Справа № 331/5168/26
Провадження № 2/331/3930/2026
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 вересня 2026 року місто Запоріжжя
Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Скользнєва Н.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2026 року від ОСОБА_1 до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява до ОСОБА_2 , за результатами розгляду якої позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі визначеному законодавством України, починаючи з дня подання позову і досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 31 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху, оскільки заява не відповідала вимогам статтей 175, 177 ЦПК України.
Для усунення зазначених в ухвалі недоліків судом позивачці був встановлений строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.
Відповідно до наявного в матеріалах справи поштового відправлення № R 06813 492617 5 позивачка ОСОБА_1 отримала копію ухвали суду від 31 липня 2026 року 11 серпня 2026 року.
Станом на 08 вересня 2026 року до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від позивача не надходило, ані заяви про продовження строку на усунення недоліків, ані документів на виконання ухвали суду від 31 липня 2026 року.
У зв`язку з тим, що заявником не використані зазначені процесуальні дії та з урахуванням достатнього часу на усунення недоліків позовної заяви, суд вбачає законні підстави для повернення позовної заяви позивачу.
Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Із зазначеного слідує, що повернення позовної заяви у відповідності до ст. 185 ЦПК України не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не позбавляє права позивача (заявника) на повторне звернення до суду із позовом.
Керуючись ч.3 ст. 185 ЦПК України,
УХВАЛИЛА:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, вважати неподаною та повернути позивачці.
Роз`яснити позивачці, що відповідно до ч.7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Повний текст ухвали складено 08 вересня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 15-денний строк з дня складення повного тексту ухвали суду.
Суддя: Н.Г.Скользнєва