Справа № 466/5606/26
УХВАЛА
про передачу справи за підсудністю
07 вересня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Постигач О. Б., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів,
встановила:
позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова до відповідачки ОСОБА_2 із вищевказаним позовом.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 06.08.2026 року вказану позовну заяву передано за підсудністю для розгляду до Залізничного районного суду м. Львова.
У зв`язку з наведеним, справу було передано для автоматизованого розподілу. У відповідності до вимог ст. 33 ЦПК України, автоматизованою системою документообігу суду 03.09.2026 року матеріали справи передані на розгляд судді Постигач О. Б.
Дослідивши матеріали справи, доходжу висновку, що дана справа помилково направлена до Залізничного районного суду м. Львова з огляду на таке.
У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Підсудністю у цивільному судочинстві визначено розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.
Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Як вбачається з відповіді на запит з Єдиного державного демографічного реєстру від 04.09.2026 року № 3275237, відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 24.06.2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання.\
Згідно протоколу судового засідання від 06.08.2026р. Щевченківським районним судом м. Львова розпочато судовий розгяд справи по суті, а саме оголошено позовну заяву, 'зясовано думку відповідача по суті заялених позовних вимог.
У подальшому, ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 06.08.2026 року вказану позовну заяву передано за підсудністю для розгляду до Залізничного районного суду м. Львова.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.
Аналогічні положення також містить п. 45 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», який визначає, що забороняється передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом, незалежно від зміни обставин, що впливають на визначення підсудності справи, крім випадків, установлених законом.
Крім цього, суд також звертає увагу те, що однією із позовних вимог позивача є вимога про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 05.05.2026 року до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, тобто така вимога підлягає розгляду за правилами альтернативної підсудності.
Із відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 07.09.2026 року № 3275237, позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що належить до територіальної підсудності Шевченківського районного суду м. Львова.
Верховний Суд у постанові справі від 11.09.2020 року по справі № 725/2910/19 зазначив про те, що при поєднані в одному позові кількох вимог, одна з яких підлягає розгляду за правилами загальної підсудності, а інша - за правилами альтернативної підсудності, справа за такими вимогами може бути розглянута за правилами альтернативної підсудності у суді за вибором позивача.
Таким чином, з урахуванням характеру заявлених позовних вимог, зокрема вимоги про стягнення аліментів, справа підлягає розгляду судом, визначеним відповідно до правил альтернативної підсудності. При цьому суд, до якого позивач первісно звернувся та який прийняв справу до свого провадження, не позбавлений повноважень розглядати таку справу за умови дотримання передбачених законом правил підсудності.
З огляду на наведене, враховуючи, що Шевченківським районним судом м. Львова було прийнято справу до свого провадження, а заявлені позовні вимоги, зокрема вимога про стягнення аліментів, допускають застосування правил альтернативної підсудності, відсутні правові підстави для прийняття цієї справи до провадження іншим судом.
Зазначена справа не належить до виключної підсудності іншого суду. Предметом позову є припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів.
Отже, з наведеного можна дійти висновку, що Шевченківський районний суд м. Львова помилково направив дану цивільну справу до Залізничного районного суду м. Львова.
Слід також врахувати, що недотримання судом правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд до належного суду (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
При цьому, розгляд справи судами з порушенням правил підсудності є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 369/238/15-ц (провадження № 14-117цс18)).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Стаття 32 ЦПК України передбачає, що спори між судами про підсудність не допускаються.
Разом з тим, враховуючи, що дана справа направлена з порушенням правил, встановлених ст. 31 ЦПК України, перенаправлення справи за належною підсудністю не може вважатися спором про підсудність.
При цьому підлягають врахуванню висновки Верховного Суду, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2019 року в справі № 855/364/19, в постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 640/12339/19, де зазначено, що якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб`єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ. Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов`язковості положень інституту підсудності справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом. Таке рішення є виконанням вимог закону.
На підставі вищевикладеного, доходжу висновку, що матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів підлягають поверненню для розгляду за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Львова як помилково направлені доЗалізничного районного суду м. Львова.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 28, 30, 31, 187, 260, 261, 354 ЦПК України, суддя,
постановила:
матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів - передати на розгляд до Шевченківського районного суду м. Львова (електронна пошта: inbox@sh.lv.court.gov.ua, місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 12) за територіальною юрисдикцією (підсудністю) як помилково направлені.
Копію ухвали направити учасникам - для відома.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Передачу справи на розгляд вказаного суду за встановленою підсудністю здійснити не пізніше п`яти днів після закінчення строку на оскарження даної ухвали, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно. Оригінал ухвали міститься в матеріалах справи №466/5606/26. Ухвала 07.09.2026 набрала законної сили.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Копія виготовлена
Суддя: Постигач О.Б.