Справа № 209/7445/25
Провадження № 2/209/187/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" вересня 2026 р. м.Кам`янське
Дніпровський районний суд міста Камўянського у складі:
головуючого судді Ковальової - Писаревої А.Б.,
за участі секретаря Лушпай І.І.
позивач - ОСОБА_1
представник відповідача ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про встановлення факту трудових відносин, стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Кам`янського через систему «Електронний суд» з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про встановлення факту трудових відносин, стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25 серпня 2025 року він був фактично допущений до роботи на посаді «Аналітик CRM» у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , що здійснює діяльність під брендом «Кам`яний Двір». Фактичне виконання ним робочих обов`язків розпочалося з 25.08.2025. Умови роботи, посадові обов`язки та розмір заробітної плати були узгоджені усно з керівництвом в особі ОСОБА_2 та його заступниці ОСОБА_4 . Період роботи та виконувані обов`язки: з 25.08.2025 по 29.08.2025 (5 робочих днів): Роботодавець назвав цей період «випробувальним терміном». Він виконував усі покладені на нього обов`язки аналітика CRM. З 01.09.2025 по 06.09.2025 (6 робочих днів): Після закінчення випробувального періоду він був повідомлений ОСОБА_4 про продовження роботи на постійній основі. Робочий графік був встановлений з 8:00 до 18:00 з понеділка по п`ятницю. 06.09.2025 (субота): На вимогу керівника ОСОБА_2 він працював у вихідний день, готуючи та проводячи відео-презентацію нового сервісу. 08.09.2025 (1 робочий день): Приступивши до роботи, близько 9:00-9:20 ранку він був усно повідомлений ОСОБА_4 про його відсторонення від робочих процесів без пояснення причин. Жодних зауважень щодо його роботи чи порушень трудової дисципліни з його боку не було. Таким чином, загальна кількість фактично відпрацьованих мною днів становить 12 (дванадцять) робочих днів. На співбесіді та в описі вакансії на сайті work.ua на посаду «Аналітик CRM» у компанії «Кам`яний Двір» було зазначено заробітну плату в розмірі 20 000 грн на місяць. Оскільки трудовий договір у письмовій формі укладено не було з вини Роботодавця, він вважає справедливим виходити з цієї суми при розрахунку. Середня кількість робочих днів на місяць при 5-денному робочому тижні у 2025 році становить приблизно 21 день. Вартість одного робочого дня: 20 000 грн / 21 день = 952,38 грн. Сума заборгованості за 12 відпрацьованих днів: 12 днів * 952,38 грн = 11 428,56 грн. Днем його звільнення є 08.09.2025, розрахунок з ним проведено не було. Таким чином, з 09.09.2025 почалася затримка розрахунку. Одночасно зазначає, що незаконні дії роботодавця, що полягали у фактичному допуску до роботи без офіційного працевлаштування та подальшій невиплаті заробітної плати, завдали йому значної моральної шкоди, а саме: порушення нормальних життєвих зв`язків: він опинився у скрутному фінансовому становищі, розраховуючи на отримання зароблених коштів; погіршення стану здоров`я: через сильний стрес у нього порушився сон, зник апетит, з`явилося постійне відчуття тривоги та апатія; втрата часу: він був змушений витрачати час на безплідні переписки з представниками роботодавця, які згодом були видалені, на збір доказів, консультації з юристами та підготовку цього позову. Просить суд встановити факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2 в період з 25 серпня 2025 року по 08 вересня 2025 року на посаді "Аналітик CRM", стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за 12 відпрацьованих днів у розмірі 11428,56 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 09.09.2025 року по день ухвалення судового рішення та 10000,00 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди та судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 16 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
21 жовтня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Токаревої Г.О. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На обґрунтування відзиву зазначає, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, що здійснює діяльність під брендом «Кам`яний Двір», РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 . Від ФОП була оголошена вакансія на посаду аналітика СРМ, із заробітною платою 20000 грн. + бонуси, з можливістю Дистанційної роботи. До посадових обов`язків входило обробка заявок, робота з документами та підготовка необхідної інформації, ведення соціальних мереж, виконання доручень керівника. Також були висунуті вимоги до кандидата: Знання ПК (Microsoft Office, соціальні мережі, месенджери), грамотна усна та письмова мова, гнучкий розум, здатність швидко навчатися та приймати рішення, відповідальність, бажання працювати та розвиватися разом із компанією. Позивач ОСОБА_1 відгукнувся на вакансію «Аналітик CRM», опубліковану на сайті work.ua, та пройшов онлайн-співбесіду з метою можливого працевлаштування. Співбесіда проводилася в онлайн-форматі з заступницею ОСОБА_4 . Під час співбесіди були обговорені умови роботи, посадові обов`язки та розмір заробітної плати (20 000 грн на місяць), але жодного трудового договору укладено не було, оскільки процес не дійшов до етапу офіційного працевлаштування. З метою детального визначення здібностей потенційного працівника та оцінки його професійних навичок, відповідачу було надано ознайомчий (тестовий) доступ до бази даних CRM-системи компанії. Він був внесений до системи як «аналітик-стажер CRM Вадим». Доступ надано 01.09.2025 р., і згідно з фіксацією автоматизованого входу до системи, ОСОБА_1 здійснював такі дії (просмотр лідів та угод, без внесення змін чи виконання повноцінних робочих завдань). Ці дії мали виключно ознайомчий характер і не становили виконання повноцінних робочих обов`язків. Загалом, відповідач не працював повний тиждень, а лише мав обмежений доступ для тестування навичок протягом кількох днів. Він жодного разу не відвідав офіс компанії, не писав заяви на працевлаштування та не надавав жодних документів для офіційного оформлення (паспорт, РНОКПП тощо). Крім того, йому як роботодавцю було відомо, що ОСОБА_1 є діючим фізичною особою-підприємцем (ФОП), тому під час обговорення були розглянуті питання щодо можливого укладення договору про співпрацю, як між двома ФОПами, а не трудового договору. 06.09.2025 р. за ініціативою ОСОБА_1 відбулася онлайн-презентація, на якій були присутні представники фірм, що надають аналогічні послуги (програмування аналізу діяльності). Метою презентації було залучення зовнішніх фахівців для оцінки можливостей інтеграції. За результатами цієї презентації ним було прийнято рішення про невідповідність претендента вимогам посади, оскільки відповідач намагався делегувати робочі обов`язки іншій організації, при цьому плануючи отримувати заробітну плату як штатний працівник. Це суперечить принципам самостійного виконання обов`язків аналітика CRM. На підставі вищезазначеного, жодних трудових відносин між ним як ФОП та ОСОБА_1 не виникало. Доступ до системи був наданий виключно для оцінки кандидата на етапі співбесіди, без будь-яких зобов`язань щодо працевлаштування чи виплати заробітної плати. Звернення ОСОБА_1 вважають необґрунтованим, оскільки воно базується на помилковому тлумаченні тестового доступу як факту трудових відносин /а.с. 58-61/.
23 жовтня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач просить задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що роботодавець жодним чином не доводить, що він вимагав від нього документи для працевлаштування або хоча б намагався їх отримати. Відповідач з самого початку не мав наміру офіційно працевлаштовувати нього та відповідно виплачувати заробітну плату, свідомо йдучи на порушення трудового законодавства. Твердження відповідача про те, що він «жодного разу не відвідав офіс компанії», є маніпулятивним, тому що у вакансії «Аналітик CRM» було передбачено дистанційний формат роботи. Більше того, під час відеоконференції він особисто пропонував відповідачу відвідати офіс, на що отримав відповідь, що в цьому немає потреби. Отже, даний аргумент не має жодного відношення до суті спору. Відповідач бездоказово стверджує, що я є «діючим фізичною особою-підприємцем» і нібито саме тому «обговорювалася можливість співпраці на договірних засадах між двома ФОП», але ця інформація є неправдивою, його підприємницька діяльність як ФОП була припинена ще 08.08.2011 року. Таким чином, відповідач свідомо намагається ввести суд в оману, що свідчить про його недобросовісність. Жодних розмов про співпрацю як ФОП-ФОП не велося. Відповідач у відзиві сам визнає факт наявності у нього «робочих обов`язків» та навіть намагається дати їм оцінку. Таким чином, відповідач фактично підтверджує, що він виконував певну трудову функцію. За весь період його роботи (з 25.08.2025 по 08.09.2025) з боку відповідача чи його представників до нього не було висловлено жодних зауважень, претензій чи доган щодо якості та своєчасності виконання ним робочих обов`язків. Відповідач не заперечує, а фактично підтверджує щонайменше його стажування в компанії. Обмежений доступ до системи протягом перших днів роботи є стандартною практикою при введенні нового співробітника на посаду для поступового занурення у робочі процеси та уникнення ризиків для системи. На початку третього робочого тижня йому було надано розширені права доступу, що свідчить про успішне проходження випробувального періоду, однак одразу після цього його було незаконно відсторонено від роботи. Враховуючи вищевикладене, вважає, що відповідач не спростував жодного з доводів позовної заяви, а його заперечення є суперечливими та спрямованими на ухилення від відповідальності за порушення трудового законодавства /а.с.77-78/.
