08.09.26
22-ц/812/1853/26
Провадження № 22-ц/812/1853/26 Головуючий суду першої інстанції Уманська О.В.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 вересня 2026 року м. Миколаїв Справа № 488/370/26
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 22 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Уманської О.В., в залі судового засідання в м. Новий Буг, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
12 січня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позов мотивований тим, що 30 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2216246.
Відповідно умов договору, ТОВ «Авентус Україна» надає відповідачці кредит у гривні, а відповідачка зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.
ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору та перерахував на вказаний в договорі рахунок відповідачки безготівковим шляхом кошти в розмірі 6 000 грн, а відповідачка належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми позики та сплати процентів, внаслідок чого у неї виникла заборгованість у розмірі 19 680 грн, а саме: основний борг - 6 000 грн та проценти - 13 680 грн.
26 лютого 2021 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021, згідно якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором від 30 березня 2020 року № 2216246.
Позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, в зв`язку з чим виникла заборгованість в загальному розмірі 19 680 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 6 000 грн, заборгованість за процентами у розмірі 13 680 грн.
Посилаючись на викладене, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором від 30 березня 2020 року № 2216246 в загальному розмірі 19 680 грн.
Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 22 червня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 30 березня 2020 року № 2216246 в розмірі 7 767 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 1 050,85 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 578,80 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що заборгованість за тілом кредиту повністю підтверджена інформацією з фінансової установи, відповідним розрахунком та узгоджується з умовами договору.
Враховуючи, що строк кредитування був погоджений сторонами до 28 квітня 2020 року, доказів того, що позичальник ініціював продовження строку, а також зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять, а відтак розмір процентів підлягає перерахуванню з урахуванням зменшення строку їх нарахування та сплачених відповідачкою коштів на погашення боргу.
Не погодившись з рішенням суду ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд не врахував, що пунктом 4.1. Договору передбачено, що строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в пункті 1.4. Договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пунктами 4.2.-4.5 Договору.
27 квітня 2020 року відповідачем здійснено платіж у розмірі 1 653 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості, який міститься в матеріалах справи. Зазначений платіж повністю покрив нараховані на дату його внесення проценти, у зв`язку з чим відповідно до умов Договору відбулося продовження строку користування кредитом.
Водночас відповідно до пункту 1.5.2. та пункту 3.1. нарахування процентів Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення , виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
З огляду на здійснення відповідачкою пролонгації кредиту відповідно до пункту 4.3 Договору, а також положення пункту 3.1 та пункту 1.5.2 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося до 25 серпня 2020 року.
Разом з тим, після спливу вказаного 90-денного строку, нарахування процентів за користування кредитом припинилось, що прямо відповідає умовам пункту 3.1. Договору та свідчить про відсутність подальшого збільшення заборгованості за рахунок процентів.
Враховуючи, що відповідач, підписавши договір про споживчий кредит, погодився з його умовами, немає підстав вважати, що умови такого договору про порядок застосування процентних ставок, визначення строку кредитування, його пролонгації не були відомі відповідачу. Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось кредитором на підставі частини 1 статті 1048 ЦК України та у порядку, визначеному умовами Договору.
Суд першої інстанції фактично не врахував зазначений платіж як підставу для продовження строку кредитування, що призвело до неправильного визначення кінцевої дати виконання зобов`язання.
Крім того, сплачені відповідачкою кошти вже були враховані при визначенні розміру боргу, що підтверджується розрахунком заборгованості, поданим позивачем до суду. У зв`язку з цим повторне зарахування цих сум для зменшення кредитної заборгованості призвело б до фактичного подвійного їх врахування, що суперечило б реальним обставинам справи, умовам кредитного договору та принципу правильного і об`єктивного визначення розміру заборгованості.
На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від відповідачки не надходило.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 30 березня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 2216246 про надання споживчого кредиту. Відповідно до договору ТОВ «Авентус Україна» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 6 000 грн зі строком користування протягом 30 днів, а відповідачка зобов`язалась вчасно повернути кредит, а також сплатити одноразовий платіж відповідно до графіку (додаток № 1 до Договору). Стандартна процентна ставка складає 1,90 % в день, знижена - 0,95% в день.
Факт перерахування та зарахування 30 березня 2020 року ТОВ «Авентус Україна» кредитних коштів у розмірі 6 000 грн на картковий рахунок відповідачки підтверджується повідомленням ТОВ «ФК «Вей Фор Пей».
26 лютого 2021 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021, згідно якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором від 30 березня 2020 року № 2216246.
Акт приймання передачі Реєстру боржників за договором відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021 складений та підписаний сторонами 26 лютого 2021 року. Відповідно до витягу з Реєстру боржників за договором про відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021, під номером 381 в реєстрі зазначено про відступлення прав вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2216246 у сумі 19 680 грн.
Отже у справі, що розглядається предметом розгляду є правовідносини сторін, що склалися у зв`язку з укладенням договору кредиту, однією із форм якого є онлайн кредит.
За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).
Отже, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі:
• у паперовому вигляді;
• у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг";
• шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;
• в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Зі змісту статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.
Так, згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже з огляду на положення вище вказаного законодавства та пункту 1.1. Договору кредитні кошти надавалась ОСОБА_1 виключно за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» за умови ідентифікації та верифікації позичальника та використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».
