____________________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 947/25067/26
Провадження № 2/947/5911/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2026 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Скриль Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочку сплати аліментів,
ВСТАНОВИВ:
Короткий виклад позовних вимог
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 (про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 174 616 (сто сімдесят чотири тисячі шістсот шістнадцять) гривень 02 копійки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 01.08.2023 року у цивільній справі №947/18273/23 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнено аліменти у розмірі 7081 грн на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи стягнення з 08.06.2023 року і до досягнення повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі вищевказаного заочного рішення позивачці був виданий виконавчий лист та пред`явлений до виконання, в результаті чого Дніпровським ВДВС у м. Херсоні 13.09.2023 року було відкрито ВП №72763667 про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів. Постановою Одеського апеляційного суду від 25.04.2024 року у цивільній справі №947/18273/23, вищевказане заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 01.08.2023 року було змінено в частині суми аліментів, а саме: зменшена сума аліментів з 7 081 грн. на 5 000 грн.
Сума аліментів, яка стягується з відповідача на користь позивачки у ВП №72763667 також була зменшена. У зв`язку з тим, що відповідач злісно ухиляється від виконання рішення суду та сплати аліментів, в результаті чого у вищевказаному ВП №72763667 утворилась заборгованість та, відповідно вимог чинного процесуального законодавства, останнього було як обмежено в правах (виїзд, полювання, використання зброї) так і накладено арешти на рахунки і майно. Відповідач в рамках ВП №72763667 самостійно не здійснив жодної сплати аліментів за весь період (з червня 2023 року та до травня 2026 року, коли автоматично було здійснено стягнення з його заробітної плати), в результаті чого, станом на 10.06.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 174 616,02 грн, що підтверджується відповідним розрахунком. Станом на час звернення з даною позовною заявою відповідач зазначену суму заборгованості по аліментах не погасив, в результаті чого позивачка користуючись наданим процесуальним законодавством правом звернулась до суду з даним позовом про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Загальна сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів (в період з 01.07.2023 року по 10.06.2026 року) становить 978 365,45 грн. (розрахунок додається).
У зв`язку із тим, що вищевказаний розмір неустойки (пені) перевищує 100 відсотків заборгованості, як то передбачено ч. 1 ст. 196 СК України, стягненню підлягає сума пені в межах наявної заборгованості по аліментам, а саме: 174 616,02 грн (згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від ДВС).
На підставі ч. 1 ст. 196 СК України позивачка просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1% за кожен день прострочення від суми заборгованості, яка виникла у наслідок несплати відповідачем аліментів, що в загальній сумі становить 174 616,02 грн.
Відзив на позовну заяву
Сторона відповідача із позовними вимогами не згодна та зазначає, щопозивачкою не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б наявність і розмір заборгованості зі сплати аліментів, а саме: розрахунку заборгованості, складеного державним виконавцем у межах виконавчого провадження № 72763667. Крім того, після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну ОСОБА_2 фактично залишився без джерела доходу, остання заробітна плата була нарахована йому у лютому 2022 року в розмірі 6 520 грн, що підтверджується відомостями з електронного кабінету Пенсійного фонду України.
Згідно з довідкою ТОВ «Лапек» від 28.09.2023 ОСОБА_2 працював на підприємстві з 05.05.2008, однак у зв`язку із введенням воєнного стану діяльність підприємства була призупинена з 24.02.2022 року, а починаючи з 01.03.2022 року заробітна плата йому не нараховувалася.
Після початку збройної агресії російської федерації та тимчасової окупації м. Херсона Відоменко В.О. фактично був позбавлений можливості продовжувати трудову діяльність та отримувати будь-який стабільний дохід. Крім втрати джерела доходу після повномасштабного вторгнення та окупації міста Херсона погіршився стан здоров`я його матері - ОСОБА_4 , 1955 року народження, у зв`язку з чим вона фактично потребувала постійної сторонньої допомоги та догляду, який відповідач змушений забезпечувати особисто.
З метою підтвердження стану здоров`я матері та можливості отримання передбаченої законодавством соціальної послуги ОСОБА_2 звернувся для проходження необхідних медичних обстежень та оформлення відповідних документів.
На підставі висновку консультативної комісії КНП «Херсонська міська клінічна лікарня ім. О.С. Лучанського» Відоменко В.О. офіційно здійснював догляд за матір`ю у періоди з 01.04.2024 року по 27.12.2024 року та з 01.01.2025 року по 03.12.2025 року, що підтверджується відповідними рішеннями органів соціального захисту населення. У зазначений період єдиним його доходом була державна компенсація за здійснення догляду, розмір якої у період з 01.04.2024 року по 27.12.2024 року становив 2 250 грн щомісячно, а у період з 01.01.2025 року по 03.12.2025 року - 2 120 грн щомісячно.
Зазначені суми були значно меншими за встановлений судовим рішенням розмір аліментів, що додатково свідчить про відсутність у ОСОБА_2 реальної можливості виконувати аліментні зобов`язання у повному обсязі в умовах відсутності іншого доходу. З січня 2026 року відповідач був призваний на військову службу до Збройних Сил України, яку проходить по теперішній час.
Таким чином, протягом періоду, за який позивачка просить стягнути неустойку, ОСОБА_2 перебував у складних життєвих обставинах, які об`єктивно впливали на його можливість виконувати аліментні зобов`язання.
Заборгованість зі сплати аліментів виникла не внаслідок умисного ухилення від виконання рішення суду, приховування доходів чи небажання утримувати дитину, а через сукупність незалежних від ОСОБА_2 обставин, а саме: втрату роботи та доходу внаслідок повномасштабної війни, перебування м. Херсона в тимчасовій окупації, неможливість працевлаштування, необхідність фактичного здійснення догляду за матір`ю, а в подальшому - призов на військову службу, проходження базової загальновійськової підготовки та лікування у військовому шпиталі, що також об`єктивно обмежували його можливість самостійно здійснювати необхідні фінансові операції та своєчасно виконувати аліментні зобов`язання. За таких обставин відсутня одна з обов`язкових умов застосування ст. 196 СК України його вина у виникненні заборгованості, а тому правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пені) відсутні.
Відповідь на відзив
Представник позивачки не погоджується з запереченнями відповідача проти позову, вважає наведені підстави необґрунтованими та такими, що суперечать положенням чинного матеріального та процесуального законодавства, фактичним обставинам справи, зокрема: По-перше, до позовної заяви було додано відповідний розрахунок заборгованості (розрахунок у ВП №72763667 від 10.06.2026 року із супровідним листом Дніпровського ВДВС у м. Херсоні від 10.06.2025 року вих. №57935 на вхідний №3142 від 08.06.2026 року), який вказується в додатках до позову, але, з технічних причин, не завантажився до електронного кабінету підсистеми ЄСІТС при формуванні (подачі) позовної заяви через особистий кабінет. В результаті зазначеного, до відповіді на відзив додається вищевказаний розрахунок заборгованості, про що просить Суд залучити його до матеріалів справи. Одночасно зазначає, що як вбачається з дати вихідного листа позивача до ВДВС (08.06.2026 року) та надання на нього самого розрахунку (10.06.2026 року), позивач до подачі позовної заяви отримав відповідний розрахунок, проте, при формування позовної заяви було допущено технічну помилку. По-друге, стосовно тверджень відповідача про відсутність його вини у виникненні заборгованості по сплаті аліментів. Позивач категорично це відхиляє та зазначає, що відкриття виконавчого провадження відбулось 13.09.2023 року, а де окупація м. Херсон - 11.11.2022 року, тобто, майже через рік після відкриття. Таким чином, неотримання відповідачем прибутку чи не працевлаштованість останнього мала триваючий характер і не може розглядатись як підстава відсутності вини у виникненні заборгованості. Протягом всього строку примусово виконання відповідач був обізнаний про накопичення заборгованості та про заходи обмеження: арешт рахунків, внесення відомостей до реєстру боржників, обмеження керування тощо, проте, не здійснював жодних дій щодо погашення такої заборгованості, хоча б часткової, жодної сплати аліментів за строк з червня 2023 року по травень 2026 року, що свідчить про злісне ухилення та невиконання рішення суду, про що виконавцем були постановлені відповідні процесуальні документи, в тому числі й накладання штрафу. Також, позивач в жодному випадку не заперечує проти утримання та догляду відповідача за своєю матір`ю, але наголошує на тому, що утримування дитини також є обов`язком (а не правом) відповідача, який закріплений чинним законодавством та відображається рішенням суду про стягнення аліментів (виконавчим листом), що відповідач не здійснював жодного разу до травня 2026 року, і то, після того, як почав офіційно отримувати заробітну плату. Зазначені дії, а точніше - бездіяльність, свідчить не про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів, а про ухилення від обов`язку утримувати дитину. Зауважує, що неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку, неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності, як наслідок порушення обов`язку сплати аліментів. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Враховуючи систематичність невиконання рішення суду та вимог державного виконавця, неустойка має бути застосована до відповідача саме як стимулювання боржника до належної поведінки, з метою подальшого уникнення збільшення та накопичення заборгованості по сплаті аліментів, оскільки з огляду на наведене, спільна дитина взагалі не утримувалась з боку її батька протягом майже трьох років, що суттєво порушує її майнові права. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Тобто, відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України. В свою чергу вважає, що відповідачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження факту того, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась не з його вини, не доведено також, що ним вживалися усі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов`язання зі сплати аліментів. На підставі наведених пояснень, які повністю спростовують заперечення відповідача, вважаємо за доцільне просити суд відхилити наведені у відзиві заперечення та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Заперечення на відповідь на відзив
Представник відповідача - адвокат Токаленко В.М. зазначила, що представником позивача разом із відповіддю на відзив було подано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, який не був доданий до позовної заяви. Однак із цього розрахунку неможливо встановити порядок формування заборгованості та перевірити правильність її визначення. Так, із поданого розрахунку вбачається, що за червень 2023 року державним виконавцем нараховано аліменти у повному місячному розмірі 5 000 грн., незважаючи на те, що рішенням суду їх стягнення визначено, починаючи тільки з 08.06.2023 року. При цьому жодних пояснень щодо порядку здійснення такого нарахування наданий розрахунок не містить, що позбавляє можливості перевірити його правильність. У травні 2026 року з відповідача було стягнуто 11 498 грн. 98 коп., однак розрахунок не містить відомостей про те, яким чином після погашення поточного місячного платежу було розподілено залишок коштів у сумі 6 498 грн. 98 коп., в рахунок погашення яких саме щомісячних платежів він був зарахований, чи були погашені найбільш ранні платежі, та яким чином це вплинуло на визначення сукупного розміру заборгованості. Отже вважає, щор за відсутності таких відомостей неможливо встановити фактичний залишок заборгованості за кожним окремим місячним платежем, а відтак і перевірити правильність подальшого розрахунку пені. Крім того, з січня 2026 року ОСОБА_2 проходить військову службу у Збройних Силах України та отримує офіційне грошове забезпечення, на яке відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» мало бути звернено стягнення. В застосунку «Дія» містилися відомості про наявність адміністративних штрафів, накладених територіальним центром комплектування та соціальної підтримки за порушення правил військового обліку, які були автоматично стягнуті з ОСОБА_2 . А з наданого розрахунку заборгованості та матеріалів справи не вбачається, що державним виконавцем вживалися всі передбачені законом заходи щодо своєчасного звернення стягнення на доходи відповідача. У разі належного виконання виконавцем своїх повноважень розмір заборгованості міг бути істотно меншим, що, у свою чергу, безпосередньо вплинуло б і на розмір заявленої до стягнення пені. Таким чином, наведений розрахунок не відображає повною мірою фактичний стан виконання рішення суду та викликає обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення розміру заборгованості. Водночас розрахунок неустойки (пені) повністю ґрунтується саме на зазначеному розрахунку заборгованості. Отже, у разі недостовірності або неповноти вихідних даних не може вважатися достовірним і сам розрахунок пені. Таким чином, правильність визначення розміру пені безпосередньо залежить від правильності визначення розміру заборгованості за кожним окремим місяцем та послідовності її погашення. За відсутності відомостей про розподіл фактично стягнутих коштів, а також за наявності сумнівів щодо правильності визначення самої заборгованості, перевірити відповідність розрахунку пені вимогам закону є неможливим. Окремо слід звернути увагу суду, що відповідно до ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 23.08.2024 року було винесено постанову, якою на ОСОБА_2 було накладено штраф у розмірі 20 % суми заборгованості зі сплати аліментів, який становить 19 826,80 грн. Однак відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 196 СК України у разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання. Тобто, розмір неустойки (пені) підлягає зменшенню на суму штрафів, застосованих до боржника відповідно до ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження». Незважаючи на пряму вимогу закону, при визначенні розміру заявленої до стягнення пені позивачкою зазначена обставина врахована не була, що саме по собі свідчить про невідповідність поданого розрахунку вимогам чинного законодавства. Таким чином, подані позивачкою докази не підтверджують належним чином ані правильність визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів, ані правильність здійсненого розрахунку неустойки (пені).
