Справа № 184/1728/26
Номер провадження 2-а/184/17/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2026 року м. Покров
Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Коваленко В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Руденко М.М.,
розглянувши в порядку розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ з врахуванням вимог спрощеного позовного провадження цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Покровського міського суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 09.07.2026 інспектором 2 взводу 4 роти 4 батальйону полку №1 Управління патрульної поліції в м. Києві старшим лейтенантом поліції Ящуком Олексієм Леонідовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7515521 від 09.07.2026 р., якою на ОСОБА_1 , накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП. Вважає, що вищезазначена постанова підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а справа підлягає закриттю з наступних підстав. 08.07.2026 близько 23:17 ОСОБА_1 керував транспортним засобом TESLA MODEL S (ДНЗ AA5197YC) та рухався крайньою правою смугою по вул. Предславинській, 30а у м. Києві. Позаду його автомобіля з`явився патрульний автомобіль, який увімкнув червоно-сині проблискові маячки. ОСОБА_1 зупинився. Інспектор, підійшовши до авто, відмовився представитися, світив ліхтарем в очі та безпідставно вимагав документи. В подальшому відносно ОСОБА_1 було винесено оскаржувану постанову. У самій постанові інспектор сфальсифікував дані, вказавши місцем правопорушення вул. Голосіївську, 15 у м. Києві, а часом вчинення - 09.07.2026 о 00:02, звинувативши ОСОБА_1 у тому, що він нібито не надав перевагу в русі ТЗ поліції з увімкненим спецсигналом та не пред`явив документи на право керування. ОСОБА_1 наголошує, що його автомобіль вже рухався у крайній правій смузі. Відповідно, він був об`єктивно позбавлений можливості здійснити маневр праворуч без виїзду на тротуар, що суперечить ПДР. При цьому сусідні смуги ліворуч були абсолютно вільними, що дозволяло патрульному екіпажу безперешкодно здійснити випередження чи об`їзд, якби він дійсно мав намір проїхати. Натомість патрульні зупинилися позаду ОСОБА_1 спеціально для проведення безпідставної зупинки, а не для отримання переваги в русі, що повністю підтверджується наявним записом з відеореєстратора. Отже, перешкоди для руху створено не було, що виключає об`єктивну сторону правопорушення. Крім того, на неодноразові законні вимоги пред`явити посвідчення інспектор відповів відмовою. Оскільки особа поліцейського не була належним чином встановлена, його вимога про пред`явлення документів не набула статусу «законної вимоги поліцейського», а отже, не підлягала виконанню до моменту виконання інспектором імперативних вимог Закону. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Оскаржувана постанова складена упереджено, без всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи, з грубим порушенням процедури.
Згідно відзиву на позовну заяву та заперечень представника Департаменту патрульної поліції Черкасова М.М. встановлено, що Департамент патрульної поліції не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими, такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому просить суд відмовити у їх задоволенні з наступних підстав. Під час розгляду справи поліцейським було повністю дотримано процедуру, визначену КУпАП. Позивачу було роз`яснено його права, передбачені статтею 268 КУпАП, що також підтверджується його особистим підписом у постанові. Крім того, позивач власноруч підписав постанову про отримання її копії, що свідчить про належне вручення постанови та ознайомлення із її змістом. Вказані обставини також повністю підтверджуються відеозаписом з портативного відеореєстратора поліцейського. Згідно із відеозаписом автомобільного відеореєстратора службового транспортного засобу патрульної поліції службовий автомобіль рухався з увімкненими спеціальними світловими сигналами синього та червоного кольору. Під час проїзду перехрестя ліворуч від службового автомобіля рухався транспортний засіб позивача, водій якого своєчасно не надав перевагу в русі транспортному засобу поліції із увімкненими спеціальними світловими сигналами, а лише після цього здійснив зупинку. Крім того, відповідно до відеозапису з портативних відеореєстраторів поліцейських після зупинки транспортного засобу працівники поліції підійшли до автомобіля позивача, представилися, повідомили причину зупинки, а саме ненадання переваги в русі службовому транспортному засобу поліції, який рухався з увімкненими спеціальними світловими сигналами, після чого запропонували водію пред`явити документи, передбачені пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України. Натомість позивач документи не пред`явив, не виконав законну вимогу поліцейських, вступив у словесний конфлікт та намагався поставити під сумнів законність дій працівників поліції, фактично перешкоджаючи розгляду справи. Безпідставними є твердження позивача про те, що інспектор не представився та не повідомив причину зупинки. Вказані обставини повністю спростовуються відеозаписом із нагрудних камер поліцейських, на якому зафіксовано представлення працівників поліції, повідомлення причини зупинки та роз`яснення суті виявленого адміністративного правопорушення. Не заслуговують на увагу й доводи позивача щодо нібито неможливості надати перевагу в русі. Сам по собі факт руху транспортного засобу у крайній правій смузі не звільняє водія від виконання вимог пункту 3.2 Правил дорожнього руху. Водій зобов`язаний вживати всіх можливих заходів для забезпечення безперешкодного проїзду спеціального транспортного засобу, а не самостійно оцінювати доцільність його маневру чи можливість випередження іншими смугами. Також не можуть бути прийняті судом твердження позивача про нібито фальсифікацію постанови щодо часу та місця вчинення правопорушення. Позивач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх припущень. Водночас усі обставини події підтверджуються матеріалами відеофіксації, які є об`єктивними електронними доказами у розумінні статті 251 КУпАП.
Згідно відповіді на відзив та додаткових пояснень представник позивача зазначив, що відповідач у своєму відзиві стверджує, що факт правопорушення (ненадання переваги в русі) зафіксований на відео з автомобільного реєстратора службового ТЗ. Однак, під час детального аналізу наданого відеозапису (особливо останніх 20 секунд - з 01:37 по 01:59) стає очевидним, що відео має вкрай низьку якість. Через специфічний ракурс камери, темну пору доби та відблиски фар об`єктивно неможливо ідентифікувати транспортний засіб, який фігурує на відео. На записі неможливо розпізнати марку, модель автомобіля та, найголовніше, його державний номерний знак. Наданий відеозапис не дозволяє достовірно стверджувати, що на ньому зафіксовано саме автомобіль TESLA MODEL S (ДНЗ AA5197YC), яким керував позивач. Навіть якщо припустити, що темний силует автомобіля на останніх секундах відео належить позивачу, сам запис повністю спростовує твердження відповідача про те, що водій «своєчасно не надав перевагу». На відеозаписі видно (таймкод 01:35-01:40), що водій зреагував одразу як побачив автомобіль поліцейських і ніяк не заважав руху. Наступний фрагмент (таймкод 01:54-01:59) чітко видно, що патрульний автомобіль здійснює різкий, непередбачуваний маневр (розворот/перестроювання), внаслідок якого цивільний автомобіль опиняється заблокованим, фактично витісненим на зустрічній смузі. За таких дорожніх умов водій був об`єктивно позбавлений будь-якої технічної можливості «дати дорогу» чи звільнити смугу (бо він вже знаходився на зустрічній і поліцейські їхали зустрічним автомобілям «лоб в лоб»). Перешкоду для руху створив не позивач, а самі працівники поліції своїм небезпечним маневром. Відповідач намагається обґрунтувати необов`язковість увімкнення сирени наявністю сполучника «або» в диспозиції ч. 3 ст. 122 КУпАП. Сторона позивача вважає таке трактування законодавства маніпулятивним. Частина 3 ст. 122 КУпАП встановлює відповідальність за наслідок (ненадання переваги). Однак, порядок та умови виникнення самого права на таку перевагу чітко регламентовані пунктом 3.1 ПДР України, який імперативно визначає: «Для одержання переваги в русі перед іншими учасниками дорожнього руху водії оперативних транспортних засобів повинні увімкнути проблисковий маячок синього або червоного кольору і спеціальний звуковий сигнал». Оскільки патрульний автомобіль не увімкнув спеціальний звуковий сигнал (що відповідач не заперечує), у нього, згідно з п. 3.1 ПДР, не виникло переваги в русі. Відповідно, позивач не міг порушити право, якого у відповідача в той момент юридично не існувало.
Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши усі докази по справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 09.07.2026 о 00:15:49 інспектором 2 взводу 4 роти 4 батальйону полку №1 Управління патрульної поліції в м. Києві старшим лейтенантом поліції Ящуком Олексієм Леонідовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7515521 від 09.07.2026 р., якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП. Відповідно до зазначеної постанови 09.07.2026 о 00:02:01 в м. Київ по вул. Голосіївській, 15 водій ОСОБА_1 , керуючи т/з не надав перевагу в русі поліції із увімкненим спецсигналом. Під час спілкування не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію т/з, чим порушив п.3.2.ПДР.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства та Правил дорожнього руху.
Так, частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоячих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Нормами ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідачем до відзиву додано, зокрема, відеозапис з портативного відеореєстратора службового транспортного засобу.
Судом встановлено, що оскаржувана постанова, серія ЕНА № 7515521 від 09.07.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 3 ст. 122 КУпАП не містить жодного посилання на технічний запис, за допомогою якого здійснено відеозапис, в ній відсутні посилання на будь-який доказ, який здійснює фіксацію такого порушення.
Відеозапис, поданий поліцією на підтвердження факту порушення водієм правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року в рамках справи № 524/5536/17
Інших доказів, що підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП матеріали справи не містять.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/855/17 роз`яснив, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується також на правовому висновку, який зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 14.03.2018 у справі №760/2846/17, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві, визначений ст. 71 КАС України, розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
До того ж на відеозаписі з портативного відеореєстратора службового транспортного засобу зафіксовано, що 08.07.2026 близько 23:17 ОСОБА_1 керував транспортним засобом TESLA MODEL S (ДНЗ AA5197YC) та рухався крайньою правою смугою по вул. Предславинській, 30 а у м. Києві. Позаду його автомобіля з`явився патрульний автомобіль, який увімкнув червоно-сині проблискові маячки. ОСОБА_1 зупинився.
В подальшому відносно ОСОБА_1 було винесено оскаржувану постанову, однак в ній зазначено місце правопорушення вул. Голосіївську, 15 у м. Києві, а часом вчинення - 09.07.2026 о 00:02.
Судом встановлено, що у оскаржуваній постанові зазначено суперечливі відомості щодо місця, дати та часу правопорушення.
Такі недоліки є істотними, оскільки унеможливлюють встановлення події та складу адміністративного правопорушення.
У справах про притягнення до адміністративної відповідальності застосовується принцип презумпції невинуватості.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Наявність розумних сумнівів щодо місця фіксації, дії дорожнього знаку, правильності кваліфікації та належності технічних доказів, тлумачиться на користь особи, яка притягається до відповідальності.
Сукупність встановлених порушень вимог ст.ст.279, 280, 283 КУПАП, а також недоведеність складу правопорушення свідчать про протиправність постанови серії ЕНА № 7515521 від 09.07.2026.
Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень у відповідності зі своїм обов`язком доказування, встановленим ст.77 КАС України, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, належними, достатніми та допустимими доказами не доведено.
Враховуючи принцип змагальності адміністративного процесу та встановлений КАС України, обов`язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, суд вирішує спір на основі викладених в позові аргументів.
За приписами п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.293 Кодексу України про адміністративні правопорушення за результатами оскарження постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути прийнято рішення про скасування постанови і закриття справи.
Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено суду правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення п.3.2. ПДР України, у зв`язку з чим, постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, як не законна, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закриттю.
Відносно судових витрат слід зазначити наступне.
Згідно ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при подачі позову судовий збір у розмірі 665,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 20, 72, 77, 90, 132-134, 242, 244-246, 257-263, 286 КАС України, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7515521 від 09.07.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 680 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з суб`єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , 665 гривень 60 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено 08.09.2026.
Суддя Покровського міського суду В. О. Коваленко