КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
08 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5822/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,-
В С Т А Н О В И В:
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.09.2017 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січня 2008 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 29.09.2017 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січня 2008 року в сумі 20 829,59 грн відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 13.12.2022 включно у фіксованому розмірі 4190,26 грн на місяць відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4190,26 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 13.12.2022 включно, з урахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невключення індексації грошового забезпечення до сум одноразової грошової допомоги при звільненні за кожен календарний рік служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток, допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань за періоди з 29.09.2017 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 13.12.2022;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідні одноразові та компенсаційні виплати з урахуванням індексації грошового забезпечення за період з 29.09.2017 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січня 2008 року та за період з 01.03.2018 по 13.12.2022 у фіксованому розмірі 4190,26 грн, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Ухвалою суду від 20.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження).
03.09.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому, серед іншого, просить позовну заяву в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 13.12.2022 залишити без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
На обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача зазначив, що після набрання чинності 19.07.2022 Законом України від 01.07.2022 №2352-IX до спірних правовідносин підлягає застосуванню тримісячний строк, установлений статтею 233 Кодексу законів про працю України. Посилаючись на частину третю статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2022 №312 с/ч, відповідач стверджує, що 13.12.2022 позивача було звільнено з військової служби, а тому вимоги за період з 19.07.2022 по 13.12.2022 заявлені поза межами встановленого законом строку.
Розглянувши наведені доводи та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом частин першої та другої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Предмет спору у цій справі стосується нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення та пов`язаних із нею виплат за період проходження військової служби, які охоплюються гарантіями законодавства про оплату праці.
Положення статті 122 КАС України не містять спеціальної норми, яка б урегульовувала порядок звернення осіб, які перебувають або перебували на публічній службі, до адміністративного суду у справах про виплату належного їм грошового забезпечення у разі порушення законодавства про оплату праці. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємств, установ та організацій незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Отже, право на звернення до суду з вимогами про виплату належного грошового забезпечення за період до 19.07.2022 не було обмежене будь-яким строком.
Водночас відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній з 19.07.2022, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Частиною другою статті 233 КЗпП України у цій же редакції встановлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Таким чином, установлений частиною другою статті 233 КЗпП України тримісячний строк стосується спорів про виплату сум, належних особі саме у зв`язку зі звільненням та припиненням трудових чи службових відносин.
Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025 частину першу статті 233 КЗпП України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), у частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат під час дії трудових відносин.
Конституційний Суд України виходив, зокрема, з того, що встановлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних йому виплат без урахування того, що трудові відносини тривають, обмежує право на своєчасне одержання винагороди за працю, звужує зміст та обсяг конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, та ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником.
У постанові від 21.01.2026 у справі №420/20606/24 Верховний Суд, застосовуючи Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025, звернув увагу на необхідність розмежовувати тримісячний строк для звернення звільненого працівника до суду щодо сум, належних при звільненні, та строк для звернення працівника під час дії трудових відносин щодо заробітної плати й інших належних виплат, припис про який визнано неконституційним.
Вирішальним для оцінки доводів відповідача у цій справі є встановлення того, чи припинила позивач військову службу 13.12.2022, чи її виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 було пов`язане з переміщенням до іншого місця подальшого проходження військової служби.
Згідно з витягом з особової справи ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 29.09.2017 по 13.12.2022. З 14.12.2022 вона продовжила проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, де проходить службу й надалі.
Крім того, листом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 21.08.2026 №404 на виконання ухвали суду повідомлено, що позивач була переміщена для подальшого проходження військової служби у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України наказом командувача Національної гвардії України від 08.12.2022 №186 о/с та виключена зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 13.12.2022 наказом командира цієї військової частини від 13.12.2022 №312 с/ч.
Отже, матеріали справи безпосередньо спростовують твердження відповідача, викладене у відзиві, про звільнення позивача з військової служби 13.12.2022.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється у запас або у відставку у визначених законом випадках. Згідно із частиною сьомою цієї статті звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 3 Указу Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 дію Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого цим Указом, поширено на військовослужбовців Національної гвардії України.
Відповідно до пункту 7 зазначеного Положення військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
За змістом пункту 40 цього Положення у разі переміщення по службі військовослужбовця з однієї військової частини до іншої для дальшого проходження військової служби дія контракту про проходження військової служби не припиняється.
З аналізу наведених приписів слідує, що переміщення військовослужбовця з однієї військової частини до іншої для подальшого проходження служби та звільнення з військової служби є різними за правовою природою юридичними фактами. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу конкретної військової частини саме по собі не свідчить про закінчення проходження ним військової служби, якщо таке виключення відбулося у зв`язку з переміщенням на нове місце служби.
Такий правовий підхід наведено Верховним Судом у постанові від 26.06.2025 у справі №400/8927/23 та послідовно застосований у постанові від 03.02.2026 у справі №400/5149/24. Верховний Суд наголосив, що виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у зв`язку з подальшим проходженням служби за іншим місцем свідчить лише про припинення службових правовідносин у конкретній військовій частині, але не про завершення військової служби як такої.
Матеріали цієї справи не містять доказів звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас або відставку. Навпаки, витяг з особової справи та надана самим відповідачем інформація підтверджують безперервне подальше проходження нею військової служби у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Тому виключення позивача 13.12.2022 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з переміщенням до військової частини НОМЕР_2 не може прирівнюватися до звільнення з військової служби та не зумовлює застосування до заявлених вимог частини другої статті 233 КЗпП України як до вимог звільненого працівника.
За таких обставин вимоги позивача про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення та пов`язаних із нею виплат за період з 19.07.2022 по 13.12.2022 заявлені під час подальшого проходження військової служби. З урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025 такі вимоги не можуть бути обмежені тримісячним строком, установленим частиною першою статті 233 КЗпП України для звернення працівника до суду під час дії трудових (службових) відносин.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки судом не встановлено пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду в оспорюваній відповідачем частині позовних вимог, підстави для застосування статей 123 та 240 КАС України та залишення позовної заяви без розгляду відсутні.
З огляду на викладене клопотання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву, про залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 13.12.2022 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 122, 123, 240, 248, 256, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій у частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 13.12.2022 - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК