КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у прийнятті адміністративної справи до провадження
07 вересня 2026 року Київ № 240/23571/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши матеріали адміністративної справи № 240/23571/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.07.2026 адміністративну справу передано до Київського окружного адміністративного суду.
Частиною другою статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
За нормами пункту 5 частини третьої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні.
Оскільки ухвала суду у силу положень статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України є різновидом судового рішення, тож у розумінні положень частини другої статті 243 Кодексу, ухвала має містити підпис судді.
Як видно з ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 03.07.2026, судове рішення не підписано суддею Леміщак Д.М., який зазначений в судовому рішенні.
Втім, не підписання головуючим суддею постановленої ним ухвали є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд у своїй постанові від 01.10.2025 у справі № 520/21767/23.
Крім того, як видно з ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 03.07.2026, судом надано оцінку обраної позивачем альтернативи у виборі територіальної підсудності справи, та цим же судом проаналізовано позовні вимоги позивача і встановлено, що до Військової частини НОМЕР_1 позивач просить визнати протиправними дії щодо призову та виключити його зі складу Військової частини НОМЕР_1 .
Проте, на переконання Житомирського окружного адміністративного суду, позовні вимоги до Військової частини НОМЕР_1 не підкріплені жодними належними та допустимими доказами, а представник позивача не надав суду жодного документального підтвердження, зокрема військового квитка, витягу з наказу про зарахування до списків частини, які б свідчити про те, що позивач дійсно проходить військову службу саме у Військовій частині НОМЕР_1 . Крім того, зазначено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що названа військова частина прийняла позивача на службу з порушенням закону.
Отже, на переконання судді Житомирського окружного адміністративного суду, реальний адміністративний спір виник саме внаслідок дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , а залучення Військової частини до участі у справі має ознаки штучного створення територіальної підсудності.
Отже, окрім іншого, Житомирський окружний адміністративний суд під головуванням судді Леміщака Д.М., дійшов висновку без розгляду справи по суті, що реальний адміністративний спір виник саме внаслідок дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , а залучення Військової частини НОМЕР_1 до участі у справі має ознаки штучного створення територіальної підсудності.
Суд наголошує, що у силу імперативних вимог пункту 4 частини другої, частини третьої статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Втім, як видно з матеріалів справи, Житомирський окружним адміністративний суд постановив ухвалу про передачу справи за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду з мотивів того, що реальний адміністративний спір виник саме внаслідок дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , а залучення Військової частини НОМЕР_1 до участі у справі має ознаки штучного створення територіальної підсудності.
Натомість, відповідно до прохальної частини позову, позивачем заявлені конкретні позовні вимог до конкретного суб`єкта владних повноважень - Військової частини НОМЕР_1 , і, з урахуванням положень статті 25 Кодексу, позивач обрав за альтернативою саме Житомирський окружний адміністративний суд, тобто за місцезнаходженням відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , адресою місцезнаходження якої відповідно до зазначених у позові даних є: АДРЕСА_1 .
Також Житомирський окружний адміністративний суд у своїй ухвалі констатував, що позивачем не вказано точної та повної юридичної адреси відповідача 2, тобто Військової частини НОМЕР_1 , а зазначення місця її розташування в АДРЕСА_1 є лише припущенням представника позивача, яке не підтверджено належними та допустимим доказами, у зв`язку із чим передав справу за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Втім, як установлено судом з Інтернету, місцезнаходженням Військової частини НОМЕР_1 є АДРЕСА_1 .
Суд зазначає, що недотримання позивачем вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, у т.ч. й не зазначення адреси місцезнаходження юридичної особи відповідача, що прямо передбачено положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 160 Кодексу, є підставою для залишення позовної заяви без руху, а не передачі справи за підсудністю.
Крім того, у матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про передачу цією справи за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду, що свідчить про те, що позивачем обрано саме той суд, який на його думку має розглядати справу за вибраною ним альтернативною підсудністю у силу вимог статті 25 Кодексу.
Суд звертає увагу, що порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення (стаття 308 Кодексу).
Відповідно до частини другої статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України, процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Разом із тим, відповідно до частини другої статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України, лише справа, передана в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
Наведене виключає можливість прийняття цієї справи до провадження у зв`язку з недотриманням порядку передачі справи за підсудністю, що вказує на передчасність передачі справи до Київського окружного адміністративного суду.
Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідне відмовити у прийнятті до провадження цієї адміністративної справи та повернення її до Житомирського окружного адміністративного суду для доопрацювання з наведених підстав.
Керуючись статтями 30, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в:
Відмовити у прийнятті до свого провадження адміністративної справи № 240/23571/26 та повернути адміністративну справу до Житомирського окружного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Леонтович А.М.