П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/28564/25
Перша інстанція: суддя Хлімоненкова М.В.,
повний текст судового рішення
складено 23.03.2026, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача- Голуб В.А.,
суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у справі № 420/28564/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, у якому позивач просив суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 182950010032 від 23.07.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 04.02.1992 по 06.10.1994, з 20.05.2008 по 31.03.2024, призначити пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за її призначенням, а саме з 15.07.2025 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати її призначення, а саме з 15.07.2025.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у справі № 420/28564/25 суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 182950010032 від 23.07.2025 про відмову в призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2 періоди роботи з 04.02.1992 по 06.10.1994, з 20.05.2008 по 31.03.2024 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.07.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив. Стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 968, 96 грн сплаченого судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подав апеляційну скаргу. Так, апелянт вказав, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 33 роки 02 місяці 16 днів, а пільговий стаж заявника за Списком № 2 - 02 роки 04 місяці 11 днів. За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 11.06.1996 по 01.09.1996 у Відділі матеріально-технічного забезпечення Конотопського відділення ПЗ ЗС (за записами трудової книжки від 24.07.1987 серії НОМЕР_1 ), оскільки відсутня підстава внесення записів про прийняття та звільнення з роботи (потребує уточнення довідкою та копіями трудових договорів). До пільгового стажу роботи ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи з 04.02.1992 по 06.10.1994 та з 20.05.2008 по 31.03.2024 згідно з довідкою від 04.06.2024 № 163, оскільки посада «електрогазозварник, газоелектрозварник, зайнятий різанням та ручним зварюванням» не відповідає посаді, зазначеній у Списку № 2, затвердженому постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 та від 24.06.2016 № 461, а також у довідці не зазначено підрозділ та позицію. Накази про результати атестації робочого місця за умовами праці відсутні.
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 23.07.2025 № 182950010032 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (за Списком № 2) у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу тривалістю 10 років. Апелянт звернув увагу, що відсутність підтвердження необхідного пільгового стажу належними доказами не створює підстав для виникнення у позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах. Поряд з цим, пільговий стаж роботи не підтверджується записами у трудовій книжці, оскільки відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах та підтверджують характер виконуваної роботи з особливо шкідливими умовами праці протягом повного робочого дня, у ній відсутні.
З огляду на вищевикладене, апелянт просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Позивач своїм правом на надання відзиву не скористався.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.07.2025 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
На час звернення позивача за призначенням пенсії йому виповнилося 56 років.
За принципом екстериторіальності указана заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
23.07.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято рішення № 182950010032 про відмову у призначенні пенсії, у якому зазначено, що страховий стаж заявника становить 33 роки 02 місяці 16 днів. Пільговий стаж за Списком № 2 заявника - 02 роки 04 місяці 11 днів.
За інформацією вказаного рішення за доданими документами:
до страхового стажу позивача не зараховано період його роботи з 11.06.1996 по 01.09.1996 у Відділі матеріально-технічного забезпечення Конотопського відділення ПЗ ЗС, за записами трудової книжки від 24.07.1987 серії НОМЕР_2 , оскільки відсутня підстава внесення записів на прийняття та звільнення з роботи (потребує уточнення довідкою та копіями трудових договорів);
до пільгового стажу роботи не зараховано періоди роботи з 04.02.1992 по 06.10.1994 та з 20.05.2008 по 31.03.2024 згідно з довідкою від 04.06.2024 № 163, оскільки посада "електрогазозварник, газоелектрозварник, зайнятий різанням та ручним зварюванням" не відповідає посаді, зазначеній у Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 та від 24.06.2016 № 461, а також в довідці не зазначено підрозділ та позиції. Накази про результати атестації робочого місця відсутні.
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 182950010032 від 23.07.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Список № 2) за відсутності необхідного пільгового стажу - 10 років.
Вважаючи рішення відповідача від 23.07.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції вказав, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи про періоди трудової діяльності позивача на посадах, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а тому відмова у їх зарахуванні є протиправною. Враховуючи вищевикладене, суд скасував рішення про відмову у призначенні пенсії та зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 .
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частина 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Положенням ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, а пенсії за вислугу років на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті розміри пенсій для осіб визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно з абзацами 24-26 пункту 2 ч. 2 ст. 114 розділу XIV-1 Закону № 1058-IV працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Враховуючи вимоги пункту 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам після досягнення 55 років.
Відповідно до ст. 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 18.11.2005 № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).
Згідно з Порядком № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Отже, зазначеним Порядком передбачено підтвердження спеціального трудового стажу також уточнюючою довідкою саме у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Матеріали справи свідчать, що відповідний стаж роботи позивача на посадах, передбачених Списком № 2, підтверджується записами в трудовій книжці.
Досліджуючи матеріали справи суд встановив, що записи у трудовій книжці проведено у відповідності та з дотриманням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а також місять всю необхідну інформацію про характер виконуваної позивачем роботи.
Отже, трудова книжка позивача містить відповідні записи про роботу позивача.
Посилання апелянта на те, що посада «електрогазозварник, газоелектрозварник, зайнятий різанням та ручним зварюванням» не відповідає посаді, зазначеній у Списку № 2, затвердженому постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 та від 24.06.2016 № 461, колегія суддів вважає помилковим, з огляду на наступне.
Так пільгові переліки Списків № 1 і № 2 протягом періодів діяльності позивача були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 № 10; постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162; постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36; постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 № 10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список № 2, розділом ХХХІІІ «Загальні професії» якого передбачені посади: газозварники; електрогазозварники, зайняті на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки; електрозварювальники на автоматичних і напівавтоматичних машинах, зайняті зваркою в середовищі вуглекислого газу, на роботах з застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах; електрозварники ручного зварювання.
Надалі, Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, розділом ХХХІІІ «Загальні професії» передбачена посада газозварник.
Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, розділом ХХХІІІ «Загальні професії» передбачені посади газозварники, електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки; електрозварники на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайняті зварюванням у середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах; електрозварники ручного зварювання.
Також, Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, розділом ХХХІІІ «Загальні професії» передбачені посади електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, електрозварники на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайняті зварюванням у середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах, електрозварники ручного зварювання.
Верховний Суд у постановах від 23.12.2019 у справі № 535/103/17, від 27.03.2020 у справі № 607/1266/17, від 04.02.2021 у справі № 127/16643/17 зазначив, що відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16.01.1985 №17/2-54 професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об`єднує назви професій, пов`язаних зі зварюванням металів, і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах. Вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія зварника, електрозварника та газоелектрозварника є тотожною професією.
Таким чином, трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи про періоди трудової діяльності позивача на посадах, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Окрім того, зайнятість позивача у спірні періоди на посадах, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах підтверджується довідкою, виданою виробничим підрозділом «Локомотивне депо Конотоп» регіональної філії «Південно-західна залізниця» АТ «Укрзалізниця».
Щодо відсутності доказів проведення атестації, колегія суддів зазначає, що проведення атестації робочих місць за умовами праці та її своєчасність не залежить від працівників і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Враховуючи, що спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, ґрунтується на невірному визначенні пільгового стажу позивача, воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог шляхом, зокрема зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2 періоди роботи з 04.02.1992 по 06.10.1994, з 20.05.2008 по 31.03.2024 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.07.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у справі № 420/28564/25 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у справі № 420/28564/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач В.А. Голуб
Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко