ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
з питань залишення позову без розгляду
08 вересня 2026 року справа №380/17449/26
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Хоми О.П., розглянувши клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.
Ухвалою від 21.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідач 03.09.2026 (вх. №78372) подав клопотання, в якому просить позовну заяву залишити без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.
В обґрунтування клопотання зазначено, що позивач проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 з 12.03.2022 по 01.06.2024. У зв`язку з виключенням зі списків особового складу позивачу було оформлено грошовий атестат, який містить відомості про складові та розміри грошового забезпечення, нарахованого і виплаченого на момент вибуття. Отже, не пізніше моменту отримання грошового атестата позивач мав документально підтверджену інформацію про обсяг і характер проведених йому виплат та мав можливість з`ясувати правильність їх обчислення. За отриманням додаткової інформації щодо нарахованого грошового забезпечення позивач звернувся до в/ч НОМЕР_1 лише 19.06.2026. Відповідь в/ч НОМЕР_1 надано 03.07.2026. Отримання цієї відповіді не створило нового порушення права позивача і не змінило розміру виплат, які були проведені йому раніше. Таким чином, позивач звернувся із пропуском тримісячного строку звернення до суду. Поважних причин, які б об`єктивно перешкоджали позивачу звернутися до суду у встановлений законом строк, у позовній заяві не наведено
Суд, розглянувши клопотання, дійшов таких висновків.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тому при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізналася» та «повинна була дізнатись».
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.05.2021 в справі №380/2355/20.
Предметом позову є поведінка відповідача щодо застосування 01.06.2022 по 19.05.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 при нарахуванні позивачу грошового забезпечення, з підстав її протиправності.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ (далі - Закон №2352-ІХ) внесено зміни, зокрема до статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Закон № 2352-ІХ набрав чинності 19.07.2022.
Стаття 233 КЗпП України (в редакції, чинній на дату подання позовної заяви до суду) врегульовує питання строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів таким чином.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. (Визнана неконституційною рішенням Великої палати Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025).
Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Таким чином, положення статті 233 КЗпП України в редакції від 19.07.2022 дають право особі звернутися до суду для вирішення трудового спору в тримісячних строк з моменту отримання розрахунків або одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 виснував, що основним орієнтиром, який дозволив би однозначно визначати момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належного йому розміру грошового забезпечення, є дата ознайомлення військовослужбовця з документом, що відображає фактичні суми виплат.
Чинне законодавство не передбачає форми такого документа та способу його доведення військовослужбовцю. Водночас такими документами можуть бути розрахункові листи, відомості про нараховане і виплачене грошове забезпечення, фінансові повідомлення або інші документи, які б розкривали зміст виплати грошового забезпечення (складові, їх розміри, утримання), які роботодавець зобов`язаний надати під час виплати грошового забезпечення та з яких працівник (військовослужбовець) може об`єктивно встановити розмір виплаченої йому суми, її складові та можливу неповноту виплат.
Саме з моменту ознайомлення з відповідним документом у військовослужбовця виникає реальна можливість і об`єктивна необхідність оцінити правильність здійснених нарахувань, виявити допущені порушення, що і буде усвідомленим сприйняттям особи наявності/відсутності порушеного права щодо належних виплат.
Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2026 у справі № 400/2347/25.
Також у цій постанові Верховний Суд дійшов висновку, що початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому (у період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року) сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18.03.2026 у справі №240/32493/23 сформував таку позицію:
«… 41. Суд звертає увагу, що позивачем заявлено вимоги здійснити нарахування та виплату сум, право на які він набув під час проходження військової служби. При цьому позов про стягнення належного грошового забезпечення подано вже після виключення зі списків особового складу військової частини.
42. Суди попередніх інстанцій виснувавши про порушення позивачем строку звернення до суду, не встановили факту одержання позивачем письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми.
43. На переконання Суду, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому (у період з 19 липня 2022 року по 03 червня 2023 року) сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
44. Також Верховний Суд уважає за необхідне зазначити про те, що грошовий атестат, що видається військовослужбовцю, який вибуває до нового місця служби, або який звільняється з військової служби, можна віднести до повідомлення про нараховані суми лише за останній місяць служби. Проте спірні правовідносини стосуються щомісячних виплат, а отже відомості про нараховані суми необхідно встановлювати щодо кожного спірного місяця.
45. З огляду на обставини цієї справи, Верховний Суд зазначає, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами, що охоплюють період з 19 липня 2022 року по 03 червня 2023 року, слід з`ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо…».
Позивач 16.06.2026 звернувся до в/ч НОМЕР_1 із запитом щодо отримання інформації про виплачене грошове забезпечення.
Відповідач листом від 03.07.2026 надав відповідь в якій надав запитувану інформацію, а саме: довідку про грошове забезпечення.
Таким чином, позивач дізнався про порушення свої прав на належний розмір грошового забезпечення після отримання листа від 03.07.2026 та звернувся до суду з цим позовом 20.08.2026, тобто з дотриманням встановленого частиною 2 статті 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду.
Щодо посилань відповідача на те, що грошовий атестат був вручений позивачу при звільненні і тому позивачу вже раніше було відомо про можливе порушення його прав, то суд звертає увагу на те, що доказів вручення такого грошового атестату відповідачем до суду не надано.
З огляду на встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, тому у задоволенні такого слід відмовити.
Керуючись статтями 122, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в :
У задоволені клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду, - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Хома О.П.