ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/1317/26
07 вересня 2026 року м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо повернення ОСОБА_1 поданого ним рапорту від 30.09.2025 року та відмови у звільненні з військової служби на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992, р. №2232-ХІІ, зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-ХП та за результатами розгляду рапорту прийняти обґрунтоване рішення з обов`язковим врахуванням висновків суду.
Позов обґрунтований тим, що позивач вважає протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо повернення ОСОБА_1 поданого ним рапорту від 30.09.2025 року та відмови у звільненні з військової служби на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Як вказує позивач, відмовляючи у задоволенні рапорту відповідач керувався лише тим, що в Акті обстеження сімейного стану військовослужбовця від 21.08.2025 року відсутня інформація щодо причин неможливості здійснення догляду ОСОБА_2 іншими членами сім`ї першого ступеня споріднення. Проте, на думку позивача, така підстава для відмови в задоволенні рапорту про звільнення з лав ЗСУ є суто формальною і жодним чином не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Ухвалою суду від 11.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Судом встановлено, що 30.09.2025 позивач звернувся з рапортом до командира роти забезпечення продовольством, речовим та військово-технічним майном батальйону матеріального забезпечення Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив клопотання перед вищим командуванням про звільнення позивача з військової служби за призовом під час мобілізації, згідно п.п. "г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку із сімейними обставинами, а саме інвалідність І групи матері позивача ОСОБА_2 .
Листом Військової частини НОМЕР_1 №1848/7/2238 від 22.01.2026 повідомлено, що рапорт позивача не погоджено, у зв`язку з відсутністю в Акті обстеження сімейного стану військовослужбовця від 21.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 інформації щодо причин неможливості здійснення догляду іншими членами сім`ї.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини першої ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що за приписами статті 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон України №3543-XII) мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок проходження військової служби в умовах воєнного стану.
Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби (далі Закон №2232-XII).
Підстави для звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Системний аналіз спірної підстави для звільнення вказує на цілком вичерпне коло підстав коли члени сім`ї першого чи другого ступеню споріднення не можуть здійснювати догляд за батьками I чи II групи інвалідності, а саме: коли їх юридично не існує; коли вони самі потребують постійного догляду.
Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170 затверджена Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція № 170).
Відповідно до пункту 14.10 Інструкції № 170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абзац тринадцятий пункту 14.10 Інструкції № 170).
Додатком 19 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (надалі - Інструкція) затверджено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Пунктом 26, частини 5, Додатку 19 Інструкції вказано, що для підтвердження наявності підстави для звільнення, зокрема у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров`я, в складі рапорту на звільнення має бути додано такі документи: документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами); один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником ІНФОРМАЦІЯ_3; один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді;
Статтями 202, 203 Сімейного кодексу України визначено, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Між тим, суд зазначає, що для звільнення з військової служби визначене цілком вичерпне коло підстав, коли члени сім`ї першого чи другого ступеню споріднення не можуть здійснювати догляд за батьками I чи II групи інвалідності, а саме: коли їх юридично не існує, або коли вони самі потребують постійного догляду.
Як слідує з матеріалів справи, позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 є матір`ю позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Згідно з Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №89/26/667/Р, матір позивача є особою з інвалідністю (І) групи Б, потребує постійного стороннього догляду.
21.08.2025 комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 складено Акт обстеження сімейно-майнового стану солдата ОСОБА_1 (надалі - Акт). В цьому акті зазначено, зокрема, у пункті 15 вказано, що згідно відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян, встановлено наявність осіб першого і другого ступенів споріднення у ОСОБА_2 , яка за висновком лікарсько-консультативно комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду: а саме, син ОСОБА_1 , що проживає із своєю матір`ю по АДРЕСА_1 , що підтверджено відповідними витягами з Єдиного реєстру. Інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення у ОСОБА_2 , яка потребує постійного догляду, відсутні.
Крім цього, у листі №1848/7/2238 від 22.01.2026 Військова частина НОМЕР_1 покликалась лише на відсутність в Акті обстеження сімейного стану військовослужбовця від 21.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 інформації щодо причин неможливості здійснення догляду за ОСОБА_2 іншими членами сім`ї, не вказавши чітко таких членів сім`ї, які можуть здійснювати догляд за матір`ю позивача та не надавши оцінку висновку в Акті про відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення у ОСОБА_2 .
Отож, у сукупності наведених обставин, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби в запас за сімейними обставинами, відповідач діяв протиправно.
Належним способом порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача про звільнення його з військової служби на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ, з врахуванням правової оцінки наданої судом у рішення, так як прийняття відповідного рішення за результатами розгляду рапорту належить до дискреційних повноважень відповідача.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Згідно з частиною 1статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позов підлягає до часткового задоволення.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо повернення ОСОБА_1 поданого рапорту від 30.09.2025 року та відмови у звільненні з військової служби на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992, р. №2232-ХІІ.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ, з врахуванням правової оцінки наданої судом у рішення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 07 вересня 2026 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 ),
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ).
Головуюча суддя Дерех Н.В.