Справа № 357/6579/26
Провадження № 2/357/5609/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Вдовика А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною власністю, -
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2026 року представник позивача адвокат Прохацька Т.О. звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просить поділити спільне майно подружжя, а саме визнати за позивачем право власності на 1/ 2 частину квартири під АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за належну частку в транспортному засобі, який є сумісною власністю подружжя та відчужений без згоди позивача, в розмірі 92425 грн., судові витрати покласти на відповідача.
І. Позиція сторін у справі.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 14.02.2015 по 06.04.2023 року перебували в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В період шлюбу, за договором купівлі-продажу від 02.10.2019 , сторони за спільні кошти придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач надавала нотаріально завірену згоду на купівлю даної квартири. На даний час відповідач одноосібно користується квартирою, не бажає її ділити. А також, сторони, перебуваючи в шлюбі, 17.03.2018 року придбали автомобіль Mazda моделі, 3 2006року випуску. В 2026 році позивачу стало відомо, що 04.02.2023 року відповідач відчужив дане авто за договором купівлі-продажу, без дозволу позивача, що згідно норм СК України, є підставою для вимоги про стягнення з відповідача грошової компенсації за 1/ 2 частку від вартості проданого автомобіля. Позивач звернулася до суб`єкта оціночної діяльності щодо визначення ринкової вартості квартири та автомобіля. Середня вартість автомобіля на сайті АВТО РІА : Mazda модель, 3 2006р.в. за ідент. номером НОМЕР_1 становить 184850 грн., таким чином вартість частки позивача становить 92425 грн.
Сторона відповідача подала відзив на позов де зазначили про визнання частини позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності на 1/ 2 частину спільної квартири, але відповідач просив відмовити в задоволенні частини позовних вимог про стягнення компенсації 1/2 частини ринкової вартості автомобіля. Відповідач повідомляє, що планує у майбутньому передати (подарувати) спірну квартиру їх спільній доньці після досягнення нею повноліття, як сімейне житло та забезпечення її житлових потреб у подальшому. Але наразі, відповідач не заперечує проти визнання за позивачем права власності на 1/2 частину спірної квартири. Відповідач стверджує, що спірний автомобіль було придбано за його особисті кошти, які були отримані ним самостійно, тоді як участь позивача у фінансуванні транспортного засобу була відсутня або неістотна. Відповідач звертає увагу, що відчуження автомобіля відбувалося у встановленому законом порядку через сервісний центр МВС України, відповідно до чинного законодавства, яке регулює реєстрацію та перереєстрацію транспортних засобів. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, під час проведення таких реєстраційних дій письмова згода другого з подружжя не є обов`язковою та не вимагається сервісними центрами МВС. Відповідач також зазначає, що не є юридично обізнаною особою та діяв виключно у межах стандартної адміністративної процедури, оскільки при переоформленні транспортного засобу у сервісному центрі МВС вимоги щодо подання заяви або згоди другого з подружжя йому не роз`яснювалися та не ставилися, у зв`язку з чим автомобіль був відчужений без додаткового погодження з позивачем. Відповідно до договору купівлі-продажу транспортний засіб було відчужено за 20 000 грн., а зазначена позивачем сума не відповідає дійсній вартості автомобіля. Отримані від продажу транспортного засобу кошти були використані на потреби сім`ї, зокрема на забезпечення спільної дитини та поточні сімейні витрати, що підтверджує їх цільове використання в інтересах сім`ї.
ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області своєю ухвалою від 27.04.2026 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі в загальному порядку, призначив справу до підготовчого засідання (а.с.69-70).
08.05.2026 представник відповідача адвокат Погребняк В.ЛО. подав заяву та ознайомився з матеріалами справи в електронному вигляді (а.с.75-76).
22.05.2026 року представник відповідача адвокат Погребняк В.О. подав відзив на позов та заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.79-86, 116).
01.06.2026 представник позивача адвокат Прохацька Т.О. подала відповідь на відзив (а.с.121-126).
03.07.2026 року ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 31.08.2026 (а.с.152).
27.07.2026 представник відповідача подав клопотання про стягнення судових витрат (а.с. 154-157)
31.08.2026 суд постановив перейти до стадії ухвалення рішення та згідно ч.1ст. 244 ЦПК України оголосив дату та час його проголошення.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Прохацька Т.О. позов підтримала.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково. Зокрема, відповідач визнав частину позовних вимог щодо поділу квартири.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі в період з 14.02.2015 по 06.04.2023 року. Наведене підтверджено зібраними матеріалами справи (а.с. 7, 9).
Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).
Встановлено та визнається сторонами, що у період шлюбу подружжя ОСОБА_5 придбали квартиру під АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 02.10.2019 року (реєстровий номер33486435). Власником нерухомого майна значиться ОСОБА_2 (а.с.13).
Сторони в судовому засіданні погодили, що вищевказана квартира є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 . А також, сторони погодили вартість цієї квартири та спосіб її поділу.
Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Щодо частини позовних вимог про стягнення грошової компенсації за частку у праві спільної власності - 1/ 2 частина від ринкової вартості автомобіля, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
За положеннями ст.65 цього Кодексу, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Згідно ч.1, ч. 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом (ст. 357 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи, указаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року у справі № 754/3132/16-ц (провадження № 61 5956св22).
Позивачем на підтвердження ринкової вартості автомобіля до позовної заяви надано Звіт № ЩК-БЦ-03-28/2026-29 про оцінку майна - КТЗ марка MAZDA модель 3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , д. н. з. НОМЕР_2 . Оцінювачем виконано роботу та зроблено висновок, що станом на 27.03.2026 року середня ринкова вартість вказаного, становить без ПДВ 184 850грн., (сто вісімдесят чотири тисячі вісімсот п`ятдесят ) гривень.
Відповідач, заперечуючи вимогу про відшкодування компенсації відчуженого майна, зазначив, що автомобіль було придбано переважно за його особисті кошти, а виручені від продажу автомобіля кошти він витратив в інтересах сім`ї, а тому вважає, що не повинен сплачувати бувшій дружині компенсацію вартості частки авто. Поряд з цим, в судовому засіданні відповідач вказав, що визначена позивачем вартість спірного ТЗ завищена, він не має коштів для виплати позивачу 1/ 2 частини від вартості проданого авто, а тому потребує розстрочки таких виплат.
При цьому, відповідач не надав доказів іншої вартості відчуженого автомобіля, не клопотав про призначення судової авто товарознавчої експертизи, не надав доказів своїх заперечень щодо віднесення автомобіля до об`єктів спільної сумісної власності подружжя.
За ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
За загальним правилом застосування презумпції згідно зі ст. 60 СК України майно, одержане одним із подружжя як набувачем за договором, що укладений під час перебування набувача в шлюбі, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18)
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. (Висновок ВС викладений у Постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17).
Суд враховує правову позицію висловлену в постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року в справі № 646/7463/16-ц (провадження № 61-17601св20), де зазначено, що якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього, в даному випадку на автомобіль, лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Отже, суд критично оцінює позицію відповідача щодо існування в нього права особистої приватної власності на спірний автомобіль, оскільки наведеному не надано доказів.
Відповідно до ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України).
В даному випадку, відповідач не визнає спірний автомобіль спільним майном подружжя, не погоджує вартість цього автомобіля та заперечує компенсувати позивачу 1/2 частину цього майна.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою (ч.4 ст. 71 СК України).
Отже, матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що спірне майно, а саме КТЗ марка MAZDA модель 3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , д. н. з. НОМЕР_2 , сторонами було придбано за час перебування у шлюбі, використовувалося авто в інтересах сім`ї а відтак, таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними. Такий висновок суду, також повністю узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), та в постанові ВС від 12.02.2020р. по справі № 725/1776/18(провадження № 61-7911св19).
У разі, якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна - ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року в справі № 125/2157/19 ).
Таким чином, оцінюючи подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
V. Судові витрати.
Відповідно до статей 133, 134, 137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір при подачі позову до суду в сумі 6891, 10 грн. (а.с.1), сплачено кошти за експертну оцінку майна - 4000 грн. (а.с.20), та згідно Договору про надання правової допомоги №16/03/26 від 16.03.2026 і Додаткової угоди №1/4 до цього Договору вартість гонорару представника позивача в даній справі складає 8000 грн. (а.с.22,23)
За змістом частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. (Постанова ВП ВС від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає обґрунтованим розміром витрати позивача на професійну правничу допомогу в даній справі на суму 8000 грн.
Суд зауважує, що за загальним правилом розподілу судових витрат, передбаченим у частині 2 статті 141 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу, з огляду на повне задоволення позову, покладається на відповідача. Відповідно, витрати відповідача не підлягають відшкодуванню.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 12,81, 82, 137, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК, суд -
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною власністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на 1/ 2 частку однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за частку у праві спільної власності на майно подружжя - 1/ 2 частка ринкової вартості відчуженого автомобіля в сумі 92 425 грн. (дев`яносто дві тисячі чотириста двадцять п`ять гривень).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 /
Відповідач: ОСОБА_2 /РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 /
Повний текст рішення суду складено та підписано 08.09.2026 року.
Суддя О. Я. Ярмола