ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 вересня 2026 року справа № 380/16909/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), у якій позивач просить:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нарахування переплати за період з 10.04.2022 по 30.04.2023 в сумі 97435,67 грн;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не стягувати з ОСОБА_1 надміру виплачені кошти за період з 10.04.2022 по 30.04.2023 в сумі 97435,67 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 2017 року перебуває на обліку у відповідача як особа, якій призначено пенсію по інвалідності III групи. Листом від 13.05.2026 №1300-0306-8/76280 відповідач повідомив його про переплату пенсії за період з 10.04.2022 по 30.04.2023 та запропонував повернути кошти. На неодноразові адвокатські запити представника позивача копію рішення про нарахування такої заборгованості відповідач не надав. Позивач зазначає, що відрахування надміру виплаченої суми пенсії можливе лише за наявності зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, а перелік цих підстав є вичерпним. Вказує, що з 24.03.2022 його призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, у спірний період він брав безпосередню участь у бойових діях, а отримання грошового забезпечення у зв`язку з мобілізацією не свідчить про працевлаштування, оскільки поняття мобілізації та працевлаштування не є тотожними. Стверджує, що жодних свідомих, активних та навмисних дій, які призвели б до надмірної виплати пенсії, не вчиняв, натомість відповідач наділений повноваженнями щодо перевірки поданих документів та має доступ до індивідуальних відомостей про застраховану особу. Додатково посилається на ст.1215 Цивільного кодексу України, за якою безпідставно набута пенсія не підлягає поверненню за відсутності рахункової помилки з боку платника і недобросовісності з боку набувача. Тому звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 17.08.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні); відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
27.08.2026 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з 21.06.2017, і саме з цієї дати йому призначено пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком як особі з інвалідністю III групи внаслідок професійного захворювання, тобто як непрацюючому пенсіонеру. Послався на ч.1 та абз.8 ч.2 ст.33, ч.4 ст.47 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) і зазначив, що право на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком мають виключно непрацюючі особи, а в разі працевлаштування така пенсія виплачується в розмірі, передбаченому ч.1 ст.33 цього Закону. Вказав, що згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу встановлено факт працевлаштування позивача з 10.04.2022, у зв`язку з чим рішенням від 14.04.2023 проведено перерахунок пенсії та обчислено її в розмірі 50 відсотків пенсії за віком, внаслідок чого за період з 10.04.2022 по 30.04.2023 виникла переплата пенсії в сумі 97435,67 грн. Наголосив, що згідно з п.3 ч.2 ст.16 Закону №1058-IV та Пам`яткою пенсіонеру від 12.07.2017 позивач був обізнаний з обов`язком повідомляти органи Пенсійного фонду України про вступ на роботу та з наслідками працевлаштування для розміру пенсії по інвалідності. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.
Позивач, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.
12.07.2017 позивач звернувся до Сокальського об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності, яку прийнято та зареєстровано за №1488, про що видано розписку-повідомлення від 12.07.2017. У заяві зазначено, що на день звернення позивач не працює. Одночасно позивач отримав Пам`ятку пенсіонеру, про що свідчить його підпис від 12.07.2017.
З 21.06.2017 позивачу призначено пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком як особі з інвалідністю III групи внаслідок трудового каліцтва (професійного захворювання). Інвалідність встановлено 21.06.2017 (виписка з акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААА №354899), у подальшому строк її дії продовжено на період з 01.06.2020 по 31.07.2023 (виписка серії 12ААБ №351098). Розмір пенсійної виплати станом на 01.04.2022 становив 15344,20 грн, а з 01.03.2023 по 30.04.2023 - 16844,20 грн.
Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_1 позивача 24.03.2022 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У подальшому позивач проходив військову службу у військових частинах НОМЕР_2 , 9938 та 2195 і був звільнений з військової служби у запас за станом здоров`я з 20.12.2024.
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5, сформованих 12.03.2025, страхувальниками позивача у спірний період були ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) - у квітні 2022 року та військова частина НОМЕР_3 - з травня 2022 року по травень 2024 року. За вказаними страхувальниками до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щомісяця вносилися відомості про суми грошового забезпечення позивача та про сплату страхових внесків.
Довідкою військової частини НОМЕР_4 від 20.01.2023 №4512 підтверджено, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях або у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської області у періоди з 28.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 10.12.2022, з 24.12.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 20.01.2023. Підставою видачі довідки зазначено бойовий наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 №165.
01.12.2023 ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_5 .
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.04.2023 №913250159107 проведено перерахунок пенсії позивача з підстави «факт працевлаштування/звільнення».
За наслідками цього перерахунку виплату позивачу пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком припинено з 10.04.2022, а пенсію по інвалідності обчислено в розмірі 50 відсотків пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.33 Закону №1058-IV.
Листом від 26.05.2023 №1300-5222-8/75771 відділ обслуговування громадян №19 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомив позивача про те, що за його пенсійною справою №913250159107 з 01.04.2022 зменшено пенсійну виплату у зв`язку з фактом працевлаштування згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу.
За заявою позивача від 26.07.2023 його переведено на пенсію за віком; рішенням від 28.07.2023 №913250159107 розмір пенсійної виплати з 26.07.2023 визначено в сумі 19715,92 грн. Рішенням від 18.03.2025 №913250159107 за заявою позивача від 12.03.2025 проведено перерахунок пенсії у зв`язку зі звільненням з військової служби з 20.12.2024, після якого розмір пенсійної виплати становив 21088,26 грн.
Листом від 13.05.2026 №1300-0306-8/76280 та листом від 17.08.2026 №1300-0306-8/127899 відповідач повідомив позивача про те, що в результаті перерахунку пенсії за віком у зв`язку із працевлаштуванням з 10.04.2022 виникла переплата пенсії за період з 10.04.2022 по 30.04.2023, запропонував звернутися до сервісного центру для вирішення питання погашення переплати та повідомило реквізити рахунку для добровільної сплати надміру виплаченої суми одноразово або частинами.
Згідно з довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії від 15.06.2026, виданою відповідачем, за період з 01.04.2022 по 30.04.2023 позивачу призначено та нараховано пенсію в сумі 105038,93 грн, фактично виплачено 202474,60 грн, різниця становить 97435,67 грн. Відрахувань з пенсії позивача у цей період не здійснювалося.
Представник позивача звертався до відповідача з адвокатськими запитами від 10.06.2026, від 25.06.2026 та від 17.07.2026, у яких просив надати копію рішення щодо нарахування заборгованості в сумі 97435,67 грн за період з 10.04.2022 по 30.04.2023, на підставі якого сформовано лист-повідомлення від 13.05.2026 №1300-0306-8/76280, а також розрахунок такого боргу. Листами від 16.06.2026 №1300-0903-8/95677, від 30.06.2026 №1300-1003-8/103516 та від 22.07.2026 №1300-1003-8/115635 відповідач надав роз`яснення щодо підстав та порядку перерахунку пенсії, а також довідку про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії.
Не погодившись з діями відповідача щодо нарахування переплати, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною другою ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом №1058-IV.
Відповідно до ч.1 ст.33 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Згідно з абз.8 ч.2 ст.33 Закону №1058-IV непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону.
Частиною четвертою ст.47 Закону №1058-IV визначено, що у разі працевлаштування особи, якій призначено пенсію відповідно до частини другої статті 33 цього Закону (крім випадків, коли особа досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону), у період роботи пенсія по інвалідності виплачується у розмірі, передбаченому частиною першою статті 33 цього Закону.
Зміст наведених норм свідчить, що право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком мають виключно непрацюючі особи з інвалідністю III групи, а в разі їх працевлаштування у період роботи така пенсія виплачується у розмірі 50 відсотків пенсії за віком. Отже, підставою для виплати пенсії по інвалідності в підвищеному розмірі є статус пенсіонера як непрацюючого, а його втрата зумовлює виплату пенсії в розмірі, передбаченому ч.1 ст.33 Закону №1058-IV.
Судом встановлено, що позивачу з 21.06.2017 призначено пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком як особі з інвалідністю III групи, тобто як непрацюючому пенсіонеру. З 24.03.2022 позивача призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до визначення терміну «працюючий пенсіонер», наведеного у ст.1 Закону №1058-IV, це особа, якій призначено пенсію та яка є застрахованою відповідно до пунктів 1-7, 11-13 частини першої статті 11 цього Закону.
Стаття 11 Закону №1058-IV визначає осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню. Так, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу» (п.11 ч.1 ст.11 Закону №1058-IV).
Відтак Закон №1058-IV відносить до працюючих пенсіонерів осіб, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу».
Статтею 1 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на допризовників, призовників, військовослужбовців - осіб, які проходять військову службу, військовозобов`язаних та резервістів. Отже, з 24.03.2022 позивач набув статусу військовослужбовця.
Відповідно до Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок. Платниками єдиного внеску є, у тому числі, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення для військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду.
Матеріалами справи підтверджено, що у спірний період страхувальниками позивача були військові частини, які щомісяця вносили до Реєстру застрахованих осіб відомості про суми грошового забезпечення позивача та про сплату за нього страхових внесків. З огляду на зазначене правове регулювання суд дійшов висновку, що позивач у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації підпадає під визначення працюючого пенсіонера.
Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 04.12.2024 у справі №340/1173/23.
Таким чином, позивач з 10.04.2022 у зв`язку з проходженням військової служби за призовом під час мобілізації втратив статус непрацюючого пенсіонера, а відтак і право на виплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком. У період роботи пенсія по інвалідності підлягала виплаті в розмірі 50 відсотків пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.33 та ч.4 ст.47 Закону №1058-IV. Правомірність рішення відповідача від 14.04.2023 №913250159107 про перерахунок пенсії позивач не оспорює, а суд, з огляду на наведене, підстав для іншого висновку щодо розміру належної позивачу пенсії у спірний період не встановлює.
Водночас суд звертає увагу, що відповідно до п.3 ч.2 ст.16 Закону №1058-IV застрахована особа зобов`язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.
Порядок реалізації цього обов`язку конкретизовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1). Згідно з абзацом другим п.2.21 Порядку №22-1 у разі працевлаштування (початку діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, про дату працевлаштування, вид зайнятості шляхом подання заяви.
Отже, наведеними нормами визначено прямий обов`язок пенсіонера повідомляти органи Пенсійного фонду України про зміну статусу застрахованої особи, у тому числі про працевлаштування.
Відповідно до ч.1 ст.50 Закону №1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Аналогічне положення закріплене у ч.1 ст.103 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII), за якою суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, визначає Порядок повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 №6-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за №374/7695 (далі - Порядок №6-4). Пунктом 3 Порядку №6-4 передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до ст.50 Закону №1058-IV.
Зміст наведених норм свідчить, що законодавець пов`язує повернення надміру виплачених сум пенсії із зловживанням з боку пенсіонера або поданням страхувальником недостовірних даних, а відповідач наділений повноваженнями на прийняття рішень про повернення таких сум за умови зловживання з боку пенсіонера.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.10.2021 у справі №554/4736/17, відповідальність може бути покладена на громадянина на підставі ч.1 ст.103 Закону №1788-XII виключно внаслідок зловживання з боку пенсіонера, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що неповідомлення пенсіонером органу Пенсійного фонду України про обставини, які спричиняють зміну його статусу та розміру пенсії, за наявності у нього такого обов`язку та практичної можливості його виконати, є зловживанням у розумінні ч.1 ст.50 Закону №1058-IV і ч.1 ст.103 Закону №1788-XII та підставою для повернення надміру виплачених сум пенсії.
Судом встановлено, що при зверненні за призначенням пенсії 12.07.2017 позивач отримав Пам`ятку пенсіонеру, яка є додатком до Порядку №22-1, про що свідчить його підпис від 12.07.2017. Змістом Пам`ятки пенсіонеру передбачено обов`язок пенсіонера повідомляти органи Пенсійного фонду України про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсійної виплати або припинення її виплати, зокрема про вступ на роботу. Отже, позивач був обізнаний з покладеним на нього обов`язком повідомити відповідача про зміну свого статусу застрахованої особи.
Матеріалами справи підтверджено, що про зміну свого статусу на працюючого пенсіонера у зв`язку з проходженням військової служби за призовом під час мобілізації з 10.04.2022 позивач відповідача у визначений наведеними нормами строк не повідомив. Відомості про суми грошового забезпечення позивача та про сплату за нього страхових внесків надійшли до відповідача від страхувальників у складі індивідуальних відомостей про застраховану особу, а не від самого позивача, унаслідок чого пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком продовжувала виплачуватися позивачу до проведення перерахунку 14.04.2023.
Суд відхиляє посилання позивача на те, що проходження військової служби за призовом під час мобілізації не є працевлаштуванням, а тому обов`язку повідомити відповідача у нього не виникло. Як зазначено вище, Закон №1058-IV відносить пенсіонерів, які проходять військову службу під час особливого періоду, до працюючих пенсіонерів, за яких сплачуються страхові внески, а отже, набуття позивачем статусу військовослужбовця є обставиною, що спричиняє зміну статусу застрахованої особи та про яку позивач був зобов`язаний повідомити відповідача.
Доводи позивача про наявність у нього правомірних очікувань, що відомості про його службу будуть передані відповідачу військовими частинами, суд також відхиляє. Обов`язок повідомити орган, що призначає пенсію, про зміну статусу застрахованої особи покладено безпосередньо на пенсіонера п.3 ч.2 ст.16 Закону №1058-IV та п.2.21 Порядку №22-1, а подання страхувальниками відомостей до Реєстру застрахованих осіб не звільняє пенсіонера від виконання цього обов`язку.
Суд враховує, що зловживання з боку пенсіонера передбачає свідомі, активні та навмисні дії або бездіяльність особи, які призвели до надмірної виплати пенсії, а встановлення недобросовісної поведінки пенсіонера залежить від практичної можливості повідомити пенсійний орган про зміну свого статусу. Обставин, які б унеможливлювали виконання позивачем обов`язку повідомити відповідача про призов на військову службу протягом усього спірного періоду з 10.04.2022 по 30.04.2023, матеріали справи не містять і позивач на такі не посилається. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_4 від 20.01.2023 №4512 позивач брав безпосередню участь у бойових діях у визначені у ній періоди, тоді як спірний період значно їх перевищує. Позивач мав можливість повідомити відповідача про зміну свого статусу як особисто, так і через представника, який у подальшому звертався до відповідача з адвокатськими запитами.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач, будучи обізнаним з обов`язком повідомити відповідача про зміну свого статусу застрахованої особи та маючи практичну можливість це зробити, такого обов`язку не виконав, унаслідок чого йому надміру виплачено пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком за період з 10.04.2022 по 30.04.2023 в сумі 97435,67 грн. За таких обставин відповідачем правомірно встановлено наявність зловживання з боку пенсіонера як підстави для повернення надміру виплачених сум пенсії у розумінні ч.1 ст.50 Закону №1058-IV.
Перевіряючи оскаржувані дії відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд керується наступним. Відповідно до цієї норми у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм суд приходить висновку, що дії відповідача щодо нарахування позивачу переплати пенсії за період з 10.04.2022 по 30.04.2023 в сумі 97435,67 грн вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, за наявності передбаченої ст.50 Закону №1058-IV підстави, а відтак відповідають критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, і є правомірними.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Ураховуючи викладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в:
у задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.