П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/3916/26
Головуючий у 1-й інстанції: Драновський Я.В.
Суддя-доповідач: Гнап Д.Д.
08 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючої судді: Гнап Д.Д.
суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем Міністерства охорони здоров`я України» на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
Суть спору
Спір у цій справі виник у зв`язку з прийняттям експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» рішення від 28 листопада 2025 року № ЦО-19633, яким за результатами перевірки обґрунтованості раніше прийнятого рішення медико-соціальної експертної комісії скасовано встановлену позивачу ІІ групу інвалідності безстроково та встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково з 28 листопада 2025 року.
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи від 28 листопада 2025 року № ЦО-19633, яким скасовано встановлену йому ІІ групу інвалідності безстроково та встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково.
На обґрунтування позову зазначав, що відповідач не мав належної правової підстави для перегляду рішення МСЕК, а також не дотримався процедури проведення оцінювання. Позивач посилався, зокрема, на те, що його не повідомили про дату засідання експертної команди 28 листопада 2025 року, унаслідок чого він не мав можливості взяти участь у розгляді, надати додаткові пояснення щодо стану здоров`я та медичні документи.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення № ЦО-19633 від 28 листопада 2025 року та стягнуто на користь позивача 1064,96 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Суд першої інстанції виходив із того, що рішення МСЕК, прийняті до запровадження системи оцінювання повсякденного функціонування особи, можуть бути переглянуті Центром лише з дотриманням вимог Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338. Суд встановив, що відповідач не повідомив позивача про дату засідання експертної команди та не спростував цієї обставини, у зв`язку з чим дійшов висновку про порушення права особи на участь у процедурі прийняття несприятливого адміністративного акта.
Суд також урахував положення Закону України «Про адміністративну процедуру» щодо права особи знати про адміністративне провадження та бути заслуханою до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на її права чи законні інтереси, і визнав допущене порушення істотним.
Водночас суд першої інстанції зазначив, що не вирішує питання про медичну обґрунтованість встановлення позивачу ІІ чи ІІІ групи інвалідності, оскільки адміністративний суд не є спеціалізованим органом у медичній сфері та не може підміняти експертну команду у вирішенні питань, що потребують спеціальних медичних знань.
ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю, а також стягнути з позивача судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги.
Апелянт наголошує на наявності передбаченої законом підстави для проведення перевірки та зазначає, що суд першої інстанції не врахував належним чином значення постанови слідчого від 31 січня 2025 року, прийнятої у кримінальному провадженні № 6202400[телефон приховано], якою працівників відповідача залучено як спеціалістів та поставлено питання про обґрунтованість рішень МСЕК щодо визначеного переліку осіб, серед яких прямо зазначено позивача.
Відповідач також посилається на те, що експертна команда дослідила медико-експертну документацію, врахувала результати додаткових методів досліджень у клініці Інституту та висновки лікарів-консультантів і встановила наявність у позивача функціональних порушень, які, за висновком команди, відповідали критеріям ІІІ групи інвалідності.
Окремо апелянт заперечує висновок про необхідність особистої участі позивача під час прийняття оскаржуваного рішення. Відповідач стверджує, що проводилася саме перевірка обґрунтованості попереднього рішення МСЕК, а не повторний огляд, у зв`язку з чим огляд особи, за його твердженням, «не проводився та не передбачався». На думку відповідача, участь особи необхідна лише тоді, коли експертна команда за результатами перевірки приймає окреме рішення про необхідність проведення повторного оцінювання.
Апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 18 березня 2026 року у справі № 360/660/25, а також наголошує, що адміністративний суд не вправі самостійно переоцінювати медичні висновки спеціалізованого органу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Позивач наполягає на відсутності належної правової підстави для проведення перевірки щодо нього, посилаючись, зокрема, на встановлення йому інвалідності у 2014 році та положення підпункту 5 пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3633-IX щодо перевірки рішень МСЕК стосовно визначеної категорії чоловіків віком від 25 до 50 років, яким після 24 лютого 2022 року вперше встановлено інвалідність II або III групи.
Також звертає увагу на незаповнення пункту 6.1 витягу з рішення № ЦО-19633 та вважає недостатніми зазначені у пункті 6.2 відомості для підтвердження законності перевірки.
ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
03 листопада 2014 року Хмельницькою обласною медико-соціальною експертною комісією позивача визнано особою з інвалідністю ІІ групи безстроково.
31 січня 2025 року в межах кримінального провадження № 6202400[телефон приховано] слідчим Державного бюро розслідувань прийнято постанову про залучення працівників відповідача як спеціалістів. Перед спеціалістами поставлено, зокрема, питання про обґрунтованість рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення груп інвалідності особам, переліченим у постанові. До такого переліку включено позивача. Постанову направлено відповідачу листом ДБР від 31 січня 2025 року № 3187-25/10-2-02-01-1348/25.
Листом від 22 серпня 2025 року № 3252/01-10 відповідач запропонував позивачу прибути до 01 жовтня 2025 року для обстеження та оцінювання повсякденного функціонування в умовах стаціонару Інституту. У цьому листі відповідач послався на постанову ДБР від 31 січня 2025 року як на підставу перевірки обґрунтованості рішення МСЕК щодо встановлених позивачу групи та строку інвалідності.
Позивач прибув до Інституту для проходження обстеження та оцінювання. Цю обставину безпосередньо зазначено ним у позовній заяві. Матеріали справи також підтверджують, що під час подальшого вирішення питання експертна команда враховувала дані додаткових методів дослідження в клініці Інституту та висновки лікарів-консультантів.
28 листопада 2025 року експертною командою Центру прийнято рішення № ЦО-19633. У ньому зазначено, що команда вивчила медико-експертну документацію, врахувала результати додаткових методів досліджень у клініці Інституту та висновки лікарів-консультантів і дійшла висновку про необґрунтованість встановлення позивачу ІІ групи інвалідності безстроково. За результатами оцінювання ступенів функціональних порушень експертна команда визнала наявні порушення такими, що відповідають критеріям ІІІ групи інвалідності, та встановила ІІІ групу інвалідності безстроково з 28 листопада 2025 року.
У пункті 6.2 витягу з рішення № ЦО-19633 зазначено реквізити листа ДБР від 31 січня 2025 року № 3187-25/10-2-02-01-1348/25, кримінального провадження № 6202400[телефон приховано] та постанови від 31 січня 2025 року.
Суд першої інстанції встановив, що відповідач не повідомив позивача про дату розгляду його справи експертною командою.
ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд досліджує докази щодо фактів, на які учасники посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї.
За частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перевіряючи довід апелянта щодо наявності правової підстави для проведення перевірки, колегія суддів погоджується з ним у цій частині.
Пункт 51 Порядку № 1338 передбачає проведення Центром перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, зокрема на виконання постанови слідчого, прокурора або ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у відповідному процесуальному акті.
Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2026 року у справі № 260/6984/25, відтворюючи правовий висновок, викладений у постанові від 20 лютого 2026 року у справі № 280/4630/25, зазначив, що якщо документ правоохоронного органу, на який посилається суб`єкт владних повноважень, має характер процесуального акта, прийнятого в межах кримінального провадження, та є обов`язковим до виконання, його отримання створює для відповідного органу правовий обов`язок реагування у межах компетенції, визначеної пунктом 51 Порядку № 1338. Водночас для визнання такого документа належною підставою суд повинен установити його процесуальну природу та відповідність формі, передбаченій законом. Сам по собі лист правоохоронного органу без з`ясування, чи є він процесуальним рішенням у межах кримінального провадження або належним запитом робочої групи з моніторингу, не може автоматично свідчити про виникнення обов`язку проведення перевірки.
У цій справі відповідна процесуальна підстава підтверджена матеріалами. Постанова слідчого від 31 січня 2025 року прийнята в межах конкретного кримінального провадження, містить рішення про залучення працівників відповідача як спеціалістів та безпосередньо ставить перед ними питання про обґрунтованість рішення МСЕК щодо позивача.
Отже, твердження про те, що перевірку було ініційовано виключно інформаційним листом ДБР, не відповідає фактичним обставинам справи. Законна підстава для початку перевірки існувала.
Не перешкоджав проведенню такої спеціальної перевірки і безстроковий характер встановленої раніше інвалідності. Положення про проходження особами, інвалідність яким установлена без зазначення строку повторного огляду, оцінювання за власним бажанням регулюють загальний порядок такого оцінювання і не виключають спеціального контрольного механізму, прямо передбаченого пунктом 51 Порядку № 1338. Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2026 року також виходив із того, що Центр у межах спеціальної компетенції може перевіряти рішення МСЕК за наявності визначених нормативним регулюванням контрольно-перевірочних підстав.
Разом з тим законність ініціювання перевірки не є тотожною законності рішення, прийнятого за її результатами. Правомірність кожного наступного етапу процедури повинна оцінюватися окремо.
Пункт 10 Порядку № 1338 установлює, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою № 1338, переглядаються Центром з дотриманням вимог цього Порядку. Пункт 51 передбачає, що якщо за результатами перевірки виникає необхідність проведення повторного оцінювання, особа повинна бути про це повідомлена, а оцінювання проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та необхідних досліджень. За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.
Питання співвідношення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК та повторного оцінювання особи отримало безпосередню оцінку Верховного Суду у постанові від 25 серпня 2026 року у справі № 420/37294/25.
Верховний Суд зазначив, що Порядок № 1338 не передбачає права Центру скасовувати рішення медико-соціальної експертизи іншим шляхом, ніж через проведення повторного оцінювання функціонального стану особи з її викликом та повідомленням, а таке оцінювання має проводитися на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та необхідних досліджень. Якщо під час перевірки обґрунтованості рішення про встановлення інвалідності виникають підстави для його перегляду, Центр повинен перейти до передбаченої Порядком процедури повторного оцінювання та повідомити про це особу.
У тій самій постанові Верховний Суд дійшов висновку, що прийняття рішення про скасування раніше встановленої групи інвалідності без проведення належного повторного оцінювання та без виклику особи є порушенням процедури, а недотримання встановленого Порядку тягне протиправність відповідного рішення.
Правовий висновок Верховного Суду щодо необхідності дотримання процедури повторного оцінювання є застосовним до спірних правовідносин, хоча фактичні обставини справи № 420/37294/25 не є тотожними обставинам цієї справи.
У справі № 420/37294/25 особа не пройшла належного повторного оцінювання та повного медичного обстеження, тоді як у справі, що переглядається, позивач після отримання листа від 22 серпня 2025 року фактично прибув до Інституту, а рішення № ЦО-19633 містить посилання на результати додаткових досліджень у клініці та висновки лікарів-консультантів.
Разом з тим наведена відмінність не усуває обов`язку відповідача дотриматися процедури повторного оцінювання у разі, коли за результатами перевірки Центр не обмежується оцінкою попереднього рішення МСЕК, а формує нове рішення щодо групи інвалідності особи.
Рішення № ЦО-19633 за своїм змістом не обмежується оцінкою того, чи було рішення МСЕК від 03 листопада 2014 року обґрунтованим на момент його прийняття. Експертна команда оцінила ступінь актуальних функціональних порушень позивача, співвіднесла їх із критеріями встановлення інвалідності та сформувала нове рішення - про встановлення ІІІ групи інвалідності безстроково з 28 листопада 2025 року. Саме відповідач в апеляційній скарзі посилається на додаткові дослідження в клініці Інституту та висновки лікарів-консультантів як на підставу нового висновку про ступінь функціональних порушень.
За таких обставин твердження апелянта про те, що стосовно позивача проводилася виключно документальна перевірка старої медико-експертної справи, а огляд чи оцінювання «не проводилися та не передбачалися», не узгоджується ані з установленими обставинами, ані зі змістом самого рішення № ЦО-19633.
Факт попереднього прибуття позивача до Інституту та проведення щодо нього медичних досліджень не є сам по собі достатнім доказом дотримання всієї процедури повторного оцінювання. Медичне обстеження є необхідним джерелом інформації для експертної команди, однак Порядок № 1338 регулює також порядок розгляду справи експертною командою, визначення форми такого розгляду та участі особи.
Суд першої інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про розгляд його справи експертною командою 28 листопада 2025 року. При цьому Порядок № 1338 передбачає різні форми проведення оцінювання - очну, заочну, із застосуванням засобів телемедицини та за місцем перебування або лікування особи, а протокол розгляду справи повинен відображати форму проведення розгляду та спосіб участі кожної особи.
Отже, визначальним є не формальне твердження про обов`язкову фізичну присутність особи на кожному етапі роботи експертної команди, а встановлення того, чи обрано передбачену Порядком форму оцінювання та чи забезпечено особі відповідні цій формі процесуальні гарантії.
Саме в цій частині висновки суду першої інстанції потребують уточнення.
Колегія суддів уточнює, що сам по собі факт відсутності особи у приміщенні під час розгляду справи експертною командою не є достатнім для висновку про порушення процедури, оскільки Порядок № 1338 передбачає кілька форм проведення оцінювання. Визначальним є те, чи відповідала обрана форма вимогам Порядку, чи існували передбачені нормативним регулюванням підстави для її застосування та чи були забезпечені процесуальні гарантії, встановлені для відповідної форми розгляду.
При цьому суд першої інстанції встановив, що захворювання, у зв`язку з яким позивачу було встановлено інвалідність, не належить до визначеного Критеріями переліку захворювань та станів, за яких оцінювання проводиться заочно. Доводи апеляційної скарги цієї встановленої судом обставини не спростовують.
Лист від 22 серпня 2025 року підтверджує повідомлення позивача про необхідність прибути до Інституту для проведення обстеження та оцінювання і не дає підстав стверджувати, що позивач взагалі не був залучений до відповідної процедури. Водночас цей лист не містить відомостей про форму, конкретну дату та час розгляду справи експертною командою 28 листопада 2025 року. Доказів іншого належного повідомлення відповідач не надав.
За результатами перевірки відповідач не обмежився оцінкою обґрунтованості рішення МСЕК від 03 листопада 2014 року, а з урахуванням результатів додаткових медичних досліджень здійснив оцінку актуального ступеня функціональних порушень позивача та сформував нове рішення про встановлення йому ІІІ групи інвалідності безстроково з 28 листопада 2025 року. За таких обставин відповідач був зобов`язаний дотриматися встановленої Порядком № 1338 процедури повторного оцінювання особи.
Отже, відповідач, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення, не довів дотримання встановленої законом форми та процедури повторного оцінювання, за результатом якого правове становище позивача було змінено шляхом встановлення замість ІІ групи інвалідності ІІІ групи інвалідності. За таких обставин висновок суду першої інстанції про протиправність рішення № ЦО-19633 по суті є правильним.
Стаття 17 Закону України «Про адміністративну процедуру» гарантує особі право бути заслуханою до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на її право, свободу чи законний інтерес. У цій справі позивач послідовно зазначав, що внаслідок неповідомлення про розгляд 28 листопада 2025 року був позбавлений можливості повідомити експертній команді додаткові скарги щодо стану здоров`я та надати медичні документи.
З огляду на характер питання, яке вирішувалося експертною командою, така можливість не може вважатися суто формальною. Предметом оцінки були саме ступені функціональних порушень та обмеження життєдіяльності особи, а результатом стало погіршення її правового статусу.
Колегія суддів не приймає посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 18 березня 2026 року у справі № 360/660/25 як на підставу для висновку про правомірність оскаржуваного рішення, оскільки у ній вирішувалося питання застосування Інструкції про встановлення груп інвалідності № 561, яка втратила чинність 01 січня 2025 року, а тому відповідний правовий висновок не визначає порядок прийняття рішень за новою системою оцінювання у 2025 році.
