П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 400/4087/26
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Джабурія О.В,
- Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року, прийняте у складі суду судді Лісовської Н.В. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, щодо виплати пенсії ОСОБА_1 , після виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі 400/4186/25 в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення, з обмеженням максимального розміру: з 01.02.2022, 01.02.2023; з 01.01.2025, 01.03.2025 шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»; з 01.01.2026, 01.03.2026 шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», щодо виплати нарахованої пенсії ОСОБА_1 , з 01.08.2025, перерахованої на підставі рішень суду, які набрали законної сили після 14.07.2025 року із застосуванням Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з урахуванням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 у справі № 400/4186/25 здійснити: з 01.02.2022, 01.02.2023, 01.03.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 із розрахунку 71 % розміру грошового забезпечення (право на яке підтверджено рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справах № 400/1109/24 від 22.04.2024. № 400/2157/24 від 10.04.2024. № 400/7820/25 від 16.10.2025), без обмеження її максимального розміру (право на яке підтверджено рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справах: № 400/7787/23 від 10.08.2023. № 400/10412/23 від 29.09.2023. № 400/1109/24 від 22.04.2024. 400/2157/24 від 10.04.2024. № 400/6852/24 від 16.08.2024. № 400/7820/25 від 16.10.2025, № 400/3631/25 від20.05.2025), з 01.01.2025. 01.03.2025 нарахування та виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум, із розрахунку 71 % розміру грошового забезпечення, без обмеження її максимального розміру, без застосування понижуючих коефіцієнтів. встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» з 01.01.2026, 01.03.2026 нарахування та виплату пенсії. з урахуванням раніше виплачених сум, із розрахунку 71 % розміру грошового забезпечення без застосування понижуючих коефіцієнтів. встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», нарахування та виплату пенсію починаючи з 01.08.2025 без застосування вимог Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці). призначених (перерахованих) на виконання судових рішень затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, без будь-яких обмежень її загальної суми максимальним розміром при нарахуванні та виплаті пенсії та виплатити ОСОБА_1 відповідну суму різниці.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області звернулося до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що ГУ ПФУ в Миколаївській області дівало виключно на підставі та на виконання вимог статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та прийнятої на її реалізацію постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», які є чинними, неконституційними у встановленому законом порядку не визнавалися, а тому підлягали обов`язковому застосуванню органом пенсійного забезпечення з урахуванням наданої Кабінету Міністрів України дискреції.
30 липня 2026 року від позивача надійшов до П`ятого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач вважає доводи та обґрунтування відповідача не переконливими, а вимоги щодо скасування рішення Миколаївського окружного адміністративного суду - безпідставними, тому просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 по справі № 400/4087/26 - залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 року по справі № 400/4186/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області перерахувати та виплатити Позивача пенсію на підставі довідок Управління Служби безпеки України в Миколаївській області від 27.03.2025 року № 108/2-99 починаючи з 01.02.2022 року, від 27.03.2025 року № 108/2-100 починаючи з 01.02.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення суду, проведено перерахунок пенсії з 01.02.2022 та 01.02.2023, проте виплата пенсії здійснюється з обмеженням пенсії максимальним розміром.
Окрім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році" (далі - Постанова №236) Відповідачем проведено перерахунок пенсії з 01.03.2026 та до розміру пенсії нараховано 2595 гривень індексації, проте виплата пенсії здійснюється без нарахованої суми індексації, з обмеженням пенсії максимальним розміром та застосуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 та Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.
Крім того, у наданих вище розрахунках зазначено, що основний розмір пенсії складає 70% грошового забезпечення, при тому, що на момент призначення пенсії у 2010 році було 71%.
На звернення позивача від 26.03.2026, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській листом від 09.04.2026 №14581-12685/К-02/8-1400/26 повідомило, що виконання рішення суду та виплата заборгованості на виконання рішення суду проводиться з урахуванням вимог Постанови №821. Виплата пенсії, після перерахунку на виконання рішення суду також проводиться з врахуванням вимог Постанови 1778. Так, виплатний розмір пенсії складає 8412,33 грн. У додаткові відомості грудня 2025 року включено суму боргу 7263,65 грн (за грудень 2025 року). У додаткові відомості лютого 2026 року включено 1103,00 грн (за лютий 2026 року). Щодо перерахунку пенсії з урахуванням 71%, зазначено, що на звернення Позивача від 05.01.2026 р. Відповідач листом від 21.01.2026 р. повідомив що, на виконання рішення суду від 27.06.2025 р. по справі №400/4186/25 проведено перерахунок пенсії, а від так оскільки умови пенсійного забезпечення змінилися, підстави для продовження виплати у розмірі 71% грошового забезпечення відсутні.
Вважаючи дії відповідача щодо застосування Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, зменшення розміру пенсії до 70% протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, відповідно до статті 1-1 Закону України № 2262-XII здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а Кабінет Міністрів України, відповідно до статей 43, 63 Закону України № 2262-XII та правових висновків Верховного Суду і Конституційного Суду України, уповноважений визначати лише умови, порядок та розмір перерахунку пенсій, але не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення чи звужувати зміст і обсяг існуючих прав. У зв`язку з цим дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії з 71% до 70%, її обмеження максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 та від 30.12.2025 № 1778, а також обмежень при виплаті заборгованості за судовими рішеннями згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, є протиправними.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII. Відповідно до статті 1-1 цього Закону, зміна умов і норм пенсійного забезпечення здійснюється виключно шляхом внесення змін до вказаного Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Колегія суддів звертає увагу на те, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21 та від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 04.07.2023 року у справі № 420/10528/21, від 23.08.2023 року у справі №520/13287/21, від 04.10.2023 року у справі № 420/2146/19 тощо, Верховний Суд зазначив наступне:
" на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI."
Окрім того, не зважаючи на сталу судову практику з цього питання, 12.10.2022 прийнято Рішення Конституційного Суду України № 7-р(II)/2022 у справі № 3-102/2021 (231/21, 415/21) за конституційними скаргами щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI (щодо соціальних гарантій для захисників і захисниць України).
Зазначеним Рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) приписи статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
У п. 2 резолютивної частини цього Рішення зазначено, що приписи статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Зазначений шестимісячний строк сплив 12.04.2023.
Таким чином, на даний час, визначених Законом № 2262-XII підстав для обмеження максимальним розміром пенсії, не існує, з огляду на визнання рішеннями Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 неконституційними приписів статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Натомість, статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19 листопада 2024 року №4059-IX установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" від 03 січня 2025 року № 1 (далі - Постанова №1), яка набрала чинності 03 січня 2025 року та застосовується з 1 лютого 2025 року.
Таким чином, положеннями статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 запроваджено тимчасове (на 2025 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії, тобто вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законами України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що в свою чергу суперечить приписам статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ, який є спеціальним у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб.
Крім того, статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", «Про прокуратуру", «Про статус народного депутата України", «Про Національний банк України", «Про Кабінет Міністрів України", «Про дипломатичну службу", «Про службу в органах місцевого самоврядування", «Про судову експертизу", «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", «Про наукову і науково-технічну діяльність", «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" (далі Постанова № 1778) встановлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України Про державну службу, Про прокуратуру, Про статус народного депутата України, Про Національний банк України, Про Кабінет Міністрів України, Про дипломатичну службу, Про службу в органах місцевого самоврядування, Про судову експертизу, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів, Про наукову і науково-технічну діяльність, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення.
Таким чином, Законом України «Про Державний бюджету України на 2026 рік» та Постановою № 1778 також установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону № 2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною третьою статті 11 Закону № 2262-ХІІ.
Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). Ураховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголошує на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Водночас, зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін до Законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.
Крім того, за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 вересня 2025 року по справі №120/1081/25, застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, положень статті 46 Закону № 4059-IX та постанови № 1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
Верховний Суд уже розглянув справу № 120/1081/25 з подібними правовідносинами, за результатами касаційного перегляду якої ухвалив постанову від 11.09.2025 з такими висновками:
«Положеннями статті 46 Закону № 4059-IX та Постанови Кабінету Міністрів України № 1 запроваджено тимчасове (на 2025 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії, тобто вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законом № 2262-ХІІ, що не узгоджується із приписам статті 11 Закону № 2262-ХІІ, який є спеціальним у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб.
Водночас застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії згідно із статтею 46 Закону № 4059-IX та пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1 призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом, а також порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту таких осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України. Поширення дії Закону № 4059-IX та Постанови № 1 на пенсії, що призначені відповідно до Закону України № 2262-XII, є грубим порушенням норм Конституції України, зокрема статей 8, 19 та 92.
До того ж, слід зазначити, що Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 09.07.2007 № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Отже, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України».
Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, положень статті 46 Закону № 4059-IX та постанови Кабінету Міністрів України № 1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 17.09.2025 року у справі № 240/1202/25, від 23.09.2025 у справі № 380/5247/25, від 24.09.2025 року у справі № 380/2243/25, від 24.09.2025 року у справі № 420/5485/25 та інших постановах низки справ з подібними правовідносинами.
Щодо застосування до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року № 821, колегія суддів зазначає таке.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року № 821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі - Порядок № 821). Вказаним актом визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування) (п. 1 Порядку № 821).
Надаючи оцінку правомірності застосування суб`єктом владних повноважень Порядку № 821, колегія суддів наголошує, що порядок та процедура здійснення пенсійних виплат чітко врегульовані нормами спеціального законодавства (зокрема, Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ).
Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом визначається порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням. Жодним спеціальним Законом не передбачено виплату перерахованої пенсії окремими частинами або її відтермінування за процедурою, запровадженою Порядком № 821.
Після здійснення перерахунку пенсії особа має безумовне право отримувати належну їй пенсію у повному перерахованому розмірі у встановленому законом порядку - не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.
Відсутність чи недостатність відповідного фінансування бюджетних асигнувань не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити належні виплати та не може бути підставою для обмеження чи позбавлення права особи на отримання належних їй сум пенсії.
Колегія суддів підкреслює, що приписи Постанови № 821, на підставі яких виплата пенсії у належному розмірі на виконання судового рішення фактично обмежується або відтерміновується, нівелюють саму сутність прийнятих судових рішень та створюють перешкоди для їх реального виконання.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у порядку, встановленому законом.
Конституцією України та чинним законодавством Кабінет Міністрів України не наділено повноваженнями щодо визначення або зміни порядку виконання судових рішень, боржниками у яких є органи Пенсійного фонду України. Порядок виконання судових рішень установлюється виключно законами України (зокрема, Законами України «Про виконавче провадження» та «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).
Окрім того, колегія суддів враховує, що протиправність прийняття Постанови № 821 уже встановлена в судовому порядку.
Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 року у справі № 320/51895/25 визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 року вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Таким чином, 08.06.2026 року рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/51895/25 набрання законної сили, внаслідок чого постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року № 821 втратила чинність.
Відповідно до частин другої та третьої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Нечинний нормативно-правовий акт не підлягає застосуванню з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання його нечинним.
За наведених обставин, посилання відповідача на положення Порядку № 821 як на підставу для обмеження виплати належної Позивачу пенсії є безпідставними та протиправними, а висновки суду першої інстанції про необхідність виплати пенсії в повному розмірі - обґрунтованими та правомірними.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: Н.В. Вербицька