ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
07 вересня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/8905/26
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа № 620/8905/26.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно не виплачено при звільненні компенсацію за невикористану відпустку за 2023-2024 роки, чим порушено права позивача.
Ухвалою суду від 17.08.2026 відкрито провадження у справі. Задоволено клопотання представника позивача, визнано поважними причини пропуску строку та поновлено його.
Надалі, в процесі розгляду справи 26.08.2026 відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду в обґрунтування якого зазначив, що позивач був звільнений зі служби в поліції 15.01.2026 (наказ від 14.01.2026 № 34 о/с). Після звільнення Позивача зі служби в поліції, Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Чернігівській області було складено довідку від 21.01.2026 № 40/124/21/01-2026. У вказаній довідці детально розшифровано всі складові грошового забезпечення позивача, зокрема чітко зазначено про нарахування компенсації за 96 діб невикористаної щорічної відпустки в сумі 100691,37 грн. З метою належного ознайомлення ОСОБА_1 з цими розрахунками, 23.01.2026 ГУНП в Чернігівській області направило оригінал вказаної Довідки на офіційну зареєстровану адресу позивача засобами поштового зв`язку (Рекомендованим листом). Факт направлення підтверджується фіскальним чеком AT «Укрпошта» від 23.01.2026 № накладної: 140[телефон приховано]. Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Навіть у разі застосування частини 2 статті 233 КЗпП України, цей строк становить три місяці. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що особа має проявляти розумну зацікавленість станом своїх прав. Держава зі свого боку виконує обов`язок щодо інформування шляхом направлення документів за належною адресою рекомендованим листом. Оскільки ГУНП в Чернігівській області направляло Позивачу деталізовану довідку з усіма розрахунками ще 23.01.2026, саме з кінця січня/початку лютого 2026 року позивач мав об`єктивну можливість ознайомитися з розміром виплат, побачити, що йому компенсовано лише 96 діб щорічної відпустки, та дізнатися про ненарахування компенсації за додаткову відпустку УБД. Відтак, початок перебігу строку звернення до суду почався не пізніше лютого 2026 року. Штучне відтермінування позивачем моменту дізнавання про порушене право шляхом направлення адвокатських запитів лише у травні та червні 2026 року не змінює того факту, що Відповідач офіційно проінформував його ще в січні 2026 року. Листування з органом влади, ініційоване самою особою через значний проміжок часу після звільнення, не зупиняє і не поновлює процесуальні строки. Отже, звернувшись до суду з позовом у серпні 2026 року, Позивач пропустив як місячний, так і тримісячний строк без наявності об`єктивних та непереборних перешкод.
01.09.2026, на клопотання відповідача, представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що 04.05.2026 позивач звернувся до ГУНП із заявою щодо належного розрахунку. Листом від 06.05.2026 № 85076-2026 відповідач повідомив про відмову у виплаті компенсації. Довідкою від 05.05.2026 № 56594-2026 підтверджено невикористання 14 календарних днів за 2023 рік та 14 календарних днів за 2024 рік. Після адвокатського запиту від 25.06.2026 відповідач довідкою від 29.06.2025 № 81106-2026 повторно і в повному обсязі підтвердив наявність 28 невикористаних календарних днів, а листом від 02.07.2026 № 121491-2026 остаточно відмовив у їх компенсації. Позов подано 03.08.2026, тобто в межах тримісячного строку з наведених документально підтверджених дат отримання інформації про спірне ненарахуванпя - травня 2026 року. Саме цей підхід суд уже застосував в ухвалі про відкриття провадження. Довід відповідача про те, що подальше листування не може штучно відтерміновувати початок строку не стосується встановлених обставин цієї справи.
Відповідачем подано заперечення на заяву про поновлення строку звернення до суду.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Дослідивши зміст заяви щодо строку звернення до суду, суд вважає, що позивачем не було наведено жодних обґрунтованих причин і не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у нього можливості підготувати та подати позовну заяву у строк, встановлений Законом.
Суд не приймає до уваги посилання представника позивача про те, що позивач дізнався про порушення своїх прав з відповіді відповідача від 02.07.2026, оскільки довідка, яка надіслана позивачу від 21.01.2026 №40/124/21/01-2026 містить інформацію щодо нарахувань та виплат позивачу відповідних сум при звільненні.
Суд зазначає, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Вказане в сукупності дає підстави стверджувати про відсутність обставин, які б об`єктивно унеможливили звернення позивача до суду за захистом прав протягом визначеного законом строку.
Суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, тому не визнає поважними вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Як було підкреслено вище, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Водночас такі докази суду не надано.
Відтак суд дійшов висновку, що позивачем не доведено поважних причин пропуску строку звернення до суду із даним адміністративним позовом.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи, що позивачем не надано обґрунтованого клопотання та доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, тому наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
Позовну заяву залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 294-297 КАС України.
Суддя І.І. Соломко