Постанова № 139565355 у справі № 759/21738/24 від 07.09.2026

справа № 759/21738/24

головуючий у суді І інстанції Петренко Н.О.

провадження № 22-ц/824/835/2026

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Індутного-Шматька Станіслава Миколайовича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 березня 2025 року

у справі за позовом Товариства з обмежено відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2024 року представник ТОВ «Юніт Капітал» (надалі по тексту - позивач, кредитодавець) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі по тексту - відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 83 567 грн 40 грн та судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Позов мотивований тим, що 11 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір № 796218739 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору.

Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV2Z67T. Зокрема, 11 листопада 2021 року о 18 год. 24 хв. відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.

Відразу після вчинених дій відповідача, 11 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти у сумі 22 000 грн на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Зокрема, на підтвердження даної інформації позивачем також долучено документ, виданий та підписаний підписом АТ «Таскомбанк» (банк, що здійснював платіж), з якого вбачається, що операція по перерахування коштів була успішною та кошти зараховані на картковий рахунок боржника.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.

28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31 грудня 2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. У цій додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та № 28/1118-01.

31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31 грудня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року (додаток №14). При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31 грудня 2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №168 від 11 січня 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 55 376 грн 60 коп.

Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28 листопада 2018 року - 31 грудня 2024 року. Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Тобто, право вимоги за кредитним договором № 796218739 від 11 листопада 2021 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 11 січня 2022 року, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги № 168.

Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.

Зокрема, на підтвердження переходу права вимоги позивачем долучено довідку видану ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що підтверджує перехід права вимоги за кредитним договором № 796218739 від 11 листопада 2021 року до ТОВ «Таліон Плюс».

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до договору факторингу № № 05/0820-01від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 83 567 грн 40 коп.

04 вересня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 3009/24 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідач умови договору не виконала і має заборгованість. Просив позов задовольнити.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 31 березня 2025 року задоволено позовну заяву ТОВ «Юніт Капітал».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 796218739 від 11 листопада 2021 року у розмірі 83 567 грн 40 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, обґрунтовував свої висновки тим, що відповідач не виконує умови договору у добровільному порядку, сума отриманого кредиту, проценти за користування ним за прострочення виконання зобов`язання із своєчасного повернення кредиту підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання судових витрат в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп., та витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн, суд першої інстанції керувався положенням статті 141 ЦПК України та виходив з пропорційності розміру задоволених вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Індутний-Шматько С.М. подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 березня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що перешкодило з`ясуванню дійсних обставин справи. Так, відповідачем разом з відзивом своєчасно були подані три клопотання: про витребування оригіналу кредитного договору, доказів його підписання та надання відповідачу, первинного документа та виписки з банківського рахунку первісного кредитора за дату кредитного договору щодо фактичного перерахунку грошових коштів та інших доказів стосовно обставин справи. Однак, судом першої інстанції, на переконання відповідача, у їх задоволенні безпідставно відмовлено.

Також відповідач зазначає, що суд першої інстанції встановив обставини видачі позики та розмір заборгованості на підставі неналежних і недостовірних доказів. Первісним кредитором видача кредитних коштів не здійснювалась, а тому у нього не виникло прав кредитора по договору, які він міг передати позивачу.

Вказував, що від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надано засвідчену самим товариством, а не уповноваженим працівником банківської установи, копію платіжного доручення від 11 листопада 2021 року, у якій відсутня відмітка банку платника, яким зазначено АТ «Таскомбанк», про фактичне проведення платежу та відсутні реквізити отримувача - номер рахунку та банківська установа, навіть відсутній повний номер картки отримувача, який ніколи не зазначається у графі «рахунок», тому відповідача вважає, що ця копія не містить обов`язкових реквізитів банківського первинного документа і не може бути використана як доказ.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані також тим, що надані позивачем копії кредитного договору не містять жодних підписів, а тому не можуть бути прийняті як докази погодження вказаних у них умов кредитування в письмовій формі. Зазначав, що оригіналу кредитного договору не існує, а надані копії електронних та паперових роздруківок не підтверджені оригіналами є недопустимими доказами і не мають юридичної сили електронних документів.