29 жовтня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Токаревої Г.О. надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що слова «вимагав» та «намагався отримати» недоречні в цьому випадку, оскільки процедура працевлаштування передбачає волевиявлення особи працевлаштуватись, відповідно якої особа вживає певні діє, передбачені КЗпП, зокрема подати відповідні документи роботодавцю. Дистанційна робота не звільняє працівника від обов`язкової процедури працевлаштування, передбаченої ст. 24 КЗпП України. Позивач не обґрунтовано наділяє себе правами працівника, оскільки не вжив жодних заходів для офіційного працевлаштування, у тому числі не подав заяву про прийняття на роботу та необхідні документи. Використання терміну «робочі обов`язки» у відзиві не підтверджує наявності трудових відносин, а слугує виключно описом функціоналу вакансії, з яким позивач ознайомлювався під час тестового етапу добору кандидатів. Посада аналітика CRM за своєю природою передбачає виконання дій виключно в межах інформаційної системи (CRM). Перевірка професійних здібностей претендента на таку посаду об`єктивно можлива лише шляхом надання тимчасового тестового доступу до системи, що й було зроблено відповідачем у період з 01.09.2025 по 08.09.2025. Дії позивача обмежувалися тестовим ознайомленням з CRM-системою, без інтеграції у виробничий процес та без фактичного виконання трудових функцій. Відтак твердження позивача про нібито виконання «робочих обов`язків» є непідтвердженим і не може вважатися ознакою трудових відносин. Відповідач наголошує, що надання тестового доступу до CRM-системи з 01.09.2025 по 08.09.2025 не є виконанням трудових обов`язків, а мало ознайомчий (тестовий) характер. З матеріалів журналу дій у системі видно, що позивач лише переглядав ліди, угоди та контакти, а внесення змін відбулося лише один раз у вигляді коментаря. Відносно статусу «Стажер», знову позивач наділяє себе повноваженнями працівника, тоді як внесення статусу «Стажер» у системі є лише нікнеймом або позначкою для внутрішнього обліку. Крім того, позивач сам не заперечує, що не здійснив жодних дій для оформлення трудових відносин, зокрема не подав заяву про працевлаштування та не виявив свого волевиявлення щодо бажання працювати на посаді. Отже, підстави для застосування випробувального терміну відсутні, а його посилання на нього є необґрунтованим. Посилання позивача на стандартну практику надання тестового режиму та про надання повного доступу, не відповідають дійсності, адже з візуалізації системи СРМ вбачається дії позивача тривалістю кілька хвилини, що суперечить його твердження про повний доступ та виконання робочих обов`язків протягом всього робочого часу. З наведеного викладу обставин справи видно, що позивач фактично са підтвердив, що не вжив жодних заходів для свого офіційного працевлаштування /а.с. 84-86/.
