ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
08 вересня 2026 року Справа № 160/22123/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
24.07.2026 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за період з 02.10.2022 року по 24.05.2024 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, надбавок, компенсації невикористаної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого ЗУ «Про державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, встановленого ЗУ «Про державний бюджет на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року та на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ № 44 від 15.01.2004;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 02.10.2022 року по 24.05.2024 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, надбавок, компенсації невикористаної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого ЗУ «Про державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, встановленого ЗУ «Про державний бюджет на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року та на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ № 44 від 15.01.2004;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 оновлений грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
30.07.2026 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду поновлено строк звернення до суду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
11.08.2026 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому вказано на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки позивачу було вручено наказ від 24.05.2024 року №147 та при виключенні зі списків особового складу позивачу було відомо про нараховані та виплачені суми.
14.08.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду встановлено ОСОБА_1 строк у 10 днів з моменту отримання ухвали для надання до суду для подання своїх пояснень щодо заяви відповідача про залишення позову без розгляду та надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску вказаного строку.
25.08.2026 року від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом, в обґрунтування якої вказано, що з витягу з наказу про звільнення №147 від 24.05.2024 року не можливо встановити інформацію про обсяг і характер виплачених мені сум грошового забезпечення при звільненні, оскільки в ньому відсутня інформація про нараховане та виплачене позивачу при звільненні грошове забезпечення, відсутня інформація про те який прожитковий мінімум враховувався за спірний період для обрахунку грошового забезпечення, відсутня інформація чи враховувалася додаткова винагороди при нарахуванні компенсації за невикористану основну та додаткову відпустку, відсутня інформація про нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні, таким чином єдиним письмовим документом у даній справі з якою ч. 2 ст. 233 КЗпП України пов`язує початок перебігу строку звернення до суду та з якого можна встановити інформацію про обсяг і характер виплачених мені сум грошового забезпечення при звільненні є відповідь військової частини від 30.05.2026 року №1/1090 з додатками.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
В той же час відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 дійшов до висновку, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.
Отже, оскільки спір у цій справі стосується дотримання трудових гарантій позивача на оплату праці, то при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення з позовом до суду слід застосовувати положення ст.233 КЗпП України.
Виходячи із змісту наведеної норми ст.233 КЗпП України, вбачається, що до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Так, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.04.2024 року №95 ОСОБА_1 знято з грошового забезпечення з 02.04.2024 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2024 року №147 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зазначено, що його звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 26.03.2024 №58-РС у запас.
До суду позовна заява надійшла 24.07.2026 року (документ сформований в системі «Електронний суд»), тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом.
Щодо доводів позивача, що при звільненні, військова частина не ознайомила його з документами де були би вказані суми грошового забезпечення, які йому мали виплатити при звільнені, що не давало позивачу можливості об`єктивно оцінити правильність нарахувань за минулі місяці грошове забезпечення та наказ про звільнення не має відповідної інформації, суд зауважує, що позивач щомісячно отримував грошове забезпечення, а тому мав можливість з`ясувати для себе розмір складових грошового забезпечення. Проте, ані під час проходження служби, ані після звільнення позивач не вчинив дій, направлених на отримання недоотриманої частини грошового забезпечення. Жодних доводів щодо існування об`єктивних непереборних обставин, які б перешкоджали вчиненню таких дій позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду не наводить.
Так, з позовної заяви судом не встановлено, що під час проходження служби або у тримісячний строк після звільнення позивач вчиняв дії, направлені на отримання недоотриманої частини грошового забезпечення.
Крім того, на переконання суду, отримання у відповідь на запит листа відповідача або не отримання такого листа не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду. Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
Водночас, позивачу недостатньо лише послатися на необізнаність про порушення його прав. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду своєчасно. Триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики тощо.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою публічних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Звернення до суду з позовною заявою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на подання позову, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, установлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається. Зазначені правові висновки викладено в ухвалі Верховного суду від 30.08.2023 у справі №520/6827/22.
Отже, судом не встановлено жодних обставин і фактів, які об`єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду щодо виплати йому при звільненні з військової служби індексації грошового забезпечення, у тому числі протягом розумного строку до відповідача.
Належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Згідно з ч. ч. 1, 2 вказаної статті, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст. ст. 123, 205, 240, 241-245, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду - задовольнити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Копію ухвали направити особам, які беруть участь у розгляді справи.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.
Суддя М.В. Дєєв