Справа № 560/6755/26
РІШЕННЯ
іменем України
08 вересня 2026 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації" в частині призову на військову службу ОСОБА_1 .
2. Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини.
3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації" в частині призову на військову службу ОСОБА_1 та направлення для проходження служби до військової частини НОМЕР_1 є протиправним, оскільки позивач повідомив відповідача, що йому надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на строк проведення мобілізації.
ІНФОРМАЦІЯ_1 відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами з урахуванням ст. 126 КАС України, відповідно до вимог ч.6 ст. 162 КАС України.
Від представника військової частини НОМЕР_1 01.05.2026 надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує. Зазначає, що позивач звертаючись до суду за захистом своїх прав, їх порушення пов`язує із недотриманням порядку його призову на військову службу. Вказує, що факт неотримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", яка визначає виключний перелік таких підстав.
Звертає увагу суду, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. У задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.04.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти ОСОБА_1 у період з 01.09.2024 по 30.06.2026 є студентом денної форми навчання у Відокремленому структурному підрозділі "Кам`янець-Подільський фаховий коледж харчової промисловості Національного університету харчових технологій". Поточне здобуття освіти не порушує послідовності.
Згідно повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.04.2026, протоколом №28 від 14.04.2026 року надану раніше позивачу відстрочку на підставі п.1 ч.3 ст.23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" скасовано.
Позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації" в частині призову на військову службу ОСОБА_1 та направлення для проходження служби до військової частини НОМЕР_1 , а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Згідно з частинами 2-3 статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону № 2232-XII).
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 14 статті 2 Закону № 2232-XII установлено, що виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента та триває станом на цей час.
Пункт 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які здобувають освіту за денною або дуальною формою здобуття освіти.
Позивач зауважує, що його призов на військову службу під час мобілізації є протиправним, оскільки він відповідає умовам, наведеним у пункті 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Разом з тим відповідно до повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.04.2026, протоколом №28 від 14.04.2026 року надану раніше позивачу відстрочку на підставі п.1 ч.3 ст.23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" скасовано, оскільки позивач має офіційне працевлаштування на посаді тракторист-машиніст с/г виробництва в ПП "Експрес АРО".
Крім того, частиною 7 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Згідно пункту 11 цього Положення районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім іншого, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2024 у справі № 160/10728/23 звернув увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур позивач надавав документи для підтвердження наявності у нього підстав для відстрочки та оформлення права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
На цій основі суд дійшов висновку, що оскаржуваний у цій справі наказ прийнятий начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 є правомірним та підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.
Щодо позовних вимог про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 звільнити з військової служби позивача як незаконно мобілізованого на військову службу під час загальної мобілізації, то вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до Законів України «Про Збройні Сили України», «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про Державну спеціальну службу транспорту», «Про національну безпеку України» та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, з метою подальшого вдосконалення та належної організації обліку особового складу Міністерства оборони України, Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280 була затверджена Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України (далі - Інструкція № 280)
Відповідно до п. 32 розділу ІІ Інструкції № 280, зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини; підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини (про прийом на роботу працівника) є для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
Також суд зазначає, що підстави звільнення військовослужбовця з військової служби передбачені ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", яка визначає виключний перелік таких підстав та не передбачає таку підставу звільнення з військової служби, як порушення процедури призову на військову службу під час мобілізації.
При цьому, суд звертає увагу на висновки, викладені в п. 56 постанови Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №160/2592/23, згідно яких процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до вимог частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Підстави для застосування положень ст. 139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідачі: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя О.О. Михайлов