Ухвала № 139576971 у справі № 420/20609/25 від 08.09.2026

ф

УХВАЛА

08 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 420/20609/25

адміністративне провадження № К/990/39072/26

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2026 у справі № 420/20609/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛКОМ ЛТД" до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕЛКОМ ЛТД" (далі по тексту - позивач, ТОВ "СЕЛКОМ ЛТД") звернулося до суду з позовом до Південного міжрегіонального управляння Державної служби з питань праці (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управляння Державної служби з питань праці про накладання штрафу на ТОВ "СЕЛКОМ ЛТД" за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 14712/15/53/РРО/36232879-ДПС/ТД-ФС від 17.06.2025.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Південного міжрегіонального управляння Державної служби з питань праці про накладання штрафу на ТОВ "СЕЛКОМ ЛТД" за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 14712/15/53/РРО/36232879-ДПС/ТД-ФС від 17.06.2025.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛКОМ ЛТД" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2026 апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці задоволено.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 у справі № 420/20609/25 скасовано та ухвалено нове рішення у справі, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛКОМ ЛТД" до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови залишено без задоволення.

На вказану постанову суду апеляційної інстанції фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 19.08.2026.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

У касаційній скарзі скаржниця зазначила, що вона подана на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно визнав правомірною Постанову Держпраці про накладання штрафу за абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України, повністю проігнорувавши обов`язкові правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.02.2026 у справі №440/545/25.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (частина друга статті 330 КАС України).

Суд визнає, що посилання скаржника виключно на рішення Верховного Суду із зазначенням того, що викладені ним висновки не враховані судами попередніх інстанцій, самі по собі не доводять не врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, подібність яких також не доведена у касаційній скарзі.

В тексті касаційної скарги позивач посилаючись на постанову Верховного Суду, однак не наводить обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у справі № 440/545/25 є подібними.

Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.

Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктами 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

В обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність безстрокових трудових відносин між ТОВ "СЕЛКОМ ЛТД" та громадянами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , що створює штучну юридичну колізію з офіційним працевлаштуванням цих же осіб у ФОП ОСОБА_1 .

Це судове рішення фактично ставить під загрозу легітимність трудових договорів, укладених ФОП ОСОБА_1 та створює передумови для безпідставного притягнення її до відповідальності органами Держпраці та ДПС, хоча вона не була залучена до участі у справі та була позбавлена права на захист свого суб`єктивного права як добросовісного роботодавця.

Скаржниця зазначає, що незалучення ФОП ОСОБА_1 до участі у справі не є формальним порушенням, оскільки позбавило суд можливості встановити дійсну волю та наміри сторін при укладанні ЦПД. Пояснення ФОП ОСОБА_1 та надані нею докази ( матеріали кадрового діловодства за квітень 2025 року) мають вирішальне значення для справи, оскільки вони докорінно спростовують висновок суду апеляційної інстанції про "постійний" та "безстроковий" характер роботи застрахованих осіб у позивача, підтверджуючи тимчасовість та строковість цивільно-правового підряду.

Наведені доводи не свідчать про наявність підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 4 частини третьої статті 353 цього Кодексу.

Оскаржуваними рішеннями безпосередньо не вирішувалося питання про права, інтереси чи обов`язки ФОП ОСОБА_1 , а припущення щодо можливого притягнення її до відповідальності органами Держпраці або ДПС не підтверджують протилежного.

Посилання скаржниці на значення її пояснень і матеріалів кадрового діловодства фактично спрямовані на встановлення нових обставин та переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 341 КАС України.

Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1,4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.

Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Ураховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України та відсутність у касаційній скарзі належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі, касаційну скаргу належить повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2026 у справі № 420/20609/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛКОМ ЛТД" до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Шевцова