З огляду на викладене, можливо дійти висновку, що з урахуванням особливостей Договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за вказаним вище кредитним договором, а ОСОБА_1 прийняла умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, однак в порушення умов цього кредитного договору не виконала своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а тому права кредитора порушені та підлягають захисту.
Зазначені висновки суду першої інстанції сторонами не оскаржуються.
У справі, що переглядається, зважаючи на те, що первісний кредитор виконав умови договору, відповідачка отримала кредитні кошти та використала їх, допустивши при цьому заборгованість, а позивач набув право вимоги до неї, суд першої інстанції стягнув з відповідачки на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6 000 грн та процентів за користування кредитними коштами за 30 днів - 1 767.00 грн з відрахуванням сплачених відповідачкою 1 653.00 грн.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду про нарахування процентів за користування кредитними коштами саме за 30 днів, оскільки суд першої інстанції дійшов до таких висновків без урахування умов укладеного сторонами Договору щодо дій позичальника, що свідчать про пролонгацію (продовження) строку кредитування з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 стаття 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як встановлено пунктом 1.4 Договору строк кредиту складає 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього Договору. Строк може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.
Строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в пункту 1.4. Договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пунктами 4.2.-4.5. Договору.
Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пункту 4.3. Договору (пункт 4.2. Договору)
Пунктом 4.3. Договору передбачено, що пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем.
ОСОБА_1 27 квітня 2020 року було здійснено платіж у розмірі 1 653 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості. Даний платіж повністю покрив нараховані на дату його внесення проценти, у зв`язку з чим відповідно до умов Договору відбулося продовження строку користування кредитом.
Згідно пункту 3.1. нарахування процентів Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення , виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Враховуючи здійснені відповідачкою пролонгації кредиту відповідно до пункту 4.3 Договору, а також положення пункту 3.1 та пункту 1.5.2 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося до 25 серпня 2020 року.
Після спливу вказаного 90-денного строку, нарахування процентів за користування кредитом припинилось, що прямо відповідає умовам пункту 3.1. кредитного договору та свідчить про відсутність подальшого збільшення заборгованості за рахунок процентів.
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною 3 цієї статті.
Згідно пункту 9.8. Договору про надання споживчого кредиту від 30 березня 2020 року № 2216246 підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що:
- перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до статті 9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в частинах 1, 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті;
- він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», що розміщені на Веб - сайті та затверджені наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися;
Підписання кредитного договору в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора (електронного підпису) підтверджує належне волевиявлення Позичальника та факт отримання повної та вичерпної інформації про кредит включно з інформацією про розмір відсотків та умови пролонгації. Без проходження процедури ідентифікації, входу до Особистого кабінету та підтвердження електронним підписом укладення договору було б неможливим.
Таким чином встановлено, що проценти нараховані первісним кредитором в межах строку кредитування, обумовленого умовами Договору та вчиненими відповідними діями відповідачки на їх виконання. Апеляційний суд не погоджується з висновок суду про те, що нараховані проценти у розмірі 13 680 грн не передбачені умовами договору та нараховані позивачем безпідставно. За такого підстави для зменшення строку кредитування, а відтак й проценті за користування запозиченими коштами, відсутні.
За такого, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що заборгованість по процентам за користування кредитними коштами у розмірі 13 680 грн нарахована в межах строку кредиту, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 13 680 грн, а загальна сума боргу, що підлягає стягненню з відповідачки складає 19 680 грн.
Ураховуючи викладені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки підлягає зміні.
Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині щодо розміру заборгованості за кредитним договором підлягає зміні.
З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується тільки в частині розміру заборгованості з урахуванням відмови у стягненні всієї заявленої позивачем суми заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, тому в іншій частині оскаржуване судове рішення апеляційнім судом щодо законності та обґрунтованості не переглядається.
Щодо стягнення судових витрат.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 141 ЦПК України).
За подачу позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 662.40 грн та за подання апеляційної скарги 3 993.60 грн, оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит Капітал» задоволені в повному обсязі, то зі ОСОБА_1 на користь останнього необхідно стягнути2 662.40 грн сплаченого судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 3 993.60 грн судового збору за подачу апеляційної скарги, а всього 6 656 грн.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правова допомога ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в суді першої інстанції надавалася адвокатом Усенко М.І. на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (а.с. 32 зворот) та витрати за надання професійної правничої допомоги у суді першої інстанції були заявлені у розмірі 8 000 грн.
Суд першої інстанції при розгляді справи з урахуванням принципу співмірності, складності справи, ціни позову, обсягу виконаної адвокатом роботи та її необхідності у цій справі визначив такі витрати у розмірі 4 000 грн.
Рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржувалося позивачем, а тому суд апеляційної інстанції при розподілу витрат на професійну правничу допомогу виходить саме із цієї суми.
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з розглядом справи у загальному розмірі 10 656 грн ( 4 000+6 656).
Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити.
Заочне рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 22 червня 2026 року в частині розміру заборгованості за кредитним договором та розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 19 680.00 грн заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 30 березня 2020 року № 2216246, а також 10 656 грн судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повне судове рішення складено 08 вересня 2026 року.