Зауважував, що підпис і печатка первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та підписи відповідача на всіх наданих копія - відсутні.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач також посилався на те, що позивачем не надано суду доказів фактичної оплати по попереднім договорам факторингу та отримання відповідачем повідомлень про набуття права вимоги кожним кредитором, як і доказів відправлення також повідомлень. Тому не можна достовірно встановити набуття права вимоги позивачем від попередніх кредиторів.

Зауважив, що у цій справі, позов поданий по кредитному договору від 11 листопада 2021 року, якого на момент укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», та договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн Фінанс» ще в принципі не існувало. Тобто на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання, яке нібито було відступлено, відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року, а останнє далі по ланцюгу кредиторів до позивача.

Крім того, суд першої інстанції стягнув заборгованість за процентами за підвищеною процентною ставкою після закінчення строку кредитування, всупереч прямій забороні закону та правових висновків Великої Палати Верховного Суду.

Відповідачем не погоджувалось жодного продовження строку кредитування понад 30 днів, зміну процентної ставки, чи інших його умов про збільшення витрат по кредиту і не вчинялось дій спрямованих на це.

Заперечуючи проти витрат на правничу допомогу позивача, відповідач зазначав, що позивач спеціалізується на стягненні заборгованості по кредитним договорам і тільки по 1 договору факторингу право вимоги до тисяч боржників, тому зміст позовних заяв та інших документів потребує мінімального індивідуального підходу і мінімальних часових витрат. Вказував, що витрати, які не відповідають критеріям фактичності, неминучості та необхідності не повинні ставати додатковим джерелом збагачення за рахунок відповідача, а тому підлягають відхиленню.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідач разом з апеляційною скарги подав клопотання про витребування доказів, в якому просив:

витребувати у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» наступні докази:

1) оригінал платіжного доручення № 7a28fa27-98e3-4f53-a8dl-ef61051db5f6 від 11 листопада 2021 року щодо фактичного перерахунку грошових коштів за кредитним договором № 796218739 від 11 листопада 2021 року від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ОСОБА_1 з відміткою AT «Таскомбанк» про фактичне проведення платежу;

2) виписку з рахунку НОМЕР_2 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у AT «Таскомбанк» за дату 11 листопада 2021 року з операцією щодо фактичного перерахунку грошових коштів на користь ОСОБА_1 за кредитним договором № 796218739 від 11 листопада 2021 року засвідчена AT «Таскомбанк»;

3) оригінал кредитного договору № 796218739 від 11 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 з графіком платежів, паспортом споживчого кредиту з електронними підписами обох сторін;

4) докази фактичного надсилання одноразового паролю-ідентифікатора та підписання ним ОСОБА_1 примірника оригіналу кредитного договору № 796218739 від 11 листопада 2021 року у наданій суду редакції у дату укладання;

5) докази фактичного надання ОСОБА_1 примірника оригіналу кредитного договору № 796218739 від 11 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у дату укладання;

6) оригінал заявки ОСОБА_1 про видачу кредиту за кредитним договором № 796218739 від 11 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та умов, повідомлених їй до його укладання (оферта і акцепт);

7) правила надання грошових коштів у позику ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», Алгоритм дій стосовно укладення кредитних договорів, Порядок дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торговельною маркою «MONEYVEO» з підписом ОСОБА_1 про ознайомлення та погодження з ними у конкретній редакції;

8) докази фактичної оплати по договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та всіх додаткових угод до нього між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» щодо передачі права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 796218739 від 11 листопада 2021 року, надсилання та отримання повідомлення про заміну кредитора;

9) інформацію про те, чи є Тараненко А.І. штатним працівником, учасником, посадовою особою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і якщо так, яку посаду він займає у товаристві.

Витребувати у ТОВ «Юніт Капітал» наступні докази:

1) оригінал платіжного доручення № 7a28fa27-98e3-4f53-a8dl-ef61051db5f6 від 11 листопада 2021 року щодо фактичного перерахунку грошових коштів за кредитним договором № 796218739 від 11 листопада 2021 року від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ОСОБА_1 з відміткою AT «Таскомбанк» про фактичне проведення платежу;

2) виписку з рахунку НОМЕР_2 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у AT «Таскомбанк» за дату 11 листопада 2021 року з операцією щодо фактичного перерахунку грошових коштів на користь ОСОБА_1 за кредитним договором № 796218739 від 11 листопада 2021 року засвідчена AT «Таскомбанк»;

3) оригінал кредитного договору № 796218739 від 11 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 з графіком платежів, паспортом споживчого кредиту з електронними підписами обох сторін;

4) докази фактичного надсилання одноразового паролю-ідентифікатора та підписання ним ОСОБА_1 примірника оригіналу кредитного договору № 796218739 від 11 листопада 2021 року у наданій суду редакції у дату укладання;

5) докази фактичного надання ОСОБА_1 примірника оригіналу кредитного договору № 796218739 від 11 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у дату укладання.

6) оригінал заявки ОСОБА_1 про видачу кредиту за кредитним договором № 796218739 від 11 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та умов, повідомлених їй до його укладання (оферта і акцепт).

7) правила надання грошових коштів у позику ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», Алгоритм дій стосовно укладення кредитних договорів, Порядок дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торговельною маркою «MONEYVEO» з підписом ОСОБА_1 про ознайомлення та погодження з ними у конкретній редакції;

8) докази фактичної оплати по договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та всіх додаткових угод до нього між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» щодо передачі права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 796218739 від 11 листопада 2021 року, надсилання та отримання повідомлення про заміну кредитора;

9) докази фактичної оплати по договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн Фінанс» щодо передачі права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №796218739 від 11 листопада 2021 року, надсилання та отримання повідомлення про заміну кредитора;

10) інформацію про те, чи є Тараненко А.І. штатним працівником, учасником, посадовою особою ТОВ «Юніт Капітал» і якщо так, яку посаду він займає у товаристві.

Витребувати у АТ «Таскомбак»:

1) оригінал платіжного доручення № 7a28fa27-98e3-4f53-a8dl-ef61051db5f6 від 11 листопада 2021 року щодо фактичного перерахунку грошових коштів за кредитним договором № 796218739 від 11 листопада 2021 року від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ОСОБА_1 з відміткою AT «Таскомбанк» про фактичне проведення платежу;

2) виписку з рахунку НОМЕР_2 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у AT«ТАСКОМБАНК» за дату 11 листопада 2021 року з операцією щодо фактичного перерахунку грошових коштів на користь ОСОБА_1 за кредитним договором № 796218739 від 11 листопада 2021 року засвідчена AT«Таскомбанк».

Також відповідач просив перевірити у судовому засіданні при огляді оригіналів наданих електронних доказів за допомогою державного веб-сайту https://czo.gov.ua/verify Центрального засвідчувального органу Міністерства цифрової трансформації України: факт наявності підписів сторін, дату, час, особу підписантів даних електронних документів, чинність сертифікатів ключа електронних цифрових підписів на дату підписання, їх реєстрацію в уповноваженій установі, сформувавши про це протокол та приєднавши його до матеріалів справи.

Перевірити у судовому засіданні при огляді оригіналів наданих електронних доказів властивості файлів: формат і час створення, відомості про особу створення, наявність електронних цифрових підписів, особи підписантів.

У разі ненадання AT «Таскомбанк», позивачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» витребуваних доказів застосувати при прийнятті рішення наслідки, передбачені частиною 10 статті 84, частиною 6 статті 95, частиною 5 статті 100 ЦПК України, та заходи процесуального примусу.

Клопотання обґрунтовував тим, що відповідно до позовної заяви позивач стверджує про певні обставини, однак належних та допустимих доказів фактичного звернення відповідача до первісного кредитора; ідентифікації і верифікації відповідача; її реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора; генерації та надсилання «одноразового ідентифікатора» відповідачу та його нанесення саме на ці тексти; підпису договору з додатком первісним кредитором; подальшого надання відповідачу його примірника; фактичної видачі відповідачу позики первісним кредитором; фактичної оплати за відступлення прав вимоги по ланцюгу кредиторів при укладенні договорів факторингу, повідомлення відповідача про вимоги позивача чи будь-якого з попередніх кредиторів - позивачем не надано.

Вказані вище письмові докази відсутні у матеріалах справи і необхідні для повного і всебічного розгляду справи, оскільки прямо стосуються підстав звернення проти позовних вимог і можуть такі заперечення спростувати або підтвердити.

Вважає, що без надання позивачем цих додаткових доказів та їх дослідження судом безпосередньо неможливим є задоволення позову, так як він є недоведеним, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного відповідач просив суд апеляційної інстанції задовольнити клопотання про витребування доказів.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши клопотання, колегія суддів вважає, що подане клопотання про витребування доказів задоволенню не підлягає з таких підстав.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

У розумінні статті 81 ЦПК України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Порядок подання доказів передбачено статтею 83 ЦПК України, порядок витребування доказів передбачено статтею 84 ЦПК України.

Витребування доказів судом має бути застосовано як виключення, а не як правило. Сторона не має зловживати правом клопотати про витребування доказів для отримання якої-небуть інформації, що може бути використана для доведення обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідач - адвокат Індутний-Шматько С.М. заявляв вказані клопотання у суді першої інстанції.

Ухвалами Святошинського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року, 14 лютого 2025 року, 19 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Індутного-Шматька С.М. про витребування доказів у справі за позовом ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Судом роз`яснено, що ухвала про відмову у витребуванні доказів може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суду міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідач - адвокат Індутний-Шматько С.М. вказані ухвали про відмову у витребуванні доказів в апеляційному порядку не оскаржував.

Отже, приймаючи до уваги, що зазначені клопотання уже були предметом судового розгляду судом першої інстанції, ухвалами Святошинського районного суду міста Києва відмовлено у задоволенні клопотань, ухвали про відмову у витребуванні доказів в апеляційному порядку не оскаржувалися, апеляційний суд відмовляє у задоволенні поданих клопотань про витребування доказів.

03 червня 2025 року (вх. № 70827) до Київського апеляційного суду письмові пояснення від ТОВ «Юніт Капітал», в яких просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги з приводу подання позивачем електронних копій електронних доказів, позивач зазначав, що наданий позивачем кредитний договір №796218739 від 11 листопада 2021 року долучений до позовної заяви є оригінальним документом. Підпис боржника відображено шляхом накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Таким чином, з огляду на те, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», відсутні підстави вважати, що вказаний договір є недійсним.

Позивачем доведено факт виконання зобов`язання первинного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та перерахування на рахунок відповідача суми у розмірі 22 000 грн. В свою чергу, відповідачем жодних доказів, що спростовують вимоги позивача або доказ неотримання кредитних коштів не надано.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача, зазначав, що укладення договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 від 11 листопада 2021 року не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору, договір факторингу був чинним.

Щодо оплати за договором факторингу, вказував, що позивач не має обов`язку надавати докази здійснення оплати за відступлені права вимоги, оскільки така обставина не впливає на законність переходу права вимоги відповідно до положень чинного законодавства та договору факторингу.

11 червня 2025 року (вх. №74749) до Київського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення від відповідача, в яких останній підтримав доводи апеляційної скарги та заперечував проти доводів позивача.

25 червня 2025 року (№81656) до Київського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення від позивача.

03 липня 2025 року (№85623) до Київського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення від відповідача.

03 вересня 2025 року (№111070) до Київського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення від позивача.

28 січня 2026 року (вх. № 10261) до Київського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення від позивача, в яких просив врахувати правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 під час розгляду даної справи.

За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила таке.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (частина 1 статті 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Згідно з статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно з статті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Таким чином, укладаючи кредитний договір у такий спосіб, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема щодо форми його укладення, що передбачено викладеними вище апеляційним судом нормами законодавства.

Однак, в порушення зазначених вище норм закону та умов кредитного договору відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, чим допустила заборгованість, що послугувало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про стягнення заборгованості.

Відповідно до п.1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини 1 статті 513, статті 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 1077, 1079 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор), яким може бути лише банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року у справі №727/2790/25 виклав такі висновки: допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги; наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу; майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу; у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки); майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення.

Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

Встановлено, що 11 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір №796218739 (а.с. 65-76 том 1).

Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора MNV2Z67T (а.с. 78 том 1).

В матеріалах справи міститься заявка від імені відповідача на отримання грошових коштів у кредит від 11 листопада 2021 року у сумі 22 000 грн, на банківську картку № НОМЕР_3 (а.с. 77 том 1).

Позивачем надано довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»,Порядок дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення елктронного договору та отримання фінансових послуг під торговельною маркою «MONEYVEO», Алгоритм укладення кредитного договору, з якого вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим (а.с. 78, 79-85, 86-87 том 1).

Згідно п. 1.1 договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 22 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, визначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно з пунктом 1.3. кредитного договору кредитодавець надає перший транш за договором у розмірі 22 000 грн одразу після укладення договору, який має бути повернуто до 11 грудня 2021 року.

Відповідно до пункту 1.4 кредитного договору позичальник в будь-який час протягом Дисконтного періоду дії договору може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. Повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові транші, а договір вважається припиненим шляхом його повного виконання.

Згідно п. 1.7 Договору, кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредитуп. У випадку надання кредиту не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Відповідно до п. 1.8 кредитного договору сторони погодили, що встановлений у пункті 1.7 договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Пунктами 1.9, 1.9.1, 1.9.2, 1.9.3 договору встановлено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70% річних, що становить 1,98 % від суми кредиту за кожний день користування ним;

1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного у п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 361,35% річних, що становить 0,99% в день від суми кредиту за кожний день користування ним;

1.9.3. у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою у розмірі 766,50% річних, що становить 2,10% в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.

Відповідно до п. 1.12 кредитного договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування Кредитом (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:

1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;

1.12.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70% річних, що становить 2,98% в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до п. 1.13. договору проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9 та 1.12.2. договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання кредиту та до дня фактичного повернення суми кредиту позичальником.

Згідно з пунктом 5.2 кредитного договору строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в пункті 1.7 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених пунктом 1.8 та пунктом 1.12.1 договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

На підтвердження надання кредиту на підставі вказаного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало платіжні доручення№ 7a28fa27-98e3-4f53-a8dl-ef61051db5f6 від 11 листопада 2021 року та електронного повідомлення про перерахування 22 000 грн на банківську картку відповідача № НОМЕР_7, в якому призначення платежу - переказ коштів згідно з договору №796218739 від 11 листопада 2021 року (а.с.88, 89 том 1).

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредитні кошти в розмірі, передбаченому договором, що підтверджується платіжним дорученням.

Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно з розрахунку наданого позивачем, загальна сума заборгованості за кредитним договором № 796218739 від 11 листопада 2021 року, становить 83 567 грн 40 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 22 000 грн та заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом у розмірі 61 567 грн 40 коп. (а.с. 51-52 том 1).

Також на підтвердження вказаної суми позивачем надано виписку з особового рахунку за період 04 вересня 2024 року - 25 вересня 2024 року (а.с. 53 том 1).

Щодо факту відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 796218739 від 11 листопада 2021 року, встановлено, що 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату, на умовах визначених цим договором (а.с. 91-96 том 1).

28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою було продовжено строк договору до 31 грудня 2020 року, при цьому умови договору залишилися без змін. (а.с. 97 том 1).

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою було продовжено строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу викладено у новій редакції, проте залишено дату його укладення 28 листопада 2018 року (а.с. 22-25 том 1).

31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою було продовжено строк договору до 31 грудня 2022 року (а.с. 26 том 1).

31 грудня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року (а.с. 27 том 1).

31 грудня 2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року (а.с. 28 том 1).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 168 від 11.01.2022 року за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 55 376,60 (а.с. 29-31 том 1).

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених цим договором. Строк якого закінчується 04 серпня 2021 року (а.с. 32-36 том 1).

У подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03 серпня 2021 року та № 3 від 30 грудня 2022 року, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30 грудня 2024 року включно, всі інші умови залишилися незмінними (а.с. 37, 38 том 1).

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023року за договором факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 83 567 грн 40 коп. (а.с. 39-41 том 1).

04 вересня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №0409/24 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором (а.с. 42-46 том 1).

Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому в відповідному додатку договору (п. 4.1).

Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №0409/24від 04 вересня 2024року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 83 567 грн 40 коп. (а.с. 47-49 том 1).

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що укладення договорів факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» та між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн фінанс» до виникнення кредитних правовідносин з відповідачем не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договори факторингу були чинними. При цьому, право вимоги до відповідача по кредитному договору № 918517523 від 27 червня 2021 року були передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», потім на користь ТОВ «Онлайн фінанс», а в подальшому позивачу ТОВ «Юніт Капітал» на підставі договорів та реєстрів, які оформлені належним чином.

При цьому, відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Розділом 4 вказаного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Аналогічні умови зазначено і в договорах факторингу, укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». Відтак, умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки.

Крім того, додатковими угодами, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги. Реєстри про передачу права вимоги, наявні у матеріалах справи, є належними доказами щодо передачі відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що даними наявних в матеріалах справи договорів факторингу, витягів з реєстру боржників і прав вимоги, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовуються висновки суду першої інстанції про те, що позивач не набув права вимоги по кредитному договору.

Щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.14.1 кредитного договору, тривалість дисконтного періоду становить 30 днів. За погодженням сторін нарахувань за Дисконтною процентною ставкою складає 23 650 грн, що включає загальні витрати за кредитом: проценти за користування кредитом у розмірі 1 650 грн та суму самого кредиту - 22 000 грн.

Таким чином, нарахуванням процентів в перші 30 днів (дисконтний період) складає 55 грн за кожен день користування кредитом (1650 грн/30 днів). Що і відображено у розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 51 том 1).

14 грудня 2021 року відповідачем внесено на погашення заборгованості за відсотками 15 грн, згідно з розрахунку заборгованості.

У зв`язку з тим, що відповідач не виконував умови договору, його строк продовжився, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду, тобто до 11 березня 2022 року.

Як вбачається з розрахунків заборгованості нарахування відсотків за період з 15 грудня 2021 року по 03 березня 2022 року здійснювалось за формулою: 22 000 грн (сума виданого кредиту) х 2,98% (процентна ставка) = 655,60 грн за кожен день користування кредитом.

Таким розрахунок відповідає умовам договору, які узгоджені між сторонами.

Разом з тим, згідно п.2.2 додаткової угоди від 31 грудня 2020 №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с. 23 том 1) вбачається, що разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором.

А відтак, сторони договору факторингу - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» узгодили перехід прав нарахування відсотків за користування кредитними коштами в межах строків кредитування - 30 днів дисконтного періоду та 90 днів, що розпочинаються після закінчення дисконтного періоду, з огляду на що, нарахування ТОВ «Таліон Плюс» відсотків за користування кредитними коштами в межах 90 днів, які відраховуються після спливу 30-ти денного дисконтного періоду відповідає умовам договору факторингу. Будь-яких нарахувань поза межами кредитного періоду не відбулося, а відтак стаття 625 ЦК України позивачем не застосовувалася.

Що стосується заборгованості за тілом кредиту у розмірі 22 000 грн, суд апеляційної інстанції враховує, що в матеріалах справи міститься належні докази перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, зокрема позивачем надано платіжне доручення № 7a28fa27-98e3-4f53-a8dl-ef61051db5f6 від 11 листопада 2021 року та електронне повідомлення про перерахування 22 000 грн на банківську картку відповідача № НОМЕР_7, в якому призначення платежу - переказ коштів згідно з договору №796218739 від 11 листопада 2021 року (а.с.88, 89 том 1).

Заперечуючи отримання кредитних коштів у сумі 22 000 грн, відповідач не надав жодних доказів про те, що кредитний рахунок (платіжна карта) НОМЕР_5йому не належить, договір про надання коштів на умовах кредитного договору № 796218739 за його безгрошовістю.

Отже, матеріали справи містять докази на підтвердження отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 22 000 грн.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність заявлених ТОВ «Юніт Капітал» позовних вимог, колегія суддів вважає правильним і повністю з ним погоджується.

Доводи апеляційної скарги про те, що платіжне доручення долучене до позовної заяви про перерахування коштів від 11 листопада 2021 року, засвідчена ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а не уповноваженим працівником банківської установи, що в свою чергу викликає сумнів в належності такого доказу, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки наявне платіжне доручення від 11 листопада 2021 року про перерахування суми кредиту, яке містить номер особистого електронного платіжного засобу відповідача із маскою, а саме, НОМЕР_6.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є небанківською фінансовою установою, та не надає фінансових платіжних послуг. А отже, не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). Товариство в межах виконання умов укладеного договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача.

Підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт передачі товариством відповідної платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта згідно з умовами договору.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

Таким чином, перерахування кредитних коштів відбувалось на картковий рахунок вказаний відповідача під час заповнення заявки.

Відтак, відповідачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить.

Доводи апеляційної скарги про те, що подані позивачем докази на підтвердження суми боргу не є документами первинного бухгалтерського обліку, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки товариство не є банківською установою, то відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.

Доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачем копії кредитного договору не містять жодних підписів, а тому не можуть бути прийняті як докази погодження вказаних у них умов кредитування в письмовій формі, суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні, оскільки в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів.

Відповідач був ознайомлений з умовами договору, шляхом заповнення заявки, отримав персональний одноразовий пароль-ідентифікатор який ввів у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 11 листопада 2021 року о 18:24:59, отже договір є укладеним з цього моменту.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів оплати ціни придбання права вимоги за договорами факторингу, як підстава для відмови в позові, не заслуговують на увагу, оскільки за умовами договорів факторингу момент переходу права вимоги не пов`язаний зі сплатою фактором коштів на користь клієнта.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідача не було повідомлено про передачу права вимоги колегія суддів також не може взяти до уваги як підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки відповідно до змісту статті 516 ЦК України боржник, який не отримав письмового повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Проте матеріали справи не містять доказів щодо погашення відповідачкою заборгованості за кредитним договором у повному обсязі ані первісному, ані наступним кредиторам.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» у повному обсязі.

Щодо доводів апеляційної скарги про неспівмірність заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу та стягнутого судом першої інстанції у розмірі 6 000 грн, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно вимог частини 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У частині 3 статті 137 ЦПК України зазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).

Із матеріалів справи вбачається, що інтереси ТОВ «Юніт Капітал» під час розгляду справи у місцевому суді представляв адвокат Тараненко А.І. на підставі довіреності, договору про надання правничої допомоги № 09/09/24-02 від 09 вересня 2024 року та додаткової угоди до нього №13 (а.с.60, 54, 56 том 1).

На підтвердження понесених ТОВ «Юніт Капітал» витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 6 000 грн адвокат надав акт прийому-передачі наданих послуг, відповідно до якого надано такі послуги (а.с. 58 том 1):

- складання позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» до боржника, яким є ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 796218739 від 11 листопада 2021 року - 2 год, 5 000 грн;

- вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника, яким є ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 796218739 від 11 листопада 2021 року - 1 год, 500 грн;

- надання усної консультації стосовно складання позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» до боржника, яким є ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 796218739 від 11 листопада 2021 року - 1 година, 500 грн.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 137 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції також враховує, що Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2022 року у справі № 910/10404/21 також зазначив про те, що водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (аналогічні норми містять частини 3-5,9 статті 141 ЦПК України), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Так, у відзиві на позовну заяву, направлену у суд першої інстанції (а.с. 112-233 том 1), а також з урахуванням заяви, відповідач заперечував проти заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн посилаючись на їх неспівмірність та просив відмовити у їх стягненні.

Враховуючи викладене, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, складність справи, а також враховуючи критерій розумності розміру судових витрат на правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи заперечення сторони відповідача проти заявленого розміру витрат, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зменшення розміру витрат ТОВ «Юніт Капітал» на професійну правничу допомогу

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 березня 2025 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Індутного-Шматька Станіслава Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська