"07" вересня 2026 р. Справа № 363/6212/25
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючого - судді Свєтушкіної Д.А., за участі секретаря Галай О.О., представника позивача адвоката Ольховської Ю.І., розглянувши відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дітей,-
УСТАНОВИВ:
У провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дітей.
Після відкриття провадження у справі відповідач у поданих до суду заявах зазначив, що обидві сторони та їх спільні діти проживають за межами України у Шотландії. Так у заяві про дотримання вимог чинного законодавства України під час здійснення судочинства від 28.11.2025 року останній зазначив, що з 2022 року не проживає в Україні, а перебуває у Шотладії та проживає за адресою - 3 АДРЕСА_1 . Також у заяві від 02.01.2026 року відповідач просив вжити заходи, передбачені ст. 29 ЦПК України та направити зазначену цивільну справу до Верховного суду для визначення підсудності.
У судовому засіданні 19.06.2026 року представник позивача адвокат Ольховська Ю.І. підтвердила, що як позивач так і відповідач та їх спільні діти тривалий час (в тому числі на час відкриття провадження у справі) проживають за межами України. Відповідач в зазначене судове засідання не з`явився, особистих пояснень не надав. Через відсутність в матеріалах справи доказів проживання сторін та їх спільних дітей за кордоном, судом було зобов`язано сторони надати суду документи на підтвердження їх проживання за межами України, з метою вирішення питання щодо наявності підстав направлення справи для визначення підсудності до Верховного суду відповідно до положень ст. 29 ЦПК України.
07.09.2026 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов лист, в якому останній зазначив, що на виконання листів суду від 25.06.2026 року та 05.08.2026 року на підтвердження проживання за межами України надав суду відповідь про перетин ним кордону від Державної прикордонної служби також зауважив, що проживання сторін за кордоном неодноразово було підтверджено під час розгляду цивільних справ № 363/6070/24, № 363/1485/23, № 363/4128/23, № 363/6161/24.
У судовому засіданні 07.09.2026 року представник позивача адвокат Ольховська Ю.І. на виконання ухвали суду долучила до матеріалів справи докази проживання позивача та її дітей у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, а саме дозволи на проживання у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії позивача ОСОБА_1 та дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та електронні візи на вказаних осіб. Клопотання відповідача про направлення справи для визначення підсудності до Верховного Суду відповідно до положень ст. 29 ЦПК України залишила на розсуд суду.
Відповідач в судове засідання 07.09.2026 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Вислухавши думку представника позивача, ознайомившись з матеріалами справи в межах поданого клопотання, суд доходить наступного.
Як випливає із змісту позовної заяви та доданих до матеріалів справи після відкриття провадження документів, позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 є громадянами України, мають зареєстровані місця проживання в Україні, проте тривалий час, в тому числі на момент відкриття провадження проживали за її межами, а саме у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, де також проживають їх спільні діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розмір аліментів та додаткових витрат на утримання яких є предметом спору у зазначеній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ч.1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Разом з цим, статтею 29 ЦПК України передбачено, що підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України, одноособово.
Щодо підсудності справи судам України, то суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, якщо справа стосується аліментів, а позивач має місце проживання в Україні.
Натомість, згідно зі ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право», підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження підстави для такої підсудності відпали або змінилися.
Цей принцип (perpetuatio fori) спрямований на забезпечення стабільності судового процесу у разі, якщо сторони змінюють своє місце проживання вже після початку розгляду справи.
Однак, у даній справі судом встановлено, що фактичні обставини щодо місця проживання сторін не змінювалися після відкриття провадження. Як вбачається з наданих сторонами доказів, і позивач, і відповідач, а також їхні діти фактично проживали у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії ще до моменту звернення до суду та залишаються проживати там на даний час. Проживання сторін та їх спільних дітей Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії ще станом на 2024 рік було встановлено ухвалою суду від 22.01.2024 року у справі № 363/4128/23.
Таким чином, на момент відкриття провадження у справі 26.11.2025 року об`єктивно існували (але суду відомі не були) підстави для застосування спеціальної норми статті 29 ЦПК України, яка регламентує, що підсудність справ, у яких обидві сторони проживають за межами України, визначається ухвалою судді Верховного Суду.
Прийняття позову до розгляду Вишгородським районним судом Київської області відбулося на підставі відомостей про зареєстроване місце проживання сторін в Україні, оскільки на той момент суду не була відома інформація щодо місця проживання сторін. Відтак, за наявними у суду на момент відкриття провадження матеріалами, підсудність була визначена за загальними правилами.
Проте, після доручення сторонами доказів проживання сторін за межами України, що розпочалося задовго до ініціювання спору, судом встановлено, що фактична підсудність справи на момент її відкриття була іншою, ніж та, що вбачалася з документів долучених до позовної заяви, а саме мала бути визначена в порядку ст. 29 ЦПК України.
Суд зазначає, що положення ст. 75 Закону "Про міжнародне приватне право" забороняють зміну підсудності у разі зміни обставин, але не перешкоджають направленню справи для визначення підсудності у разі виявлення об`єктивних обставин, які існували станом на дату відкриття провадження, проте не були відомі суду.
Отже, оскільки на момент відкриття провадження у справі обидві сторони об`єктивно проживали за межами України, що не оспорюється сторонами, підсудність даної справи має визначатися в порядку, передбаченому ст. 29 ЦПК України.
Таким чином, продовження розгляду справи судом, територіальна підсудність якого не була визначена у встановленому законом порядку Верховним Судом, призведе до порушення принципу "суду, встановленого законом".
За змістом п. 5 ч.1 ст. 374, а також у відповідності ч.1 ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Враховуючи, що фактичне місце проживання сторін за межами України не є зміною обставин у розумінні ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право», а є встановленням фактичного стану речей, що існував на момент звернення до суду, справа не була розпочата розглядом по суті, обидві сторони, які є громадянами України, мають зареєстроване місце проживання в України, але проживають за її межами, суд вважає за необхідне передати справу до Верховного Суду для визначення підсудності згідно з вимогами ст. 29 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 28, 29, 260,353 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дітей - направити до Верховного Суду для визначення підсудності в порядку ст. 29 ЦПК України.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя Д.А.Свєтушкіна