07.09.2026 Справа № 363/7146/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
судді Олійник С.В.,
за участі секретаря Захарової Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
28 листопада 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором №[номер приховано] від 01 березня 2020 року у загальному розмірі 42 286 грн 11 коп., а також судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 16 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 01.03.2020 між ТОВ "ІНФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено Договір №[номер приховано] про надання позики (кредиту) в електронній формі шляхом підписання його відповідачем електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора, що є аналогом власноручного підпису. Відповідно до умов договору, кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими траншами з максимальним лімітом 20 000 грн у межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дати його укладення. Заявка-оферта на отримання траншу за заявкою-анкетою №[номер приховано] від 01.03.2020 року в межах договору №[номер приховано] від 01 березня 2020 року акцептована позичальником шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого у вигляді SMS-повідомлення на номер мобільного телефону, зазначений відповідачем в особистому кабінеті на сайті кредитодавця. Таким чином, сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема щодо розміру кредиту, валюти зобов`язання, строків і порядку кредитування, що свідчить про наявність вільного волевиявлення відповідача на укладення договору на визначених умовах. Позикодавець, зі свого боку, належним чином виконав зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти у порядку та на умовах, визначених договором. Водночас, станом на момент звернення до суду строк повернення кредитних коштів настав, однак відповідач свої зобов`язання не виконав, кредитні кошти не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив. 14.07.2021 року укладено договір №14-07/21 відповідно до якого ТОВ "ІНФІНАНС" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №[номер приховано]. 10.01.2023 укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №[номер приховано]. 28.08.2025 укладено договір №28-08/25 відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №[номер приховано]. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» є належним кредитором та набуло права вимоги до відповідача за вказаним договором. У зв`язку із викладеним, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №[номер приховано] у розмірі 42 286 грн 11 коп., з яких: 3 149 грн 96 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 39 136 грн 15 коп. - заборгованість за нарахованими процентами.
Процесуальні дії та рішення у справі.
26 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
31 грудня 2025 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив, у якому зазначено, що відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач безпідставно стверджує про наявність заборгованості відповідача. Відповідач зазначив, що не укладав договору з ТОВ «Факторинг Партнерс».
05 січня 2026 року від відповідача надійшов відзив, у якому він заперечив проти позову в повному обсязі, посилаючись на пропуск позивачем трирічного строку позовної давності, неправомірність нарахування процентів після закінчення 30-денного строку кредитування, а також неспівмірність заявлених 16 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, відповідач поставив під сумнів правомірність переходу права вимоги до позивача через ненадання оригіналів договорів відступлення права вимоги та належних доказів оплати за ними
06 січня 2026 року представник позивача подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що строк позовної давності не пропущено, оскільки його перебіг було продовжено на період карантину. Позивач вказав на правильність розрахунку заборгованості, відсутність контррозрахунку з боку відповідача та правомірність нарахування процентів протягом 36-місячного строку дії договору. Також зазначив, що відповідач добровільно уклав договір та погодився з його умовами. Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивач вказав, що відповідач не довів їх неспівмірності зі складністю справи.
08 січня 2026 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначено, що відповідач не погоджував збільшення встановленого законом трирічного строку позовної давності. Посилання позивача на продовження строків у зв`язку із карантином відповідач вважав необґрунтованими. Позивач є професійним учасником ринку фінансових послуг та мав технічну можливість звернутися до суду через систему «Електронний суд» протягом усього періоду з 2020 по 2025 рік. Крім того, з моменту офіційного завершення карантину 01.07.2023 року до моменту подання позову минуло понад два роки, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність поважних причин пропуску строку. Відповідач також надав власний контррозрахунок: тіло кредиту 3 149 грн; проценти в межах строку договору (до 31.03.2020 року): 3 149 х 1,75 % х 30 днів = 1 653 грн 23 коп. Загальна сума, яку відповідач вважав законною, становить 4 802 грн 23 коп. Відповідач зазначив, що вимога позивача про стягнення 42 286 грн 11 коп. є арифметично неправильною, а право на стягнення навіть обґрунтованої суми 4 802 грн 23 коп. втрачено у зв`язку зі спливом позовної давності. Також відповідач заперечив проти стягнення 16 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи таку суму неспівмірною з ціною позову та складністю справи.
13 січня 2026 року представник позивача у додаткових поясненнях зазначив, що строк позовної давності не пропущено, оскільки його перебіг продовжено на період карантину та воєнного стану. Також вказав на правомірність нарахування процентів протягом трирічного строку дії договору, погодження відповідачем відповідних умов договору та недоведеність ним неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу.
14 січня 2026 року відповідач у додаткових поясненнях зазначив, що не погоджував збільшення строку позовної давності, а тому підлягає застосуванню загальний трирічний строк. Посилаючись на практику Великої Палати Верховного Суду, відповідач заперечив проти нарахування процентів після закінчення строку кредитування, вважаючи такі нарахування незаконними. Також вказав на недобросовісність позивача у зв`язку із тривалим непред`явленням позову та неспівмірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу.
05 лютого 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
10 лютого 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
19 березня 2026 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
19 березня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
02 квітня 2026 року ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
06 квітня 2026 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів від ТОВ «Факторинг Партнерс».
21 квітня 2026 року представник позивача заперечив проти клопотання відповідача про витребування доказів, посилаючись на пропуск процесуального строку та відсутність необхідності у витребуванні додаткових документів. Зазначив, що матеріали справи містять достатні докази укладення та виконання кредитного договору, у тому числі його укладення за допомогою одноразового ідентифікатора та зарахування відповідачу 4 000 грн. Також позивач вказав на належність поданих документів, що підтверджують безперервний перехід права вимоги, та правомірність заявлених вимог.
21 квітня 2026 року на адресу суду від представника позивача також надійшло клопотання про витребування доказів від АТ «Універсал Банк».
30 квітня 2026 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
30 квітня 2026 року ухвалою суду поновлено представнику позивача та відповідачу строк для подання клопотань про витребування доказів, а також витребувано докази від ТОВ «Факторинг Партнерс» та АТ «Універсал Банк».
04 червня 2026 року на адресу суду від АТ «Універсал Банк» надійшли витребувані матеріали.
10 червня 2026 року представник позивача на виконання ухвали суду подав витребувані матеріали та зазначив, що кредитний договір № [номер приховано] укладено відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора 5j6n2s. Факт отримання та користування кредитом, на думку позивача, підтверджується здійсненими відповідачем платежами на загальну суму 2 061 грн та ініціюванням продовження строку кредитування через особистий кабінет. Позивач також зазначив, що відсутність файлу кваліфікованого електронного підпису відповідача зумовлена способом укладення договору, а електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, має юридичну силу відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Вважав, що матеріали справи містять належні докази видачі відповідачу кредитних коштів.
11 червня 2026 року відповідач у запереченнях поставив під сумнів достовірність доказів укладення кредитного договору, зазначивши невідповідність даних позичальника у документах та відсутність оригіналу електронного підпису. Також заперечив належність доказів перерахування кредитних коштів, правомірність переходу права вимоги через ненадання оригіналів договорів відступлення та правомірність нарахування процентів після закінчення строку кредитування.
18 червня 2026 року представник позивача пояснив невідповідність даних у документах технічною опискою та послався на матеріали, надані АТ «Універсал Банк», відповідно до яких 03.03.2020 року на картку відповідача зараховано 4 000 грн. Позивач вважав ці документи належними доказами отримання кредитних коштів, а подані документи достатніми для підтвердження виникнення заборгованості та безперервності переходу права вимоги.
Позиції учасників справи.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення. Направив до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.
Відповідач у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення. Направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти позовних вимог заперечував в повному обсязі, у їх задоволені просив відмовити.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
01 березня 2020 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики, у тому числі на умовах фінансового кредиту № [номер приховано], відповідно до якого Товариство надає Позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, а саме кошти на умовах фінансового кредиту (надалі - «кредит») для власних потреб на умовах цього Договору, а також згідно з Правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту за умовами програми «Pozichka» (надалі - Правила), які є невід`ємною частиною Договору, а Позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати і повернути у передбачені цим Договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами (пункт 1.1 договору).
Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору, з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами у Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору: Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Позичальник має право здійснити дострокове погашення кредиту (траншу) за Договором і сплатити проценти за фактичний строк користування кредитом (траншем) (пункт 1.2 договору).
Загальний (максимальний) розмір кредитної лінії - 20 000 гривень (пункт 1.5 договору).
Відповідно до пункту 1.6 договору сторони погодили такі загальні умови: максимальний строк (кількість календарних днів) користування кредитом (траншем) - 30 календарних днів; діючий ліміт (сума) кредиту (у національній валюті) - 20 000 грн; максимальна відсоткова ставка, що нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості, - 1,75 %. Розмір відсотків за один день користування кредитом (траншем) та річна відсоткова ставка визначаються сторонами у Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Відсотки за користування поточним кредитом (траншем) нараховуються за один календарний день від фактичної суми грошових коштів, які Позичальник зобов`язаний повернути Товариству в рамках наданого кредиту (траншу) у день такого нарахування.
Згідно з пунктами 1.7, 1.9 договору протягом 36 календарних місяців з дня укладення Договору Позичальнику надається право користуватися діючим лімітом кредиту, який Позичальник зобов`язаний повернути Товариству в рамках надання кредиту на умовах Договору та Правил.
Дія цього Договору вважається продовженою на наступні 36 календарних місяців, якщо до закінчення строку дії Договору жодна зі Сторін письмово не повідомила іншу Сторону про його припинення у зв`язку із закінченням строку дії. Дія цього Договору може бути достроково припинена за ініціативою будь-якої зі Сторін шляхом письмового повідомлення іншої Сторони та за умови відсутності зобов`язань між Сторонами. Якщо інше прямо не передбачено цим Договором або законодавством, зміни до цього Договору можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, яка оформлюється Додатком до цього Договору. Зміни до цього Договору набирають чинності з моменту належного оформлення Сторонами відповідного Додатка до цього Договору, якщо інше не встановлено у самому Додатку до цього Договору або чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 1.11 договору за продовження/зміну строку користування поточним кредитом (траншем) Позичальником сплачуються нараховані відсотки (у разі наявності - штрафні санкції на вимогу Товариства) за основним боргом до дня здійснення продовження строку дії поточного кредиту.
Згідно з пунктом 3.5 договору сторони окремо погодили, що у випадку користування Позичальником Кредитом (траншем) понад строк, встановлений відповідно до пункту 1.15 Договору або додатковими угодами між Сторонами, зобов`язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період фактичного користування Кредитом (траншем). При цьому, у випадку якщо відсоткова ставка за користування кредитом (траншем), встановлена відповідно до пункту 1.15 цього Договору, менша ніж 1,75 (одна ціла сімдесят п`ять сотих) відсотка від суми Кредиту (траншу) за кожен день користування Кредитом (траншем), правила нарахування процентів за відсотковою ставкою, визначеною відповідно до пункту 1.15 Договору, скасовуються з першого дня прострочення Кредиту (траншу), і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом (траншем), а саме 1,75 (одна ціла сімдесят п`ять сотих) відсотка за кожен день користування Кредитом (траншем), починаючи з першого дня прострочення строкового повернення кредиту (траншу) і до дня повного повернення Кредиту (траншу). Причому Сторони погодили, що Товариство має право застосувати до Позичальника одноразовий штраф за неналежне виконання умов Договору у зв`язку з неповерненням кредиту Позичальником у погоджений Сторонами строк, який розраховується як сума залишку коштів за кожний день користування кредитом (траншем) у період строкового користування кредитом (траншем), помножена на відсоткову ставку, яка розраховується за формулою: 1,75 % мінус відсоткова ставка, встановлена відповідно до пункту 1.15 Договору.
За змістом пункту 7.1 договору Позичальник підтверджує, що самостійно перед укладенням цього Договору повністю ознайомився з Правилами, викладеними на веб-сайті Товариства, проектом Договору, які відповідають умовам цього Договору, та погоджується з ними.
Договір № [номер приховано] укладено в електронній формі з використанням електронного підпису Позичальника (5j6n2s).
На підставі договору про надання позики, зокрема на умовах фінансового кредиту № [номер приховано], на умовах пропозиції (оферти) про надання 1 траншу згідно із заявкою-анкетoю, яка була акцептована відповідачем 01 березня 2020 року шляхом підписання електронним підписом (5j6n2s), ОСОБА_1 було надано кредит (транш).
Основні умови кредиту (траншу): розмір кредиту (траншу) - 4 000 грн; строк користування кредитом (траншем) - 5 днів; строк дії договору - 3 роки; відсоткова ставка - 1,75 % за один день користування кредитом; річна відсоткова ставка - 638,75 %; реальна річна процентна ставка за кредитом - 638,75 %.
Усі інші умови викладені у договорі надання позики, зокрема на умовах фінансового кредиту № [номер приховано] від 01.03.2020, а також у Правилах надання грошових коштів у позику за умовами програми «Pozichka», затверджених наказом № 11/1 від 11 травня 2019 року.
Листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 08.07.2025 підтверджується успішний перерахунок коштів на суму 4 000 грн 03.03.2020, маска картки - НОМЕР_1 .
Згідно з листом АТ «Універсал Банк» від 25.05.2026 ОСОБА_1 банком емітовано банківську картку № НОМЕР_2 .
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ІНФІНАНС» за договором № [номер приховано] від 01.03.2020 сума платежів, здійснених відповідачем, становить 2 061 грн, а заборгованість відповідача - 29 607 грн 56 коп., з яких: 3 149 грн 96 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 26 457 грн 60 коп. - заборгованість за відсотками.
14 липня 2021 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір відступлення права вимоги № 14-07/21, за яким останньому передано права вимоги, зокрема за договором № [номер приховано].
Відповідно до витягу з Додатка № 3 (Реєстр боржників) до Договору факторингу № 14-07/21 від 14 липня 2021 року ТОВ «ІНФІНАНС» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за договором № [номер приховано] у розмірі 29 607 грн 56 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням - 3 149 грн 96 коп., заборгованість за нарахованими процентами - 26 457 грн 60 коп.
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відповідач має заборгованість за договором станом на 10.01.2023 у сумі 59 650 грн 30 коп., з яких: заборгованість за основною сумою кредиту 3 149 грн 96 коп.; заборгованість за відсотками - 56 500 грн 34 коп.
10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір факторингу № 10-01/2023, за яким право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до нового кредитора.
Відповідно до витягу з Додатка № 3 (Реєстр боржників) до Договору факторингу № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги за договором № [номер приховано] у розмірі 59 650 грн 30 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням - 3 149 грн 96 коп., заборгованість за нарахованими процентами - 56 500 грн 34 коп.
Згідно з розрахунком ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість відповідача станом на 28.08.2025 становить 62 406 грн 51 коп., з них: 3 149 грн 96 коп. - заборгованість за основним зобов`язанням, 59 256 грн 55 коп. - заборгованість за нарахованими процентами.
28 серпня 2025 року між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір відступлення права вимоги № 28-08/25, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за договором № [номер приховано] від 01.03.2020.
Згідно з витягом з Додатка № 3 (Реєстр боржників) до Договору № 28-08/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 28.08.2025 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги за договором № [номер приховано] від 01.03.2020 у розмірі 62 406 грн 51 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням -3 149 грн 96 коп., заборгованість за нарахованими процентами - 59 256 грн 55 коп.
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Факторинг Партнерс» відповідач має заборгованість за договором станом на 13.11.2025, яка заявлена у позовних вимогах, у сумі 42 286 грн 11 коп., з яких: заборгованість за основною сумою кредиту - 3 149 грн 96 коп.; заборгованість за відсотками - 39 136 грн 15 коп.
Згідно з рухом грошових коштів за рахунком, відкритим до платіжної картки № НОМЕР_2 , наданим АТ «Універсал Банк», за період з 03.03.2020 по 09.03.2020 відповідач отримав та користувався кредитними коштами, заборгованість станом на 29.05.2026 становить 28 116 грн 99 коп.
Застосовані норми права.
Відповідно до статті 509 ЦК України між сторонами виникло зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як вбачається з частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до пунктів 1, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Згідно з частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; -вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа; правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікацій системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій сторонні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного Кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 Цивільного Кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1ст. 516 Цивільного Кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором.
Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі статтею 523 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Мотиви і висновки суду.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтями 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять погоджені сторонами умови, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним у разі прийняття пропозиції (оферти) в електронній формі, зокрема шляхом вчинення дій, визначених в оферті, а підписання електронного правочину може здійснюватися шляхом використання одноразового ідентифікатора.
Таким чином, укладений сторонами електронний договір є належною правовою підставою виникнення у відповідача обов`язку повернути отримані кредитні кошти та сплатити передбачені договором проценти.
Судом встановлено, що 01 березня 2020 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики, у тому числі на умовах фінансового кредиту № [номер приховано]. Договір укладено в електронній формі із використанням одноразового ідентифікатора 5j6n2s.
З поданої до суду заявки-анкети, пропозиції про надання кредиту та акцепту оферти вбачається, що відповідач погодився на отримання кредиту в сумі 4 000 грн, процентною ставкою 1,75 % за один день користування кредитом та строком дії договору 36 місяців.
