Справа № 308/13173/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про залишення позовної заяви без руху
08 вересня 2026 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Крегул М.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, -
В С Т А Н О В И В:
до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від ОСОБА_2 надійшла заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, у якій заявник просить суд: встановити факт смерті ОСОБА_3 , місце смерті м.Приморськ Запорізької області, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дослідивши матеріали заяви, доходжу до висновку, що таку слід залишити без руху з огляду на її невідповідність вимогам ст.ст. 294, 175, 177 ЦПК України, зважаючи на таке.
Згідно з ч. 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (ч. 4 ст. 177 ЦПК України).
Відповідно до пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою заяви у справах окремого провадження ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3 328,00 гривень.
Проте, заявником вказаних вимог Закону не дотримано, а саме не долучено до заяви документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, а також заява не містить відомостей про підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За змістом п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, втрати документів, необхідних для отримання компенсації за пошкоджені та знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що у згаданих справах від сплати судового збору звільняються заявники не у всіх без виключення випадках, обумовлених збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, а лише в тому разі, коли такі обставини призвели до чітко визначених законодавцем наслідків, які передбачені названою нормою.
Отже, законодавцем чітко визначено причинно-наслідковий зв`язок між подією (збройна агресія, конфлікт, тимчасова окупація тощо), яка потягла дію-наслідок (вимушене переселення, загибель тощо), що стало підставою для звернення до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Однак, заява не містить доводів або будь-якої інформації про те, що смерть особи перебуває у причинно-наслідковому зв`язку зі збройною агресією або тимчасовою окупацією території України.
Окрім цього, у заяві заявник вказує, що отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Разом з тим, відповідно п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно ст.318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Як роз`яснено в пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин, а також вказати вірну заінтересовану особу - орган РАЦСу.
Відповідно до роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України «Про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України має розглядатися судом за загальними правилами, передбаченими для розгляду заяв про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 256 ЦПК України), у тому числі щодо суб`єктів звернення у такій категорії справ.
Встановлення факту смерті особи в певний час провадиться тільки у разі неможливості органом РАЦСу зареєструвати факт смерті з підстав, що відсутні документи, які свідчать про смерть особи.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року № 52/5 встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Отже, передумовою для звернення до суду із заявою про встановлення факту смерті у певний час, має передувати звернення заявника до органу РАЦСу із заявою про реєстрацію смерті особи, після одержання відмови органу РАЦСу у реєстрації факту смерті, заявник має право звернутися до суду з заявою про встановлення факту смерті особи в певний час.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. зі змінами, в п.3 вказано, що вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам заяви щодо її змісту. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
Проте, звернувшись до суду з цією заявою про встановлення факту смерті, заявником не вжито заходів звернення до відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану з проханням видати свідоцтво про смерть, при цьому і не надано доказів відмови цього органу у реєстрації смерті ОСОБА_3 .
Окрім того, необхідність участі органу ДРАЦС у таких справах обумовлена не лише формальними вимогами до заяви, а й предметом судового розгляду, оскільки встановлення факту смерті безпосередньо пов`язане з подальшим здійсненням цим органом державної реєстрації смерті.
Згідно із ч. 4 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Разом із тим, заява ОСОБА_1 подана з порушенням вказаних вимог, так як заявником до кола учасників розгляду заяви не залучено заінтересованих осіб.
Підсумовуючи викладене, доходжу до висновку про необхідність залишення досліджуваної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, суддя констатує наявність недоліків заяви. За таких обставин заяву слід залишити без руху, про що повідомити заявника і надати йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали суду.
Керуючись статтями 175, 177, 184, 258-260, 294 ЦПК України, суддя
п о с т а н о в и в:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення вказаних у даній ухвалі недоліків заяви протягом п`яти днів з дня вручення копії цієї ухвали, роз`яснивши при цьому, що вразі не усунення у визначений строк недоліків заява буде вважатися неподаною і повернута заявнику.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду М.М. Крегул