КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2026 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 381/6122/25
номер провадження 22-ц/824/6909/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Лапчевської О.Ф.,
суддів Березовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - Усенка Михайла Ігоровича на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2025 року /суддя Анапріюк С.П./
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4503385 від 26.03.2024 у розмірі 147 000,00 грн (20 000,00 грн - основний борг, 117 000,00 грн - проценти, 10 000,00 грн - штраф).
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. /а.с. 112-120/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Усенко М.І. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, які підтверджують факт укладення кредитного договору та перерахування кредитних коштів відповідачу. Зазначає, що відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, що підтверджується довідкою про ідентифікацію клієнта, а факт перерахування кредитних коштів підтверджується Листом-повідомленням про успішне перерахування коштів (ТОВ «Пейтек»), який містить всі необхідні реквізити. Апелянт наголошує, що ТОВ «Лінеура Україна» не є банком, тому не створює окремих рахунків для позичальників та не може надати виписки по рахунках. Крім того, апелянт посилається на правові позиції Верховного Суду (постанови від 23.03.2020 у справі № 331/7975/13-ц, від 15.06.2022 у справі № 462/3625/15-ц, від 12.12.2024 у справі № 298/825/15-ц), згідно з якими розрахунок заборгованості у сукупності з іншими доказами є належним підтвердженням суми заборгованості, а відсутність виписки з банківського рахунку не є підставою для відмови в позові.
ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформований належним чином, апелянт направив йому апеляційну скаргу за поштовою адресою, судом повідомлений через електронну пошту, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертався.
Колегія суддів, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог на підставі наступного.
Судом встановлено, що 26 березня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця було укладено електронний кредитний договір № 4503385 на суму 20 000,00 грн на строк 360 днів зі сплатою процентів (стандартна процентна ставка - 2,5% в день, знижена процентна ставка - 1,63% в день).
Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 21264, що підтверджується довідкою про ідентифікацію клієнта, яка містить персональні дані відповідача (РНОКПП, дату народження, номер телефону).
26 березня 2024 року кредитні кошти в сумі 20 000,00 грн перераховано на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується Листом-повідомленням про успішне перерахування коштів (ТОВ «Пейтек»), який містить номер транзакції, дату переказу, суму та номер картки отримувача.
14 листопада 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 14/11/2024, за умовами якого позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором № 4503385.
Відповідач не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 147 000,00 грн (20 000,00 грн - основний борг, 117 000,00 грн - проценти, 10 000,00 грн - штраф).
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався статтею 1054 ЦК України про те, що за кредитним договором позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; статтею 526 ЦК України про те, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином; статтями 76-80, 89 ЦПК України про оцінку доказів.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що позивачем не доведено розміру заборгованості, оскільки надані докази не є первинними бухгалтерськими документами, а відсутність банківської виписки з особового рахунку відповідача унеможливлює перевірку правильності нарахувань.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному цією статтею, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Моментом підписання електронного правочину є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 4503385 від 26.03.2024 укладений в електронній формі та підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 21264, що підтверджується довідкою про ідентифікацію клієнта. Зазначена довідка містить всі необхідні дані для ідентифікації відповідача (РНОКПП, дату народження, номер телефону), що підтверджує, що саме відповідач підписав кредитний договір.
Факт перерахування кредитних коштів на картку відповідача підтверджується Листом-повідомленням про успішне перерахування коштів, наданим ТОВ «Пейтек» фінансовою установою, яка надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Зазначений лист містить номер транзакції, дату переказу 26.03.2024, суму 20 000,00 грн, номер картки отримувача ( НОМЕР_1 ) та посилання на кредитний договір № 4503385.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 331/7975/13-ц, наданий банком розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості, оскільки чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Водночас, такий розрахунок підлягає перевірці та узгодженості з іншими доказами у сукупності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 462/3625/15-ц, згідно з якою розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є повним, детальним і складеним відповідно до умов договору, а відповідач цей розрахунок не спростував та не надав власного альтернативного розрахунку.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 298/825/15-ц (61-998св24) зазначено, що відсутність виписки за картковим рахунком відповідача не може бути підставою для відмови в позові через його недоведеність, оскільки сукупність інших доказів, що містяться в матеріалах справи, свідчить про те, що заборгованість особи за кредитним договором має місце.
ТОВ «Лінеура Україна» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не є банками, тому не створюють окремих рахунків для позичальників та не мають доступу до банківських виписок. Відповідно до умов договору факторингу, фактор не здійснює самостійних нарахувань та не змінює розмір зобов`язання боржника, а набуває право вимоги у межах вже існуючої заборгованості.
Відповідач не подав відзиву на позовну заяву, не спростував розрахунок заборгованості та не надав доказів на підтвердження відсутності заборгованості або її меншого розміру.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність розміру заборгованості, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.
Крім того, на підтвердження понесених витрат у суді першої інстанції позивачем надано: договір про надання правової допомоги, ордер на надання правничої допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, детальний опис робіт (наданих послуг), акт приймання-передачі наданої правової допомоги на 8 000,00 грн./а.с. 86-88/
Відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та не надавав доказів їх неспівмірності.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню відповідачем у повному обсязі.
З огляду на викладене, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та їх значення для вирішення спору, а також відсутність заперечень відповідача, колегія суддів вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн обґрунтованим та співмірним, а тому така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - Усенка Михайла Ігоровича - задовольнити.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2025 року - скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28) заборгованість за кредитним договором № 4503385 від 26.03.2024 у розмірі 147 000 (сто сорок сім тисяч) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28) судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп., витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп. та судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп., а всього разом - 14 056 (чотирнадцять тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: