Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/1241/26
Провадження № 2/542/811/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 вересня 2026 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Шарової-Айдаєвої О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Карась В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
15 червня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (надалі також - позивач, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд» звернулось до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі також - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1715604 від 21 січня 2020 року в загальному розмірі 28400 грн 00 коп.
Ухвалою суду від 17 червня 2026 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Аргументи учасників справи
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 21 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі також - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 1715604, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 8000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів на умовах, передбачених договором.
Договір про споживчий кредит укладено в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію», а кредитні кошти були надані шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок відповідача.
ТОВ «Мілоан» повністю виконано свої зобов`язання за кредитним договором, надано відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Однак, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, не повернув своєчасно позичальнику грошові кошти для погашення заборгованості, відповідно до умов договору, не сплатив заборгованість за відсотками та комісією, у зв`язку з цим виникла заборгованість.
10 грудня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 55-МЛ, умовами якого визначено, що право вимоги за кредитним договором № 1715604 від 21 січня 2020 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Отже, до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача кредитним договором № 1715604 від 21 січня 2020 року у загальному розмірі 28400 грн 00 коп., що складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 8000 грн 00 коп., простроченої заборгованості за сумою відсотків в розмірі 18000 грн 60 коп., простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту в розмірі 960 грн 00 коп., заборгованості по штрафах/пені - 1440 грн 00 коп.
На даний час, відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредитної заборгованості, з огляду на що, позивач звернувся до суду з відповідним позовом та просив стягнути вказану заборгованість та судові витрати.
Позивач у судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 43), у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи здійснювати за відсутності його представника (а.с. 4).
Відповідач у судове засідання не з`явився.
Судова повістка про проведення судового засідання, що призначене на 08 вересня 2026 року, разом із ухвалою про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 17 червня 2026 року, які направлялись на зареєстровану адресу відповідача, були отримані останнім 20 червня 2026 року (а.с. 44).
В ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 17 червня 2026 року суд встановлював відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для надання до суду відзиву на позов разом із усіма доказами, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Правом подати до суду відзив на позовну заяву у встановлений в ухвалі строк відповідач не скористався.
Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи неподання відповідачем відзиву на позов у встановлений судом строк, справа підлягає вирішенню на підставі наявних матеріалів.
Поряд із цим, 08 вересня 2026 року ОСОБА_1 надав до суду заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги визнав. (а.с. 48).
Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на викладені норми цивільно-процесуального законодавства, судове засідання проведено за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 21 січня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 відповідно до анкети-заяви на кредит № 1715604 (а.с. 13), поданої в електронному вигляді, був укладений кредитний договір № 1715604 від 21 січня 2020 року (надалі також - договір) (а.с. 22-27).
Відповідно до пункту 1.1. договору, позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Згідно з пунктами 1.2.-.1.4. договору, сума кредиту становить 8000.00 грн. Кредит надається строком на 30 днів з 21.01.2020. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 20.02.2020.
Відповідно до підпунктів 1.5.1.-1.5.2. пункту 1.5. договору, комісія за надання кредиту: 960.00 грн., яка нараховується за ставкою 12.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 6000.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.
Згідно з пунктом 1.6. договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього договору.
Відповідно до пункту 2.1. договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.
Пунктом 2.2. договору, визначено плату за кредитом.
Відповідно до підпункту 2.2.1. пункту 2.2. договору, позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2, 1.6. договору відповідно.
Згідно з підпунктом 2.2.1. пункту 2.2. договору, нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору.
Відповідно до підпункту 2.2.3. пункту 2.2. договору, проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п. 1.4. продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням товариства. Незважаючи на інші умови договору сторони домовились, що якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в період прострочення позичальника нараховуються за вибором позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.
За умовами пункту 2.3. договору передбачена пролонгація кредиту, зокрема: позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку Заборгованості по кредиту. Можливі строки продовження та максимальні ставки комісії за продовження кредиту наведені у таблиці (3 дні - 3 % від поточного залишку кредиту, 7 днів - 5% від поточного залишку кредиту, 15 днів - 10% від поточного залишку кредиту). За наявності домовленості між позичальником та позикодавцем пролонгація може здійснюватись на інших умовах ніж передбачено цим пунктом. Волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п. 6.14. Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5 договору.
Згідно з підпунктом 3.2.6. пункту 3 договору позикодавець зобов`язаний відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.
Відповідно до пункту 4.1. договору визначено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 цього договору з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим договором.
Кредитний договір № 1715604 від 21 січня 2020 року містить електронний підпис від імені ОСОБА_1 (а.с. 11-зі звороту).
Сторони погодили графік розрахунків, який є додатком №1 до кредитного договору № 1715604 від 21 січня 2020 року (а.с. 12).
Згідно з довідкою про ідентифікацію, відповідач під час укладення кредитного договору використовував електронний підпис у формі одноразового ідентифікатора, який був відправлений йому на номер мобільного телефону, зазначений у договорі (а.с. 12-зі звороту).
Платіжним дорученням № 14134089 від 21 січня 2020 року підтверджено перерахування коштів ОСОБА_1 від ТОВ «Мілоан» у сумі 8000 грн 00 коп., згідно з договором 1715604, кредит./рах. № НОМЕР_1 (а.с. 14).
Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення вбачається, що ТОВ «Мілоан» здійснювалось нарахування процентів за кредитним договором № 1715604 із 21.01.2020 по 20.04.2020, тобто в межах строку дії договору з урахуванням пролонгації, а також було нараховано суму комісії за оформлення кредиту (а.с. 14-зі звороту-15).
10 грудня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги № 55-МЛ, предметом якого є відступлення прав вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у відповідних реєстрах, зокрема, і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1715604 від 21 січня 2020 року (а.с. 16-20).
10 грудня 2020 року «кредитором» та «новим кредитором» підписаний акт приймання-передачі реєстру боржників від 10 грудня 2020 року до договору відступлення прав вимоги № 55-МЛ від 10 грудня 2020 року (а.с. 23-зі звороту).
Згідно з платіжною інструкцією № 20391 від 10 грудня 2020 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснило оплату за відступлення прав вимоги згідно з договором № 55-МЛ від 10 грудня 2020 року (а.с. 24).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 55-МЛ від 10 грудня 2020 року до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором 1715604 від 21 січня 2020 року, боржник ОСОБА_1 , у загальному розмірі 28400 грн 00 коп., що складається із залишку по тілу кредиту - 8000 грн 00 коп., залишку по відсотках - 18000 грн 00 коп., залишку по комісії - 960 грн 00 коп., заборгованості по штрафах/пені - 1440 грн 00 коп. (а.с. 24-зі звороту).
Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором № 1715604 від 21 січня 2020 року вказано, що заборгованість ОСОБА_1 у загальному розмірі становить 28400 грн 00 коп. (а.с. 15-зі звороту).
Позивачем з метою досудового врегулювання спору була складена претензія про повернення заборгованості за кредитним договором 1715604 від 21 січня 2020 року, вих. № 20275735/4534 від 01 квітня 2026 року (а.с. 25-зі звороту).
В свою чергу, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином ані перед первинним кредитором, ані перед новим кредитором не виконав, не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, процентами та комісією, у зв`язку з чим має непогашену заборгованість по кредиту.
З огляду на викладене, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 суму вказаної заборгованості, у зв`язку з чим звернувся до суду в цим позовом.
Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону№ 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Висновки щодо правозастосування
Судом встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 21 січня 2020 року укладений кредитний договір № 1715604, відповідно до якого відповідач отримала кредит в сумі 8000 грн 00 коп. строком на 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту.
Відповідно до платіжного доручення № 14134089 від 21 січня 2020 року, грошові кошти за договором перераховані на картковий рахунок відповідача (а.с. 14).
Факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не спростований.
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підставі Договору відступлення прав вимоги № 55-МЛ від 10 грудня 2020 року набуло статус нового кредитора за кредитним договором № 1715604 від 21 січня 2020 року, отримало право вимоги до ОСОБА_1 відносно заборгованості за вказаним кредитним договором.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 55-МЛ від 10 грудня 2020 року до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором 1715604 від 21 січня 2020 року, боржник ОСОБА_1 , у загальному розмірі 28400 грн 00 коп., що складається із залишку по тілу кредиту - 8000 грн 00 коп., залишку по відсотках - 18000 грн 00 коп., залишку по комісії - 960 грн 00 коп., заборгованості по штрафах/пені - 1440 грн 00 коп. (а.с. 24-зі звороту).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем відсотки за кредитним договором не нараховувались.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином зобов`язання щодо повернення основних сум боргу за кредитами та заборгованості за відсотками не виконав ані перед первісним кредитором, ані перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке набуло право вимоги за відповідними кредитним договором на підставі договору відступлення прав вимоги.
Враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 у добровільному порядку грошові кошти ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не повернуті, а також, що відповідачем добровільно не сплачені проценти за користування кредитом, суд зазначає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором № 1715604 від 21 січня 2020 року у загальному розмірі 26960 грн 00 коп., що складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 8000 грн 00 коп., простроченої заборгованості за сумою відсотків в розмірі 18000 грн 60 коп., простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту в розмірі 960 грн 00 коп.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за штрафом/пенею, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 15 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Суд зазначає, що відповідні положення процитованих норм стосуються звільнення від обов`язків сплачувати на користь кредитодавця неустойку, штраф, пеню та інших платежів за прострочення виконання договору у період дії в Україні карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, та воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
З огляду на викладене, відповідно до пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, позовна вимога про стягнення заборгованості за штрафом у сумі 1440 грн 00 коп. за кредитним договором № 1715604 від 21 січня 2020 року, задоволенню не підлягає, оскільки вона нарахована у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 та статті 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач заперечень щодо правильності наданого позивачем розрахунку сум заборгованості не заявляв, належних та допустимих доказів того, що заборгованість розрахована невірно та має інших розмір, ніж зазначено позивачем, не надавав.
Згідно частинами 1-2, 4 статті 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки відповідач позов визнав у поданій до суду заяві, суд вважає за можливе ухвали рішення про часткове задоволення позову, оскільки визнання відповідачем позову не суперечить закону та наявним у справі доказам та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
Відтак, позовні вимоги суд оцінює як обґрунтовані і доведені, а отже й такими, що підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2662 грн 40 коп.
Позовні вимоги задоволені на 94,93% з розрахунку: 26960 грн 00 коп. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 28400 грн 00 коп. (сума заявлених позовних вимог) = 94,93% (відсоток задоволених позовних вимог).
Отже, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 2527 грн 42 коп. із розрахунку: 2662 грн 40 коп. (сума сплаченого судового збору) х 94,93% (відсоток задоволених позовних вимог).
Поряд із цим, відповідно до частини 1 статті 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на те, що позов про стягнення заборгованості задоволено частково, враховуючи те, що відповідач позов про стягнення заборгованості визнав до початку розгляду справи по суті, про що вказав у поданій до суду заяві, суд дійшов висновку про те, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» має бути повернуто з державного бюджету 50 відсотків судового збору в сумі 1263 грн 71 коп. (2527 грн 42 коп. х 50%), а також про стягнення з відповідача на користь позивача 50 відсотків судового збору у сумі 1263 грн 71 коп. (2527 грн 42 коп. х 50%).
Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 8000 грн 00 коп.
Частиною 1 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частина 4 статті 137 ЦПК України передбачає, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
Позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу у сумі 8000 грн 00 коп., надані наступні документи: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2093 адвоката Усенка М.І. від 29 вересня 2012 року (а.с. 26-зі звороту), договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (а.с. 28), копія ордеру на надання правничої допомоги від 20 жовтня 2025 року адвокатом Усенком М.І. (а.с. 28-зі звороту), акт № Д/25437 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 14 квітня 2026 року на загальну суму 8000 грн по боржнику ОСОБА_1 (а.с. 29), детальний опис наданих послуг до акту № Д/25437 за договором про надання правої (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, а саме: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - 0 год 30 хв, ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год 00 хв, погодження правової позиції клієнта у справі - 0 год 30 хв, складення позовної заяви з урахування правової позиції клієнта - 3 год 30 хв, подання заяви до суду від імені клієнта - 1 шт. Усього: 6 год 30 хв. (а.с. 29-зі звороту).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 серпня 2019 року в справі № 915/237/18, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Так, у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З урахуванням вищенаведеного, виходячи з вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку про те, що обсяг наданої позивачу правничої допомоги, є неспівмірним з вартістю послуг, оплачених позивачем.
Надана представником позивача правнича допомога оцінена на 8000 грн, що не відповідає рівню складності даної справи та критерію розумності.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зменшити розмір правової допомоги до 4000 грн.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 3797 грн 20 коп., із розрахунку: 4000 грн 00 коп. (сума зменшеної правової допомоги) х 94,93% (відсоток задоволений позовних вимог).
На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 263-265, 268 ЦПК України,
В И Р І Ш И В :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, Львівська область) суму заборгованості закредитним договором № 1715604 від 21 січня 2020 року у загальному розмірі 26960 грн 00 коп. (двадцять шість тисяч дев`ятсот шістдесят гривень), що складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 8000 грн 00 коп. (вісім тисяч гривень), простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 18000 грн 00 коп. (вісімнадцять тисяч гривень), простроченої заборгованості за комісією в розмірі 960 грн 00 коп. (дев`ятсот шістдесят гривень).
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, Львівська область) понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 1263 грн 71 коп. (одна тисяча двісті шістдесят три гривні сімдесят одна копійка) тапонесені витрати на правничу допомогу в розмірі 3797 грн 20 коп. (три тисячі сімсот дев`яносто сім гривень двадцять копійок).
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, Львівська область) з державного бюджету частину судового збору в розмірі 1263 грн 71 коп. (одна тисяча двісті шістдесят три гривні сімдесят одна копійка), сплаченого при подачі позовної заяви згідно з платіжною інструкцією № 34213 від 29 травня 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», код ЄДРПОУ 35234236, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, Львівська область;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Суддя О.О. Шарова-Айдаєва