УХВАЛА
08 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 120/3563/25
адміністративне провадження № К/990/39035/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2026 року у справі № 120/3563/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства «Авіс» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіс» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС України у Вінницькій області, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 лютого 2025 року:
- № [номер приховано], яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування 615 420,00 грн, застосовано штрафні санкції на суму 153 855,00 грн;
- № [номер приховано], яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість на 172 317,00 грн.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено.
До Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява позивача про винесення додаткової постанови у справі для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції.
Додатковою постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2026 року заяву задоволено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіс» судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи №120/3563/25 в суді першої інстанції за надану професійну правничу допомогу у розмірі - 10 000,00 грн.
Не погоджуючись з додатковою постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2026 року Головне управління ДПС у Вінницькій області вже зверталося до Верховного Суду з касаційними скаргами, які ухвалами Верховного Суду від 31 липня 2026 року, від 10 серпня 2026 року та від 13 серпня 2026 року було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
19 серпня 2026 року Головне управління ДПС у Вінницькій області повторно подало касаційну скаргу на додатковою постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2026 року.
Під час перевірки повторно поданої касаційної скарги на відповідність вимогам статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, у касаційній скарзі скаржник повторно посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до зазначеного пункту підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржник чітко не вказав, яку норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду (в контексті предмета спору у цій справі).
Крім того, скаржник не зазначив, який саме правовий висновок, на його думку, повинен бути сформульований у цій справі та який водночас відсутній у рішеннях Верховного Суду.
Подана касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитування нормативних актів та незгоду з додатковою постановою суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Отже касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначеної підстави для касаційного оскарження.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Таким чином, повторно звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, скаржник не усунув недоліків касаційної скарги, на які було вказано в ухвалах Верховного Суду про повернення попередньо поданих касаційних скарг.
Такі обставини свідчать про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та неврахування скаржником роз`яснень Верховного Суду щодо вимог до її форми і змісту в частині належного викладення підстав касаційного оскарження.
Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2026 року у справі № 120/3563/25 - повернути скаржнику.
Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов