ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
08 вересня 2026 року м. Полтава Справа № 440/12080/26
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Шевяков І.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України, в якій просила:
визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, яка полягає у нерозгляді мого клопотання від 26.08.2026 про надсилання учаснику адміністративного провадження (скаржнику) копій реєстраційних справ в електронній формі та ненадсиланні на адресу моєї електронної пошти копій реєстраційних справ в електронній формі щодо рішень державних реєстраторів: від 13.09.2016 № 31355931 державного нотаріуса Решетилівської державної нотаріальної контори Полтавського районного нотаріального округу Кириченко Тетяни Михайлівни, від 12.12.2017 № 38668549 державного реєстратора Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області Нестеренко Людмили Миколаївни, від 06.05.2020 № 52156389, від 31.05.2023 №67828886 приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Довбиша Сергія Миколайовича, від 27.03.2025 № 78069976 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нікітенко Юлії Миколаївни;
зобов`язати Міністерство юстиції України надіслати на адресу моєї електронної пошти копії реєстраційних справ в електронній формі щодо рішень державних реєстраторів: від 13.09.2016 №31355931 державного нотаріуса Решетилівської державної нотаріальної контори Полтавського районного нотаріального округу Кириченко Тетяни Михайлівни, від 12.12.2017 №38668549 державного реєстратора Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області Нестеренко Людмили Миколаївни, від 06.05.2020 № 52156389, від 31.05.2023 №67828886 приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Довбиша Сергія Миколайовича, від 27.03.2025 № 78069976 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нікітенко Юлії Миколаївни.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вивчивши матеріали позову, суддя дійшов висновку, що дана справа не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, з огляду на таке.
За змістом позовної заяви, 26.08.2026 ОСОБА_1 надіслала на електронну адресу відповідача клопотання про надсилання їй як учаснику адміністративного провадження (скаржнику) копій реєстраційних справ в електронній формі. Крім того, ОСОБА_1 просила до прийняття рішення за скаргою № СК-1879-25 надати розумний строк для ознайомлення з надісланими матеріалами реєстраційних справ та подання письмових пояснень і заперечень щодо кожного з наведених вище рішень державних реєстраторів, з урахуванням висновків суду у справі № 440/1929/26. Про результат розгляду цього клопотання повідомити на адресу електронної пошти.
Відповідно до п. 10 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (зі змінами) (далі - Порядок) під час воєнного стану учасник адміністративного провадження має право заявити клопотання про надсилання йому матеріалів скарги у сфері державної реєстрації в електронній формі на адресу електронної пошти. Мін`юст чи відповідний територіальний орган забезпечує надсилання таких матеріалів (крім відомостей, які відповідно до закону віднесені до інформації з обмеженим доступом) протягом трьох робочих днів після отримання клопотання.
Позивач стверджувала, що всупереч п. 10 Порядку відповідач не розглянув клопотання від 26.08.2026 та на електронну адресу не надіслав копії реєстраційних справ в електронній формі.
Отже, на думку ОСОБА_1 , відповідач допустив бездіяльність, яка полягає у нерозгляді її клопотання від 26.08.2026 про надсилання учаснику адміністративного провадження (скаржнику) копій реєстраційних справ в електронній формі та ненадсиланні на електронну адресу копій реєстраційних справ в електронній формі.
Визначаючись з тим, чи є заявлені позовні вимоги у таких фактичних обставинах допустимим предметом спору у адміністративному судочинстві, суд вказує, що ключовим правовим питанням, яке постає на цій стадії є питання: чи може бути процедурне рішення/дія/бездіяльність уповноваженої особи адміністративного органу самостійним предметом судового розгляду.
Так, згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною третьою статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Для розуміння меж права звернення до адміністративного суду слід мати на увазі роз`яснення Конституційного Суду України, що «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду, має той самий зміст, що й «охоронюваний законом інтерес». У свою чергу «охоронюваний законом інтерес» характеризується тим, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним (див. Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004).
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване, зокрема, у нормах КАС України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права. Ідеться про реально існуючі порушення індивідуально виражених прав (законного інтересу) особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Станом на час звернення позивачки зі заявою до Міністерства юстиції України (26.08.2026 року) вже набрав чинності Закон України "Про адміністративну процедуру" №2073-IX, який регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у дусі визначеної Конституцією України демократичної та правової держави та з метою забезпечення права і закону, а також зобов`язання держави забезпечувати і захищати права, свободи чи законні інтереси людини і громадянина.
За визначенням, наведеними у частині першій статті 2 Закону №2073-IX:
адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації;
адміністративна справа (далі - справа) - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов`язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом;
адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб);
адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта;
процедурна дія - дія адміністративного органу, що вчиняється під час розгляду справи, але якою справа не вирішується по суті;
процедурне рішення - рішення адміністративного органу, що приймається під час розгляду справи, але яким справа не вирішується по суті.
Як установлено пунктом 11 частини першої статті 28 Закону №2073-IX, учасники адміністративного провадження мають право оскаржити у передбаченому законом порядку адміністративний акт, процедурне рішення або дію, бездіяльність адміністративного органу.
Право на адміністративне оскарження визначає стаття 78 Закону №2073-IX, у відповідності до частини першої якої право на адміністративне оскарження відповідно до цього Закону має особа, яка вважає, що: 1) прийнятим адміністративним актом чи його виконанням порушено або може бути порушено її право, свобода чи законний інтерес; 2) процедурне рішення або дія, бездіяльність адміністративного органу негативно впливає на її права, свободи чи законні інтереси.
Частиною першою статті 79 Закону №2073-IX установлено, що суб`єктом розгляду скарги є адміністративний орган вищого рівня (з урахуванням особливостей, визначених частиною третьою цієї статті), якщо інший суб`єкт не передбачений законом.
Суб`єктом розгляду скарги, пов`язаної із здійсненням органом місцевого самоврядування делегованого йому повноваження органу виконавчої влади, є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику щодо делегованого повноваження.
У разі відсутності адміністративного органу вищого рівня скарга щодо прийнятого адміністративного акта, процедурних рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу подається до того самого адміністративного органу, який прийняв адміністративний акт, вчинив процедурні дії та/або прийняв процедурне рішення чи допустив бездіяльність, що оскаржуються, якщо при ньому утворено комісію з розгляду скарг. Такий адміністративний орган має статус суб`єкта розгляду скарги.
У разі якщо такий адміністративний орган не утворив комісію з розгляду скарг, скарга на адміністративний акт, процедурне рішення, дію чи бездіяльність адміністративного органу подається до суду відповідно до закону (частина третя статті 79 Закону №2073-IX).
Водночас, частина третя статті 78 Закону №2073-IX встановлює, що особа може оскаржити до моменту прийняття адміністративного акта: 1) відмову щодо початку адміністративного провадження; 2) відмову в наданні статусу заінтересованої особи; 3) відмову щодо відводу посадової особи адміністративного органу (члена колегіального органу) або особи, яка сприяє розгляду справи; 4) рішення про зупинення або закриття адміністративного провадження; 5) відмову в наданні доступу до матеріалів справи або обмеження права особи на ознайомлення з такими матеріалами; 6) іншу процедурну дію та/або процедурне рішення у визначених законом випадках.
Згідно з частиною четвертою статті 78 наведеного Закону, скарга на іншу процедурну дію та/або процедурне рішення адміністративного органу, крім передбачених частиною третьою цієї статті, подана до завершення адміністративного провадження, розглядається після прийняття адміністративного акта.
Бездіяльність адміністративного органу оскаржується у разі неприйняття адміністративного акта у встановлений законом строк або зволікання з розглядом справи (прийняттям процедурного рішення та/або вчиненням процедурної дії) (частина п`ята статті 78 Закону №2073-IX).
В означеному контексті суд зауважує, що законодавець цілеспрямовано визначив право саме на адміністративне (а не судове) оскарження процедурних дій та/або процедурних рішень, які підлягають самостійному оскарженню.
У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. The United Kingdom), п. 57, Series A, №93).
У справі, яка розглядається, позивач не посилалася й судом не встановлено обставин прийняття Міністерством юстиції України адміністративного акта за наслідками розгляду поданої скарги по суті.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що процедурне рішення або дія, бездіяльність уповноваженої особи адміністративного органу, не є тим рішенням, яке може бути самостійним предметом оскарження в судовому порядку.
Водночас, право на адміністративне оскарження процедурного рішення/дії/бездіяльності адміністративного органу передбачене пунктом 5 частини третьої статті 78 Закону №2073-IX.
З урахуванням наведених обставин, позовна заява ОСОБА_1 не може розглядатися в порядку позовного провадження, а відтак суддя відмовляє позивачу у відкритті адміністративного провадження.
Викладені висновки щодо правозастосування відповідають правовій позиції Верховного Суду, сформованій у постанові від від 10 лютого 2026 року у справі № 160/22060/24 (провадження № К/990/34610/25) . Хоча фактичні обставини цієї справи не є ідентичними, але суд вважає застосовним сформульований правовий підхід щодо можливості оскарження процедурних рішень в межах адміністративних процедур.
При цьому, з огляду на відмову у відкритті провадження у справі, заяву про забезпечення позову та клопотання про звільнення від сплати судового збору слід суд залишає без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтею 170, 171, 383 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Заяву про забезпечення позову та клопотання про звільнення від сплати судового збору залишити без розгляду.
Роз`яснити позивачу право на адміністративне оскарження процедурного рішення/дії/бездіяльності адміністративного органу в порядку, визначеному пунктом 5 частини третьої статті 78 Закону України "Про адміністративну процедуру" №2073-IX.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.С. Шевяков