ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
"07" вересня 2026 р. справа №300/6230/26
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Скільський І.І., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) в інтересах якого діє адвокат Павлюк А.А. (далі - представник позивача) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, виплачені згідно з рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 у справі № 300/690/25, та весь час затримки виплати по день фактичної виплати - 28.05.2026;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року, виплачені згідно з рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 у справі № 300/690/25, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати - 28.05.2026, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, виплачені згідно з рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 у справі № 300/690/25, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати - 28.05.2026;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, виплачені згідно з рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 у справі № 300/690/25, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати - 28.05.2026 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.12.2024 по 31.05.2025 у сумі 121 694,04 грн;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.12.2024 по 31.05.2025 у сумі 121 694,04 грн без урахування обов`язкових податків та зборів;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо утримання податку на доходи фізичних осіб 18% з суми виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 у справі № 300/690/25;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Івано- Франківського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 у справі № 300/690/25;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 у справі № 300/690/25;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повернути ОСОБА_1 надлишково утриманий військовий збір, а саме 3,5% від суми, нарахованої на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 у справі №300/690/25.
Пунктами 3 та 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує: чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічною службою є, зокрема, військова служба.
Таким чином, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, до спірних правовідносин має бути застосований спеціальний процесуальний строк, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України для спорів, пов`язаних зі звільненням з публічної служби.
Наведене узгоджується з позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 17.11.2022 року по справі №520/12661/19.
Так, ч. 6 ст. 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивач у позовних вимогах в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні вказує, що день фактичної виплати - 31.05.2025, при цьому до суду позивач звернувся через засоби поштового зв`язку 27.08.2026.
Таким чином, позивач звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.12.2024 по останній день затримки розрахунку при звільненні - 31.05.2025, з порушенням процесуального строку звернення до суду.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Представник позивача заяву про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску не надала.
Згідно із частиною 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позовну заяву подано без додержання вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частинами 1, 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у разі відсутності у позивача поважних причин пропуску строку в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.12.2024 по останній день затримки розрахунку при звільненні - 31.05.2025, позивач не позбавлений права заявити (уточнити, зменшити) позовні вимоги та заявити їх тільки в іншій заявленій частині, оскільки такі вимоги заявлені без порушення строку (шестимісячного строку) звернення до суду.
Крім того, відповідно до пункту 3 частини 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.
Позивачем в порушення цієї норми не надано обґрунтованого розрахунку суми, що стягується.
Відтак, позивачу необхідно надати обґрунтований розрахунок суми, що стягується.
Також, частиною третьою статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У позовній заяві представник позивача зазначила, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
З цього приводу суд зазначає, що норма пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", якою передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав має відсильний характер і не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.
Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону "Про сплату судовий збір" в сукупності з частиною другою статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Серед них немає пільг щодо звільнення від сплати судового збору у справах із вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.
Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідний висновок сформований в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №545/1149/17, яка вирішила виключну правову проблему в неоднозначності застосування судами пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Аналогічну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та від 20 січня 2021 року у справі № 9901/258/20 та ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2023 у справі №990/76/23, від 03.03.2021 у справі № 9901/8/21, від 02.02.2021 у справі № 9901/83/20 від 13.04.2020 та від 06.05.2020 у справі № 9901/70/20.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що хоча вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов`язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
У цій справі позивач не оскаржує установлення доплати як учаснику бойових дій та/або виплату до Дня Незалежності України щодо реалізації статусу з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII чи виплат, передбачених абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 за № 656 "Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій" для учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності, за матеріалами пенсійних справ.
Судом встановлено, що пред`явлений позивачем позов не стосується питань його соціального захисту як учасника бойових дій, з порушенням яких Закон № 3674-VI власне й пов`язує звільнення від сплати судового збору.
Зважаючи на те, що підстави та предмет позову у цій справі не стосуються пільг, доплат чи інших соціальних гарантій позивача як учасника бойових дій та жодним чином не пов`язані з наявністю/відсутністю в позивача статусу учасника бойових дій, суд вважає, що відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору, і останній має бути сплачений на загальних підставах.
Також суд звертає увагу, що конструкція пункту 13 статті 5 Закону України "Про судовий збір", в якому йдеться про "справи, пов`язані з порушенням їхніх прав", вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.
Враховуючи вищезазначене, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнення від сплати судового збору осіб, які мають такий статус, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Даний висновок суду узгоджується з позицією, викладеною, зокрема, в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.09.2023 у справі №120/3185/22-а, від 20.07.2023 у справі № 160/20070/21, від 08.03.2023 у справі №701/589/22 та ухвалах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.01.2024 у справі № 420/13586/22, від 27.12.2023 у справі № 320/2429/23, від 26.10.2023 у справі № 160/3517/21.
Окрім того, згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Водночас, у справах про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», на позивача не поширюється.
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Вказаний правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16.
Отже, з урахуванням викладеного, пільга, передбачена пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», на позивача у цій справі не поширюється.
При цьому, заявлена до суду вимоги про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі є майновою.
Частиною 2 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки судового збору, зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, становить - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", який вступив в дію з 01.01.2026 встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2026 року складає 3328,00 грн.
Таким чином, сума судового збору, яку необхідно сплатити позивачу за подання цієї позовної заяви виходячи із суми заявленої до стягнення з відповідача 121694,04 грн становить 1331,20 грн.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В зв`язку з вищевикладеним, згідно з вимогами частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву належить залишити без руху та надати позивачу строк для їх усунення.
На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 160, 161,169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій - залишити без руху.
Надати позивачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для усунення вказаних в ній недоліків шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску або заявити (уточнити, зменшити) позовні вимоги;
- подання обґрунтованого розрахунку суми, що стягується;
- документа про сплату судового збору у розмірі 1331,20 грн.
Роз`яснити, що в разі не усунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.