15 квітня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» від позивача ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі /а.с. 170-171/. Зазначає, що після проведеної співбесіди 25 серпня 2025 року ФОП ОСОБА_2 надав йому посилання на відеохостинг YouTube для ознайомлення з процесом використання штучного інтелекту у розмовах менеджерів з клієнтами. Метою цього завдання було підвищення якості спілкування менеджерів компанії та вдосконалення їхнього навчання. Йому було запропоновано впровадити та використовувати ШІ-агент «Copilot», що був інтегрований у робочу CRM-систему «Бітрікс24». Ним системно та в повному обсязі виконувалися трудові завдання: Аналіз інтегрованого ШІ «Copilot» у CRM-системі «Бітрікс24»; Пошук та підбір автоматизованого сервісу аналітики (знайдено «Вест Хаб», організовано презентацію); Розробка скриптів та аналіз розмов менеджерів. Крім того наголошує, що з 20 лютого 2026 року він офіційно працевлаштований на КП КМР «Кам`янська Теплопостачальна Компанія», тому період вимушеного прогулу (затримки розрахунку) становить з 09 вересня 2025 року по 19 лютого 2026 року включно.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Токарева Г.О. проти позову заперечувала в повному обсязі. Пояснила, що ОСОБА_1 сам відгукнувся на їх оголошення про наявність вакансії та пройшов онлайн - співбесіду. Йому був наданий тимчасовий доступ до бази даних і він був внесений до системи як "стажер", однак, назва "стажер" - це лише нікнейм. ОСОБА_1 здійснював в системі перегляд лідів, контактів, угод, і це був неповний робочий час. ОСОБА_1 дійсно здійснив презентацію, в якій брали участь сторонні особи, однак, за результатами презентації він був визнаний таким, що не має необхідних здібностей. Окрім цього, позивач заяву на працевлаштування не подавав ні в якому вигляді. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона є ФОП та помічником по відбору персоналу ФОП ОСОБА_2 , який є її чоловіком. Також зазначила, що ОСОБА_5 проходив співбесіду онлайн. Підтвердила, що обговорювала з ОСОБА_1 умови роботи у ФОП ОСОБА_2 , якщо його візьмуть на роботу. Доступ до системи CRM вона йому відкрила особисто, але частковий, з метою ознайомлення. Вказала, що вони з ОСОБА_2 шукали кандидата, який мав би достатній досвід без необхідності навчати його. З боку ОСОБА_1 було запропоновано провести презентацію, яка стосувалась аналітики. Після проведеної презентації нею, ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 було прийнято спільне рішення, що ОСОБА_1 не відповідає вимогам ФОП. А саме, згідно проведеної позивачем презентації, вони повинні були придбати програму, в той час як вони, ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , хотіли, щоб увесь обсяг роботи виконував один працівник, при цьому, досвідчений та компетентний. Доступ до системи CRM йому був відкритий лише як стажиста, але, повного обсягу йому не відкривали, оскільки частини відкритого доступу йому, ОСОБА_1 , було достатньо. Відповіла також, що їй, ОСОБА_4 , невідомо, щоб ФОП ОСОБА_2 надавав позивачеві особисту вказівку автоматизувати аналітику. Зазначила, що позивач будь - яких заяв на працевлаштування не надавав, як і особистих документів; офіс жодного разу не відвідував. Також відповіла, що не телефонувала, щоб взяти на роботу ОСОБА_1 , а також не підтверджує посилання позивача на те, що особисто пропонувала позивачеві розписати погодинно етапи виконання завдання за всі робочі дні.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні наполягав на задоволенні позову в повному обсязі. Зазначив, що заяву на прийняття до роботу на ім`я відповідача він писав, але не подавав ніяким чином. Посада, на яку він працевлаштувався до відповідача, називається "Аналітик CRM". В його завдання входило налаштувати штучний інтелект з метою спілкування менеджерів з клієнтами, а також налагодити аналіз зазначеного спілкування. Налагодження відбувається в системі "Bitrex24", і йому, позивачеві, надали доступ до зазначеної системи. Його, ОСОБА_1 , підключили як користувача, а потім зробили адміністратором. Доступ прийшов на його Гугл - пошту. На запитання щодо обсягу роботи пояснив, що в зазначеній системі "Bitrex24" є влаштований Штучний Інтелект. На завдання ОСОБА_2 він, ОСОБА_1 , знайошов для ОСОБА_2 необхідний сервіс та передав його ОСОБА_2 , і вони разом спілкувались з цього приводу. Стосовно розміру заробітної плати в сумі 20 000 грн. він, ОСОБА_1 , особисто спілкувався з ОСОБА_2 , а також щодо офіційного оформлення та працевлаштування. Спілкування відбувалось по відео зв`язку. Вказав також, що вакансія, на яку він працевлаштувався, передбачала віддалену роботу. Безпосереднім його керівником була призначена ОСОБА_6 . Графік роботи передбачав присутність у робочому чаті з 8 - 00 години ранку та до 18 - 00 години ввечері з перервою 1 годину на обід, а також вихідні в суботу та неділю.
Суд, дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, вважає поданий позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст.15 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання.
Відповідно до ст.16 ЦПК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожний при вирішенні питання про його цивільні права і обов`язки має право на відкритий і справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом. Складовою частиною справедливого судочинства є доступ до судової процедури з усіма атрибутами контролю за порушеннями при звільненні з роботи з боку працедавців - власників та керівників господарських товариств, підприємств, установ, організацій.
Судом встановлено, що на сайті work.ua Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , що здійснює діяльність під брендом «Кам`яний Двір», було опубліковано вакансію «Аналітик CRM» із заробітною платою 20 000 грн. + бонуси, з можливістю Дистанційної роботи /а.с.3/.
Основними обов`язками «Аналітик CRM» було зазначено /а.с.157/:
-Управління даними та сегментація: ОСОБА_7 чистоти бази даних, усунення дублів, сегментація клієнтів за поведінкою, вподобаннями та історією покупок;
-Аналітика продажів та воронки: Аналіз воронки продажів для виявлення проблемних місць, розрахунок конверсії, середнього чека та часу на кожному етапі;
-Аналіз ефективності маркетингу: Оцінка ефективності каналів залучення клієнтів, рентабельності інвестицій (ROI) та аналіз закритих угод;
-Прогнозування: Аналіз попиту, прогнозування продажів та актуальності товарів для планування закупівель;
-Контроль роботи персоналу: Моніторинг активності менеджерів, дотримання ними бізнес-процесів та ефективності обробки дідів;
-Покращення клієнтського досвіду: Розробка рекомендацій на основі даних для підвищення лояльності та зниження відтоку клієнтів.
Позивач ОСОБА_1 відгукнувся на вакансію «Аналітик CRM», опубліковану на сайті work.ua, пройшов онлайн-співбесіду з метою можливого працевлаштування та з 25 серпня 2025 року був фактично допущений до роботи на посаді «Аналітик CRM» у ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується перепискою у групі «Кам`яний Двір Аналітика» /а.с.9-14/.
З 25 серпня 2025 року по 08 вересня 2025 року позивачем виконувалися трудові завдання: Аналіз інтегрованого ШІ «Copilot» у CRM-системі «Бітрікс24»; Пошук та підбір автоматизованого сервісу аналітики (знайдено « ІНФОРМАЦІЯ_1 », організовано презентацію); Розробка скриптів та аналіз розмов менеджерів, що підтверджується лідами (журнал дій) з CRM-системі «Бітрікс24» /а.с.5-7, 8/.
Крім того, 06 вересня 2025 року за ініціативою ОСОБА_1 відбулася онлайн-презентація, на якій були присутні представники фірм, що надають аналогічні послуги (програмування аналізу діяльності), метою презентації було залучення зовнішніх фахівців для оцінки можливостей інтеграції, що підтверджується диском з відеозаписом онлайн-презентація, яка була переглянута в судовому засіданні /а.с.164/.
Судом встановлено, що відповідно до посадової інструкції аналітика CRM затвердженої наказом №2/к/тр від 01 червня 2025 року, наданої Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , позивачем ОСОБА_1 під час роботи було виконано функціональні обов`язки: «6.7. Впроваджує та використовує інструменти на базі штучного інтелекту для прогнозування продажів, оцінки потенційних клієнтів (lead scoring) та автоматизації операційних процесів» та «6.10. Бере участь у плануванні, координації та контролі виконання проектів розвитку CRM та інших інформаційних систем, спрямованих на підвищення ефективності бізнес-процесів» /а.с.185-187/.
Відповідно до диплому спеціаліста НОМЕР_2 від 27 червня 2008 року /а.с. 152/, ОСОБА_1 закінчив у 2008 році Дніпродзержинський державний технічний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Програмне забезпечення автоматизованих систем» та здобув кваліфікацію інженера-програміста.
Крім того, ОСОБА_1 у 2009 році здобув кваліфікацію менеджер-економіст, спеціальність «Менеджмент організацій», у 2010 році здобув кваліфікацію магістра із бізнес-адміністрування та у 2012 році здобув кваліфікацію юриста, що підтверджується копіями диплому про перепідготовку 12ДСК № НОМЕР_3 , диплому магістра НОМЕР_4 , диплому спеціаліста НОМЕР_5 /а.с.153, 154, 155/.
Згідно матеріалів справи, 08 вересня 2025 року позивачу було усно повідомлено ОСОБА_4 про його відсторонення від робочих процесів.
За період роботи з 25 серпня 2025 року по 08 вересня 2025 року заробітну плату за виконану роботу йому виплачено не було.
З метою досудового врегулювання спору, а також для фіксації порушення, позивачем були направлені відповідні звернення до Державної податкової служби, а також на електронні адреси Державної служби України з питань праці та прокуратури Дніпропетровської області /а.с.15-19/.
Згідно листа Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ПС/3.1/1699-3В-25 від 07 жовтня 2025 року, в період з 03 жовтня 2025 року по 06 жовтня 2025 року проведено позаплановий захід зі здійснення державного нагляду (контролю) у формі перевірки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , фактичне місце здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , за результатами якого складено Акт від 06 жовтня 2025 № ПС/ДН/32777/025394, винесено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 06.10.2025 N№ ПС/ДН/32777/025394/П та за виявлені в ході перевірки правопорушення на Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.41 КУпАП. Під час проведення перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_2 в своїй роботі використовує працю десяти найманих працівників з якими укладені трудові відносини, заробітна плата працівникам виплачується на умовах, визначених трудовим договором. Оформлених трудових відносин між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перевіркою - не встановлено /а.с.31-32/.
Судом з`ясовано, що між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за період затримки виплати заробітної плати, а також моральної шкоди.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до вимог ч.1 ст.115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Конституційний суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року у справі №1-14/2004, від 16 жовтня 2007 року у справі №1-16/2007 та від 29 січня 2008 року у справі №1-5/2008 вказав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.
Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
За змістом ст.22 КЗпП України, будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Відповідно до ч.3 ст.23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (ст.48 КЗпП України).
Відповідно до п.4 ч.1 cт.36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).
Ч.1 ст.38 КЗпП України передбачено право працівника розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.
У даній справі спір стосується встановлення факту перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем у період з 25 серпня 2025 року по 08 вересня 2025 року та похідні вимоги щодо стягнення коштів.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», який набрав чинності 01 січня 2015 року, виключено частину четверту статті 24 КЗпП України, відповідно до якої трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Установлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.
Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06 квітня 2020 року в справі №462/7621/15-ц (провадження №61-10916св18); від 01 квітня 2026 року всправі №570/4554/23 (провадження №61-498св26).
В цілому, сукупність досліджених судом переписок (електронних доказів) та документів дають підстави для висновку, що у період з 25 серпня 2025 року по 08 вересня 2025 року позивач ОСОБА_1 виконував для ФОП ОСОБА_2 трудові завдання та доручення.
Верховний Суд ураховує, що у встановленні факту трудових відносин слід зважати на концепцію прихованого працевлаштування (deemed employment), яка знайшла своє втілення у Рекомендаціях Міжнародної організації праці 2006 року №198 «Про трудові відносини», в яких зазначено, що держави-члени вказаної організації повинні передбачити можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах або інших засобах конкретні ознаки існування трудових правовідносин, які можуть включати той факт, що робота: виконується відповідно до вказівок і під контролем іншої сторони; припускає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства; виконується винятково або головним чином в інтересах іншої особи; повинна виконуватися особисто працівником; виконується відповідно до певного графіка або на робочому місці, що вказується або узгоджується стороною, яка замовила її; має певну тривалість і передбачає певну спадкоємність; вимагає присутності працівника; або передбачає надання інструментів, матеріалів і механізмів стороною, що замовила роботу; періодичну виплату винагороди працівникові; той факт, що дана винагорода є єдиним або основним джерелом доходів працівника; здійснення оплати праці в натуральному виразі шляхом надання працівникові, приміром, харчових продуктів, житла або транспортних засобів; визнання таких прав, як щотижневі вихідні дні й щорічна відпустка; оплата стороною, що замовила виконання роботи, поїздок, що здійснюються працівником у цілях виконання роботи; або те, що працівник не несе фінансового ризику.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі №298/827/15-ц (провадження №61-4327св18), від 08 вересня 2023 року в справі №132/1587/22 (провадження №61-3162св23), від 18 вересня 2023 року в справі №754/12104/20-ц (провадження №61-9060св23).
Встановлення вищевказаних обставин у сукупності може свідчити про наявність трудових відносин між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .
Неодноразово Верховний Суд наголошував, що встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.
Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2020 року в справі № 462/7621/15-ц (провадження № 61-10916св18).
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог про встановлення факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2 в період з 25 серпня 2025 року по 08 вересня 2025 року на посаді «Аналітик CRM» та стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за 12 відпрацьованих днів у розмірі 11428,56 грн. (20000/21=952,38 грн., 952,38*12 днів=11428,56 грн.).
Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
У відповідності до ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 09 вересня 2025 року по день ухвалення судового рішення.
15 квітня 2026 року позивачем було надано довідку Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Кам`янська теплопостачальна компанія» №00-01/0252 від 06 квітня 2026 року згідно якої, ОСОБА_1 з 20 лютого 2026 року працює на КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» техніком по роботі зі зверненнями громадян Відділу інформаційної діяльної та комунікацій /а.с.176/.
Відповідно до абз.3 п.2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. №100, працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.
Заявлена позивачем невиплачена заробітна плата за 12 днів роботи з 25 серпня 2025 року по 08 вересня 2025 року складає 11428,56 грн.
Відтак, розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 952,38 грн. (11428,56/12).
Судом встановлено, що станом на 08 вересня 2025 року відповідач з позивачем не розрахувався. Загальна кількість робочих днів затримки у період з 08 вересня 2025 року по 20 лютого 2026 року становить 117 робочих днів, з яких: вересень - 16 днів, жовтень - 23 дні, листопад - 21 день, грудень - 22 дні, січень -21 день, лютий - 14 днів).
Помноживши кількість днів на середньоденний заробіток, суд визначив суму середнього заробітку за час затримки в розмірі 111428,46 грн. (952,38 грн*117 днів).
У даних правовідносинах суд вважає такими, що порушені майнові та конституційні трудові права позивача зі сторони роботодавця відповідача ФОП ОСОБА_2 . Це порушення виразилося у триваючому ігноруванні приписів закону щодо обов`язкового повного розрахунку із працівником в день звільнення, отже, суд зобов`язаний забезпечити ефективний захист цього порушеного права.
Відповідно до правових позицій Верховного Суду, у постанові від 08 грудня 2021 р. у справі №901/407/19 та від 18 січня 2023 року у справі №752/23602/20 (провадження №61-12064св22), «Системний аналіз пункту 3 Порядку №100 та пункту 164.6 статті 164 ПК України дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу».
Враховуючи вищезазначене, середній заробіток за час затримки в розмірі 111428,46 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача з подальшим утриманням з цієї суми встановлених законодавством України податків та зборів.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. суд зазначає наступне.
У відповідності до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2023 року у справі №326/789/21 зазначено, що в постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі №6-23цс12 зроблено висновок, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст.237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин, то висновок суду касаційної інстанції, викладений у судових рішеннях у справі, яка переглядається, є законним і обґрунтованим. Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Тобто, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст.237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.
Виходячи із встановлених у ході судового розгляду обставин, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що внаслідок порушення трудових прав позивача щодо права на отримання заробітної плати йому було завдано моральну шкоду.
Разом з тим, враховуючи встановлені судом обставини у справі, суд знаходить суму стягнення моральної шкоди з відповідача в розмірі 10000,00 грн. завищеною, такою, що не відповідає ступеню перенесених страждань, і вважає за необхідне стягнути з відповідача розмір моральної шкоди в сумі 8000,00 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
З урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави розмір судового збору за цими вимогами, що становить 2015 (дві тисячі п`ятнадцять) гривень 81 коп.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-79, 81-82, 141, 258-259, 263-265, 268, 280, 282, 352, 354, 430 ЦПК України,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про встановлення факту трудових відносин, стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Встановити факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 в період з 25 серпня 2025 року по 08 вересня 2025 року на посаді "Аналітик CRM".
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за 12 відпрацьованих днів у розмірі 11428 (одинадцять тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 56 коп.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 09 вересня 2025 року по день офіційного працевлаштування ОСОБА_1 на комунальне підприємство Кам`янської міської ради "Кам`янська теплопостачальна компанія" техніком по роботі зі зверненнями громадян - 20 лютого 2026 року, у розмірі 111 428 (сто одинадцять тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 46 коп.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8000,00 (вісім тисяч) грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 2015 (дві тисячі п`ятнадцять) гривень 81 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
/ ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ),
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_6 , місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_5 )/
Повне судове рішення складене 07 вересня 2026 року.
Суддя А.Б. Ковальова - Писарева