РІШЕННЯ
Іменем України
01 вересня 2026 року
м. Київ
справа №990/322/26
адміністративне провадження № П/990/322/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А., Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
за участі секретаря судового засідання - Титенко М.П.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Селюкова І.О.,
розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
10 серпня 2026 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції із позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також - відповідач, ВККС) з такими позовними вимогами:
- визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 25 червня 2026 року №335/ас-26 про визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді;
- зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісії суддів України повторно розглянути питання щодо підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що формуючи висновок про істотну невідповідність кандидата Комісія покликається на те, що позивач, маючи свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю з 2012 року та професійний досвід у сфері права, «мав повною мірою усвідомлювати правову природу, ризики та наслідки застосування механізму номінального оформлення права власності на нерухоме майно в інтересах третіх осіб». ОСОБА_1 доводить, що такі висновки не можуть вважатися належним мотивуванням оскаржуваного рішення.
Автор позову пояснив, що Комісія не встановила жодного факту, який би свідчив про незаконність обраного способу набуття права власності, фіктивність правочину, удаваність договору купівлі-продажу, приховування майна чи походження коштів із незаконних джерел. Натомість висновок про невідповідність кандидата критеріям доброчесності фактично ґрунтується лише на припущенні, що через свій професійний досвід позивач мав усвідомлювати певні потенційні ризики оформлення права власності.
Серед іншого, позивач вважає необґрунтованим висновок Комісії щодо заниження вартості квартири порівняно з середніми ринковими показниками на аналогічне майно наявністю технічних особливостей цього майна. Стосовно співрозмірності задекларованої вартості квартири в Шевченківському районі міста Києва 783 400 грн (еквівалентно 29 900 дол. США) її реальній ринковій вартості кандидат пояснив, що об`єкт перебував у занедбаному технічному стані, з непридатними для експлуатації інженерними мережами (сантехнічними та електричними комунікаціями), а також мав значну заборгованість за житлово-комунальні послуги.
На переконання позивача, Комісія не встановила ринкову вартість спірної квартири станом на момент її придбання, а ототожнила саме середню вартість квартир у Шевченківському районі міста Києва, отриману з інформаційно-аналітичного порталу, із ринковою вартістю конкретної квартири позивача. Такий підхід не відповідає принципам оцінки нерухомого майна, оскільки середньостатистичні показники ринку не можуть свідчити про вартість конкретного об`єкта без урахування його індивідуальних характеристик. При цьому Комісія залишила поза увагою, що договірна ціна квартири підтверджувалася звітом суб`єкта оціночної діяльності, складеним безпосередньо перед укладенням договору купівлі-продажу.
Крім того, ОСОБА_1 наголосив на тому, що посилання Комісії на пункт 10 договору купівлі-продажу також не спростовує пояснення позивача щодо технічного стану квартири, оскільки зазначена умова є типовою для договорів відчуження нерухомого майна та підтверджує лише те, що покупець оглянув об`єкт і не має до продавця претензій у зв`язку з його станом. Вона не є технічним висновком, не встановлює ступінь фізичного зносу квартири, не визначає її ринкову вартість та не спростовує потребу проведення ремонту після придбання. Також позивач звернув увагу, що безпідставним є висновок Комісії щодо розписки про компенсацію наслідків затоплення квартири. Позивач не стверджував, що ця розписка є технічним документом або підтверджує загальний стан квартири. Вона подавалася виключно як доказ окремої обставини - факту затоплення житла, який міг впливати на його споживчі характеристики та, відповідно, на договірну ціну. Отже, Комісія фактично спростувала твердження, якого позивач не заявляв.
Так само необґрунтованим є висновок Комісії про те, що вплив заборгованості за житлово-комунальні послуги на формування договірної ціни є припущенням. Якщо Комісія заперечує існування такого впливу, саме вона повинна була навести належні докази того, що зазначена обставина жодним чином не могла вплинути на ціну продажу. Натомість у рішенні відсутні будь-які докази чи розрахунки, які б підтверджували такий висновок. Отже, Комісія фактично поставила кандидату у провину припущення, водночас обґрунтувавши власні висновки аналогічними припущеннями.
Позивач також вважає необґрунтованими висновки Комісії про невідповідність рівня життя кандидата задекларованим доходам, оскільки не узгоджуються із встановленими самою Комісією фактичними обставинами та містять внутрішню суперечність. Твердження про неможливість забезпечити власне проживання протягом 26 років на суму 253 317, 78 грн не ґрунтується на будь-якому дослідженні, а є виключно припущенням членів Комісії.
На думку позивача, Комісією порушено принцип пропорційності, оскільки навіть якщо припустити існування окремих сумнівів щодо оформлення квартири, Комісія не пояснила, чому саме ці обставини є достатніми для найбільш суворого висновку «істотна невідповідність» кандидата критеріям доброчесності та професійної етики. Рішення не містить аналізу інтенсивності сумнівів, їх впливу на довіру до кандидата чи можливості усунення таких сумнівів менш обтяжливими висновками. Це ставить під сумнів дотримання принципу пропорційності.
Підсумовуючи, позивач зазначає, що рішення Комісії про оцінювання критерію доброчесності та професійної етики у 0 балів є необґрунтованим, непропорційним та таким, що не відповідає вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності, обґрунтованості, розсудливості, безсторонності та належного мотивування рішень суб`єктів владних повноважень.
У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити в її задоволенні повністю.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач пояснив, що за результатами спеціальної перевірки Національним агентством з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) надано інформацію про те, що в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - майнова декларація), за 2024 рік встановлено ознаки відображення позивачем недостовірних відомостей на загальну суму 1 177 393, 74 грн.
Також відповідач вказав, що 18 травня 2026 року до Комісії надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) про невідповідність ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
Відповідач зазначив, що Комісія оцінила всі обставини в сукупності, дослідила пояснення та докази позивача щодо джерел походження фінансових ресурсів, констатувала відсутність документально підтвердженого доходу брата позивача в період придбання квартири, врахувала непрозорий характер оформлення права власності, а також обґрунтований сумнів щодо неможливості забезпечити своє проживання протягом 26 років на залишок коштів у розмірі 253 317, 78 грн, та дійшла висновку, що наведені ГРД обставини є достатніми для визнання позивача таким, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав» та «відповідність рівня життя задекларованим доходам».
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд встановив такі обставини.
Рішенням від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) ВККС оголосила конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі -Конкурс), із заявою про участь в якому звернувся, у тому числі ОСОБА_1 .
Рішенням від 04 березня 2024 року №84/ас-24 ВККС допустила позивача до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
Рішенням від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 ВККС затвердила загальні результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складання кваліфікаційного іспиту» кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу.
Цим же рішенням до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах Конкурсу допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, у тому числі й позивача.
За результатами першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 отримав - 348,10 бала.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 липня 2025 року №127/зп-25 визначено суди, які включаються до другої групи судів на першій стадії Конкурсу, а саме: Дніпровський апеляційний суд, Київський апеляційний суд, Львівський апеляційний суд, Одеський апеляційний суд, Харківський апеляційний суд, Миколаївський апеляційний суд.
ОСОБА_1 надіслав до Комісії заяву про намір претендувати на посаду судді Дніпровського апеляційного суду.
Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем за результатами розгляду матеріалів кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 визначено члена Комісії ОСОБА_3 .
За результатами спеціальної перевірки Національним агентством з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) надано інформацію про те, що в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - майнова декларація), за 2024 рік встановлено ознаки відображення позивачем недостовірних відомостей на загальну суму 1 177 393, 74 грн (копії листа НАЗК та декларації за 2024 рік додаються).
18 травня 2026 року до Комісії надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) про невідповідність ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
Членом Комісії - доповідачем (лист від 18 травня 2026 року №32 дпс-10617/23/4) позивачу надіслано висновок ГРД та запропоновано надати пояснення, документи чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує або уточнює викладені в ньому обставини (копія листа Комісії разом з висновком ГРД додаються).
До Комісії 19 травня 2026 року надійшли пояснення ОСОБА_1 щодо обставин, викладених у висновку ГРД, та копії відповідних документів (копія письмових пояснень ОСОБА_1 на висновок ГРД додається).
Співбесіду з позивачем проведено 21 травня 2026 року та 25 червня 2026 року.
За результатами співбесіди 21 травня 2026 року оголошено перерву для надання можливості ОСОБА_1 надати додаткові докази та пояснення стосовно обставин, зазначених у висновку ГРД.
До Комісії 12 червня 2026 року надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 щодо обставин, викладених у висновку ГРД та копії відповідних документів.
Рішенням Комісії від 25 червня 2026 року №335/ас-26 визначено, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 набрав 423,44 бала. Комісією визнано ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Не погодившись із рішенням ВККС від 25 червня 2026 року №335/ас-26 про визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді, позивач звернувся до суду з позовом.
Згідно з частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII ВККС України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
За приписами частини першої статті 93 Закону №1402-VIII ВККС України проводить добір кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит, проводить кваліфікаційне оцінювання, затверджує форму і зміст заяви про участь у доборі кандидатів на посаду судді, анкети кандидата на посаду судді, порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, порядок формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді), програму та порядок проходження початкової підготовки судді тощо.
Частиною першою статті 79 Закону №1402-VIII установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується ВККС України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» від 09 грудня 2023 року № 3511-IX (далі - Закон № 3511-IX) внесено зміни до Закону України «Про судоустрій та статус суддів», зокрема викладено в новій редакції Розділ IV «Порядок зайняття посади судді» та доповнено пунктами 57-61 розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення». Указаний Закон набрав чинності 30 грудня 2023 року.
Відповідно до пункту 57-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII ВККС України завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом №3511-IX. ВККС України проводить кваліфікаційний іспит в межах конкурсу, передбаченого цим пунктом, за правилами, які діють після набрання чинності Законом №3511-IX щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту.
Завдання, підстави, порядок проведення та етапи кваліфікаційного оцінювання визначено в Главі 1 «Кваліфікаційне оцінювання суддів» розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону № 1402-VIII.
Відповідно до частини першої статті 85 Закону №1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення кваліфікаційного іспиту та 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС України (частина перша статті 85 Закону №1402-VIII).
Частиною третьою статті 85 цього ж Закону передбачено, що для цілей формування суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) ВККС України може ухвалити рішення про запровадження та проведення інших тестувань з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей, а також про застосування інших засобів встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання.
Порядок та методика проведення таких тестувань затверджуються ВККС України.
Рішення про запровадження та проведення таких тестувань ухвалюється Комісією стосовно всіх суддів (кандидатів на посаду судді).
Результати таких тестувань використовуються як одне із джерел інформації, що підлягає оцінці разом з іншою сукупністю зібраної інформації і матеріалів, є конфіденційними, не оприлюднюються та не впливають на кількість балів кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).
Частинами першою, другою, п`ятою статті 83 Закону №1402-VIII встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Визначені законом етапи конкурсу та призначення на посаду судді покликані встановити відповідність кандидата передбаченим Конституцією України та Законом №1402-VIII вимогам, зокрема, критеріям компетентності (професійна, особиста, соціальна тощо), доброчесності та професійної етики, Комісія має перевірити наявність інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначенням кандидата на посаду судді. Ці заходи об`єднані метою забезпечити авторитет та довіру до судової влади, які формуються залежно від персонального складу осіб, що призначаються на посади суддів.
Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією (частина п`ята статті 83 Закону № 1402-VIII).
Відповідно до частини другої статті 85 Закону №1402-VIII кваліфікаційний іспит для цілей кваліфікаційного оцінювання є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.
Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.
Комісія рішенням від 22 січня 2025 року №20/зп-25 затвердила Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, Положення № 20/зп-25).
Згідно з підпунктами 1.1- 1.3 розділу 1 Положення, кваліфікаційне оцінювання - це встановлена законом та цим Положенням процедура визначення ВККС здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Метою кваліфікаційного оцінювання є встановлення рівня компетентності, доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді). Завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками.
Пункт 6.21 Положення №20/зп-25 визначає, що співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників з метою ухвалення остаточного рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами Комісії та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень (пункт 6.23 Положення №20/зп-25).
Під час співбесіди обов`язково обговорюються із суддею (кандидатом на посаду судді) дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності (пункт 6.24 Положення №20/зп-25).
Відповідно до пункту 6.25 Положення №20/зп-25 суддя (кандидат на посаду судді) до проведення співбесіди має право: знайомитися з матеріалами досьє; надавати документи (завірені копії документів) чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує чи уточнює дані, що містяться в досьє; надавати свої пояснення, зокрема у письмовому вигляді.
За правилами пункту 6.26 Положення №20/зп-25 письмові пояснення надаються суддею (кандидатом на посаду судді) протягом п`яти робочих днів з дня ознайомлення з матеріалами досьє, але не пізніше одного робочого дня до дати проведення співбесіди. Усні пояснення надаються суддею під час співбесіди.
Пункт 6.27. Положення № 20/зп-25 передбачає, що суддя (кандидат на посаду судді), який проходить кваліфікаційне оцінювання, під час співбесіди має право надавати пояснення з питань, пов`язаних з проходженням кваліфікаційного іспиту, та щодо інформації і документів, що містяться в його досьє, надавати коментарі, документи та інформацію за розділами досьє.
У свою чергу, члени Комісії мають право ставити судді (кандидату на посаду судді) запитання щодо оголошених під час доповіді показників, самостійно знайомитися з досьє, ставити запитання доповідачу, порушувати перед Комісією питання, які виникли під час ознайомлення з досьє (пункт 6.28 Положення № 20/зп-25).
У разі необхідності під час співбесіди може бути оголошено перерву (пункт 6.29 Положення № 20/зп-25).
Пункти 6.35, 6.36 Положення № 20/зп-25 передбачають, що під час співбесіди можуть бути присутні як спостерігачі будь-які заінтересовані особи, а також представники органу суддівського самоврядування та/або представники Громадської ради доброчесності.
Предметом оскарження у цій справі є рішення ВККС №335/ас-26 від 25 червня 2026 року в частині висновку про визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями доброчесності та професійної етики.
Оскільки оскаржуване рішення з моменту його ухвалення спричинило для кандидата негативні наслідки, а саме припинення участі у конкурсі на посаду судді апеляційного загального суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), таке рішення підлягає судовому оскарженню в порядку, передбаченому КАС України.
Хоча позов заявлено про визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення в цілому, доводи позову стосуються незгоди з висновками колегії ВККС щодо результату оцінювання певного показника. Отже, спірними у цій справі є висновки Комісії, сформульовані на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» за результатами дослідження доброчесності та професійної етики позивача.
Комісією у складі колегії оцінено позивача за критеріями кваліфікаційного оцінювання з метою визначення його здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді. Однак, щодо критеріїв доброчесності та професійної етики у Комісії лишився обґрунтований сумнів у відповідності позивача показникам «законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав» та «відповідність рівня життя задекларованим доходам». Комісія виснувала, що вказані критерії підлягають оцінці у 0 балів.
Дослідивши письмові пояснення кандидата щодо відповідності критерію доброчесності та професійної етики, системно проаналізувавши відповіді, озвучені ним під час співбесіди, Комісія дійшла таких висновків.
Так, до Комісії 18 травня 2026 року надійшов висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
Зокрема, у висновку ГРД зазначено, що придбана 04 травня 2018 року позивачем квартира загальною площею 72,7 кв. м, розташована в Шевченківському районі міста Києва на загальну суму 783 400,00 грн за своєю вартістю є значно меншою, ніж аналогічне житло на вторинному ринку.
ОСОБА_1 надав письмові пояснення щодо доводів, зазначених у висновку ГРД, які підтримано ним під час співбесіди.
Стосовно придбання у 2018 році квартири загальною площею 72,7 кв. м у місті Києві за 783 400,00 грн під час співбесіди позивач пояснював, що це майно придбано ним за кошти рідного брата, який з 2015 року постійно проживає й працює в Республіці Польща. Факт його проживання та легального працевлаштування підтверджено копіями паспортів із відмітками про перетини кордону, картою побуту, а також довідками про доходи та сплачені податки у Польщі за 2024- 2025 роки.
Відповідно до цих довідок середньорічний дохід брата становить близько 14 000 дол. США. Позивач зауважив, що зберегти аналогічні податкові довідки за попередні періоди не вбачалося можливим через відсутність такої потреби на той час та особливості їх обігу за місцем роботи. Проте, на переконання позивача, з огляду на стабільність економіки Польщі та незмінний характер працевлаштування брата з 2015 року надані документи за останні роки репрезентують стабільність його попередніх доходів, достатніх для придбання квартири.
Позивач також зазначав, що кошти ввозилися братом в Україну особисто, готівкою, частинами під час його відпусток та святкових візитів, що не спростовує легальності їх походження. Водночас обставини оформлення права власності на себе позивач пояснив тим, що на момент укладення угоди брат перебував за кордоном і через робочі обставини не зміг прибути в Україну. Довіреність заздалегідь ним не оформлювалася через відсутність такої потреби. Керуючись виключно близькими й довірчими сімейними стосунками, брат в усному порядку погодив оформлення права власності на ім`я позивача.
Стосовно вартості квартири 783 400,00 грн (еквівалентно 29 900,00 дол. США), позивач пояснював, що вона обумовлена технічним станом об`єкта: квартира розміщена у будинку так званої «сталінської забудови», після затоплення, з непридатними для використання сантехнічними та електричними комунікаціями, з великим боргом за комунальні послуги. Вартість квартири підтверджується звітом про оцінку майна від 03 травня 2018 року, зробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова Компанія «Центр Оцінки» та договором купівлі-продажу квартири від 04 травня 2018 року.
Окремо позивач наголосив, що згідно з висновком судового експерта від 05 червня 2026 року №410, складеним за результатами економічного дослідження, яке він замовив з метою спростування результатів спеціальної перевірки НАЗК щодо достовірності відомостей, указаних у його майновій декларації за 2024 рік, у нього було достатньо власних офіційних доходів для здійснення витрат у період з 1998 до 2024 року, зокрема для придбання зазначеної квартири.
Позивач також зазначав, що він вжив усіх можливих і залежних від нього заходів для підтвердження доброчесності та законності походження коштів на час придбання нерухомості, а також зауважив, що ані він, ані його брат не були державними службовцями чи особами, прирівняними до них, отже їхні дії жодним чином не могли вплинути на авторитет правосуддя чи рівень суспільної довіри до судової влади.
Комісією встановлено, що в майнових деклараціях позивача за 2022- 2025 роки відображено квартиру загальною площею 72,7 кв.м, розташовану в Шевченківському районі міста Києва, задекларованою вартістю 783 400 грн. Право власності на вказану нерухомість набуто на підставі договору купівлі-продажу від 04 травня 2018 року, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Комісія наголосила, що позивач у 2012 році отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Станом на 2018 рік він мав значний стаж та професійний досвід у сфері права, а отже, мав повною мірою усвідомлювати правову природу, ризики та наслідки застосування подібного механізму номінального оформлення права власності на нерухоме майно в інтересах третіх осіб. Такі підстави і порядок набуття кандидатом на посаду судді права на об`єкт цивільних прав, на переконання Комісії, посилюють обґрунтований сумнів щодо прозорості набуття цієї квартири.
Стосовно співрозмірності задекларованої вартості квартири в Шевченківському районі міста Києва 783 400 грн (еквівалентно 29 900 дол. США) її реальній ринковій вартості позивач пояснював, що об`єкт перебував у занедбаному технічному стані, з непридатними для експлуатації інженерними мережами (сантехнічними та електричними комунікаціями), а також мав значну заборгованість за житлово-комунальні послуги.
Проте, на переконання Комісії, ці доводи спростовуються матеріалами укладеного позивачем правочину. Зокрема, відповідно до пункту 10 договору купівлі-продажу від 04 травня 2018 року, відчужувана квартира була детально оглянута покупцем (Позивачем) до підписання договору. Жодних недоліків або дефектів, які б перешкоджали її використанню за призначенням, на момент огляду виявлено не було. Продавець підтвердив, що повідомив покупця про всі відомі йому явні та приховані дефекти, а покупець своєю чергою не висловив жодних претензій щодо якісних та технічних характеристик об`єкта.
Комісія також зазначила, що копія розписки, наданої позивачем, про нібито отримання третьою особою 300 дол. США як компенсації за затоплення квартири за своєю правовою природою не є документом, що може засвідчувати занедбаний технічний стан квартири.
Комісія відзначила, що доводи позивача про те, що наявність заборгованості за комунальні послуги у продавця впливала на зменшення вартості майна, ґрунтуються на припущеннях.
З огляду на зазначене вище Комісія критично оцінила пояснення позивача щодо обґрунтування заниження вартості квартири порівняно з середніми ринковими показниками на аналогічне майно наявністю технічних особливостей цього майна.
Також Комісія критично оцінила твердження позивача щодо наявності в нього власних офіційних доходів для здійснення витрат у період з 1998 до 2024 року, зокрема, для придбання зазначеної квартири навіть без залучення коштів брата.
Як встановила Комісія під час співбесіди, з метою спростування сумнівів НАЗК, які виникли в межах проведення спеціальної перевірки кандидата на посаду судді ОСОБА_1 , щодо достовірності відомостей, указаних у майновій декларації за 2024 рік, позивач за власною ініціативою замовив економічне дослідження.
На вирішення експерту було поставлено таке запитання: «Чи є документально обґрунтованим розрахунок, за підсумками якого визначено перевищення суми видатків на придбання рухомого та нерухомого майна, а також залишку грошових коштів кандидата на посаду судді ОСОБА_1 над доходами, одержаними із законних джерел, на суму 863 593,74 грн, що викладений у «Результатах спеціальної перевірки щодо достовірності відомостей, зазначених особою у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік» від 24 липня 2025 року відповідно до наданих на дослідження документів?».
Згідно з висновком судового експерта за результатами проведення економічного дослідження №410 від 05 червня 2026 року на підставі наданих документів сума отриманих доходів ОСОБА_1 за 1998- 2024 роки становила 5 518 592, 06 грн, з яких було сплачено податків на суму 324 006, 47 грн та військового збору на суму 18 135,81 грн.
Розрахунок, за підсумками якого визначено перевищення суми залишку грошових коштів, видатків на придбання рухомого та нерухомого майна кандидата на посаду судді ОСОБА_1 , доходів, одержаних із законних джерел на суму 863593,74 грн, що викладені у «Результатах спеціальної перевірки щодо достовірності відомостей, зазначених особою в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік» від 24 липня 2025 року - згідно з даними, наданими на дослідження документів, не підтверджується.
Відповідно до наданих на дослідження документів результат співставлення видів доходів та видатків, наведених у розрахунку в «Результатах спеціальної перевірки щодо достовірності відомостей, зазначених особою в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік» від 24 липня 2025 року, у ОСОБА_1 є перевищення доходів над видатками на суму 253 317, 78 грн. Комісія взяла до уваги наданий висновок щодо перевищення доходів над видатками кандидата на посаду судді ОСОБА_1 на суму 253 317,78 грн.
Також, під час співбесіди, Комісія встановила, що в результатах спеціальної перевірки НАЗК від 24 липня 2025 року щодо кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 виявлено невідповідність у розрахунках суми доходів кандидата дійсним обставинам.
Зокрема, згідно з відомостями Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - ДРФО) в березні 2021 року ОСОБА_1 отримано дохід з ознакою коду 105 «продаж рухомого майна» у сумі 130 000 грн, податковий агент - Регіональний сервісний центр ГЦС МВС в Запорізькій області (філія ГСЦ МВС).
Відповідно до копії договору купівлі-продажу № 2348/2021/2458352 від 02 березня 2021 року ОСОБА_1 продано транспортний засіб марки «Lexus», модель ES 250 2018 року випуску. В пункті 3.1 цього договору вказано, що за домовленістю сторін вартість відчужуваного автомобіля становить 1 300 000, 00 грн.
Листами Територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України № 2341 від 09 серпня 2025 року № 31/29/2341/26/Г-4248-4228-2025 та від 02 червня 2026 року № 31/29/14-10788-2026, надісланими у відповідь на запит позивача та додатково на запит Комісії, підтверджено, що автомобіль «Lexus ES 250» 2018 року випуску було реалізовано 02 березня 2021 року за 1 300 000,00 грн.
Таким чином, у відомостях ДРФО за 2021 рік помилково значиться сума продажу 130 000 грн, у той час як фактично продаж відбувся за 1 300 000 грн. Отже, у зв`язку зі наявністю помилки у відомостях ДРФО при проведенні спеціальної перевірки кандидата на посаду судді ОСОБА_1 НАЗК не було враховано його дохід у сумі 1 170 000 грн.
Комісія оцінила всі обставини в сукупності, дослідила пояснення та докази позивача щодо джерел походження фінансових ресурсів, констатувала відсутність документально підтвердженого доходу брата позивача в період придбання квартири, врахувала непрозорий характер оформлення права власності, а також обґрунтований сумнів щодо неможливості забезпечити своє проживання протягом 26 років на залишок коштів у розмірі 253 317, 78 грн, та дійшла висновку, що наведені ГРД обставини є достатніми для визнання позивача таким, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав» та «відповідність рівня життя задекларованим доходам».
Комісія оцінила всі пояснення та докази позивача в сукупності та зазначила, що та обставина, що за зовнішніми ознаками укладений позивачем договір купівлі-продажу від 04 травня 2018 року на придбання квартири не визнаний судовими або контролюючими органами неправомірним, фіктивним або удаваним, не позбавляло Комісію можливості надати оцінку обставинам укладення означеного договору з точки зору відповідності позивача встановленим Законом критеріям - доброчесності та професійній етиці.
При цьому у межах оцінювання позивача на відповідність критеріям доброчесності та професійної етики аналіз наведеного договору на предмет його законності, фіктивності чи удаваності не був визначальним, оскільки Комісія перш за все виходила з тих пояснень, які надавались позивачем у письмових поясненнях та під час проведення співбесіди.
Твердження позивача про відсутність у нього умислу на приховування відомостей щодо квартири загальною площею 72,7 кв. м, розташованої в Шевченківському районі міста Києва, або ж намагання зазначити недостовірні відомості про неї, не спростовують висновків Комісії, яка констатувала відсутність документально підтвердженого доходу брата кандидата в період придбання квартири та непрозорий характер оформлення права власності.
Перевіряючи обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення ВККС, Суд виходить з наступного.
Здійснюючи судовий контроль за правомірністю рішення Комісії, суд відзначає, що у межах процедури проведення конкурсу та призначення на посаду судді, з урахуванням мети і завдань його проведення, обов`язком (повноваженням) Комісії є з`ясування й оцінка усіх аспектів життя і діяльності такого кандидата не лише професійного характеру, але й морально-етичного.
Відповідність кандидата на посаду судді критерію доброчесності має місце, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу (частина дев`ята статті 69 Закону № 1402-VIII).
Проведення Комісією співбесіди як завершального етапу такого конкурсу має на меті остаточно підтвердити відповідність кандидата на посаду судді усім встановленими законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність.
За цих обставин Суд відхиляє доводи позивача про необґрунтованість оскаржуваного рішення ВККС України.
Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку мають показувати, наприклад, що доводи / пояснення кандидата на посаду судді взято до уваги, і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася Комісія, коли оцінювала цього кандидата.
Насамперед Суд звертає увагу, що висновок про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики формувався ВККС України переважною мірою внаслідок оцінювання конкретних обставин, а саме нездатності кандидата пояснити та підтвердити підстави і порядок набуття ним права на об`єкт цивільних прав, що, на думку Комісії, посилює обґрунтований сумнів щодо прозорості набуття належного позивачу нерухомого майна; неможливістю підтвердити доходи членів сім`ї.
ВККС України, у межах процедури оцінювання кандидата на посаду судді не здійснює повноважень антикорупційного чи правоохоронного органу, не вдається до перевірки висновків цих органів, однак надає їм оцінку в контексті здійснення своїх повноважень щодо перевірки відповідності кандидата вимогам і стандартам професійної етики та доброчесності в сукупності з іншою інформацією, яка є в суддівському досьє, та поясненнями кандидата на посаду судді з приводу такої інформації.
При цьому ВККС України має керуватися метою виключити будь-які сумнівні факти щодо походження майна кандидата, добросовісного декларування кандидатом своїх та членів сім`ї статків або публічної поведінки кандидата не лише з точки зору вимог законодавства, але й з метою зміцнення переконання суспільства у чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суддівського корпусу та з огляду на те, щоб на думку розсудливої, законослухняної та проінформованої людини поведінка та репутація судді були бездоганними.
Саме по собі призначення (ціль) конкурсу покладає на кандидата, який зацікавлений в отриманні посади судді, обов`язок надати переконливі пояснення (за потреби й відповідні докази), які усувають сумнів у його доброчесності.
Зміст рішення ВККС засвідчує, що під час проведення співбесіди були забезпечені усі передбачені законом процедурні права та гарантії й перешкод у їх реалізації Комісією не створювалося. Водночас позивач не зміг надати достатньо аргументованих пояснень, які б спростовували встановлені Комісією факти, покладені в основу висновку спірного рішення ВККС.
Норми, якими Комісія керувалася під час прийняття нею оспорюваного позивачем рішення, були чіткими і зрозумілими, та відповідали критерію якості закону, не надавали їй необмежених повноважень, чітко окреслювали межу наданої Комісії дискреції, за яку відповідач не вийшов.
Верховний Суд вважає, що в оскарженому рішенні ВККС відповідно до чинного нормативного врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту належним чином навела підстави, на яких воно ґрунтується, послалася на відповідні правові норми й описала обставини, щодо яких вони (норми) застосовані.
З огляду на встановлені в цій справі обставини та правове регулювання спірних правовідносин, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, зваживши всі аргументи та доводи сторін, Верховний Суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення ВККС від 25 червня 2026 року №335/ас-26 про визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді, прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, відповідають критеріям, визначеним статтею 2 КАС України.
Керуючись статтями 22, 241-246, 255, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко,
Л.І. Бившева,
І.А. Гончарова,
Р.Ф. Ханова,
В.В. Хохуляк,
Судді Верховного Суду