ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2026 р. Справа № 953/5079/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Мінаєвої К.В. , Фоміної Л.О.
за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Київського районного суду м. Харкова від 05.06.2026 суддя Демченко С.В. по справі № 953/5079/26
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), звернулась до Київського районного суду м. Харкова з позовом до Головного управління національної поліції в Харківській області (далі відповідач, ГУ НП в Харківській області), в якому просила суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕГА № 2011428 від 13 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 181-1 КУпАП, а провадження по справі закрити.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 13 квітня 2026 року дільничний офіцер поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області склав стосовно ОСОБА_1 постанову серії ЕГА № 2011428 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 181-1 КУпАП. На переконання сторони позивача, оскаржувана постанова є протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Постанова не містить належного викладення фактичних обставин правопорушення, зокрема, у ній відсутні конкретні відомості щодо часу, способу та обставин вчинення дій, не зазначені особи, яким нібито надавались послуги. Зазначив, що позивачка перебувала у місті Харкові як гість та знаходилась у квартирі своєї знайомої, де відпочивала. У той час до зазначеного житла без законних підстав проникли працівники поліції, які безпідставно звинуватили позивачку у вчиненні правопорушення, застосували до неї психологічний тиск, погрожували, вимагали грошові кошти, після чого із застосуванням фізичного примусу надягнули на руки позивачки кайданки та доставили до відділу поліції. Вказані дії є порушенням статті 30 Конституції України та свідчать про незаконність отримання будь-яких пояснень. Оскаржувана постанова не містить доказів на підтвердження вини позивачки, а також не містить викладу об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 181-1 КУпАП. Враховуючи викладене вважає, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідач подав відзив на позов, у якому проти адміністративного позову заперечив в повному обсязі. Зазначив, що постанова серії ЕГА № 2011428 винесена уповноваженою службовою особою відповідно до вимог чинного законодавства України. Твердження позивачки про нібито «незаконне проникнення до житла», «психологічний тиск», «вимагання коштів» та «застосування фізичного примусу і кайданок» є неправдивими, суб`єктивними та спрямованими виключно на уникнення адміністративної відповідальності. За результатами офіційної перевірки, проведеної ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області, встановлено, що під час спілкування з позивачкою працівниками поліції фізична сила та спеціальні засоби (в тому числі кайданки) не застосовувались, жодних тілесних ушкоджень особі не спричинялось. Будь-які вимоги щодо передачі грошових коштів чи вимагання неправомірної вигоди були відсутні. Надані позивачкою фотографії «пошкоджень рук» є неналежними доказами, оскільки не містять жодного експертного чи медичного підтвердження того, що вони були отримані саме 13 квітня 2026 року та саме внаслідок дій працівників поліції. Зазначила, що фіксація під час оформлення адміністративного матеріалу не проводилась через технічну відсутність фіксації в той момент, що не спростовує факт вчинення правопорушення, який підтверджений іншими письмовими та електронними доказами.
Рішенням Київський районний суд м. Харкова від 05.06.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено. Скасовано постанову серії ЕГА № 2011428 від 13 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 181-1 КУпАП, а провадження у справі - закрито.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд безпідставно не взяв до уваги матеріалами, які були належним чином зафіксовані, сформовані Харківським РУП № 1 та зареєстровані в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції» (ІКС ІПНП) за № 11878 від 13.04.2026 відносно гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також, наголошує, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин вимоги доказування, притаманні виключно кримінальному процесу (КПК України). Проте, у межах провадження про адміністративні правопорушення, фіксація правопорушень за ст. 181-1 КУпАП здійснюється шляхом моніторингу відкритих джерел мережі Інтернет та перевірки оперативної інформації, що є прямою прерогативою дільничного офіцера поліції відповідно до Закону України "Про Національну поліцію". Факт та законність отримання цих даних офіційно задокументовані та легалізовані рапортом, який зареєстрований в ІКС "Інформаційний портал НПУ" за № 11878 від 13.04.2026. Рапорт є офіційним службовим документом, який відповідно до ст. 251 КУпАП є належним джерелом фактичних даних. Сам по собі скріншот є лише цифровим відображенням (візуалізацією) інформації, яка безпосередньо міститься в телефоні та була зафіксована у рапорті, переписка велася у відкритому доступі за ініціативою самої позивачки щодо пошуку клієнтів.
Позивачка подала відзив в якому остання зазначила про необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги відповідача.
Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 3 статті 268, частини 2 статті 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, колегія суддів, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13 квітня 2026 року дільничний офіцер поліції Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області старший лейтенант Скачко Д.В. виніс постанову серії ЕГА № 2011428 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 181-1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу розміром 170 грн.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, 13 квітня 2026 року за адресою: м. Харків, вул. Алчевських ОСОБА_1 надавала інтимні послуги за грошову винагороду.
