П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 400/1383/25
Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.,
повний текст судового рішення
складено 19.01.2026, м. Миколаїв
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Голуб В.А.,
суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 400/1383/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач) з вимогами про:
- визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби 29.07.2019 в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої ОСОБА_1 згідно з постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024 у справі № 400/13035/23;
- зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби 29.07.2019 в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням індексації грошовою забезпечення, виплаченої ОСОБА_1 згідно з постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024 у справі № 400/13035/23.
Рішенням від 19.01.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби 29.07.2019 в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої ОСОБА_1 згідно з постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024 у справі № 400/13035/23. Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби 29.07.2019 в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої ОСОБА_1 згідно з постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024 у справі № 400/13035/23.
Не погорджуючись із рішенням суду представник військової частини НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт наголошує, що позивачу було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби 29.07.2019 в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 10 календарних років служби в сумі 70 772, 65 грн., а тому в діях відповідача відсутня протиправна бездіяльність. Крім того, "фіксована щомісячна індексація" за своєю правовою природою не входить до складу грошового забезпечення, а її нарахування та виплата здійснюється лише за наявності умов, визначених абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Апелянт також звертає увагу, що при розгляді даної адміністративної справи необхідно враховувати, що усі фінансові ресурси Міністерства оборони України спрямовані на першочергове фінансування потреб діяльності підрозділів Збройних Сил України в ході виконання завдань за призначенням.
Позивач своїм правом на надання відзиву не скористався.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, судом першої інстанції встановлено що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України з 26.06.2014 по 29.07.2019 у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 31.05.2019 № 21 позивач звільнений з військової служби відповідно до підпункту «а» (у зв`язку з закінченням строку контракту) ч. 3 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас з посади начальника відділення радіолокаційної розвідки радіотехнічної батареї 2 підрозділу військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.07.2019 № 192 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024 по справі № 400/13035/23 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині за період з 01.03.2018 по 29.07.2019, включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 1449,87 грн. на місяць за період з 01.03.2018 по 29.07.2019, включно в загальній сумі 24 647,79 грн., відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
14.01.2025 військовою частиною НОМЕР_1 відповідно до постанови П`ятого адміністративного суду від 23.05.2024 у справі № 400/13035/23 позивачу проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 1 449,87 грн. на місяць за період з 01.03.2018 по 29.07.2019, включно відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 у розмірі 15 610, 73 грн.
17.01.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби 29.07.2019 в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої згідно з постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024 у справі № 400/13035/23.
Позивач відповіді на заяву від відповідача не отримував.
Задовольняючи позов суд першої інстанції вказав, що оскільки перед звільненням індексація нараховувалася і виплачувалася позивачу щомісяця, підстави вважати її одноразовим видом грошового забезпечення відсутні. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги при звільненні без включення до її складу індексації грошового забезпечення у фіксованій величині. Відтак, відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок та доплату вказаної одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплачених сум.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України). Права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами (пункт 1 частини першої статті 92 Конституції України).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону № 2011-XII визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пунктів 1, 5 Розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Спірним моментом у даній справі є питання щодо включення індексації до складу грошового забезпечення.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року № 1282-XII (надалі - Закон № 1282-XII), згідно із ст. 1 якого, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Таким чином, індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.
Таким чином, суд погоджується з висновками місцевого суду, що оскільки перед звільненням індексація нараховувались і виплачувались позивачу щомісяця, підстави вважати індексацію грошового забезпечення одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Враховуючи, що індексація є складовою грошового забезпечення, одноразова грошова допомога при звільненні має бути перерахована ОСОБА_1 із включенням цієї виплати до її розрахунку.
Посилання апелянта на те, що першочергове фінансування потреб Збройних Сил України спрямоване на виконання завдань за призначенням, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі обставини не можуть позбавляти військовослужбовців права на належне матеріальне забезпечення.
Колегія суддів також не погоджується з доводами про те, що в діях відповідача відсутня протиправна бездіяльність, адже обов`язок щодо своєчасного та повного розрахунку при звільненні прямо передбачений чинним законодавством. При цьому доказів проведення перерахунку та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації до суду надано не було.
Відтак, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29.
При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.).
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 400/1383/25 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 400/1383/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач В.А. Голуб
Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко