ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/16856/26
УХВАЛА
з питань залишення позову без розгляду
07 вересня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 06.03.2022 по 02.06.2025 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня відповідного року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 06.03.2022 по 02.06.2025, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня відповідного року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою судді від 17.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Пунктом 6 вказаної ухвали суд зобов`язав відповідача подати, зокрема, документальне підтвердження ознайомлення позивача при виключенні зі списків особового складу частини з розмірами та складовими виплачених у спірному періоді сум, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
Від представника відповідача, Військової частини НОМЕР_1 , надійшла заява про залишення позову без розгляду, в якій просить залишити без розгляду позовні вимоги в частині, що стосується періоду з 19.07.2022 по 02.06.2025, а також похідних від них вимог, на підставі ч.3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування заяви посилається на те, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 02.06.2025 №159 позивача з 02.06.2025 виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення, а види й вихідні показники належних при звільненні виплат визначено цим наказом та відображено у картці особового рахунку. На думку відповідача, з моменту виключення зі списків особового складу позивач був обізнаний з розміром одержаного грошового забезпечення, у разі незгоди з розрахунком якого міг звернутися до суду в межах установленого тримісячного строку. Натомість позовну заяву сформовано в системі «Електронний суд» лише 12.08.2026, тобто більш ніж через чотирнадцять місяців після виключення зі списків особового складу, а доказів поважності причин пропуску строку позивачем не надано. З огляду на наведене, посилаючись на приписи ст.123 КАС України, просить суд залишити позов без розгляду.
При постановленні ухвали суд враховує таке.
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.ч.2 та 3 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що положення ст.122 КАС України не містять норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такі правовідносини регулюються положеннями ст.233 КЗпП України, зокрема ч.2 цієї статті.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголосив, що положення ст.233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, ч.2 ст.233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Окрім того, слід ураховувати, що відповідно до п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 з 24:00 год 30.06.2023 скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (термін якого неодноразово продовжувався).
Характерною особливістю спірних правовідносин є те, що позивач просить нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до ст.233 КЗпП України (19.07.2022).
У цьому контексті суд ураховує, що питання застосування ч.2 ст.233 КЗпП України за подібних обставин було предметом розгляду Верховним Судом у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.
У вказаному судовому рішенні Судова палата сформувала єдиний підхід до застосування ст.233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати. Зокрема:
1) якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії ст.233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії ст.233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-IX), то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням ст.233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми ст.233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX);
2) з урахуванням п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними ст.233 КЗпП України, почався 01.07.2023.
Застосовуючи означені підходи при вирішенні цієї справи, суд зазначає, що спірний період з 06.03.2022 по 02.06.2025 умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом №2352-IX (19.07.2022) та після цього.
Період з 06.03.2022 по 18.07.2022 регулюється положеннями ст.233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом №2352-IX, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Проте період з 19.07.2022 по 02.06.2025 регулюється вже нині чинною редакцією ст.233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Крім того, Судова палата звернула увагу, що початок перебігу строку звернення до суду у цій справі з позовними вимогами, які стосуються періоду з 19.07.2022, з урахуванням ч.2 ст.233 КЗпП України (у чинній редакції), слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
Суд вважає цей висновок застосовним у спірних правовідносинах і не вбачає підстав для відступу від нього.
Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 06.03.2022 по 02.06.2025. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.06.2025 №159 його звільнено з військової служби в запас та з 02.06.2025 виключено зі списків особового складу і знято з усіх видів забезпечення.
Згідно наявних у матеріалах справи доказів, позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум за результатами розгляду поданої ним заяви від 21.05.2026, а саме - з дня одержання відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 11.06.2026 №1918/20048. Будь-яких інших доказів ознайомлення позивача із сумами, нарахованими та виплаченими йому при звільненні, з яких він міг би встановити складові нарахованого і виплаченого грошового забезпечення та розрахункову величину, що застосовувалась при обчисленні посадового окладу й окладу за військовим званням, у матеріалах справи немає.
При цьому, суд враховує, що пунктом 6 ухвали від 17.08.2026 зобов`язано відповідача подати документальне підтвердження ознайомлення позивача при виключенні зі списків особового складу частини з розмірами та складовими виплачених у спірному періоді сум, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо. Проте відповідачем такого підтвердження не надано.
Верховний Суд у постанові від 29.12.2025 у справі №580/9034/24 звернув увагу, що «…основним орієнтиром, який дозволив би однозначно визначати момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належного йому розміру грошового забезпечення, є дата ознайомлення військовослужбовця з документом, що відображає фактичні суми нарахувань та виплат.
Чинне законодавство не передбачає форми такого документа та способу його доведення військовослужбовцю. Водночас такими документами можуть бути розрахункові листи, відомості про нараховане і виплачене грошове забезпечення, фінансові повідомлення або інші документи, які б розкривали зміст виплати грошового забезпечення (складові, їх розміри, утримання), які роботодавець зобов`язаний надати під час виплати грошового забезпечення та з яких працівник (військовослужбовець) може об`єктивно встановити розмір виплаченої йому суми, її складові та можливу неповноту виплат.
Саме з моменту ознайомлення з відповідним документом у військовослужбовця виникає реальна можливість і об`єктивна необхідність оцінити правильність здійснених нарахувань, виявити допущені порушення, що і буде усвідомленим сприйняттям особи наявності/відсутності порушеного права щодо належних виплат.».
За таких обставин суд приходить висновку, що відповідачем не доведено дати, з якою позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, а відтак не доведено й моменту, з якого розпочався перебіг тримісячного строку звернення до суду за вимогами, що стосуються періоду з 19.07.2022 по 02.06.2025. Саме лише щомісячне одержання позивачем грошового забезпечення на банківський рахунок, на яке посилається відповідач, за відсутності доказів надання позивачу інформації про складові та порядок обчислення цих виплат не свідчить про те, що позивач знав або повинен був знати про стверджуване порушення свого права.
Посилання відповідача на те, що з моменту виключення зі списків особового складу позивачу було відомо про розмір одержаного грошового забезпечення, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а відтак суд відхиляє такі посилання як такі, що не спростовують висновків суду.
Тому, з урахуванням предмету даного позову, а також вищенаведених правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.04.2023 у справі №380/15245/22, від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 та від 29.12.2025 у справі №580/9034/24, зважаючи на приписи ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що вказаний позов подано з дотриманням установленого законом строку звернення до суду, відтак відсутні підстави для застосування положень ч.3 ст.123 КАС України, - а саме залишення позову без розгляду.
Як наслідок, у задоволенні заяви представника відповідача слід відмовити.
Керуючись ст.ст.122, 123, 240, 243, 248, 250, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
у задоволенні заяви представника відповідача, Військової частини НОМЕР_1 , про залишення позову без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Ланкевич А.З.