П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/37273/25
Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р.,
повний текст судового рішення
складено 03.04.2026, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Голуб В.А.,
суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі № 420/37273/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду 04 листопада 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області, в якій позивачка просила:
визнати протиправними дії Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у Службі судової охорони часу її роботи в державних органах;
зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Херсонській області перерахувати вислугу років в Службі судової охорони та зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у Службі судової охорони, що дає право на встановлення надбавки за стаж служби в Службі судової охорони, надання додаткової оплачуваної відпустки, час попередньої роботи в державних органах відповідно до пункту «и» частини першої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 та абзацу 12 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб», а саме: період з 17.08.1998 по 22.09.2005 в Управлінні податкової міліції Державної податкової служби у Херсонській області; період з 23.09.2005 по 12.05.2008 в Державній податковій інспекції у м. Херсоні; період з 13.05.2008 по 01.02.2012 в Державній податковій адміністрації в Херсонській області; період 02.02.2012 по 30.05.2013 в Головному управлінні Державної податкової служби у Херсонській області; період з 31.05.2013 по 22.10.2014 в Головному управлінні Міністерства доходів і зборів у Херсонській області; період з 22.10.2014 по 10.05.2018 в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Херсонській області; період з 10.05.2018 по 22.05.2020 в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі.
Рішенням від 03 квітня 2026 року Одеський окружний адміністративний суд задовольнив позов ОСОБА_1 . Визнав протиправними дії Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у Службі судової охорони часу її роботи в державних органах. Зобов`язав Територіальне управління Служби судової охорони у Херсонській області перерахувати вислугу років в Службі судової охорони та зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у Службі судової охорони, що дає право на встановлення надбавки за стаж служби в Службі судової охорони, надання додаткової оплачуваної відпустки, час попередньої роботи в державних органах відповідно до пункту «и» частини першої статті 17 Закону України від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та абзацу 12 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб», а саме: період з 17.08.1998 по 22.09.2005 в Управлінні податкової міліції Державної податкової служби у Херсонській області; період з 23.09.2005 по 12.05.2008 в Державній податковій інспекції у м. Херсоні; період з 13.05.2008 по 01.02.2012 в Державній податковій адміністрації в Херсонській області; період 02.02.2012 по 30.05.2013 в Головному управлінні Державної податкової служби у Херсонській області; період з 31.05.2013 по 22.10.2014 в Головному управлінні Міністерства доходів і зборів у Херсонській області; період з 22.10.2014 по 10.05.2018 в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Херсонській області; період з 10.05.2018 по 22.05.2020 в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі.
Не погоджуючись із рішенням суду представник Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області подав апеляційну скаргу. Так, апелянт зазначив, що відповідно до наказу Служби судової охорони від 24.10.2022 № 454 «Про затвердження Переліку посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах» (зі змінами) підстави для зарахування часу роботи в державних органах до вислуги років відсутні.
З огляду на вищевикладене, апелянт просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Позивачка надала відзив на апеляційну скаргу, у якому вказала, що відповідач помилково вважає, що оскільки позивачка перейшла працювати до територіального управління, а не центрального органу управління Служби судової охорони, то у такому випадку відсутні правові підстави для зарахування до вислуги років часу роботи в державних органах. У зв`язку з викладеним, вимоги апелянта, на її переконання, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено паспортом громадянина України.
Сторонами не заперечується, що наказом начальника Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області № 28о/с від 25.05.2020 ОСОБА_1 з 25.05.2020 призначено на посаду начальника відділу по роботі з персоналом Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області, як переможця конкурсу та присвоєно в порядку переатестування спеціальне звання - підполковник Служби судової охорони.
У наказі зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 163 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», наказу Державної судової адміністрації України від 06 травня 2019 року № 439, вислуга років, яка дає право на встановлення підполковнику Служби судової охорони ОСОБА_1 надбавку за стаж служби станом на 25.05.2020 становить 00 років 00 місяців 01 день.
Відповідно до записів у трудовій книжці позивачки серія НОМЕР_1 від 17 серпня 1998 року, остання 17 серпня 1998 року прийняла присягу державного службовця.
Також відповідно до записів у трудовій книжці позивачки серія НОМЕР_1 від 17 серпня 1998 року воона працювала:
у період з 17.08.1998 по 22.09.2005 в Управлінні податкової міліції Державної податкової служби у Херсонській області;
у період з 23.09.2005 по 12.05.2008 в Державній податковій інспекції у м. Херсоні;
у період з 13.05.2008 по 01.02.2012 в Державній податковій адміністрації в Херсонській області;
у період 02.02.2012 по 30.05.2013 в Головному управлінні Державної податкової служби у Херсонській області;
у період з 31.05.2013 по 22.10.2014 в Головному управлінні Міністерства доходів і зборів у Херсонській області;
у період з 22.10.2014 по 10.05.2018 в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Херсонській області;
у період з 10.05.2018 по 22.05.2020 в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі.
Суд першої інстанції встановив, що 22.09.2025 позивачка звернулась із рапортом до начальника Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області, в якому просила відповідно до пункту 5 розділу 1 Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, з урахуванням змін, внесених рішенням Вищої ради правосуддя № 2236/0/15-21 від 18.11.2021, зарахувати час роботи в державних органах до вислуги років в Службі судової охорони, що дає право на встановлення надбавки за стаж служби в Службі судової охорони, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Листом Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області № 52.06-177 від 06.10.2025 позивачці відмовлено у задоволенні рапорту у зв`язку з відсутністю правових підстав.
Не погодившись з вказаними діями відповідача, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції вказав, що періоди роботи позивачки на посадах в органах державної податкової служби належать до часу роботи в державних органах на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, які повинні бути зараховані до стажу служби у Службі судової охорони у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, затвердженим Головою Служби судової охорони. Такий стаж служби у Службі судової охорони дає право на встановлення співробітнику надбавки за стаж служби, надання додаткової оплачуваної відпустки, а також призначення пенсії, тому незарахування таких періодів роботи позивачки до стажу служби у Службі судової охорони є порушенням її права на отримання передбачених законодавством державних соціальних гарантій у повному обсязі. Крім того, суд вважав безпідставними посилання відповідача на наказ Служби судової охорони від 24.10.2022 № 454 про затвердження Переліку посад співробітників Служби судової охорони середнього і вищого складу, відповідно до якого до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах, оскільки саме пунктом «и» частини першої статті 17 Закону № 2262-ХІІ передбачено зарахування часу попередньої роботи особи в державних органах до стажу її служби (вислуги) у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу, тобто як у територіальних управліннях, так і в центральному органі управління Служби. Таким чином, з огляду на викладене суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до стажу служби позивачки стажу (часу) її роботи у державних органах є протиправними, оскільки чинним законодавством передбачено таке зарахування, однак відповідач всупереч вимогам чинного законодавства відмовив листом у зарахуванні позивачці до стажу служби у Службі судової охорони відповідних періодів її роботи в державних органах.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) визначено, що Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Керівництво діяльністю Служби судової охорони здійснює Голова Служби судової охорони, який призначається на посаду за результатами відкритого конкурсу і звільняється з посади Вищою радою правосуддя. Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби. Структуру та штатну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Голова Служби за погодженням з Державною судовою адміністрацією України. Територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (стаття 161).
Частиною четвертою статті 163 Закону № 1402-VIII, у редакції Закону України від 12 липня 2018 року № 2509-VIII, передбачено, що до стажу служби у Службі судової охорони зараховується стаж служби в поліції, органах внутрішніх справ, військова служба в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону.
Законом України від 27 квітня 2021 року № 1417-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо врегулювання окремих питань правового статусу працівників Служби судової охорони», Закон № 1402-VIII доповнено статтею 162-1 такого змісту:
«Стаття 162-1. Правовий статус працівників Служби судової охорони
1. До працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони.
2. Порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.
3. На державних службовців Служби судової охорони поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Служби судової охорони відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
4. Повноваження керівника державної служби у Службі судової охорони здійснюють Голова Служби судової охорони та керівники територіальних підрозділів Служби судової охорони.
5. Трудові відносини працівників, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони, регулюються законодавством України про працю.
6. Для захисту своїх прав та законних інтересів працівники Служби судової охорони можуть утворювати професійні об`єднання та професійні спілки відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Професійним спілкам співробітників Служби судової охорони та їх членам заборонено організовувати страйки або брати в них участь».
При цьому статтю 163 Закону № 1402-VIII після частини третьої доповнено новою частиною такого змісту:
« 4. На співробітників Служби судової охорони поширюється дія Дисциплінарного статуту Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Порядок проведення службового розслідування стосовно співробітників Служби судової охорони та утворення дисциплінарних комісій, їх повноваження встановлюються Головою Служби судової охорони».
У зв`язку з цим частини четверту-восьму вважати відповідно частинами п`ятою-дев`ятою.
Абзац другий частини п`ятої та частину сьому Закону № 1402-VIII виключено.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 04 квітня 2019 року № 1052/0/15-19 затверджено Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (далі - Положення), відповідно до пункту 5 розділу І якого час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах.
Стаж служби у Службі дає право на встановлення співробітнику надбавки за стаж служби, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу служби у Службі (у календарному обчисленні) зараховуються періоди, визначені Законом № 2262-ХІІ та Порядком № 393 (пункт 5 розділу I в редакції Рішення Вищої ради правосуддя № 2236/0/15-21 від 18 листопада 2021 року).
Отже, з метою вдосконалення існуючого порядку зарахування до стажу служби у Службі судової охорони окремих періодів військової служби та служби в правоохоронних й інших державних органах, який дозволяє встановлювати співробітникам надбавки за стаж служби, а також надання їм додаткової оплачуваної відпустки, Верховною Радою України прийнято Закон України від 27 квітня 2021 року № 1417-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо врегулювання окремих питань правового статусу працівників Служби судової охорони», відповідно до якого, зокрема, на державних службовців Служби судової охорони поширюється дія Закону України «Про державну службу», а посади державних службовців Служби судової охорони відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
Зміст спірних правовідносин, які склались у цій справі, зводиться до питання щодо наявності/відсутності підстав для зарахування до вислуги років часу роботи позивачки в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу особі, що призначена на посаду до затвердження наказом Служби судової охорони від 24 жовтня 2022 року № 454 переліку посад співробітників Служби судової охорони середнього і вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах.
Як уже зазначалось, відповідно до пункту 5 розділу І Положення час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах. Стаж служби у Службі дає право на встановлення співробітнику надбавки за стаж служби, надання додаткової оплачуваної відпустки. До стажу служби у Службі (у календарному обчисленні) зараховуються періоди, визначені Законом № 2262-ХІІ та Порядком № 393 (пункт 5 розділу I в редакції Рішення Вищої ради правосуддя № 2236/0/15-21 від 18 листопада 2021 року).
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 року № 435 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» доповнено порядок обчислення вислуги років у новоствореному державному органі - Службі судової охорони.
Зокрема, пункт 1 абзац дванадцятий постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 року № 435 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» викладений у такій редакції: «час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу або службу в органи Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, що затверджуються відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, Міністерством юстиції, Міністерством фінансів, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони».
Частина перша статті 164 Закону № 1402-VIII визначає, що установлюються такі спеціальні звання співробітників Служби судової охорони:
1) спеціальні звання молодшого складу:
рядовий Служби судової охорони;
капрал Служби судової охорони;
сержант Служби судової охорони;
старший сержант Служби судової охорони;
2) спеціальні звання середнього складу:
молодший лейтенант Служби судової охорони;
лейтенант Служби судової охорони;
старший лейтенант Служби судової охорони;
капітан Служби судової охорони;
майор Служби судової охорони;
підполковник Служби судової охорони;
полковник Служби судової охорони;
3) спеціальне звання вищого складу:
генерал Служби судової охорони.
Повертаючись до обставин цієї справи, відповідно до наказу Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області від 25 травня 2020 року № 28 о/с позивачку призначено на посаду начальника відділу по роботі з персоналом, з присвоєнням спеціального звання підполковник Служби судової охорони.
Отже, з 25 травня 2020 року відбувся фактичний перехід позивачки на службу до Служби судової охорони на посаду начальника відділу, з присвоєнням спеціального звання, тобто з урахуванням вимог статті 164 Закону № 1402-VIII позивачку зараховано до середнього складу Служби судової охорони.
При цьому на момент призначення позивачки на посаду начальниці відділу переліка посад співробітників Служби судової охорони середнього і вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах, затвердженого наказом Служби судової охорони від 24 жовтня 2022 року № 454, ще не існувало, а тому його дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки указане суперечило б принципу дії норм права в часі, який знаходить висвітлення в Конституції України, а саме у частині першій статті 58, та за змістом якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.
Так, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).
У рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп і від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки з конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини рішення від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).
Крім того, у рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).
Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).
Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (Рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopeckэ v. Slovakia) заява № 44912/98, від 28.09.2004).
Підсумовуючи, варто констатувати, що відсутність затвердженого переліку посад та механізму переходу з роботи в державних органах на службу в Службу судової охорони не може бути підставою для відмови у зарахуванні позивачці до вислуги років часу попередньої роботи в державних органах.
Так, пункт 1 абзацу дванадцятого Порядку № 393 регламентує зарахування до вислуги років час роботи в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, затвердженим Головою Служби судової охорони.
Таким чином, застосування цієї норми з урахуванням конкретних обставин можливе за призначення на посаду середнього і вищого складу Служби судової охорони до затвердження наказом Служби судової охорони від 24 жовтня 2022 року № 454 переліку посад співробітників Служби судової охорони середнього і вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах.
Отже, суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив позов.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30 червня 2026 року у справі № 240/8720/24.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі № 420/37273/25 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі № 420/37273/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач В.А. Голуб
Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко