Справа № 195/1379/26
Провадження 2/195/714/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"07" вересня 2026 р. с-ще Томаківка
Дніпропетровської області
Суддя Томаківського районного суду Дніпропетровської області Колодіна Л.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Мунтян Тимофій Іванович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - приватний нотаріус Нікопольського районного нотаріального округу Рудий Михайло Євгенович, про визнання права власності на спадкове майно,
В С Т А Н О В И В :
до Томаківського районного суду Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Мунтян Тимофій Іванович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - приватний нотаріус Нікопольського районного нотаріального округу Рудий Михайло Євгенович, про визнання права власності на спадкове майно.
Суд вважає, що вказана позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, яка регламентує право на звернення до суду за захистом, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак, практика Європейського Суду з прав людини свідчить, що це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності позовних заяв.
У рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Відповідно до ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж.
Однак, позовна заява подана без додержання вимог, викладених у ст. 175 ЦПК України, а саме:
- позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт родинного зв`язку та належність до кола спадкоємців після смерті громадянина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- не надано доказів того, що відповідачі належать до кола спадкоємців після смерті громадянина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- не надано доказу про зареєстрованих осіб за місцем проживання спадкодавця ОСОБА_4 , на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , про який зазначає нотаріус Рудий М.Є у своєму листі від 12.06.2026 №131/02-14;
- відсутні доказів наявності або відсутності інших спадкоємців, оскільки у разі наявності інших спадкоємців, вони повинні бути залучені в якості відповідачів чи третіх осіб ( у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18) вказано, що: "у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування);
- не надано доказів оцінки спадкового майна для визначення ставки судового збору, оскільки заявлено позов майнового характеру.
Крім того, до матеріалів надано копію листа приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Рудого М.Є., відповідно до якого оформити спадкові права громадянки ОСОБА_1 на майно в цілому не вибачатиметься можливим, оскільки спадкодавець постійно проживав із іншими спадкоємцями та вони прийняли спадщину, шляхом проживання.
Однак, постанову приватного нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на весь спірний житловий будинок в цілому - суду надано не було.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Таким чином, передумовою звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав є наявність постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Відповідно до гл. 13 п. 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 р. № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 (надалі - Порядок № 296/5), нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом.
Нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. У постанові про відмову зазначаються: дата винесення постанови; прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса; прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи; про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання); причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство; порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства (гл.13 п.3 Порядку 296/5).
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії оформлюється постановою, в які викладаються мотиви її прийняття, що і надає можливість її подальшого оскарження.
Відсутність такої постанови свідчить про відсутність у позивача порушеного права та відсутність підстав для звернення до суду за захистом своїх прав саме з такими вимогами.
Вказані недоліки перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, суд вважає необхідним залишити вказану позовну заяву без руху, надавши позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви терміном п`ять днів з дня отримання копії вказаної ухвали.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258-261, 353 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Мунтян Тимофій Іванович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - приватний нотаріус Нікопольського районного нотаріального округу Рудий Михайло Євгенович, про визнання права власності на спадкове майно - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків - п`ять днів з дня отримання позивачем копії ухвали про залишення позову без руху.
Роз`яснити позивачу, що у разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк він виконає вимоги, визначені ст.ст. 175, 177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо ж позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Л. В. Колодіна