При цьому умовами пунктів 1.2, 1.7, 1.9 договору передбачено, що кредитування здійснюється в межах строку дії договору, який становить 36 календарних місяців з дня його укладення, а дія договору може бути продовжена на наступні 36 календарних місяців за відсутності повідомлення про його припинення.
Отже, суд виходить із того, що 36-місячний строк є погодженим сторонами строком дії кредитного договору та періодом, у межах якого виникають і реалізуються права та обов`язки сторін за кредитним договором, тоді як визначений у заявці строк користування конкретним траншем визначає первісний строк його погашення. Умовами договору сторони прямо передбачили наслідки користування кредитом понад такий строк, зокрема продовження зобов`язань позичальника на період фактичного користування кредитом та застосування погодженого порядку нарахування процентів.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів суд вважає доведеним належними та допустимими доказами. Зокрема, листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 08 липня 2025 року підтверджено успішне перерахування 03 березня 2020 року 4 000 грн на картку, маска якої відповідає картці № НОМЕР_2 . Згідно з листом АТ «Універсал Банк» від 25 травня 2026 року зазначена банківська картка емітована на ім`я ОСОБА_1 . Крім того, рух грошових коштів за рахунком, відкритим до вказаної картки, підтверджує зарахування та використання відповідачем отриманих коштів.
Отже, сукупність доказів підтверджує не лише факт укладення електронного договору, а й фактичне отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними.
Також матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснив платежі на загальну суму 2 061 грн, що узгоджується з розрахунком заборгованості та свідчить про фактичне виконання ним кредитного договору після його укладення. Зазначені обставини додатково підтверджують факт виникнення між сторонами саме кредитних правовідносин.
Щодо набуття позивачем права вимоги суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується послідовний перехід права вимоги за договором № [номер приховано]: від ТОВ «ІНФІНАНС» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на підставі договору відступлення права вимоги № 14-07/21 від 14 липня 2021 року, від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на підставі договору факторингу № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року та від ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ТОВ «Факторинг Партнерс» на підставі договору відступлення права вимоги № 28-08/25 від 28 серпня 2025 року.
Надані витяги з реєстрів боржників містять відомості саме щодо договору № [номер приховано] та розміру заборгованості за ним. Відтак суд дійшов висновку, що позивач довів факт набуття права вимоги до відповідача.
Згідно з розрахунком первісного кредитора, після здійснення відповідачем платежів у загальному розмірі 2 061 грн заборгованість за договором становила 29 607 грн 56 коп., з яких 3 149 грн 96 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 26 457 грн 60 коп. - заборгованість за процентами.
Доказів погашення відповідачем заборгованості за тілом кредиту в сумі 3 149 грн 96 коп. суду не надано. Тому вимога про стягнення зазначеної суми є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо процентів суд враховує, що сторони безпосередньо погодили процентну ставку в розмірі 1,75 % за кожен день користування кредитом, а також умови щодо строку дії договору та наслідків користування кредитом після спливу первісно визначеного строку погашення траншу.
Водночас суд бере до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якого проценти, передбачені статтею 1048 ЦК України як плата за користування кредитом, можуть нараховуватися лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Після його закінчення право кредитодавця нараховувати договірні проценти припиняється. У цій справі сторони погодили строк дії кредитного договору 36 місяців. Отже, саме цей строк підлягає врахуванню при визначенні періоду, протягом якого кредитодавець мав право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитними коштами.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок заборгованості та встановлено, що заявлена до стягнення сума 42 286 грн 11 коп. складається з 3 149 грн 96 коп. заборгованості за основною сумою кредиту та 39 136 грн 15 коп. процентів.
При цьому позивач не заявляє до стягнення всієї суми, яка обліковувалася за договором попередніми кредиторами, а визначив до стягнення 42 286 грн 11 коп. Суд не встановив доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості, які б спростовували наведений позивачем розрахунок.
З огляду на погоджений сторонами 36-місячний строк дії кредитного договору, умови договору щодо розміру процентної ставки, фактичне отримання відповідачем кредитних коштів, здійснення ним часткових платежів, а також відсутність доказів повного погашення заборгованості, суд вважає доведеним право позивача на стягнення заявленої заборгованості в межах погодженого сторонами строку кредитування.
Доводи відповідача про те, що кредитний договір не був належним чином укладений, суд відхиляє, оскільки факт його укладення підтверджується електронною заявкою, акцептом оферти та використанням одноразового ідентифікатора. Крім того, фактичне отримання кредитних коштів та здійснення відповідачем платежів за договором узгоджується з його укладенням та виконанням.
