ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/1229/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Компанієць І.Д., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії
В С Т А Н О В И В :
03.01.2024 ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неврахування довідок про заробітну плату № 01/1/1/1867 від 18.05.2017 та № 01/1/1/1864 від 18.05.2017, виданих Акціонерним товариством «Газпромнефть-Ноябрскнефтегаз» за період роботи з 01.12.1987 по 31.03.1992 при обчисленні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 12.07.2021 з урахуванням відомостей про заробітну плату, зазначених у довідках про заробітну плату №01/1/1/1867 від 18.05.2017 та №01/1/1/1864 від 18.05.2017, виданих Акціонерним товариством «Газпромнефть-Ноябрскнефтегаз» за період роботи з 01.12.1987 по 31.03.1992.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час призначення їй пенсії за віком з 21 липня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві безпідставно не враховано довідки про заробітну плату №01/1/1/1867 від 18 травня 2017 року та № 01/1/1/1864 від 18 травня 2017 року, видані Акціонерним товариством «ГАЗПРОМНЕФТЬ-НОЯБРСКНЕФТЕГАЗ» за період роботи з 01 грудня 1987 року по 31 березня 1992 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 р. адміністративний позов задоволено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на території Російської Федерації, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного права на пенсійне забезпечення.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що головне управління не має змоги направити до органів Пенсійного фонду Російської Федерації запит на предмет відповідності виданої довідки у зв`язку з тим, що підприємство знаходиться на території Російської Федерації, у зв`язку з відсутністю поштового з`єднання з країною-агресором.
Позивач скористалася своїм правом на подачу відзиву, в якому заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до статті 311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Мінським РУ ГУ МВС України в місті Києві 08.04.1999 року.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві з 21.07.2021, отримує пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Разом із заявою від 21.07.2021 про призначення пенсії за віком позивач надала органу пенсійного фонду архівні довідки про заробітну плату № 01/1/1/1867 від 18 травня 2017 року та № 01/1/1/1864 від 18 травня 2017 року, видані Акціонерним товариством «ГАЗПРОМНЕФТЬ-НОЯБРСКНЕФТЕГАЗ» за період роботи з 01 грудня 1987 року по 31 березня 1992 року.
Однак Відповідачем до розрахунку заробітної плати не зарахований період роботи Позивача з 01 грудня 1987 року по 31 березня 1992 року, зазначений в архівних довідках про заробітну плату № 01/1/1/1867 від 18.05.2017 та № 01/1/1/1864 від 18.05.2017.
Представник Позивача звернувся до Відповідача з адвокатським запитом від 07.12.2023 про надання інформації щодо підстав не взяття до розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 згідно довідок про заробітну плату № 01/1/1/1867 від 18.05.2017 та № 01/1/1/1864 від 18.05.2017, виданих Акціонерним товариством «ГАЗПРОМНЕФТЬ-НОЯБРСКНЕФТЕГАЗ» за період роботи з 01 грудня 1987 року по 31 березня 1992 року при призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Листом №2600-0202-8/243056 від 11.12.2023 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило позивача, що заробітна плата за період роботи з 01 грудня 1987 року по 31 березня 1992 року не включена до підрахунку пенсії позивача, оскільки дані не підтверджені первинними документами. Крім того, Відповідачем вказано, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 44 та ст. 64 Закону №1058, Закону №877 та п. 4.2 Порядку №22-1 Головним управлінням ПФУ в м. Києві направлено запити до ДУ - УПФ РФ на проведення перевірки достовірності вищевказаних довідок про заробітну плату. Станом на 24.02.2022 акт перевірки довідок про заробітну плату до Головного управління ПФУ в м. Києві не надходив. Одночасно, направити повторний запит на проведення перевірки достовірності вищезазначених довідок про заробітну плату до російської федерації наразі немає можливості у зв`язку з відсутністю поштового з`єднання з країною агресором.
Позивач вважаючи протиправними дії відповідача щодо не взяття до розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 довідок про заробітну плату № 01/1/1/1867 від 18.05.2017 та № 01/1/1/1864 від 18.05.2017, виданих Акціонерним товариством «ГАЗПРОМНЕФТЬ-НОЯБРСКНЕФТЕГАЗ» за період роботи з 01 грудня 1987 року по 31 березня 1992 року при призначення пенсії,, звернулася до суду з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.
Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Згідно із частинами 1, 2, 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Слід зазначити, що до 01.01.2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Так, згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 40 Закон №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій також врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1.
Відповідно до п. 2.10 вказаного Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Так, Відповідач в апеляційній скарзі посилається на ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема, що органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.
Так, дійсно у разі сумніву в розмірі заробітної плати, яка враховується при обчисленні пенсії, орган ПФУ має право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Зміст зазначених вище норм права свідчить, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період. Обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
У свою чергу перевірки обґрунтованості видачі документів для призначення (перерахунку) пенсії не є плановими, а здійснюються лише у необхідних випадках. Витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, а не обов`язком. Орган Пенсійного фонду України має право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, у разі сумніву в розмірі заробітної плати, яка враховується при обчисленні пенсії.
Як вбачається із матеріалів справи, звернувшись 21.07.2021 р. до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Позивачем разом із заявою щодо призначення пенсії за віком було подано довідки про заробітну плату № 01/1/1/1867 від 18.05.2017 та № 01/1/1/1864 від 18.05.2017, виданих Акціонерним товариством «ГАЗПРОМНЕФТЬ-НОЯБРСКНЕФТЕГАЗ» за період роботи з 01 грудня 1987 року по 31 березня 1992 року.
У даних довідках про заробітну плату зазначено, що зі всіх сум відрахування в Пенсійний фонд проведені повністю по встановлених тарифах.
Довідки видані на підставі особового рахунку позивача за період з 1987-1992.
Колегія суддів зауважує, що неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку відповідної довідки особи не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії (п. 41 постанови Верховного Суду від 09 липня 2020 р. у справі № 235/7688/16-а).
Обов`язок збереження всіх первинних бухгалтерських документів, зокрема, документів щодо виплати заробітної плати, не може бути покладено на пенсіонера.
Факт роботи Позивача на вказаному підприємстві підтверджується відомостями трудової книжки.
Таким чином, спірні довідки про заробітну плату були отримані відповідачем ще при призначенні пенсії ОСОБА_1 , а саме 21.07.2021, ще до виходу Росії з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (11 червня 2022 року).
Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому, зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006, Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31). Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стретч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, №44277/98, рішення від 24.04.2003 року).
Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, Позивач, подавши відповідно до законодавства необхідні документи на отримання пенсії за віком, мав законні сподівання на своєчасне отримання належно нарахованої пенсії у визначеному законодавством порядку в повному обсязі.
Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2022 року у справі №243/4336/17 зазначив:
«Суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".
Отже, суд першої інстанції, враховуючи право Позивача на соціальний захист, дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність дій Відповідача щодо неврахування спірних довідок при призначенні пенсії Позивачу.
Враховуючи наведене вище, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 р.- залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
І.Д. Компанієць
В.В. Файдюк