Не спростовують установленого процедурного порушення й доводи відповідача про медичну обґрунтованість встановлення ІІІ групи інвалідності.
Верховний Суд послідовно зазначає, що адміністративні суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і не можуть здійснювати власну оцінку медичних підстав для встановлення тієї чи іншої групи інвалідності. Предметом судового контролю є, зокрема, дотримання компетентним органом установленої законом процедури прийняття рішення.
Тому апеляційний суд не встановлює, чи відповідає фактичний стан здоров`я позивача критеріям ІІ або ІІІ групи інвалідності, та не переоцінює медичні показники, наведені відповідачем. Скасування рішення № ЦО-19633 не означає самостійного визначення судом належної позивачу групи інвалідності. Воно є наслідком недоведення відповідачем дотримання процедури, яка повинна передувати формуванню нового рішення щодо інвалідності особи.
Разом з тим апеляційна скарга містить обґрунтовані зауваження до мотивувальної частини рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції, цитуючи підпункт 2 пункту 8 Положення, відтворив його у редакції, яка не діяла на дату прийняття рішення № ЦО-19633. Постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2025 року № 1111, якою відповідну норму змінено, набрала чинності 11 вересня 2025 року, тобто до прийняття оскаржуваного рішення 28 листопада 2025 року. У чинній на той час редакції підпункт 2 пункту 8 Положення прямо передбачав проведення Центром перевірки, зокрема, на виконання постанови слідчого. Водночас у цьому ж рішенні суд першої інстанції навів пункт 51 Порядку № 1338, який також визначав постанову слідчого самостійною підставою для проведення перевірки.
Ця помилка підлягає виправленню судом апеляційної інстанції, однак не впливає на правильність кінцевого висновку про протиправність оскаржуваного рішення з огляду на порушення подальшої процедури його прийняття. З тих самих підстав колегія суддів не приймає довід позивача у відзиві про те, що підпункт 2 пункту 8 Положення на дату прийняття рішення № ЦО-19633 не передбачав постанову слідчого як підставу для здійснення перевірки, оскільки такий довід ґрунтується на попередній редакції зазначеної норми.
Крім того, суд першої інстанції надто широко сформулював висновок щодо обов`язковості особистої присутності особи в будь-якій процедурі перевірки рішення МСЕК. Правильним є інший підхід: сама перевірка попереднього рішення та повторне оцінювання особи є пов`язаними, але не тотожними етапами. Визначальним для цієї справи є те, що після проведення перевірки відповідач не обмежився оцінкою попереднього рішення, а сформував нове рішення щодо групи інвалідності позивача. Саме це зумовлювало необхідність додержання правил повторного оцінювання, встановлених Порядком № 1338.
Таким чином, окремі мотиви рішення суду першої інстанції є помилковими та підлягають зміні, однак ці недоліки не спростовують правильності кінцевого висновку про протиправність рішення № ЦО-19633.
V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення. Згідно з частинами першою та четвертою статті 317 КАС України підставами для зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, а зміна судового рішення може полягати у зміні його мотивувальної частини.
Колегія суддів установила, що суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, однак допустив помилки у правовому обґрунтуванні, зокрема щодо нормативних підстав проведення перевірки та оцінки порядку участі особи у відповідній процедурі.
Водночас установлені судом апеляційної інстанції обставини підтверджують недотримання відповідачем процедури повторного оцінювання, за результатами якого сформовано нове рішення щодо групи інвалідності позивача. Тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову немає.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року - зміні в мотивувальній частині з викладенням мотивів його прийняття у редакції цієї постанови, а в іншій частині - залишенню без змін.
Оскільки за результатами апеляційного перегляду змінюється лише мотивувальна частина рішення, а кінцевий результат вирішення спору залишається незмінним, підстав для зміни розподілу судових витрат, здійсненого судом першої інстанції, та для стягнення з позивача судового збору, сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги, немає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем Міністерства охорони здоров`я України» задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року змінити в мотивувальній частині, виклавши мотиви його прийняття в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у справі № 560/3916/26 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуюча Гнап Д.Д.
Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.