Зі змісту листа заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності ХРУП № 1 ГУ НП в Харківській області Чайки О. від 15 травня 2026 року слідує, що відеозапис обставин вчинення ОСОБА_1 13 квітня 2026 року адміністративного правопорушення відсутній, у зв`язку з його технічною відсутністю фіксації під час оформлення адміністративного матеріалу.
Згідно з довідкою про результати розгляду матеріалів зареєстрованих в ІКС ІПНП за № 11878 від 13 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 , 13 квітня 2026 року до ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області надійшов рапорт старшого ДОП СДОП ХУРП № 1 про те, що під час проведення моніторингу соціальних мереж було виявлено інформацію про можливу діяльність ОСОБА_1 , яка може надавати інтимні послуги. За результатами проведеної перевірки та відпрацювання матеріалу встановлено обставини, які свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого чинним законодавством. У зв`язку з чим було складено постанову серії ЕГА № 2011428 від 13 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 181-1 КУпАП.
До матеріалів зареєстрованих в ІКС ІПНП за № 11878 від 13 квітня 2026 року долучені скріншоти переписки, рапорт зареєстрований в ІКС ІПНП щодо даної події.
Не погоджуючись з постановою серії ЕГА № 2011428 від 13 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 181-1 КУпАП позивачка звернувся з цим позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач належними доказами не довів факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За змістом ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Статтею 7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.
Як встановлено ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 181-1 КУпАП.
Так, частиною 1 ст. 181-1 КУпАП встановлена відповідальність за заняття проституцією.
Об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 181-1 КУпАП, є суспільні відносини у сфері громадської моралі, під якою необхідно розуміти систему поглядів та уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людей.
Об`єктивна сторона даного адміністративного правопорушення полягає у здійсненні статевих контактів за матеріальну винагороду. Проституція - це рід занять, що виражається у систематичному вступі жінок і чоловіків у безладні статеві стосунки за винагороду або будь-яку іншу форму відшкодування.
Суб`єкт адміністративного проступку - фізичні осудні особи жіночої та чоловічої статі, які досягли 16-річного віку.
Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
З аналізу викладено вище вбачається, що в постанові про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 181-1 КУпАП, обов`язково повинно бути посилання на систематичний вступ жінок і чоловіків у безладні статеві стосунки за винагороду, визначену в конкретній формі, отримання такої винагороди.
В оскаржуваній постанові відсутні відомості про вид і розмір винагороди, яку позивачка могла отримувати від діяльності сексуального характеру, а також належні та допустимі докази на підтвердження такого отримання. При цьому, посилання на конкретні докази повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення. У разі наявності доказів у вигляді фото чи відео фіксації, постанова повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Крім того, постанова не містить опису встановлених під час розгляду справи обставин, які б підтверджували факт вчинення позивачкою адміністративного правопорушення.
Представник відповідача у своєму відзиві на позовну заяву посилається як на доказ підтвердження винуватості ОСОБА_1 на скріншоти переписки, рапорт зареєстрований в ІКС ІПНП щодо події, яка мала місце 13 квітня 2026 року.
Проте, при перегляді вказаних скріншотів переписки, встановлено, що на них також відсутні будь-які фактичні дані, що могли підтвердити обставини, викладені в оскаржуваній постанові серії ЕГА № 2011428 від 13 квітня 2026 року, оскільки відсутні відомості, зафіксовані у встановленому законом порядку про те, з якого пристрою зроблені ці скріншоти, хто є автором повідомлень.
Крім того, представник відповідача, долучаючи до відзиву на позовну заяву вказані скріншоти переписки, не надав жодних документів, що могли б підтвердити законність порядку їх отримання. Скріншоти не зазначені в оскаржуваній у постанові.
За таких обставин, долучені скріншоти переписки не можливо сприймати як доказ підтвердження винуватості позивачки, оскільки вони не містять будь-яких фактичних даних на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення чи винуватості позивачки в його вчиненні відповідно до ст. 251 КУпАП.
Долучений стороною відповідача до матеріалів справи рапорт, на який сторона відповідача посилається, як на доказ вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, сам по собі не може вважатися у розумінні положень ст. 251 КУпАП, належним та достатнім доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки є лише внутрішнім службовим документом, який відображає суб`єктивне сприйняття подій його автором і не підтверджує беззаперечно факту вчинення особою адміністративного правопорушення.
Інших доказів, зокрема пояснень потерпілих, свідків, висновків експертів, речових доказів, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, відповідачем не надано.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Колегія суддів звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень чинного на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова серії ЕГА № 2011428 від 13 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 181-1 КУпАП, підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 181-1 КУпАП - закриттю.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для скасування постанови серії ЕНА № 5817934 від 27.09.2025 та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні статті 139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 05.06.2026 по справі № 953/5079/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді К.В. Мінаєва Л.О. Фоміна
Постанова складена в повному обсязі 08.09.26.