Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
з питання зміни способу і порядку виконання рішення суду
08 вересня 2026 року справа №520/13169/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши заяву головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Жданової Олени Віталіївни від 25.08.2026р. про зміну способу виконання рішення по адміністративній справі №520/13169/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Харківська виправна колонія (№ 43)" (далі за текстом - Відповідач №1), Державної установи "Диканівська виправна колонія (№12)" (далі за текстом - Відповідач №2, суб`єкт владних повноважень, орган публічної адміністрації, адміністративний орган, Державна установа, ДУ, Установа) про 1) визнання протиправною бездіяльності Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022, в повному обсязі за період з 24.02.2022 до 09.06.2022 в розмірі 30 000,00 грн пропорційно часу проходження служби; 2) зобов`язання Державну установу «Харківська виправна колонія (№43)» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 09.06.2022 в розмірі 30000,00 грн на місяць за фактично відпрацьований період, з урахуванням раніше виплачених сум; 3) визнання протиправною бездіяльності Державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022, в повному обсязі за період з 10.06.2022 по 31.08.2022 в розмірі 30 000,00 грн пропорційно часу проходження служби; 4) зобов`язання Державну установу «Диканівська виправна колонія (№12)» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 10.06.2022 по 31.08.2022 в розмірі 30000,00 грн на місяць за фактично відпрацьований період, з урахуванням раніше виплачених сум,
установив:
Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Жданова О.В. 25.08.2026р. подала до Харківського окружного адміністративного суду заяву, в якій просить суд вирішити питання про зміну способу та порядку виконання рішення по справі № 520/13169/25 шляхом стягнення з ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ "ХАРКІВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№43)" (Харківська обл., м. Харків, ВУЛИЦЯ ТАДЖИЦЬКА будинок 17, код ЄДРПОУ: 08564558) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , к». 22/ для листування: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) нараховану але не виплачену додаткову винагороду у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 за період 24.02.2022р.-09.06.2022р. у розмірі - 30.000,00грн. щомісячно та провести виплату з урахуванням раніше сплачених сум у розмірі 102 670,55грн.
Згаданий процесуальний документ умотивований тим, що на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження №79923809 з примусового виконання виконавчого листа №520/13169/25, виданого 19.12.2025 Харківським окружним адміністративним судом про зобов`язання Державну установу «Харківська виправна колонія (№43)» нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 за період 24.02.2022р.-09.06.2022р. у розмірі - 30.000,00грн. щомісячно та провести виплату з урахуванням раніше сплачених сум, яке не виконується боржником в частині виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 102.670,55 грн., у зв`язку з відсутністю бюджетних коштів. За таких обставин, на думку заявника, з метою усунення обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, недопущення порушення строків здійснення виконавчого провадження й забезпечення належного виконання рішення, є необхідність у зміні способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2025р. по справі №520/13169/25.
Ухвалою суду від 26.08.2026 прийнято заяву до розгляду та призначено судове засідання по адміністративній справі на 08.09.2026р. о 10:00 год.
Відповідач, Державна установа "Харківська виправна колонія (№ 43)", 03.09.2026р. подав до суду заперечення на заяву виконавця про зміну способу виконання рішення, зазначивши, що судовим рішенням у справі №520/13169/25 визначено зобов`язальний спосіб захисту порушеного права, а саме обов`язок нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн щомісячно за визначений судом період з урахуванням раніше виплачених сум, без присудження до стягнення конкретної грошової суми. На виконання рішення відповідачем проведено відповідний перерахунок та визначено суму, належну до виплати, а також вжито заходів для забезпечення необхідного фінансування, у зв`язку з чим підстави для зміни способу та порядку виконання, передбачені ст. 378 КАС України, відсутні. При цьому запропонована державним виконавцем зміна способу виконання шляхом стягнення 102 670,55 грн фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення та визначений судом спосіб захисту, що виходить за межі повноважень суду на стадії виконання рішення.
Сторони у призначене на 10:00год. 08.09.2026р. судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач та головний державний виконавець подали заяви, в яких просили розгляд заяви проводити без їх участі.
Тож за приписами ч.2 ст.378 КАС України, розглядаючи заяву про зміну способу виконання рішення суду у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, суд керується такими підставами та мотивами.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2025р. у справі № 520/13169/25 позов було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 за період 24.02.2022р.-09.06.2022р. у розмірі - 30.000,00грн. щомісячно. Зобов"язано Державну установу «Харківська виправна колонія (№43)» нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 за період 24.02.2022р.-09.06.2022р. у розмірі - 30.000,00грн. щомісячно та провести виплату з урахуванням раніше сплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 за період 10.06.2022р.-08.07.2022р. у розмірі - 30.000,00грн. щомісячно. Зобов"язано Державну установу «Диканівська виправна колонія (№12)» нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 за період 10.06.2022р.-08.07.2022р. у розмірі - 30.000,00грн. щомісячно та провести виплату з урахуванням раніше сплачених сум. Позов у решті вимог - залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2025 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2025р. у справі № 520/13169/25 було залишено без змін.
Рішення суду від 28.07.2025р. у справі № 520/13169/25 набрало законної сили 10.12.2025р. та 24.12.2025р. представником заявника було отримано виконавчі листи.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 06.01.2026р. відкрито виконавче провадження №79923809 з виконання виконавчого листа №520/13169/25, виданого Харківським окружним адміністративним судом 19.12.2025р., про зобов`язання Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 за період 24.02.2022р.-09.06.2022р. у розмірі - 30.000,00грн. щомісячно та провести виплату з урахуванням раніше сплачених сум.
Згідно наданого на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження листа Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» від 20.08.2026р. №5/9/1-479-Фн-26 Державною установою «Харківська виправна колонія (№43)» було здійснено перерахунок (розрахунок) грошового забезпечення за період з 24.02.2022р. по 09.06.2022р. ОСОБА_1 на загальну суму - 102.670,55 грн. З метою виплати суми заборгованості позивачу та суми виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця установою було направлено лист з перерахунком за №5/9/1-100-Фн-26 від 17.02.2026р. до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо необхідності в додатковому фінансуванні за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за КПКВ 3601020 «Виконання покарань установами і органами Державної кримінально-виконавчої служби України» (загальний фонд) на загальну суму 137258,55 грн. Додатково, до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (розпорядник 2 рівня) листами від: 03.06.2026 №5/14-632-Фн-26; 30.06.2026 №5/14-737-Фн-26; 31.07.2026 №5/14-892-Фн-26 надавалась інформація про заборгованість установи за рішеннями судів (цивільні позови) серед якої наявна заборгованість за позовом ОСОБА_1 . З метою виконання постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №79923809 (2) установою заплановано її оплата протягом вересня поточного року. Станом на звітну дату до установи не надходили цільові кошти для виплати стягувану за виконавчим листом № 520/13169/25 від 19.12.2025. При надходженні коштів до установи вказана сума заборгованості буде погашена в обов`язковому порядку.
Тож, суд відмічає, що у межах спірних правовідносин рішення суду було виконано суб"єктом владних повноважень в частині нарахування коштів, а матеріали справи не містять доказів наявності у суб"єкта владних повноважень свавільного наміру на уникнення виконання рішення суду в цілому, позаяк суб"єкт владних повноважень звернувся до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня з метою отримання додаткових асигнувань.
Згідно з ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб та підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Тобто, в розумінні статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України причиною відстрочення виконання рішення суду, розстрочення виконання рішення суду, зміни способу чи порядку виконання рішення, встановлення способу і порядку виконання рішення суду є існування виняткового випадку, котрий здатен виправдати відступлення від сформульованого у резолютивній частині судового акту способу захисту права (інтересу) особи, не зачіпаючи про цьому суті та сутності предмета спору та рішення суду.
Суд вважає, що по-перше, згаданий винятковий випадок повинен істотно ускладнювати виконання рішення суду або унеможливлювати виконання рішення суду (тобто мати характер об"єктивно непереборної та нездоланної дії і підтверджуватись належними та допустимими доказами); а, по-друге, запропонований варіант зміни способу чи порядку виконання рішення суду повинен поза розумним сумнівом беззаперечно та неспростовно покращувати правове становище приватної особи порівняно із існуючим станом.
Звідси слідує, що ініціатор зміни способу чи порядку виконання рішення суду повинен подати до суду достатній обсяг доказів про те, що зміна способу чи порядку виконання рішення суду об"єктивно здатна призвести до більш швидшого повного виконання судового акту.
Суд зазначає, що у рішенні суду про зобов`язання Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 за період 24.02.2022р.-09.06.2022р. у розмірі - 30.000,00грн. щомісячно та провести виплату з урахуванням раніше сплачених сум судом не встановлено спосіб виплати належних позивачу сум частинами, періодичністю проведення платежів, тощо, а встановлено обов`язок відповідача виплатити додаткову винагороду у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 з оплати часу служби співробітника виправної колонії.
Оцінивши докази у їх сукупності, відповідно до положень ст.ст.72-76, 90, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що зазначені державним виконавцем обставини, які обумовили подання вказаної заяви не є винятковими, які б вказували саме на істотне ускладнення або неможливість виконання судового рішення.
Окремо суд зважає, що вимоги про стягнення коштів у справі не заявлялось, така вимога не розглядалась і не вирішувалась судом, обставини стягнення з суб"єкта владних повноважень коштів та відповідно джерела їх знаходження не входили до предмету доказування у справі.
Отже, вимога про стягнення з відповідача нарахованої, проте невиплаченої додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 не було предметом розгляду даної справи.
При цьому, з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 23.06.2021р. у справі №520/13014/2020 вимога про стягнення заборгованості не дублює вимогу про зобов`язання нарахувати і виплатити заборгованість, ці вимоги є двома різними способами захисту порушеного права, які передбачають відмінний механізм виконання судових рішень; списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.3 Закону України від 05.06.2012р. №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права є вимога про стягнення коштів.
При вирішенні ініційованого позивачем спору судом були враховані як характер спірних правовідносин, так і зміст та специфіка реалізації управлінських функцій відповідачем.
У даному конкретному випадку заміна способу захисту права особи із зобов`язання суб"єкта владних повноважень вчинити певні дії на спосіб захисту права особи у формі стягнення коштів за відсутності виняткового випадку свавільної відмови органу публічної адміністрації від виконання судового акту поза розумним сумнівом означає зміну судом результату вирішення спору, який вже викладений у тексті рішення по справ.
Наведені міркування унеможливлюють задоволення поданої державним виконавцем заяви.
Окремо суд відмічає, що підхід законодавця до унормування подібних правовідносин, застосований у положеннях абз.2 ч.3 ст.378 КАС України у редакції Закону України від 21.11.2024р. №4094-ІХ, додатково засвідчує відсутність підстав для задоволення процесуального документа державного виконавця про зміну способу і порядку виконання судового рішення по даній справі.
При розгляді заяви про зміну способу виконання судового акту, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував існуючі правові механізми з`ясування об`єктивної істини; надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам та обставинам об"єктивної дійсності; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій детальній оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання порушеного процесуального питання по суті.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 241-243, 248, 255, 295, 372, 378 КАС України, суд
ухвалив:
Заяву головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Жданової Олени Віталіївни від 25.08.2026р. про зміну способу виконання рішення по адміністративній справі №520/13169/25 - залишити без задоволення.
Роз`яснити, що судове рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.
Суддя А.В. Сліденко