав в населеному пункті, віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В поданому до суду 24.08.2026 відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з огляду на те, що станом на 26.04.1986 чи у період з 26.04.1986 до 01.01.1993 особа не проживала у зоні безумовного (обов?язкового) відселення, у зв`язку із чим підстави для встановлення підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 45 Закону № 4059-ІХ, відсутні.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , знаходиться на обліку в органах ПФУ як одержувач пенсії по інвалідності.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 у справі №140/21464/23 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії позов задоволено, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 02.12.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Листом від 26.06.2026 відповідач повідомив, що оскільки особа народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто після 01.01.1993, вона не могла проживати у зоні безумовного (обов?язкового) відселення або зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26.04.1986 чи у період з 26.04.1986 до 01.01.1993. Враховуючи викладене, підстави для встановлення підвищення до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення відповідно до статті 39 Закону №796-XII відсутні.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення визначено в Законі №796-XII.
Статтею 45 Закону № 4059-ІХ установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26.04.1986 до 01.01.1993, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Відповідно до статті 45 Закону № 4059-IX Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1524, пунктами 1, 1-1 якої установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26.04.1986 чи у період з 26.04.1986 до 01.01.1993 для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:
особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 01.01.1993.
Установлено, що у 2025 році виплата за проживання на забруднених територіях встановлюється у розмірі, передбаченому статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», як самостійна доплата до пенсії, на яку має право особа згідно із законом.
Отже, у зв`язку із набранням чинності з 01.01.2025 Законом № 4059-ІХ, змінилося правове регулювання правовідносин щодо здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення. Статтею 45 Закону № 4059-ІХ чітко регламентовано розмір та підстави виплати у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення.
При цьому, особам, які після 01.01.1993 змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
З матеріалів справи видно, що позивачу не була встановлена доплата в сумі 2361,00 грн відповідно до статті 45 Закону № 4059-ІХ та в сумі 2595,00 грн згідно із статтею 29 Закону №4695-IX з тих підстав, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто після 01.01.1993.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення» від 27.12.2024 №1524 (далі Постанова №1524), відповідно до статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» постановлено:
«Установити, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26.04.1986 чи у період з 26.04.1986 до 01.01.1993 для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин: особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 01.01.1993».
Норми статті 45 Закону № 4059-IX та Постанови №1524 визначають дії пенсійного органу щодо: «встановлення», «продовження» чи «припинення» доплат.
Суд зазначає, що норми статті 45 Закону №4059-IX та Постанови №1524 визначають два періоди для нарахування і виплати доплати, за яких особи проживали або працювали у зоні: (1) «станом на 26 квітня 1986 року» чи (2) «у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року».
При цьому, обидва періоди стосуються дати - «26 квітня 1986 року».
У спірному випадку позивач не проживав та не міг проживати в зоні гарантованого добровільного відселення ані станом на 26.04.1986, ані у період з 26.04.1986 по 01.01.1993, оскільки датою його народження є ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому, той факт, що після призначення доплати до пенсії на виконання рішення суду від 11.09.2023 у справі № 140/21464/23 позивач не залишав своє місце постійного проживання та реєстрації на території гарантованого добровільного відселення, не впливає на висновок суду про відсутність підстав для встановлення позивачу доплати відповідно до статті 45 Закону № 4059-ІХ та статті 29 Закону №4695-IX, оскільки ключовим у цьому випадку є та обставина, що позивач не проживав та не міг проживати в зоні гарантованого добровільного відселення ані станом на 26.04.1986, ані у період з 26.04.1986 по 01.01.1993.
Зазначене вище свідчить про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати доплати до пенсії, тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат в порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.
Керуючись статтями 243 - 246, 263 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Дмитрук