МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 вересня 2026 р. № 400/8590/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
15 липня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю матері із числа осіб з інвалідністю ІІ групи загального захворювання.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
Позовні вимоги позивач аргументував тим, що під час проходження ним військової служби за мобілізацією він подав 17.05.2026 рапорт про звільнення з військової служби на підставі пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду. До вказаного рапорту позивач додав усі належні документи, які підтверджують, що його матір є особою з інвалідністю ІІ групи, потребує постійного догляду. Позивач акцентував увагу на тому, що він є єдиною особою, яка зобов`язана і може здійснювати утримання та догляд за непрацездатною матір`ю. Інші особи, які за законом зобов`язані її утримувати, відсутні, тобто він самостійно веде домашнє господарство та опікується матір`ю.
У відзиві на позовну заяву від 07.08.2026 відповідач заперечив проти позову і просив відмовити в його задоволенні повністю. Відзив умотивовано тим, що позивач з 12.01.2026 перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 у зв`язку із самовільним залишенням ним 05.12.2025 військової частини. До повернення позивача для продовження проходження військової служби у військової частини НОМЕР_1 відсутні повноваження щодо його звільнення з військової служби. Відповідач звернув увагу на те, що рапорт позивача від 07.05.2026 про звільнення його з військової служби, який надійшов 18.05.2026, був поданий не «по команді», тобто з порушенням процедури подання таких рапортів. Водночас до цього рапорту і позовної заяви позивач не додав передбачених законодавством документів, а саме: Акт ІНФОРМАЦІЯ_1 про відсутність інших членів сім`ї. Крім того, він не надав документи, що підтверджували б факт необхідності здійснення постійного догляду за матір`ю позивача.
Позивач у встановлений судом строк правом на подання відповіді на відзив не скористався.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача докази, а позивачу рекомендовано надати деякі докази.
До відзиву на позовну заяву від 07.08.2026 відповідач додав витребувані в нього докази.
У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Згідно з даними військового квитка позивача він з 31.07.2025 проходив військову службу у відповідача.
Матір`ю позивача є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 21.05.1977 серія НОМЕР_2 .
Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 27.09.2016 серія 12ААА № 282392 ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково.
Згідно зі свідоцтвами про народження від 25.06.2008 серія НОМЕР_3 , від 25.06.2008 серія НОМЕР_4 і від 18.08.2010 серія НОМЕР_5 позивач є батьком трьох синів, які народилися ІНФОРМАЦІЯ_2 (двоє синів) і 18.12.2003.
Матір його синів померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (повторно) від 08.12.2021 серія НОМЕР_6 .
У Довідці про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб від 31.01.2022 № 02-22/8/52 зазначено, що позивач проживав з трьома синами.
Відповідно до пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 23.12.2025 № 1527 «Про результати службового розслідування» за самовільне залишення місця служби без поважних причин тривалістю більше трьох діб позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у вигляді «СУВОРОЇ ДОГАНИ».
07.05.2026 через установу поштового зв`язку позивач надіслав відповідачу рапорт про звільнення з військової служби на підставі пункту 3 частини дванадцятої, підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, як військовослужбовця, який:
здійснює постійний догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, і в якої відсутні інші члени сім`ї;
у зв`язку із самостійним вихованням двох дітей віком до 18 років.
Листом від 18.06.2026 № 1451/03/13831 відповідач відмовив у задоволенні його рапорту, зазначивши, що позивач вважається таким, який самовільно залишив військову частину, і що він не надав документи, які підтверджували б необхідність постійного догляду за його матір`ю.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо його незвільнення з військової служби протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Частиною першою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом (частина перша статті 4 Закону № 2232-ХІІ).
Відповідно до абзацу третього частини шостої статті 2 Закону № 2232-ХІІ до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Основного Закону України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, строк дії якого Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025, від 14.07.2025 № 478/2025, від 20.10.2025 № 793/2025, від 12.01.2026 № 40/2026, від 27.04.2026 № 342/2026 і від 13.07.2026 № 596/2026 продовжено з 05 години 30 хвилин відповідно 26.03.2022 строком на 30 діб, з 25.04.2022 строком на 30 діб, з 25.05.2022 строком на 90 діб, з 23.08.2022 строком на 90 діб, з 21.11.2022 строком на 90 діб, з 19.02.2023 строком на 90 діб, з 20.05.2023 строком на 90 діб, з 18.08.2023 строком на 90 діб, з 16.11.2023 строком на 90 діб, з 14.02.2024 строком на 90 діб, з 14.05.2024 строком на 90 діб, з 12.08.2024 строком на 90 діб, з 10.11.2024 на 90 діб, з 08.02.2025 строком на 90 діб, з 09.05.2025 строком на 90 діб, з 07.08.2025 на 90 діб, з 05.11.2025 на 90 діб, з 03.02.2026 на 90 діб, з 04.05.2026 на 90 діб та з 02.08.2026 на 90 діб.
Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ (далі - Указ № 65/2022), постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 3 Указу № 65/2022 встановлено, що мобілізація проводиться протягом 90 днів із дня набрання чинності цим Указом. Строк проведення загальної мобілізації продовжено згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 № 342/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2264-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 № 574/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2501-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 № 758/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2739-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 № 59/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2916-ІХ, Указом Президента України від 01.05.2023 № 255/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3058-ІХ, Указом Президента України від 26.07.2023 № 452/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 № 3276-ІХ, Указом Президента України від 06.11.2023 № 735/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 № 3430-ІХ, Указом Президента України від 05.02.2024 № 50/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 № 3565-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 № 272/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 № 3685-ІХ, Указом Президента України від 23.07.2024 № 470/2024, затвердженим Законом України від 23.07.2024 № 3892-ІХ, Указом Президента України від 28.10.2024 № 741/2024, затвердженим Законом України від 29.10.2024 № 4025-ІХ, Указом Президента України від 14.01.2025 № 27/2025, затвердженим Законом України від 15.01.2025 № 4221-ІХ, Указом Президента України від 15.04.2025 № 236/2025, затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4357-ІХ, Указом Президента України від 14.07.2025 № 479/2025, затвердженим Законом України від 15.07.2025 № 4525-ІХ, Указом Президента України від 20.10.2025 № 794/2025, затвердженим Законом України від 21.10.2025 № 4644-ІХ, Указом Президента України від 12.01.2026 № 41/2026, затвердженим Законом України від 14.01.2026 № 4758-ІХ, Указом Президента України від 27.04.2026 № 343/2026, затвердженим Законом України від 28.04.2026 № 4858-ІХ, та Указом Президента України від 13.07.2026 № 597/2026, затвердженим Законом України від 14.07.2026 № 4929-ІХ, відповідно з 25.05.2022 на 90 діб, з 23.08.2022 на 90 діб, з 21.11.2022 на 90 діб, з 19.02.2023 на 90 діб, з 20.05.2023 на 90 діб, з 18.08.2023 на 90 діб, з 16.11.2023 на 90 діб, з 14.02.2024 на 90 діб, з 14.05.2024 на 90 діб, з 12.08.2024 на 90 діб, з 10.11.2024 на 90 діб, з 08.02.2025 на 90 діб, з 09.05.2025 на 90 діб, з 07.08.2025 на 90 діб, з 05.11.2025 на 90 діб, з 03.02.2026 на 90 діб, з 04.05.2026 на 90 діб та з 02.08.2026 на 90 діб.
Отже, воєнний стан в Україні діє, а загальна мобілізація проводиться з 24.02.2022 до 31.10.2026.
Відповідно до частини п`ятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Виключний перелік підстав для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період під час дії воєнного стану встановлений пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється.
Абзацом п`ятнадцятим частини другої статті 24 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовослужбовцям, які під час дії воєнного стану самовільно залишили військові частини або місця проходження служби чи дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань, період з дня самовільного залишення військової частини (місця проходження військової служби) або вчинення дезертирства до дня повернення до виконання військового обов`язку не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. Таким військовослужбовцям упродовж цього періоду виплата грошового, здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення на них пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством для військовослужбовців, не здійснюються.
Із системного аналізу статей 24 і 26 Закону № 2232-ХІІ слідує, що на військовослужбовців, які під час дії воєнного стану самовільно залишили військову частину або місце проходження служби, у період з дня самовільного залишення військової частини (місця проходження військової служби) до дня повернення до виконання військового обов`язку не поширюються гарантії, зокрема, щодо реалізації права на звільнення з військової служби.
Суд встановив, що позивач з 31.07.2025 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.07.2025 № 237 і записами у військовому квитку позивача.
Відповідно до пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 23.12.2025 № 1527 «Про результати службового розслідування» за самовільне залишення місця служби без поважних причин тривалістю більше трьох діб позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у вигляді «СУВОРОЇ ДОГАНИ».
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.12.2025 № 388 позивача знято з 05.12.2025 з усіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 та припинено нарахування вислуги років.
07.05.2026 через установу поштового зв`язку позивач надіслав відповідачу про звільнення з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої, підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.
Отже, позивач звернувся із рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби у період, коли він вважався таким, який самовільно залишив військову частину, тобто у період, коли на нього відповідно до абзацу п`ятнадцятого частини другої статті 24 і статті 26 Закону № 2232-ХІІ не поширювались гарантії щодо реалізації права на звільнення з військової служби.
З огляду на вищевикладене, у відповідача відсутні повноваження щодо звільнення позивача з військової служби до дня його повернення до виконання військового обов`язку.
Що стосується наявності підстав для звільнення позивача з військової служби, то суд зазначає таке.
Відповідно до частини п`ятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно з підпунктом «г» підпункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Таким чином, військовослужбовець має право на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ за наявності одночасно таких обставин:
1) один з його батьків чи батьків дружини (чоловіка), є особами з інвалідністю І чи ІІ групи, і вони потребують постійного догляду;
2) відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
За наявності вказаних обставин військова частина зобов`язана звільнити військовослужбовця з військової служби при поданні ним відповідного рапорту. Такі повноваження суб`єкта владних повноважень не є дискреційними.
Водночас Закон № 2232-ХІІ у чинній редакції не встановлює, яким документом підтверджується факт потреби постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи.
У постановах від 21.02.2024 у справі № 120/1909/23 та від 13.06.2024 у справі № 520/21316/23 Верховний Суд сформував правову позицію, згідно з якою необхідність постійного стороннього догляду за хворим батьком (матір`ю) може підтверджуватися відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК).
Суд встановив, що позивач до рапорту від 07.05.2026 про звільнення його з військової служби не додав жодного документа, який підтверджував би, що ОСОБА_3 потребує постійного догляду.
Не є таким документом і Довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 27.09.2016 серія 12ААА № 282392, оскільки в ній не зазначено, що ОСОБА_3 потребує постійного догляду.
Крім того, на день розгляду рапорту позивача (18.06.2026) ОСОБА_3 мала, крім позивача, щонайменше трьох членів сім`ї другого ступеня споріднення, а саме: трьох внуків - синів позивача.
Отже, подані до рапорту документи не підтверджують наявність у позивача підстав для звільнення з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої, підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, зокрема, але не виключно, необхідність постійного догляду за його матір`ю та відсутність у його синів можливості доглядати за нею.
Також позивач не має права на звільнення з військової служби на підставі абзацу шостого пункту 3 частини дванадцятої, підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ як військовослужбовець, який має дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, оскільки станом на 18.06.2026 (день розгляду його рапорту) сини позивача, народжені ІНФОРМАЦІЯ_2 , досягли 18-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_4 , а син, народжений ІНФОРМАЦІЯ_5 , є повнолітнім.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
У зв`язку з тим, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 відмовити повністю.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
5. Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 );
відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).
6. Повний текст рішення суду складений 08.09.2026.
Суддя В.Г.Ярощук