Справа № 524/3998/26
Провадження №2/524/4034/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.09.2026 м. Кременчук
Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі
Головуючого судді Мельник Н. П.,
з участю секретаря судового засідання Шаполової К. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на неповнолітню дитину та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
До суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Просить суд зобов`язати ОСОБА_2 надати звіт про цільове використання коштів (аліментів) на утримання дочки ОСОБА_3 за останній рік та відкрити особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
На обґрунтування позову зазначено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.02.2013, який рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 22.04.2015 у справі № 524/1667/15-ц розірвано. Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3 .
21.07.2025 Автозаводським районним судом м. Кременчука ухвалено рішення у справі № 524/1587/15 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, починаючи з 27.02.2015 і до досягнення дитиною повноліття. Станом на день подання позову, заборгованість по виконавчому провадженню № НОМЕР_5, відкритому на підставі виконавчого листа № 524/1587/15, відсутня. Аліменти сплачуються вчасно, в повному обсязі, заборгованості немає.
У 2015 році позивач призваний на військову службу до Збройних Сил України, брав участь в АТО тощо. 28.08.2017 отримав посвідчення учасника бойових дій. Посилається на те, що є військовослужбовцем, захищає життя та майбутнє кожного громадянина України, в тому числі і своєї дочки. Приймає участь у вихованні дочки, навчальному процесі, підтримує з нею зв`язок.
Стан здоров`я позивача з кожним роком поступово погіршується у зв`язку із проходженням військової служби. З довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії АГ № 0010393 від 18.12.2019, слідує, що ступінь втрати працездатності позивача становить 25 %, як наслідок отримання травми, пов`язаної із захистом Батьківщини. Згідно консультативного висновку лікаря-сурдолога від 05.11.2025 позивач має порушення звукосприйняття ІІ ступеня. Має ушкодження внаслідок військових дій, спричинених вибухами та уламками, нейросенсорну втрату слуху, шум у вухах. Позивач як військовослужбовець, який з 2015 року отримав велику кількість травм та поранень, потребує постійного дороговартісного лікування.
Дохід позивача під час проходження військової служби витрачається не лише на забезпечення власних життєвих потреб, потреб армії, своєї сім`ї та постійне забезпечення себе лікуванням. У зв`язку із перебуванням позивача у осередку активних бойових дій протягом останніх років, відсутності нормального режиму харчування та сну, у нього погіршився морально-психологічний стан, тому вимушений приймати ліки для нормалізації стану життя. У зв`язку із погіршенням матеріального стану, що пов`язане із погіршенням стану здоров`я, просить змінити розмір присуджених аліментів.
Платник аліментів звертався із заявою до Служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про перевірку цільового використання аліментів на утримання дитини, за результатами чого встановлено цільове використання коштів.
Зауважує, що розмір аліментів, які щомісяця стягується на користь дитини становить близько 44000,00 грн згідно розрахунку заборгованості, тому вважає, що об`єктивно на дитину витрачати таку суму коштів щомісяця неможливо. Він має право дізнатися куди та як мати дитини витрачає сплачені аліменти. Зі слів матері повідомлено, що всі кошти витрачаються на дитину та на відповідному рахунку зберігається орієнтовно 100000,00 грн. Позивач звертався до матері дитини з пропозицією відкрити особистий рахунок для дитини у відділенні Державного ощадного банку України, щоб він мав змогу сплачувати аліменти на цей рахунок, однак мати дитини відмовилась від цієї пропозиції та від надання доказів цільового використання аліментів на дочку.
Судом отримана інформація про зареєстроване місце проживання відповідача.
Ухвалою суду відкрите провадження у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
08.05.2026 від відповідача надійшла заява про ознайомлення із матеріалами справи.
01.06.2026 судове засідання відкладено за клопотанням представника відповідача.
02.06.2026 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
10.06.2026 представником відповідача до суду поданий відзив, згідно якого відповідач просить прийняти відзив з доданими доказами, визнавши строк подання відзиву пропущеним з поважних причин, поновити або продовжити строк для його подання. Мотивує тим, що відповідач уклала договір про надання професійної правничої допомоги з адвокатом 29.05.2026. Фактичний доступ представнику відкритий 03.06.2026. Представником 01.06.2026 подано заяву про відкладення розгляду справи та надання доступу до електронної справи, що підтверджує добросовісність дій відповідача та її представника без зволікань, а подання відзиву у цей строк зумовлене об`єктивними процесуальними обставинами.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про поновлення строку для подання відзиву із приєднанням його до матеріалів справи.
У відзиві відповідач заперечує проти позову повністю, посилаючись на те, що в позові помилково зазначено дату постановлення рішення у справі № 524/1587/15-ц «21.07.2025».
Наявні у справі судове рішення, виконавчий лист і постанова про відкриття виконавчого провадження підтверджують, що рішення про стягнення аліментів ухвалене 28.04.2015, набрало законної сили 16.06.2015. За цим же рішенням від 28.04.2015 стягнуто також аліменти на утримання матері дитини у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) до досягнення донькою трирічного віку. Виконавчий лист або постанова про відкриття виконавчого провадження щодо 1/6 частини доходу стосується утримання матері, а не поточних аліментів на дитину, і не може використовуватися як доказ необхідності зменшення аліментів на дитину. Чинним для цієї справи є обов`язок позивача зі сплати аліментів саме на дитину у розмірі 1/4 частини доходу до досягнення нею повноліття.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.06.2026 № 480583191 вбачається, що за позивачем зареєстровано право власності на нерухоме майно, зокрема земельні ділянки та квартиру у м. Запоріжжі, що є істотною обставиною для оцінки матеріального становища платника аліментів відповідно до ст. 182 СК України.
У рішенні від 29.04.2025 у справі № 524/10966/24 зазначено, що дитина проживає разом із матір`ю у квартирі, яка на праві власності належить діду. Відповідач фактично забезпечує дитині належні умови проживання, навчання та побуту без наявності у неї власного житла, що додатково підтверджує необхідність збереження стабільного рівня аліментного забезпечення дитини.
Як зазначає представник відповідача, заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10.04.2017 у справі № 524/8207/16-ц про позбавлення батьківських прав, установлено, що на той час позивач не сплачував аліменти на утримання дочки за рішенням від 28.04.2015 у справі № 524/1587/15-ц. Мав значну заборгованість, що була погашена та стверджується матеріалами виконавчого провадження, згадується у рішенні від 29.04.2025 у справі № 524/10966/24. Відсутність заборгованості на час звернення з цим позовом не є самостійною підставою для зменшення розміру аліментів, це не є винятковою обставиною, що дозволяє зменшити рівень утримання дитини.
На думку представника відповідача, позивач не надав належних доказів, що його матеріальне становище погіршилося настільки, що сплата аліментів у розмірі 1/4 частини доходу стала неможливою або явно надмірною. Високий розмір окремих щомісячних платежів зумовлений значним доходом платника, а не завищенням частки аліментів.
На переконання сторони відповідача, посилання позивача на витрати на потреби армії, спорядження, лікування та власну сім`ю без надання належних і допустимих доказів розміру таких витрат, їх регулярності, обов`язковості, не доводять неможливості нести їх без зменшення витрат на утримання дитини. Добровільні витрати платника, навіть якщо вони є соціально значущими, не можуть автоматично мати пріоритет над базовим обов`язком батька утримувати неповнолітню дитину. Наявність у позивача нерухомого майна, квартири та земельних ділянок, значного доходу за 2024 рік спростовують доводи про такий рівень погіршення матеріального становища, що об`єктивно унеможливлював би сплату аліментів у раніше визначеному судом розмірі.
Представник відповідача зазначає, що вимога про надання звіту про використання аліментів є безпідставною. Ст. 186 СК України передбачено спеціальний механізм контролю за цільовим витрачанням аліментів (інспекційні відвідування органу опіки та піклування), яке уже використано позивачем. За результатами перевірки не встановлено нецільового використання аліментів. СК України не передбачає обов`язку одержувача аліментів складати та подавати платнику аліментів або суду річний звіт про використання кожної суми аліментів лише на підставі незадоволення платника розміром платежів. Висновок органу опіки та піклування спростовує доводи позивача, відповідно до якого дитина проживає у належних умовах, забезпечена необхідними речами та засобами для навчання, її потреби забезпечуються, фактів нецільового витрачання аліментів не виявлено.
Як зазначає сторона відповідача, аліменти є власністю дитини, частина яких може накопичуватися для майбутніх потреб дитини: лікування, освіти, розвиток, відпочинок, придбання речей тривалого користування, підготовки до самостійного життя.
Щодо вимоги про відкриття рахунка в Державному ощадному банку України, сторона відповідача вказує на її невідповідність ст. 186 СК України, відповідно до якої це допускається за зверненням платника до суду з вимогою про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у разі нецільового витрачання аліментів, зазначене не встановлено.
При цьому, відповідач просить у разі відмови в задоволенні позову стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.
31.07.2026 до суду надійшла заява відповідачки про розгляд справи за її відсутності в присутності представника. Заперечує щодо задоволення позовних вимог.
03.08.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження наявності договірних відносин між нею та представником.
03.08.2026 судове засідання не відбулося через технічну несправність проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Від представників сторін заяв про розгляд справи за наявними матеріалами справи суду не надходило.
З 14.08.2026 по 01.09.2026 включно суддя перебувала у щорічній відпустці.
07.09.2026 у судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача. Позивач та відповідач не з`явилися, повідомлені про дату, час, місце розгляду справи.
Від відповідача надійшла письмова заява від 31.07.2026 про розгляд справи за її відсутності за присутності її представника. Заперечувала проти задоволення позову.
Представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позові. Просила їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача заперечувала щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у поданому відзиві. Просила відмовити в позові.
Заслухавши учасників справ, з`ясувавши обставини, на які посилається сторона позивача, як на підставу своїх позовних вимог та сторона відповідача, як на підставу своїх заперечень, дослідивши докази на їх належність, допустимість, достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, з`ясувавши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, судом 07.09.2026 оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення на підставі ст. 244 ЦПК України, відклавши його ухвалення та проголошення на 16 год 45 хв 08.09.2026.
Установлено, що з 18.02.2013 сторони в справі перебували у зареєстрованому шлюбі, мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
22.04.2015 рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука у справі № 524/1667/15-ц шлюб між сторонами розірвано.
Це стверджується рішеннями Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10.04.2017 у справі № 524/8207/16-ц, від 29.04.2025 № 524/10966/24 та визнається сторонами.
28.04.2015 заочним рішенням Автозаводського районного судом м. Кременчука у справі № 524/1587/15-ц, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але в розмірі не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 27.02.2015 і до досягнення дитиною повноліття.
10.04.2017 Автозаводським районним судом м. Кременчука у справі № 524/8207/16-ц ОСОБА_1 позбавлений батьківських прав відносно дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
29.04.2025 Автозаводським районним судом міста Кременчука у справі № 524/10966/24 поновлено ОСОБА_1 батьківські права відносно неповнолітньої дочки.
Крім того, зазначеним рішенням суду від 29.04.2025 у справі № 524/10966/24 встановлено, що прізвище дитини « ОСОБА_6 » змінено на « ОСОБА_7 » 13.07.2017 на підставі заочного рішення про позбавлення батьківських прав від 10.04.2017.
Також рішенням суду від 29.04.2025 у справі № 524/10966/24 встановлено, що Службою у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області встановлено, що відповідно до довідки військової частини від 14.02.2025 № 1435 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 26.02.2022 по теперішній час; за інформацією з його військового квитка він проходив службу у період із 2017 до 2022 роки.
У рішенні Автозаводського районного суду міста Кременчука у справі № 524/10966/24 зазначено, що дитина проживає разом із матір`ю у квартирі, яка на праві власності належить діду. Відповідач фактично забезпечує дитині належні умови проживання, навчання та побуту без наявності у неї власного житла, що додатково підтверджує необхідність збереження стабільного рівня аліментного забезпечення дитини.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.06.2026 № 480583191 вбачається, що за позивачем зареєстровано право власності на нерухоме майно, зокрема земельні ділянки та квартиру у м. Запоріжжі, що є істотною обставиною для оцінки матеріального становища платника аліментів відповідно до ст. 182 СК України.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не потребують доказування при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
Суд погоджується із доводами сторони відповідача, що стороною позивача не доведено наявність передбачених законом підстав для зменшення розміру аліментів, які визначені у частці від доходу платника аліментів; факту нецільового використання аліментів. Задоволення позову без належних доказів призведе до необґрунтованого погіршення рівня матеріального забезпечення дитини, яка є неповнолітньою, має потреби у харчуванні, одязі, взутті, навчанні, додаткових заняттях, потребує лікування з корекції зору та придбання відповідних засобів для цього, медичного обслуговування, засобів зв`язку для навчання, має потреби в розвитку здібностей, дозвілля, підготовки до подальшої освіти. Відповідач забезпечує дитині належні побутові умови, щоденний догляд, навчання, лікування, розвиток та організацію повсякденного життя. Ці обставини стверджуються висновком Служби у справах дітей за результатами відвідування 12.01.2026, листом Служби у справах дітей від 19.01.2026, банківською довідкою про залишок коштів, чеками, квитанціями щодо оплати за навчання, медичні послуги, розвиток дитини, комунальних та інших поточних потреб. Не встановлено факту нецільового витрачання аліментів.
Суд погоджується із доводами сторони відповідача, що позивач не надав належних доказів погіршення матеріального становища настільки, що сплата аліментів у розмірі 1/4 частини його доходу є неможливою для нього або надмірною. Посилання позивача на витрати на потреби армії, лікування та власну сім`ю без надання належних і допустимих доказів розміру таких витрат, їх регулярності, обов`язковості не доводять неможливості нести їх без зменшення витрат на утримання дитини. Добровільні витрати платника аліментів, навіть якщо вони є соціально значущими, не можуть автоматично мати пріоритет над базовим обов`язком батька утримувати свою неповнолітню дитину. Посилання сторони позивача на розмір окремих щомісячних платежів на утримання дитини зумовлений доходом платника, а не завищенням частки аліментів.
Суд звертає увагу, що відповідно до інформації, наданої Автозаводським відділом державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за вих. № 254243 від 12.12.2025, лише в січні 2025 одноразово сплачено аліменти на суму 44204,96 грн у розмірі частки від доходу платника аліментів.
Натомість, з аналізу цієї ж довідки слідує, що в лютому 2025 року сплачено 14992,15 грн аліментів на утримання дитини, в травні 2025 року - 19658,58 грн, а в жовтні 2025 року - 1906,35 грн.
Згідно листа Служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області за вих. № 08.3.10/161 від 19.01.2026 представнику позивача направлено копію висновку за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину від 12.01.2026, відповідно до якого фактів нецільового витрачання ОСОБА_2 аліментів, сплачених ОСОБА_1 на утримання дитини не виявлено. Це стверджується копією висновку за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину від 12.01.2026, наявною в матеріалах справи.
Відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк» по банківському рахунку № НОМЕР_1 станом на 30.12.2025 залишок коштів становить 110640,00 грн, що спростовує твердження позивача про відсутність збережених коштів, спростовує його сумніви про наявність відповідного рахунку та наявність на ньому коштів на потреби дитини.
Стороною позивача не надано достатніх доказів на підтвердження того, що після ухвалення рішення про стягнення аліментів відбулася така істотна зміна його матеріального, сімейного стану або стану здоров`я, що унеможливлює чи істотно утруднює сплату аліментів у розмірі, визначеному рішенням суду в частці від його доходу.
Рішенням суду про поновлення батьківських прав позивача з`ясовано обставини, що мають значення для оцінки матеріального становища позивача, зокрема згідно довідки про доходи від 13.02.2025 загальна сума доходів, отримана позивачем за 2024 рік, становила 1547696,50 грн, зазначено, що квартира у м. Запоріжжі належить йому на праві власності. Службою у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 27.02.2025 проведено обстеження умов проживання дитини, під час якого встановлено, що дитина проживає разом із матір`ю та її співмешканцем у квартирі, що на праві власності належить діду дитини.
Щодо наданих медичних документів суд звертає увагу, що зазначені документи не містять висновку про повну непрацездатність позивача, неможливість проходження ним військової служби у подальшому та/або неможливість отримання доходу, відсутні відомості про регулярні та обов`язкові витрати на лікування, що в сукупності унеможливило б сплату позивачем аліментів на утримання дитини в частці, визначеній рішенням суду. Довідка про втрату професійної працездатності 25 % датована 18.12.2019, що існувала задовго до подання позову та не перешкоджала йому отримувати зазначений дохід, при цьому відомостей про звернення позивача до суду з 2019 року щодо зміни розміру аліментів матеріали позову не містять, стороною позивача не зазначено.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно частини 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України 27.02.1991 № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини).
Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст. 141 Сімейного кодексу України, далі - СК України).
Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття (ст. ст. 150, 180 СК України).
Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ст. 181 СК України).
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини (постанови Верховного Суду від 29.08.2024 у справі № 759/14761/22, від 19.12.2022 у справі № 643/3223/21 та ін.).
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується із конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Стягнення аліментів на дитину є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).
Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України (ч. 1 ст. 192 СК України).