Позивачкою не доведено належними та допустимими доказами одну з основних обставин, на якій ґрунтуються позовні вимоги, а саме правильність визначення розміру заявленої до стягнення неустойки, що відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України є підставою для відмови у задоволенні позову. Також у відповіді на відзив позивачка посилається на те, що обов`язок утримувати дитину є безумовним обов`язком відповідача, а його невиконання свідчить про ухилення від виконання рішення суду. Однак предметом розгляду у даній справі є не питання наявності у відповідача обов`язку зі сплати аліментів, оскільки такий обов`язок відповідач не заперечує, а питання застосування до нього додаткової міри відповідальності у вигляді неустойки (пені). Для стягнення пені відповідно до ст. 196 СК України необхідним є встановлення не лише факту виникнення заборгованості, а й того, що така заборгованість виникла саме з вини платника аліментів. У даному випадку ОСОБА_2 належними доказами доведено, що заборгованість виникла не внаслідок небажання утримувати дитину чи свідомого ухилення від виконання рішення суду, а внаслідок об`єктивних життєвих обставин. Після тимчасової окупації міста Херсона він фактично втратив можливість продовжувати трудову діяльність та отримувати стабільний дохід. Підприємство, на якому він працював, припинило діяльність, а заробітна плата йому не нараховувалась. У подальшому відповідач здійснював догляд за матір`ю, стан здоров`я якої підтверджений медичними документами та висновками про необхідність надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. У цей період його єдиним доходом була компенсація за здійснення такого догляду, розмір якої був значно меншим за встановлений судом розмір аліментів. При цьому відповідач не приховував доходи, не змінював місце проживання чи роботи з метою уникнення виконання рішення суду та не вчиняв будь-яких дій, спрямованих на ухилення від утримання дитини. Навпаки, після зміни життєвих обставин він був призваний на військову службу до Збройних Сил України, що також об`єктивно впливало на можливість своєчасного вирішення фінансових питань. Застосування державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду не є доказом винної поведінки відповідача, а лише наслідком наявності заборгованості. Вважає, що доведено відсутність вини ОСОБА_2 у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, оскільки така заборгованість утворилася внаслідок сукупності об`єктивних обставин, які не залежали від його волі, а тому підстави для застосування до нього відповідальності, передбаченої ст. 196 Сімейного кодексу України, відсутні. З огляду на викладене, та враховуючи перебування ОСОБА_2 в ЗСУ, регулярну відсутність електропостачання та засобів зв`язку, просить поновити йому строк на подання заперечення та відмовити в повному обсязі в задоволенні про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.
Процесуальні дії та рух справи
Представник позивачки через підсистему «Електронний суд» 18.06.2026 звернулася через представника адвоката Стефан Л.В. до Київського районного суду м. Одеси з вказаним позовом.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А. від 23.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
14.07.2026 до суду через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача адвоката Токаленко В.М. надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 17.07.2026 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Токаленко Валентини Михайлівни про продовження процесуального строку для подання відзиву та долучення його до матеріалів справи та продовжено представнику відповідача процесуальний строк на подання відзиву та долучення його до матеріалів справи на п`ятнадцять днів з дня отримання представником відповідача позовної заяви з додатками, тобто до 26.07.2026.
29.07.2026 до суду від представника позивачки через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.
06.08.2026 до суду від представника відповідача через підсистему "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У період з 10.08.2026 по 01.09.2026 головуюча у справі суддя перебувала у щорічній відпустці.
Інші заяви/клопотання, письмові пояснення від сторін та/або їх представників, у тому числі із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, до суду не надійшли.
З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглядати справу за заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, без проведення судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Встановлені фактичні обставини справи
Судом встановлено, що згідно з заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01.08.2023 у цивільній справі №947/18273/23 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнено аліменти у розмірі 7 081 грн на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи стягнення з 08.06.2023 року і до досягнення повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі вищевказаного заочного рішення позивачці виданий виконавчий лист та пред`явлений до виконання, в результаті чого Дніпровським ВДВС у м. Херсоні 13.09.2023 року відкрито ВП №72763667 про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів.
Постановою Одеського апеляційного суду від 25.04.2024 року у цивільній справі №947/18273/23, вищевказане заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 01.08.2023 року було змінено в частині суми аліментів, а саме: зменшена сума аліментів з 7 081 грн. на 5 000 грн. На підставі вищевказаного, сума аліментів, яка стягується з відповідача на користь позивача у ВП №72763667 також була зменшена.
Представник позивачки доводить, що у зв`язку з тим, що відповідач злісно ухиляється від виконання рішення суду та сплати аліментів, в результаті чого у вищевказаному ВП №72763667 утворилась заборгованість та, відповідно вимог чинного процесуального законодавства, останнього було як обмежено в правах (виїзд, полювання, використання зброї) так і накладено арешти на рахунки і майно.
Відповідач в рамках ВП №72763667 самостійно не здійснив жодної сплати аліментів за весь період (з червня 2023 року та до травня 2026 року, коли автоматично було здійснено стягнення з його заробітної плати), в результаті чого, станом на 10.06.2026 року утворилась заборгованість за прострочення сплати аліментів у розмірі 174 616,02 грн., що підтверджується відповідним розрахунком.
У зв`язку з тим, що відповідач ухиляється від сплати аліментів, має значну заборгованість від сплати якої ухиляється, в результаті чого позивачка користується наданим процесуальним законодавством правом звернутись до суду з даним позовом про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Згідно ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Загальна сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів (в період з 01.07.2023 року по 10.06.2026 року) становить 978 365,45 грн. (розрахунок додається).
У зв`язку із тим, що вищевказаний розмір неустойки (пені) перевищує 100 відсотків заборгованості, як то передбачено ч. 1 ст. 196 СК України, стягненню підлягає сума пені в межах наявної заборгованості по аліментам, а саме: 174 616,02 грн. (згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від ДВС).
Оцінка аргументів та Мотиви суду
Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. А згідно з ч. 1 ст. 196 цього Кодексу при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.
Згідно з Розрахунком заборгованості по аліментам, здійсненого державним виконавцем Дніпропетровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Піщанецькою Т.І. станом на 10.06.2026, встановлено, що заборгованість ОСОБА_2 по аліментам склала з 01.07.2023 року по 10.06.2026 року: 53800 грн.; з 01.08.2023 року по 10.06.2026 року: 52 250 грн.; з 01.09.2023 року по 10.06.2026 року: 50 700 грн.; з 01.10.2023 року по 10.06.2026 року: 49 200 грн.; з 01.11.2023 року по 10.06.2026 року: 47 650 грн.; з 01.12.2023 року по 10.06.2026 року: 46 150 грн.; з 01.01.2024 року по 10.06.2026 року: 44 600 грн.; з 01.02.2024 року по 10.06.2026 року: 43 050 грн.; з 01.03.2024 року по 10.06.2026 року: 41 600 грн.; з 01.04.2024 року по 10.06.2026 року: 40 050 грн.; з 01.05.2024 року по 10.06.2026 року: 38 550 грн.; з 01.06.2024 року по 10.06.2026 року: 37 814 грн.; з 01.07.2024 року по 10.06.2026 року: 35 500 грн.; з 01.08.2024 року по 10.06.2026 року: 34153,70 грн.; з 01.09.2024 року по 10.06.2026 року: 32886 грн.; з 01.10.2024 року по 10.06.2026 року 31 456,20 грн.; з 01.11.2024 року по 10.06.2026 року: 29 907,65 грн.; з 01.12.2024 року по 10.06.2026 року: 28 239,90 грн.; з 01.01.2025 року по 10.06.2026 року: 26 615,60 грн.; з 01.02.2025 року по 10.06.2026 року: 24 948 грн.; з 01.03.2025 року по 10.06.2026 року: 23 700,25 грн.; з 01.04.2025 року по 10.06.2026 року: 21 952,60 грн.; з 01.05.2025 року по 10.06.2026 року: 20 563,90 грн.; з 01.06.2025 року по 10.06.2026 року: 18 900 грн.; з 01.07.2025 року по 10.06.2026 року: 17 250 грн.; з 01.08.2025 року по 10.06.2026 року: 15 700 грн.; з 01.09.2025 року по 10.06.2026 року: 14 192,45 грн.; з 01.10.2025 року по 10.06.2026 року: 12 763,85 грн.; з 01.11.2025 року по 10.06.2026 року: 11 144,40 грн.; з 01.12.2025 року по 10.06.2026 року: 9 619,20 грн.; з 01.01.2026 року по 10.06.2026 року: 8 106,35 грн.; з 01.02.2026 року по 10.06.2026 року: 6 565 грн.; з 01.03.2026 року по 10.06.2026 року: 5 186,70 грн.; з 01.04.2026 року по 10.06.2026 року: 3 599,70 грн.