Справа № 954/911/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючої судді Балацької О.Р.,
з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,
учасники справи в судове засідання не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
І. Стислий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № CCNG-630683422 від 21 липня 2017 року у розмірі 28 259 грн. 94 коп., а також витрати пов`язані зі сплатою збору та на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 21 липня 2017 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем укладено кредитний договір № CCNG-630683422, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 200 000 грн зі строком повернення до 21 липня 2020 року та сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 39,99 % річних. Позивач зазначає, що банк належним чином виконав свої зобов`язання за договором та надав відповідачу кредитні кошти, однак останній належним чином своїх договірних зобов`язань не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. При цьому АТ «Альфа-Банк» у подальшому змінило найменування на АТ «СЕНС БАНК». Право вимоги за вказаним кредитним договором первісним кредитором було відступлено ТОВ «ФК «Флексіс» на підставі договору № 2 від 17 травня 2021 року, надалі 18 травня 2021 року ТОВ «ФК «Флексіс» відступило відповідні права вимоги ТОВ «Вердикт Капітал», а 10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило їх ТОВ «Коллект Центр». За твердженням позивача, станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором становить 28 259 грн 94 коп., з яких 17 682 грн 25 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 5 928 грн 12 коп. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги та 4 649 грн 57 коп. - заборгованість за пенею та/або штрафами. Посилаючись на невиконання відповідачем грошових зобов`язань та набуття ним права вимоги за спірним кредитним договором, позивач просить стягнути зазначену заборгованість, а також понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 грн.
ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03 липня 2026 року справа передана для розгляду судді Балацькій О.Р.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 липня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, задоволено клопотання про витребування доказів (а.с. 82-83)
У судове засідання представник позивача не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату і місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронних документів. В позовній заяві представник позивача просив розгляд справи провести без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просить суд долучити до матеріалів справи посвідчення УБД серії НОМЕР_1 та розстрочити виконання рішення суду строком на 06 місяців. Розгляд справи проводити за його відсутності.
Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.
Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.
За таких обставин у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в порядку визначеному ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов частково підлягає задоволенню з огляду на таке.
ІІІ. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, докази.
Суд встановив, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.
21 липня 2017 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CCNG-630683422, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 200 000 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит у встановлений договором строк до 21 липня 2020 року та сплачувати проценти за користування кредитними коштами у розмірі 39,99 % річних. (а.с. 52)
З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець виконав свої договірні зобов`язання та надав відповідачу кредитні кошти. Водночас відповідач свої зобов`язання щодо належного та своєчасного повернення кредиту і сплати передбачених договором платежів не виконав, унаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором.
Судом також встановлено, що відповідно до протоколу № 2/2022 від 18 серпня 2022 року позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» змінено найменування банку на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК».
17 травня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» укладено договір № 2, за умовами якого первісний кредитор відступив ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № CCNG-630683422 від 21 липня 2017 року, укладеним із відповідачем.
18 травня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 18-05/21, відповідно до якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшли права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № CCNG-630683422.
Надалі, 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-01/2023, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі право вимоги до відповідача за кредитним договором № CCNG-630683422 від 21 липня 2017 року.
Таким чином, із наданих суду договорів відступлення права вимоги вбачається послідовний перехід права вимоги за спірним кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс», від останнього - до ТОВ «Вердикт Капітал», а в подальшому - до ТОВ «Коллект Центр».
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором № CCNG-630683422 від 21 липня 2017 року, станом на дату формування розрахунку загальна сума заборгованості відповідача становить 28 259 грн 94 коп., у тому числі: 17 682 грн 25 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 5 928 грн 12 коп. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги та 4 649 грн 57 коп. - заборгованість за пенею та/або штрафами. Заборгованість за процентами, нарахованими після відступлення права вимоги, комісіями, інфляційними втратами та трьома процентами річних у розрахунку не зазначена.
Доказів на підтвердження повного або часткового погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором, як і доказів на спростування наданого позивачем розрахунку, матеріали справи не містять. Відповідач відзиву на позов не подав, доводів щодо недійсності кредитного договору, договорів відступлення права вимоги, розміру заборгованості чи неналежного виконання первісним кредитором своїх зобов`язань суду не надав.
Отже, між сторонами виник спір щодо виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором та наявності у позивача права вимоги щодо стягнення відповідної заборгованості. Встановлені судом обставини свідчать про виникнення у відповідача обов`язку щодо повернення отриманих кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів, а у позивача - права вимагати виконання такого обов`язку в межах прав, набутих унаслідок відступлення права вимоги.
ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.
Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що передбачено пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.
Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно з яким сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статі 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 21.07.2017 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CCNG-630683422 шляхом підписання договору електронним підписом Сторонами договору в належній формі було погоджено умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання і повернення, розмір відсотків за користування кредитом.
Умови укладеного між сторонами кредитного договору від 21 липня 2017 року позивачем були виконані, а саме відповідачу надано кредит .
Вказаний договір було укладено в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, які були надіслані відповідачу.
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», вказані договори прирівнюється до укладених в письмовій формі.
Виходячи із вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених фактичних обставин справи вбачається, що відповідачем було укладено в електронній формі кредитний договір № CCNG-630683422 від 21.07.2017 на суму кредиту 200 000 грн. 00 коп., отримано кредитні кошти за договором у вказаному розмірі на зазначений відповідачем картковий рахунок. При цьому, вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого є неможливим без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
З врахуванням викладеного, матеріалами справи стверджується, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
При цьому, суд зазначає, що враховуючи умови надання кредитних коштів, саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мав можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надав.
Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за кредитним договором № CCNG-630683422 від 21.07.2017 у сумі 28 259 грн 94 коп., у тому числі: 17 682 грн 25 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 5 928 грн 12 коп. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги та 4 649 грн 57 коп. - заборгованість за пенею та/або штрафами, однак суд не погоджується із таким розрахунком з огляду на наведені нижче мотиви.
За змістом ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», «так і строк (термін) виконання зобов`язання» (ст. 530 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України заборонено односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує, заборгованість не погашає, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 17 682 грн. 25 коп. та за відсотками 5 928 грн. 12 коп.
Щодо вимоги позивача про стягнення пені/штрафу в розмірі 4 649 грн. 57 коп., суд зазначає наступне.
Так, згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Положення кредитного договору від 21.07.2017 про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.
Отже, суд вважає, що нарахування пені/штрафу в сумі 4 649 грн. 57 коп. є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що за кредитним договором № CCNG-630683422 від 21.07.2017 з відповідача підлягає стягненню 23 610 грн. 37 коп., з яких: 17 682 грн. 25 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 5 928 грн.12 коп. - заборгованість за нарахованими процентами.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп..
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 224 грн. 35 коп. (23 610 грн. 37 коп. х 2 662 грн. 40 коп. /28 259 грн. 94 коп.).
Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.
Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу у зв`язку з розглядом вищезазначеної справи становлять 13 000 грн. 00 коп.
При вирішенні заявлених вимог позивача в частині відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором суд також приймає до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 07.11.2019 (справа № 905/1795/18) та від 08.04.2020 (справа № 922/2685/19), відповідно до яких суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд також має враховувати чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у праві, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги, та інші обставини.
Суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не є співмірною із складністю справи та іншими істотними обставинами, а тому, вартість такої послуги в даному випадку є необґрунтованою та явно завищеною. Враховуючи зазначене суд вважає, що співмірним розміром відшкодування на користь позивача витрат на правничу допомогу є сума 5 000 грн. 00 коп., яка є доведеною, документально обґрунтованою та такою, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг юриста із складністю справи та виконаних юридичних робіт (наданих послуг); часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих послуг та виконаних робіт, за умови часткового задоволення позовних вимог, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн. що співмірно із часткою задоволених позовних вимог.
Враховуючи доводи відповідача, а також з урахуванням принципів розумності, справедливості та співмірності виконання судового рішення, суд вважає за можливе застосувати положення статті 267 Цивільного процесуального кодексу України та розстрочити виконання рішення суду строком на шість місяців, встановивши щомісячне внесення рівних платежів у рахунок погашення заборгованості.
На підставі викладеного та керуючись статтями 526, 530, 610, 611, 625, 634, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 267, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № CCNG-630683422 від 21 липня 2017 року у розмірі 23 610 (двадцять три тисячі шістсот десять) гривень 37 копійок., з якої 17 682 (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) гривні 25 копійок за сумою кредиту, 5 928 (п`ять тисяч дев`ятсот двадцять вісім) гривень 12 копійок прострочена заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 224 (дві тисячі двісті двадцять чотири) гривні 35 копійок.
Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» понесені витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Розстрочити виконання рішення суду щомісячними платежами в рівних частинах строком на шість місяців з дня набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 08 вересня 2026 року.
Учасники справи:
Позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 44276926;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Ольга БАЛАЦЬКА