ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року Справа № 160/20449/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання дій бездіяльністю та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
14.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання дій бездіяльністю та зобов`язання вчинити певні дії, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність передбачену статтями 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження» головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бойницької Ольги Анатоліївни у виконавчому провадженні № ВП 81314198 від 19.06.2026 року, яка полягає у невжитті передбачених законом заходів примусового виконання рішення суду;
- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України негайно вчинити передбачені статтями 75 та 76 Закону України «Про виконавче провадження» примусові дії, а саме: винести постанову про накладення штрафу на Боржника (Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області) за невиконання рішення суду та встановити новий строк для виконання рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконанні у головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бойницької Ольги Анатоліївни перебуває виконавче провадження ВП №81314198 з виконання виконавчого листа № 160/4301/25 від 18.02.2026 року, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом по справі №160/4301/25 від 18.04.2025 року про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецький області вчинити дії щодо перерахунку пенсії позивачу. Постанову про відкриття виконавчого провадження було винесено 19.06.2026 року, станом на 13.07.2026 судове рішення боржником не виконано. На думку позивача, попри тривале невиконання рішення, що набрало законної сили, відповідачем допущено протиправну бездіяльність та не вжито передбачених законом обов`язкових заходів примусового виконання, що стало підставою звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (у письмовому провадженні) з 10.08.2026.
Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області; та відповідачу і третій особі було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву (пояснень по справі) - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження; витребувано у відповідача копії матеріалів виконавчого провадження № 81314198.
05.08.2026 від третьої особи до суду надійшли пояснення по справі, у яких позивач зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 у справі №160/4301/25 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №045550006997 від 02.01.2025 та зобов`язано Головне управління здійснити переведення позивача ОСОБА_1 з 30.12.2024 з пенсії за віком відповідно до Закону №1058 на пенсію державного службовця відповідно до п.12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889. Так, на виконання рішення суду від 18.04.2025 у справі №160/4301/25 ОСОБА_1 з 30.12.2024 було переведено з пенсії за віком на пенсію державного службовця. Стосовно виплати нарахованої пенсії на виконання рішення суду представник третьої особи зауважує, що територіальні органи Пенсійного Фонду України виконують свої функції з виплати пенсії в залежності від місця проживання (реєстрації) пенсіонера і знаходження його пенсійної справи в цьому територіальному органі.
Відповідач станом на 07.09.2026 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом доставлення ухвали про відкриття спрощеного провадження в його електронний кабінет системи «Електронний суд», про що в матеріалах справи міститься відповідна довідка.
За приписами п. 5, 7 ст. 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи.
Відповідач має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд вважає його належним чином повідомленого про розгляд цієї справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Приймаючи до уваги, що відповідачем не надано витребувані судом матеріали, які були на розгляді при прийнятті спірного рішення, причини неподання цих доказів не повідомлено, суд вважає необхідним розглянути справу за наявними в ній доказами.
Згідно ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалам.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 18.04.2025 у справі № 160/4301/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд частково задовольнив позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області:
- визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №045550006997 від 02.01.2025 року;
- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити переведення ОСОБА_1 з 30.12.2024 року з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно п.12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу» в розмірі 60 відсотків заробітної плати, визначеної в довідці про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №87121/6/04-36-10-02-13 від 30.12.2024 року та довідці про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби №87123/6/04-36-10-02-13 від 30.12.2024 року, виданих Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
Рішення суду від 18.04.2025 у справі №160/4301/25 набрало законної сили після перегляду у суді апеляційної інстанції 29.01.2026.
Виконавчий лист № 160/4301/25 видано 18.02.2026.
Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бойницькою Ольгою Анатоліївною за заявою стягувача про примусове виконання ухвалено постанову від 19.06.2026 про відкриття виконавчого провадження № 81314198.
Відповідно до листа Головного управління ПФУ в Донецькій області від 23.06.2026 №0500-0307-5/67386:
«На виконання рішення суду з 30.12.2024 ОСОБА_1 переведено з пенсії за віком відповідно до Закону №1058 на пенсію державного службовця відповідно до Закону №889 в розмірі 60 відсотків заробітної плати, визначеної в довідках № 87121/6/04-36-10-02-13 від 30.12.2024 року та №87123/6/04-36-10-02-13 від 30.12.2024 року.
За результатами проведеного перерахунку заробітна плата ОСОБА_1 для обчислення пенсії складає 48358,44 грн; основний розмір пенсії - 29015,06 грн (48358,44х60%); розмір пенсії, обмежений максимальним розміром - 23610,00 грн.
Оскільки, відповідно до даних трудової книжки, наявної в електронній пенсійній справі, та даних реєстру застрахованих осіб, ОСОБА_1 станом на 30.12.2024 є особою, працюючою на посадах, які відносяться до посад державної служби, відповідно до пункту 131 Закону №1058, пенсія виплачується в розмірі відповідно до цього Закону.
Документи про звільнення або переведення на інші посади, які не відносяться до посад державної служби, станом на дату виконання Рішення суду в електронній пенсійній справі відсутні.
До надання документів про звільнення з роботи або переведення на посади, які не відносяться до посад державної служби, розмір пенсії ОСОБА_1 до виплати обчислено відповідно до Закону №1058 та складає 10317,55 грн.
Засобами програмного забезпечення електронну пенсійну справу ОСОБА_1 передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для здійснення виплати пенсії за місцем проживанням пенсіонера.»
Також, у вищевказаному листі пенсійний орган додатково повідомляє орган примусового виконання рішень про те, що «Поза межами виконання Рішення суду згідно заяви від 23.03.2026 №6867 за принципом екстериторіальності ОСОБА_2 з 04.11.2025 проведено перерахунок пенсії у зв`язку зі звільненням. Розмір пенсії визначено відповідно до Закону №889 у розмірі 29015,06 грн. Розмір пенсії до виплати обмежено максимальним розміром відповідно до пункту 132 Прикінцевих положень Закону №1058 та становить 23610,00 грн. З 01.01.2026 проведено індивідуально-масовий перерахунок пенсії у зв`язку із зміною прожиткового мінімуму. Розмір пенсії до виплати складає 25950,00 грн. З 01.03.2026 проведено індивідуально-масовий перерахунок пенсії у зв`язку з індексацією заробітку відповідно до підпункту 5 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році». Розмір пенсії, з урахуванням обмеження індексації відповідно до абзацу 2 пункту 3 Постанови №209 у сумі -915,32 грн, складає 31610,06 грн, розмір пенсії до виплати відповідно до пункту 132 Прикінцевих положень Закону №1058 та становить 25950,00 грн…» та просить закінчити виконавче провадження від 19.06.2026 ВП №81314198 у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.
Оскільки після повідомлення пенсійного органу про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 у справі № 160/4301/25 розмір пенсії позивача не змінився, він дійшов висновку про вжиття відповідачем не всіх необхідних заходів для його реалізації, що й стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами частини 1-2 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 1 Закону України ''Про виконавче провадження'' від 02.06.2016 №1404-VIII року (далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пункту 6 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Стаття 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначає вимоги до виконавчого документа.
За статтею 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно частин 1, 2 статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини 6 статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно положень статті 27 Закону №1404-VIII у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Частиною першою статті 28 Закону №1404-VIII встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
За приписами статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналізуючи визначені норми Закону України ''Про виконавче провадження'' суд доходить висновку, що законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій.
Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Водночас для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає встановлення факту невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Отже, невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
При цьому, суд зауважує, що визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №360/3573/20.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 19.06.2026 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №81314198 з примусового виконання виконавчого листа №160/4301/25, який видано 18.02.2026 Дніпропетровським окружним адміністративним судом, при цьому в постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено про необхідність виконати боржником рішення суду протягом 10 робочих днів.
Так, відповідно до листа ГУ ПФУ в Донецькій області від 23.06.2026 №0500-0307-5/67386, останнім на виконання рішення суду від 18.04.2025 у справі № 160/4301/25 переведено ОСОБА_1 з 30.12.2024 з пенсії за віком відповідно до Закону №1058 на пенсію державного службовця відповідно до Закону №889 в розмірі 60 відсотків заробітної плати, визначеної в довідках № 87121/6/04-36-10-02-13 від 30.12.2024 року та №87123/6/04-36-10-02-13 від 30.12.2024 року, здійснено відповідний перерахунок пенсії, обчислено суму до виплати та направлено засобами програмного забезпечення електронну пенсійну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для здійснення виплати пенсії за місцем проживанням пенсіонера.
На підтвердження виконання рішення суду від 18.04.2025 у справі № 160/4301/25 пенсійним органом, зокрема надано:
- рішення №045550006997 про перерахунок пенсії від 26.02.2026 17:28:
вид перерахунку та підстава: згідно рішення суду справи №160/4301/25 від 18.04.2025;
особливості: призначення за рішенням суду з 30.12.2024 по довічно, рішення суду згідно ПКМУ №821 - з 29.01.2026 по довічно;
- рішення №045550006997 про перерахунок пенсії від 26.02.2026 17:46:
вид перерахунку: перехід з виду на вид;
особливості: призначення за рішенням суду з 30.12.2024 по довічно, рішення суду згідно ПКМУ №821 - з 29.01.2026 по довічно.
Таким чином, ГУ ПФУ в Донецькій області виконав вимоги постанови державного виконавця виконавчого провадження №81314198 від 19.06.2026 у межах 10 робочих днів.
Верховний Суд в постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.10.2021 у справі №360/4708/20 та від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 зазначав, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це, на думку Верховного суду, не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
За приписами статей 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження», застосування заходів примусового виконання (зокрема накладення штрафів) є можливим лише у разі невиконання рішення боржником без поважних причин у встановлений виконавцем строк. Оскільки боржник виконав вимоги виконавчого документа вчасно та належним чином зафіксував факт виконання, у державного виконавця були відсутні правові підстави для застосування заходів примусового впливу.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для визнання протиправною бездіяльності головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бойницької Ольги Анатоліївни у виконавчому провадженні № 81314198 від 19.06.2026 року, яка полягала у невжитті заходів примусового виконання рішення суду, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Разом з цим, підставою звернення до суду із цим позовом стало отримання пенсії у тому ж розмірі, який був до рішення суду від 18.04.2025 у справі № 160/4301/25.
Суд зауважує, що правильність обчислення та розмір пенсії, нарахованої внаслідок переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» на виконання рішення суду у справі № 160/4301/25, зокрема застосування обмеження до розміру пенсії та/або спосіб її виплати, не були предметом спору та судового розгляду в межах зазначеної справи, а відповідні позовні вимоги щодо здійснення конкретного перерахунку сум пенсії не заявлялися.
Позивач не може у межах розгляду справи щодо виконання судового рішення або на стадії виконавчого провадження вимагати перевірки правильності нарахування нових сум пенсійних виплат чи оскаржувати їх розмір, якщо такі питання не охоплювалися змістом резолютивної частини рішення суду, що набрало законної сили.
Стосовно питання виплати перерахованої пенсії на виконання рішення суду від 18.04.2025 у справі №160/4301/25, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Виплата пенсії за минулий час регламентована статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно якої нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
За приписами абц. 1, 3 п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття органом, що призначає пенсію, рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії, а у разі призначення пенсії за віком автоматично - не пізніше одного місяця з дня надходження повідомлення про обраний особою спосіб виплати пенсії.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області вжито всіх необхідних заходів організаційного характеру щодо виконання рішення суду в частині перерахунку пенсії та передачі електронної пенсійної справи до органу за місцем фактичного проживання позивача для забезпечення її подальшої виплати.
Так, відповідно до листа ГУ ПФУ в Донецькій області від 23.06.2026 № 0500-0307-5/67386 та листа до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 28.07.2026 № 0500-0501-9/79480, пенсійним органом Донецької області здійснено переведення позивача з пенсії за віком на пенсію державного службовця, проведено відповідний перерахунок, обчислено суму до виплати та направлено засобами програмного забезпечення електронну пенсійну справу до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Водночас, з огляду на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, обов`язок здійснити виплату пенсії та нарахованих сум за рішенням суду (згідно зі статтею 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та положеннями Порядку № 22-1) наразі покладається саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за місцем фактичного проживання пенсіонера.
Щодо посилання позивача на практику Верховного Суду України, а саме: «Верховний Суд у своїй постанові від 24 січня 2024 року у справі №380/12318/22 чітко зазначив, що саме по собі прийняття ПФ України рішення про перерахунок пенсії (нарахування на папері) без фактичної виплати коштів у повному обсязі не може вважатися повним виконанням судового рішення. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 380/14995/22 та від 27 червня 2023 року у справі № 380/13735/22. Суд наголосив, що виконання судового рішення передбачає конкретний кінцевий результат - реальне отримання стягувачем присуджених коштів», суд зазначає наступне.
- у справі №380/12318/22 Львівським окружним адміністративним судом було складено рішенні від 14.10.2022, яке набрало законної сили 17.10.2022 та не оскаржувалося у судах вищих інстанцій;
- у справі № 380/14995/22 Львівський окружний адміністративний суд розглядав позов товариства з обмеженою відповідальністю «Соколівка-Лан» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити дії стосовно реєстрації податкової накладної, рішення складено 05.01.2023. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року у справі №380/14995/22. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 07.11.2023 ухвалив Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі № 380/14995/22;
- у справі № 380/13735/22 Львівським окружним адміністративним судом було складено рішенні від 21.12.2022, яке не оскаржувалося у судах вищих інстанцій.
За таких обставин суд вважає необхідним наголосити, що Верховний Суд в ухвалі від 15.01.2026 у справі №240/14153/24 прямо вказав, що подання до суду процесуальних документів з посиланням на неіснуючі постанови та правові позиції Верховного Суду, ймовірно згенерованих ШІ, порушує принцип добросовісності користування процесуальними правами. Учасники справи зобов`язані дотримуватися принципу фахового людського контролю при використанні технологій штучного інтелекту. Посилання на неіснуючі постанови Верховного Суду може свідчити про використання учасником справи інструментів штучного інтелекту та отримання результату у формі так званих галюцинацій, що свідчить про недобросовісне користування учасником справи процесуальними правами та може розцінюватися як неналежне виконання процесуальних обов`язків і прояв неповаги до суду.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням норм чинного законодавства.
Таким чином, доводи позовної заяви не знайшли свого нормативного та документального підтвердження, спростовуються дослідженими матеріалами справи та висновками суду, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.
При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За приписами частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Відповідно до частини четвертої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно частини п`ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання дій бездіяльністю та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції згідно статті 297 КАС України.
Суддя Н.Є. Сліпець