Посилання відповідача на відсутність окремого файлу кваліфікованого електронного підпису також не спростовує факту укладення договору, оскільки договір укладено із застосуванням одноразового ідентифікатора, який був погодженим сторонами способом підписання електронного правочину.
Доводи щодо неналежності доказів перерахування кредитних коштів суд вважає необґрунтованими, оскільки факт зарахування 4 000 грн підтверджується не лише листом платіжної організації, а й інформацією АТ «Універсал Банк» щодо належності відповідної картки відповідачу та рухом коштів за рахунком.
Посилання відповідача на невідповідність прізвища особи в одному з документів суд оцінює як технічну описку, яка сама по собі не спростовує сукупності інших доказів у справі, що підтверджують укладення договору саме із ОСОБА_1 та перерахування коштів на його банківську картку.
Доводи відповідача щодо відсутності оригіналів договорів відступлення права вимоги також не спростовують набуття позивачем права вимоги, оскільки матеріали справи містять договори відступлення та витяги з реєстрів боржників, у яких ідентифіковано спірний кредитний договір та відповідача як боржника. У сукупності ці докази підтверджують безперервний перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача.
Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 суд враховує, однак вважає, що наведений у ній правовий висновок не є підставою для автоматичної відмови у стягненні процентів у цій справі. Суд застосовує зазначений правовий висновок з урахуванням конкретних умов укладеного сторонами договору та визначеного ним 36-місячного строку його дії. Відповідно, договірні проценти можуть бути стягнуті лише в межах погодженого сторонами строку дії договору. Водночас доводи відповідача про безпідставність нарахування всієї суми процентів суд відхиляє, оскільки вони не спростовують ані погодженого сторонами розміру процентної ставки, ані факту отримання та користування кредитними коштами, ані правильності визначення позивачем заборгованості в межах строку дії договору.
Щодо позовної давності суд зазначає, що пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України було передбачено продовження строку позовної давності на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, а пунктом 19 цих положень продовження строків позовної давності на строк дії воєнного стану в Україні. Отже, при визначенні дотримання позивачем строку позовної давності суд має враховувати не лише загальний трирічний строк, встановлений статтею 257 ЦК України, а й передбачене законом його продовження на відповідні періоди карантину та воєнного стану. З огляду на те, що спірні правовідносини виникли до запровадження зазначених законодавчих змін, а на момент початку перебігу позовної давності встановлений законом строк не сплив, строк звернення позивача до суду не може вважатися пропущеним. Відтак посилання відповідача на застосування виключно загального трирічного строку позовної давності без урахування положень пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є необґрунтованим, а підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених статтею 267 ЦК України, відсутні. Позивач звернувся до суду у межах установленого статтею 257 ЦК України загального трирічного строку позовної давності, обчисленого з урахуванням умов договору щодо строку його дії та його продовження. За таких обставин доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності суд вважає необґрунтованими та такими, що не дають підстав для відмови у позові.
Оцінивши докази у їх сукупності відповідно до статей 76-81, 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивач довів факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, невиконання ним зобов`язань щодо їх повернення, розмір заборгованості та набуття позивачем права вимоги за спірним зобов`язанням.
За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання позики, у тому числі на умовах фінансового кредиту № [номер приховано] від 01 березня 2020 року, у розмірі 42 286 грн 11 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно з платіжною інструкцією №[номер приховано] від 21.11.2025 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», який у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із проведенням експертизи.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас, в силу вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.
Судом встановлено, що 02 липня 2024 року між Адвокатським бюро «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладений договір про надання правової допомоги №02-07/2024.
Фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги професійної правничої допомоги в рамках розгляду справи №363/7146/25 в суді першої інстанції становить 16 000 грн, що підтверджується заявкою на надання юридичної допомоги №30 від 01.10.2025 року, витягом з акту №21 про надання юридичної допомоги від 30.10.2025 року.
Враховуючи наведені обставини справи, характер спірних правовідносин, обсяг наданих представником позивача послуг, наявність усталеної судової практики у спорах даної категорії, а також критерії розумності, співмірності та необхідності судових витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням положень ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України, правових висновків Верховного Суду та практики ЄСПЛ, суд вважає обґрунтованим та співмірним стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265, 280-282 ЦПК, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №[номер приховано] від 01.03.2020 року у розмірі 42 286 грн 11 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрат на правову допомогу у розмірі 3 000 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня вручення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ: 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521)
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Олійник С.В.