Справа №521/14703/26
Провадження №2-з/521/152/26
Ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2026 року м. Одеса
Суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси Тополева Ю.В., дослідивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за минулий час, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за минулий час.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд: вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення - апартаменти АДРЕСА_1 , загальною площею 131,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкту 25888351101; Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб?єктам на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які рестраційні дії (реєстрація права власності, похідних від права власності речових прав та обтяжень, відкриття розділу в державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об?єкти та суб?єктів цих прав перереєстрація об?єкта нерухомості) відносно вказаного об`єкту нерухомості.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову зазначає, що у власності відповідача перебуває нежитлове приміщення - апартаменти АДРЕСА_1 , загальною площею 131,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкту 25888351101. Вказує, що відповідач давно виїхала за кордон і на даний час на постійній основі проживає в Російській Федерації. Вказане майно є єдиним ліквідним майном відповідача, за рахунок якого можуть бути задоволені його позовні вимоги. Вважає, що якщо не вжити заходів забезпечення позову, то через уповноважених представників або самостійно приїхавши в Україну, відповідач зможе вчинити фраудаторний правочин, направлений на відчуження об?єкту нерухомості з метою уникнення відповідальності за несплату аліментів. Зважаючи на той факт, що в Україні вона не працює, банківських рахунків у неї немає, вказаний об`єкт є єдиним ліквідним майном відповідача за рахунок якого можуть бути задоволені його позовні вимоги. Таким чином, позивач вважає, що після подачі позову існує реальна загроза подальшого відчуження вказаного об`єкту з метою уникнення негативних наслідків для відповідача, при цьому, відчуження вказаного майна унеможливить виконання рішення суду.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову потрібно відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних заходів, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог та застосовуються з метою недопущення вчинення відповідачем дій, направлених на фактичну неможливість виконання судового рішення.
Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, суд вирішуючи питання про забезпечення позову, має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає, що доводи, викладені позивачем у заявіпро забезпечення позову є необґрунтованими, адже доказів на підтвердження того, що відповідач має намір відчужити вказане нерухоме майно на користь третіх осіб матеріали справи не містять. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість здійснити відчуження спірної квартири на користь третіх осіб без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви.
Крім того, суду не надано належних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, а також, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення даного позову.
Серед іншого, позивачем взагалі не надано доказів того, що нежитлове приміщення - апартаменти АДРЕСА_1 , загальною площею 131,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкту 25888351101 належить відповідачу, а тому, на переконання суду, вжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів третіх осіб.
Окрім зазначеного, всупереч положень ч. 6 ст. 151 ЦПК України в заяві відсутня пропозиція щодо зустрічного забезпечення.
За таких обставин, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 149-151,153 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за минулий час - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на протязі п`ятнадцяти днів з дня її повного складення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: Ю.В. Тополева
01.09.26