П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/18249/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шувалова Тетяна Олександрівна
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
07 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ГУ ПФУ в Житомирській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ГУ ПФУ у Вінницькій області) про визнання протипрвним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.06.2025 №063550000709 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії в переході з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.06.2025 року з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, ГУ ПФУ у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 23.02.1997 позивач перебував а у шлюбі зі ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
Відповідно до акта огляду медико - соціальною експертною комісією, ОСОБА_2 встановлена 1 А група інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із впливом аварії на ЧАЕС.
05.12.2024 Житомирською облдержадміністрацією їй було видане посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис №12.
Позивач має статус чоловіка померлої громадянки з числа потерпілих 1 категорії, смерть якої пов`язана з Чорнобильською катастрофою.
16.06.202 позивач звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку із переходом на пенсію у разі втрати годувальника.
ГУ ПФУ в у Вінницькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та рішенням від 23.06.2025 №063550000709 відмовлено у перерахунку пенсії у зв`язку із переходом на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Підставою для винесення вказаного рішення стала недостатність страхового стажу позивача для переходу на пенсію у разі втрати годувальника. Роз`яснено, що відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія у зв?язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім?і померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по І групі інвалідності. Непрацездатними членами сім?ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Згідно статті 26 Закону право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. За результатами розгляду документів, вік заявника становить 60 років. Страховий стаж заявника згідно матеріалів пенсійної справи становить 20 років 03 місяці 12 днів, що є недостатнім для призначення пенсії в разі втрати годувальника. Також роз`яснено, що у випадку переходу на пенсію у разі втрати годувальника розмір пенсії зменшується, що робить такий перехід недоцільним.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Так, ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (Закон №1058-IV).
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 10 Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Розділом V Закону №1058-IV визначено порядок та умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.
Так, відповідно до ст. 36 Закону №1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно з абзацом 3 ч. 1 ст. 36, п. 1 ч. 2 Закону №1058-IV батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
Згідно ч. 1 ст. 37 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на одного непрацездатного члена сім`ї в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
Відповідно до ст. 38 Закону №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Разом з тим, ст. 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (Закон №796-ХІІ) закріплено, що пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Крім того, ч. 4 ст. 57 Закону №796-ХІІ визначено, що порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (Порядок №1210).
Порядок визначає механізм обчислення пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .
Відповідно до п. 1 Порядку № 1210 пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Згідно п. 11 Порядку № 1210 мінімальний розмір пенсії у разі втрати годувальника становить: на одного непрацездатного члена сім`ї померлого годувальника, який був на його утриманні - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Таким чином, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV не ставить в залежність виникнення права чоловіка на отримання пенсії по втраті годувальника за його померлу дружину від наявного страхового стажу заявника за умови отримання ним пенсії за віком або ж після досягнення останньою пенсійного віку.
Підстави та вимоги для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника чітко визначено законодавством України, в тому числі Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який не містить вимог щодо наявності у заявника будь-якого страхового стажу, у зв`язку з чим жодних перешкод для поновлення вказаної пенсії позивачу судом не встановлено, оскільки на день із зверненням до відповідача із заявою про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника позивач вже досяг пенсійного віку та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи викладнене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відмовивши позивачу у переході на пенсію в разі втрати годувальника, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області порушило його законні права та інтереси, що свідчить про протиправність допущеної суб`єктом владних повноважень бездіяльності та обумовлює висновок про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області про відмову в перерахунку пенсії при переході на пенсію у разі втрати годувальника від 23.06.2025 №063550000709 та наявності підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, з урахуванням висновків суду.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.