Справа № 740/2966/26
Провадження № 2-о/740/122/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 вересня 2026 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Карпуся І.М.,
із секретарем судового засідання Ісаєнко А.М.,
за участю:
представника заявника - адвоката Луєнка Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Вертіївська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області, Ніжинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті,
ВСТАНОВИВ:
Заявник ОСОБА_1 через представника - адвоката Луєнка Ю.В. звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Ніжині Чернігівської області.
Заяву аргументовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько заявника - ОСОБА_3 , у зв`язку з чим відкрилася спадщина на його майно.
ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 як ОСОБА_4 , а після укладення шлюбу із ОСОБА_5 03.05.1989 йому було присвоєно прізвище дружини « ОСОБА_6 ».
На день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований і постійно проживав у житловому будинку по АДРЕСА_1 , право власності на який було зареєстроване в цілому за ОСОБА_7 - батьком ОСОБА_3 , дідом заявника.
ОСОБА_7 був прописаний і проживав у вказаному будинку до 20.01.1996, після чого переїхав до іншого сина ОСОБА_8 в російську федерацію, де помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Єкатеринбурзі.
Баба заявника (мати ОСОБА_3 та дружина ОСОБА_7 ) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також була прописана і проживала в цьому будинку до 05.02.1991, після чого переїхала до сина ОСОБА_8 в російську федерацію, де померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Єкатеринбурзі.
Під час оформлення своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_3 заявник в будинку по АДРЕСА_1 виявив копію частини державного акта на право власності на земельну ділянку ЯБ № 252687, з якого він зрозумів, що цей державний акт виданий на ім`я його баби ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 4,0423 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вертіївської сільської ради, діл. 405, 495. При цьому, як з`ясував заявник, його батько ОСОБА_3 спадщину ні після своєї матері ОСОБА_2 , ні після свого батька ОСОБА_7 не прийняв.
Спадщину після ОСОБА_7 прийняв його син - ОСОБА_8 , який проживає у росії.
Спадщину після ОСОБА_2 в Україні взагалі ніхто не приймав.
На даний час заявник бажає реалізувати свої спадкові права після ОСОБА_2 , проте у зв`язку з відсутністю свідоцтва про смерть та актового запису про смерть у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, позбавлений такої можливості і змушений установлювати даний факт в судовому порядку.
Ухвалою судді 09.06.2026 провадження у справі відкрито, справу призначено до судового розгляду в порядку окремого провадження.
В судовому засіданні представник заявника - адвокат Луєнко Ю.В. вимоги підтримав з підстав, указаних у заяві та просив їх задовольнити.
Від заінтересованих осіб надійшли заяви про розгляд справи без їх представників.
Заслухавши доводи представника заявника, показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив такі обставини та дійшов наступного висновку.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 доводиться батьком заявника ОСОБА_1 (а.с.9).
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Ніжині Чернігівської області, що підтверджено копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 (а.с.8зворот).
На день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований і постійно проживав у житловому будинку по АДРЕСА_1 , право власності на який було зареєстроване в цілому на підставі свідоцтва про право на спадщину від 11.05.1957 № 2825/7, виданого Ніжинською державною нотаріальною конторою, за ОСОБА_7 (а.с. 11зворот-16зворот).
З копії свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_3 та свідоцтва про народження НОМЕР_4 (повторного) вбачається, що прізвище ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до укладення ним шлюбу із ОСОБА_5 було « ОСОБА_10 », його батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_2 (а.с. 9 зворот-10).
Отже, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 доводяться дідом та бабою заявника.
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Єкатеринбург, росія, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 (а.с.41зворот).
Зі змісту нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 від 11.12.2003 № 2979 про відмову від прийняття спадщини після ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала в російській федерації в АДРЕСА_2 (а.с.42).
У матеріалах справи міститься копія фотознімку нагробного пам`ятного знака на цвинтарі, на якому зафіксовано зображення обличчя жінки, у якому свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_9 впізнали ОСОБА_2 , та зазначено її роки життя: 04.04.1923 - 06.09.2010, що вказує на те, що вона померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.42зворот).
З метою реалізації своїх спадкових прав після ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , як спадкоємець другої черги, звернувся до приватного нотаріуса Ніжинського районного нотаріального округу Борщ Н.О., проте у зв`язку з відсутністю свідоцтва про смерть та актового запису про смерть ОСОБА_2 у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, йому було роз`яснено про неможливість оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та рекомендовано звернутись до суду (а.с.40 зворот).
Згідно відповіді Ніжинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області від 20.02.2026, за результатами перевірки актовий запис про смерть ОСОБА_12 у відділі не виявлено (а.с.41)
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_5 надали показання, що ОСОБА_2 померла у росії. Так ОСОБА_9 зазначив, що вона була його сусідкою. Виїхала до росії до сина ОСОБА_13 (брата ОСОБА_3 ). Згодом ОСОБА_3 йому розповідав, що мати померла, показував фото нагробного пам`ятника. ОСОБА_5 зазначила, що ОСОБА_2 її колишня свекруха. Спочатку в росію виїхав колишній свекр, а потім і ОСОБА_2 до їх сина ОСОБА_13 (брата ОСОБА_3 ), де ОСОБА_2 померла, що їй повідомляв за свого життя ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.315ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно з п.1 гл.5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18.10.2000, підставами для державної реєстрації смерті є:
а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024;
б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024;
в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;
г) рішення суду про оголошення особи померлою;
ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;
е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до абз.3 п.9 гл.5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18.10.2000, державна реєстрація факту смерті, встановленого у судовому порядку, проводиться за заявою осіб, що були заявниками при розгляді судом справи, а також спадкоємців померлого за їх зверненням в день отримання рішення суду у спосіб, передбачений абзацами п`ятим, сьомим пункту 3 глави 1 розділу II цих Правил.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу.
24.02.2022 Міністерство закордонних справ України опублікувало офіційну заяву про розрив дипломатичних відносин з Росією без розриву консульських відносин, відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.
Листом від 13.10.2022 № 72/11-612/1-81401 Міністерство закордонних справ України відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), повідомило компетентні органи України, що після письмового повідомлення російській стороні про рішення української сторони розірвати дипломатичні відносини, встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, здійсненим у м. Мінську 14.02.1992, зазначений міжнародний договір припинив свою дію 24.02.2022.
01.12.2022 прийнято Закон України N 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року". Закон 22.12.2022 опубліковано у газеті "Голос України" та 23.12.2022 він набрав чинності. Закон передбачає зупинення у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року N 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (далі - Мінська конвенція та Протокол), вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованогоЗаконом України від 3 березня 1998 року N 140/98-ВР, у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь (стаття 1); вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованоїЗаконом України від 10 листопада 1994 року N 240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованогоЗаконом України від 3 березня 1998 року N 140/98-ВР (стаття 2).
Листом Міністерства закордонних справ України від 30.12.2022 № 72/14-612-108558 відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), компетентні органи України були повідомлені про те, що пiсля письмового повiдомлення Виконавчого комiтету Спiвдружностi Незалежних Держав з 27 грудня 2022 року українською стороною зупинена дiя Конвенцiї про правову допомогу i правовi вiдносини у цивiльних, сiмейних та кримiнальних справах, вчиненої у м. Мiнську 22 сiчня 1993 року, та Протоколу до Конвенцiї про правову допомогу i правовi вiдносини у цивiльних, сiмейних та кримiнальних справах вiд 22 сiчня 1993 року, вчиненого у м. Москвi 28 березня 1997 року, у вiдносинах України з росiйською федерацiєю та республiкою бiлорусь.
Листом Міністерства закордонних справ України від 06.01.2023 № 72/14-612-2008 відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), повідомило компетентні органи України, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони припинити дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої у м. Мінську 22 січня 1993 року, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого у м. Москві 28 березня 1997 року, дія зазначених міжнародних договорів для України припиняється 29.12.2023.
ОСОБА_2 померла на території рф, заявник бажає реалізувати свої спадкові права після померлої рідної баби, проте у нього відсутній оригінал свідоцтва про смерть спадкодавця і внаслідок припинення відносин з країною агресоромвін позбавлений юридичної можливості отримати документи на підтвердження в Україні факту її смерті у росії.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що факт смерті ОСОБА_2 на території рф в м. Єкатеринбург, 06 вересня 2010 року, підтверджується дослідженими у судовому засіданні наведеними вище доказами, даний факт має юридичне значення, оскільки визначає право заявника на спадкування і інакше, як у судовому порядку не може бути встановлений, а тому заяву ОСОБА_1 слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 81, 259, 263-265, 268, 315 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки м. Ніжин Чернігівської області, визнавши датою її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_7 , місцем смерті - м. Єкатеринбург Свердловської області, Російська Федерація.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І. М. Карпусь