З урахуванням наведеного, наданих пояснень представників сторін у судовому засіданні, судом не встановлено, а стороною позивача не доведено такої зміни майнового стану та стану здоров`я позивача, що виникли після ухвалення 28.04.2015 заочного рішення Автозаводським районним судом м. Кременчука у справі № 524/1587/15-ц про стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але в розмірі не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 27.02.2015 і до досягнення дитиною повноліття.
Зменшення розміру аліментів з підстав зазначених позивачем без підтвердження іншими належними та достатніми доказами не буде спрямоване на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам.
Наведене в сукупності не підтверджує неспроможність позивача виконувати аліментний обов`язок, визначений судом, у розмірі 1/4 від частини його доходу, оскільки обов`язок позивача утримувати дитину є першочерговим.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України (ст. 8 3акону України «Про охорону дитинства»).
Інші доводи сторони позивача не можуть бути прийняті судом, оскільки не відносяться до безумовних підстав для зменшення розміру аліментів.
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо зменшення розміру аліментів, що не порушуватиме права та інтереси дитини, не суперечитиме нормам матеріального права та буде захистом прав неповнолітньої дитини на майбутнє.
В частині позовних вимог про зобов`язання відповідача надати позивачу звіт про цільове використання аліментів на утримання дочки за останній рік до дня подання позовної заяви та відкриття особистого рахунка для дитини у відділенні Державного ощадного банку України, суд зазначає таке.
З аналізу ст. 179, глави 15 СК України не передбачено обов`язку одержувача аліментів подавати платнику аліментів звіт про використання зазначених коштів. Одержувач аліментів може надавати зазначену інформацію в добровільному порядку. Відтак, неналежний спосіб захисту прав позивача є підставою для відмови в частині задоволення цієї позовної вимоги.
Натомість, ст. 186 СК України встановлює чіткий механізм контролю за цільовим використання коштів на утримання дитини, відповідно до ч. ч. 1, 2 якої контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці. У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Так, висновком Служби у справах дітей за результатами інспекційного відвідування 12.01.2026 щодо цільового витрачання аліментів на дитину від 12.01.2026, фактів нецільового витрачання відповідачем ОСОБА_2 аліментів, сплачених позивачем ОСОБА_1 на утримання дитини не виявлено.
Згідно листа Служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області за вих. № 08.3.10/161 від 19.01.2026 представнику позивача направлено копію висновку за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину від 12.01.2026, відповідно до якого фактів нецільового витрачання ОСОБА_2 аліментів, сплачених ОСОБА_1 на утримання дитини не виявлено.
Суд повторно звертає увагу, що відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк» по банківському рахунку № НОМЕР_1 станом на 30.12.2025 залишок коштів становить 110640,00 грн, що спростовує твердження позивача про відсутність збережених коштів, спростовує його сумніви про наявність відповідного рахунку та наявність на ньому коштів на потреби дитини.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 186 СК України виключно у разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Оскільки факту нецільового використання коштів у порядку, передбаченому ст. 186 СК України, не встановлено, відсутні підстави для задоволення позову в частині відкриття особистого рахунка для дитини у відділенні Державного ощадного банку України з метою внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (ст. ст. 12,13, 81 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, що мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог (постанови Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі № 235/499/17).
Під час розгляду справи, судом забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості (ст. 129 Конституції України).
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня року, в якому така заява подана, тобто в сумі 1331,20 грн. Щодо вимог про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, суд приходить до висновку, що зазначене не є позовною вимогою, а є способом виконання рішення суду про стягнення аліментів, тому оплаті судовим збором не підлягають.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, судові витрати підлягають залишенню за позивачем відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
Разом з тим, позивач є учасником бойових дій (копія посвідчення серії НОМЕР_2 від 28.08.2017, видане безтерміново).
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України « Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).
З урахуванням наведеного, судовий збір за подання позову до суду на загальну суму 1331,20 грн підлягає компенсації за рахунок держави.
Сторона відповідача у поданому відзиві просила у разі відмови в задоволенні позову стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн, на підтвердження чого надані відповідні документи.
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 815/1479/18, від 15.07.2020 у справі № 640/10548/19, від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20.
З урахуванням відсутності клопотання позивача та його представника про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, з позивача на користь відповідача на підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 77 - 80, 141, 247, 259, 263 - 265, 280 - 284, 352, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на неповнолітню дитину та зобов`язання вчинити певні дії.
Судовий збір за подання позову до суду в сумі 1331 грн 20 коп підлягає компенсації за рахунок держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8000 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Н. П. Мельник