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів, у зв`язку з цим, виконавцем було проведено розрахунок заборгованості, з урахуванням індексації саме з червня 2024 року.
Закріплений у статті 196 СК України захід відповідальності передбачає відповідальність за прострочення сплати аліментів, які зобов`язана особа повинна сплачувати за рішенням суду. Відповідальність за несвоєчасне виконання аліментного зобов`язання спрямована на стимулювання боржника - платника аліментів своєчасно сплачувати аліменти та, певною мірою, компенсувати одержувачеві аліментів ті втрати, які він поніс у зв`язку із затримкою їх сплати. За змістом частини 1 цієї статті у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Водночас, постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» також зазначено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає за наявності вини цієї особи. При цьому підкреслено, що на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Даною нормою чітко визначено розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, його встановлено у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Перевіривши наданий позивачкою розрахунок неустойки (пені) на предмет дотримання положень про те, що аліменти призначаються та повинні сплачуватися щомісяця, а неустойка нараховується на щомісячну заборгованість від суми несплачених аліментів за кожен день за весь час прострочення по день добровільного погашення боргу або на момент стягнення, судом приймається даний розрахунок до уваги.
Відповідач не надав суду належних доказів, не навів будь-яких аргументів того, що вказана заборгованість по сплаті аліментів виникла з незалежних від нього причин.
Відповідно до постанови Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду від 20.07.2020 по справі № 362/4462/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Обчислюючи розмір неустойки суд виходить із розміру заборгованості, який визначений державним виконавцем: період за який нараховується заборгованість, сума несплачених аліментів 1% * кількість днів прострочення.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду від 18.11.2020 року в справі № 337/3135/17 (провадження № 61-36292св18).
Разом із тим, частиною 1 ст. 196 СК України чітко і безальтернативно встановлений розмір стягнення судом неустойки (пені) - не більше 100 % заборгованості за аліментами.
Враховуючи викладене суд вважає, що позов є доведеним позивачкою, а спосіб захисту порушеного права є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права позивача, характеру його порушення та спричиненим цими діяннями наслідкам, реально відновлює суб`єктивне право, яке порушене, відповідає цілям судочинства, не суперечить принципу верховенства права.
При вирішенні спору суд враховує, що Сімейним Кодексом України не передбачені випадки, коли вина платника аліментів виключається.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною п`ятою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З аналізу наведених норм процесуального та матеріального права можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Ураховуючи викладене та те, що заборгованість по аліментними зобов`язаннями виникла саме з вини відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивачки суми пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 174 616 (сто сімдесят чотири тисячі шістсот шістнадцять) гривень 02 копійки.
Розподіл судових витрат
Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки позивач відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовій збір у розмірі 1 331,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 180, 196 СК України, ст.ст. 4, 12-13, 78-81, 133, 141, 223, 258, 259, 264, 265, 268, 352-355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 174 616 (сто сімдесят чотири тисячі шістсот шістнадцять) гривень 2 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса фактичного проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Рішення підписане 07.09.2026.
Суддя Ю. А. Скриль