Справа № 352/2160/26
Провадження № 2-аз/352/5/26
У Х В А Л А
про забезпечення позову
08.09.2026 м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі судді Гриньків Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - Романишин Карини Всеволодівни про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
В С Т А Н О В И В :
В провадженні Тисменицького районного суду Івано-Франківської області перебуває адміністративна справа №352/2160/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
07.09.2026 представник ОСОБА_1 - Романишин Карина Всеволодівна подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій вона просить зупинити стягнення у виконавчому провадженні №80915326, відкритому 05.05.2026 Галицьким відділом державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області, на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №690 від 25.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №352/2160/26.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що продовження виконавчих дій під час судового розгляду призведе до заподіяння шкоди правам та законним інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Перевіривши вказану заяву, суд вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною першою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції (ч. 3 ст. 150 КАС України).
Суд зазначає, що підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За правилами частин першої, третьої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Не допускається забезпечення позову, зокрема шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини 3 статті 151 КАС України).
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною 1 статті 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, визначених частиною 2 статті 150 КАС України. При цьому, не допускається застосування заходів забезпечення позову, передбачених приписами частини 3 статті 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 420/6907/20, від 13.05.2021 у справі № 420/2719/20, від 23.09.2021 у справі № 420/11076/20 та від 01.06.2022 у справі № 580/5656/21.
Позивач, як на підставу забезпечення позову, посилається на те, що невжиття таких заходів може, зокрема, істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Так, оскаржувана постанова є самостійним виконавчим документом і може бути пред`явлена до виконання органам державної виконавчої служби в будь-який час в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів доданих до заяви про забезпечення позову вбачається, що 05.05.2026 Головним державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ворох В.П. відкрито виконавче провадження ВП № 80915326 щодо примусового стягнення з позивача штрафу у розмірі 34000,00 грн та виконавчих витрат (підстава - постанова №690 від 25.02.2026).
В нормах Закону України «Про виконавче провадження» відсутні норми, які б передбачали можливість зупинення вчинення виконавчих дій чи зупинення виконавчого провадження у випадку оскарження в судовому порядку, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, рішень інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.
За приписами частини 4 статті 150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
В той же час відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Враховуючи те, що саме по собі подання позовної заяви і відкриття провадження у справі не є перешкодою для примусового виконання оскаржуваної постанови, суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища позивача до розгляду справи за поданим позовом і набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду, так як у випадку задоволення позовної заяви та скасування оскаржуваного рішення це не призведе до ефективного захисту та поновлення прав позивача, оскільки враховуючи відкриття виконавчого провадження, з позивача в примусовому порядку буде стягнута сума вдвічі більша за ту, що зазначена в оскаржуваній постанові та додаткові витрати, зокрема, виконавчий збір та ці кошти будуть перенаправлені на відповідний рахунок в органах казначейства.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.02.2022 у справі № 927/893/21.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів жодним чином не вказує на протиправність спірної постанови про застосування штрафу та не свідчить про фактичне вирішення справи судом.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 243, 248, 256 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Заяву представника ОСОБА_1 - Романишин Карини Всеволодівни про забезпечення позову - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП №80915326, відкритому 05.05.2026 Головним державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ворох В.П., на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №690 від 25.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП до набрання законної сили судовим рішенням у справі №352/2160/26.
Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Копію ухвали направити сторонам до відома, а Івано-Франківському ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого адміністративного апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її складення.
Суддя Тисменицького районного суду
Івано-Франківської області Гриньків Д.В.